![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Сутність і сфера міжгалузевого управління |
Тема: «» План 1 Поняття, сутність міжгалузевого управління та його відміна від галузевого 2 Особливості міжгалузевого управління та сфери регулювання 3 Задача № 16 Література 1 Поняття, сутність міжгалузевого управління та його відміна від галузевого Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу і розпорядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управління, наділені надвідомчими повноваженнями щодо організаційно не підпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань. На відміну від галузевого (лінійного) управління, яке становить собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покладена в основному на державні комітети, служби, адміністрації та інспекції України, у деяких випадках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, які належать до їх компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Державний комітет (службу, адміністрацію) очолює Голова комітету (служби, адміністрації). Наприклад, Державна митна служба України згідно з Положенням про неї, затвердженим Указом Президента України від .8 лютого 1997 p., є центральним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною службою України. В процесі реалізації митного законодавства у неї можуть виникати відносини з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями лише у зв'язку з переміщенням грузів, товарів та предметів через митний кордон, оформленням документів, справлянням мита і т. под. Організаційної підпорядкованості, тобто вертикальних відносин між Державною митною службою, з одного боку, і цими органами управління, підприємствами і організаціями — з іншого, немає. Організаційні відносини у Державній митній службі існують тільки з Президентом України і Кабінетом Міністрів України, яким вона підпорядкована, і, природно, з регіональними митними управліннями: митницями, митними постами і підпорядкованими підприємствами, установами, навчальними закладами, якими Голова Державної митної служби керує одноособово1. Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управління значно ширші, ніж органів галузевого управління, оскільки їх діяльність є функціональною і поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, з яких необхідна координація (погодження) діяльності галузевих органів, постійно розширюється. Це пояснюється, по-перше, тим, що поряд з державним сектором економіки розвивається недержавний, який обумовив появу великої кількості нових об'єктів управління, а по-друге — тим, що інтереси розвитку ринкових відносин вимагають утворення структур, уповноважених здійснювати міждержавні економічні, політичні, культурні зв'язки. Міністерство економіки України з питань, віднесених до його компетенції, взаємодіє з комітетами Верховної Ради України, центральними та іншими органами виконавчої влади, громадськими об'єднаннями, посольствами, консульствами, торговими представництвами відповідних держав в Україні, засобами масової інформації.
Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управління проявляється в тому, що акти, видані в межах їх компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління та органів місцевого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідальність за стан і розвиток дорученої їм сфери (кола питань) управління. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація і т. под. Методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Важливе значення має усунення неузгодженості в діях органів виконавчої влади на всіх рівнях протидії, а бажано — і попередження таких негативних явищ, як інфляція, надмірне майнове розшарування населення, скорочення виробництва, нерівномірність розвитку окремих регіонів. Особливо гострою є проблема розбудови економічних зв'язків з країнами СНД в умовах переходу до ринкових відносин2. Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. Такі функції, як вже зазначалося, здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України та деякі інші. Політичні і економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають істотних змін у структурі уряду і центральних органів виконавчої влади. Це здійснюватиметься відповідно до Програми «Україна — 2010» — першої за роки незалежності стратегічної програми розвитку нашої держави на найближче десятиліття. Згідно з цією Програмою кількість міністерств буде скорочена. З'явиться багато нових органів міжгалузевого управління: державні комітети житлової і будівельної політики, зв'язку і інформатики, фізичної культури і туризму, адміністрації (енергетична, цінних паперів, нерухомого майна) та інші центральні органи виконавчої влади для здійснення спеціальних (виконавчих, контролюючих, дозвільних та ін.) функцій у відповідних сферах. 2 Особливості міжгалузевого управління та сфери регулювання Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, а й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності. У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень. На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, встановлюються податки і гарантії, визначаються їх граничні величини, сфера діяльності. Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузевого регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.
Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішується завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування зростання цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, в яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, що приймаються цими суб'єктами, в тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їх справляння у встановлених межах. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, які управляють конкретними галузями економіки і сферою надання послуг. 3міст управління державним обліком і статистикою може слугувати яскравим прикладом міжгалузевого державного управління. Здійснення державного обліку і статистики, створення централізованої системи обліку і статистики в Україні є важливим важелем управління соціально-економічними і політичними процесами в державі та суспільстві. Засади організації статистики та інформатики відповідно до Конституції України визначаються виключно законами України. Управління в галузі державного обліку і статистики здійснюється на основі Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про державну статистику в Україні». Цей Закон спрямований на регулювання правових відносин у галузі статистики і ведення первинного обліку, визначає повноваження та функції органів державної інформаційної системи України з метою одержання достовірної статистичної інформації про соціально-економічний розвиток України, АРК та інших регіонів.3 Державну політику в галузі обліку і статистики проводить Кабінет Міністрів України. Вона спрямована на створення єдиної (уніфікованої) системи обліку і статистики, визначення змісту і пріоритетів статистично-управлінської діяльності на всій території України. Управління обліком і статистикою в Україні покликане забезпечити реалізацію державної політики в цій галузі, збирання, розроблення, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті держави та її регіонах. Змістом загальнодержавної статистики як функції управління є також розроблення і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях, забезпечення достовірності, стабільності та цілісності статистичної інформації. Облік і статистика покликані інформувати про наявність та використання природних, трудових і матеріальних ресурсів в економіці, національний прибуток, прибутки і витрати суб'єктів господарювання, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-політичні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві. Виходячи з наведеного, слід підкреслити, що загальнодержавна статистика і облік мають міжгалузеве призначення, оскільки вони обслуговують потреби всіх державних органів, в тому числі галузевих органів управління.
Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави. 2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили. 3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обґрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення. 4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами. 5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти…”[408]. Сутнісна оцінка повноважень, які отримав П. Скоропадський, дає підстави для висновку, що його правління було авторитарним, стало однією з форм диктатури. Воно мало й певну маріонеткову заданість. І з перших днів встановлення гетьманського режиму П.Скоропадський мав дбати про зменшення рівня своєї залежності від командування військ країн Четверного союзу, які були дійсними господарями становища в Україні, а відтак шукав важелі посилення власного впливу на події
1. Діяльність органів управління освітою
2. Поняття та сутність ефективності управління
3. Сутність лідерства та управління
4. Сутність та еволюція економічних систем. Поняття та основа класифікації методів управління
5. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
9. Ефективність комунікаційного процесу в процесі управління підприємством
10. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України
11. Эфективність управління підприємством
12. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)
13. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
14. Маркетингова сутність реклами
15. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
16. Ділові взаємовідносини в апараті управління
17. Методи управління підприємством
18. Процес управління та його основні стадії
19. Системний підхід до управління персоналом фірми
25. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
27. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення
28. Управління житловим фондом шляхом утворення кондомініумів
29. Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні
30. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
31. Кредитний ризик та методи управління ними
32. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
33. Монетарний режим таргетування обмінного курсу - сутність та зміст
34. Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду
35. Портфель цінних паперів - сутність та функції
36. Сутність кредиту і його роль в світовій практиці
41. Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
43. Економічна сутність виробничих запасів
44. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
45. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
46. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
47. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
49. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
50. Поняття, сутність і зміст права
51. Регіоналізм і місцеве управління у Великобританії
52. Структура державного управління
53. Сутність держави
57. Управління духовними процесами суспільства
58. Управління юридичним консалтингом
59. Функції та принципи державного управління
60. Вихідні умови для управління інтелектуальною власністю
61. Впровадження інформаційної системи управління на підприємстві
62. Розробка автоматизованого робочого місця управління замовленнями у малому бізнесі (ПП "Сігма")
63. Системний аналіз складних систем управління
64. Управління файлами за допомогою файлового менеджера Windows Commander
65. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
67. Аналіз процесу управління маркетингом на підприємстві
68. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
73. Управління ціновою політикою підприємства
75. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
77. Міжнародні контракти: сутність структура види
78. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
80. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки
81. Аналіз ефективності управління персоналом бази відпочинку "Чорноморка"
82. Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія"
83. Аналіз стартегічного управління підприємством
84. Антикризове управління бізнесом
85. Економічна сутність та форми оплати праці
89. Конфлікти та методи управління ними
90. Корпоративне управління акціонерним товариством
91. Культура управління на прикладі підприємства "Житомирський облавтодор"
92. Методика розрахунку ефективності управління на ПП "Туроператор"
93. Методологія системи управління персоналом
94. Міжнародний досвід діяльності органів управління трудовими ресурсами
95. Моделі управління запасами в прийнятті управлінського рішення
96. Національні моделі корпоративного управління
97. Організаційна структура управління підприємством
98. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
99. Організація функціонального управління на підприємстві ДП "Рівнестандартметрологія"