|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
География, Экономическая география
Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії |
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". 
Брелок LED "Лампочка" классическая. 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). Міністерство освіти та науки України РЕФЕРАТ На тему: Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії Чернігів 2010 Історично у вітчизняній СЕГ сформувалося два основних дослідницьких підходи – галузевий і територіальний (районний). У межах першого підходу найбільш відома галузево-статистична школа економічної географії Володимира Едуардовича Дена. Але з 30-х років ХХ століття розвиток СЕГ більш динамічно відбувався у межах районного підходу, особливо після формування &quo ;районної школи&quo ; Миколи Миколайовича Баранського. Незважаючи на значні досягнення &quo ;районної школи&quo ; в минулому, слід відзначити, що сучасні тенденції розвитку суспільної географії викликають потребу дещо переосмислити та по-новому оцінити основні фактори територіальної організації суспільства, які лежать в основі понять СЕГ: Перехід від пошуку оптимального розміщення окремих підприємств до розміщення їх сукупностей або окремих технологій на вже сформованому економічному каркасі для збільшення гнучкості виробничих процесів. Зміна значущості &quo ;класичних&quo ; факторів розміщення: працересурсний фактор – збільшення значення не стільки кількісних, скільки якісних показників ринку робочої сили (рівня освіти, професійної підготовки, кваліфікації); природно-ресурсний фактор – включення у господарський обіг вторинних ресурсів, а також нових (у т.ч. нетрадиційних) видів енергії та сировини; орієнтація на ресурсо- та енергозберігаючі технології; транспортний фактор – відстані перестають бути визначальним фактором навіть для масових перевезень, найважливішими вимогами стали швидкість та ритмічність поставок, продовжується створення нових типів підприємств без розвинутого складського господарства (&quo ;робота з коліс&quo ;), збільшується роль транспортної логістики. Поява принципово нових факторів, які раніше не враховувалися суспільною географією, а саме: комунікаційно-інфраструктурний фактор у широкому розумінні. Інфраструктура стала найважливішим видом ресурсу для розвитку території. Інвестиційна привабливість території багато в чому визначається ступенем її інфраструктурної освоєності (насиченості); фактор власності (типу виробничих відносин) в зв’язку з наявністю різноманітних форм і типів власності визначається різними інтересами власників (інколи протилежними); інституційний, у т.ч. законодавчий фактор, вимагає врахування особливостей регіонального законодавства і наявності територій з особливим статусом (наприклад, вільних економічних зон). Цей фактор значною мірою визначає інвестиційний клімат регіонів; екологічний фактор все частіше виступає як обмеження для традиційних форм господарської діяльності та рівнів їх територіальної концентрації; політичний фактор обумовлений зростанням багатопартійності, формуванням регіональних політичних еліт, тісно пов’язаних із бізнесом; національний фактор вимагає враховувати зростання національної самосвідомості населення та сепаратизму окремих регіонів. Цей перелік об’єктивних факторів можна продовжувати, але і названих достатньо, щоб зрозуміти, що сучасна СЕГ зіткнулася з реальною проблемою відповідності класичного теоретичного і методичного багажу реаліям сьогодення і перспективним тенденціям розвитку.
У відповідності до цього і розглянемо основні поняття і концепції СЕГ: економіко-географічне положення, географічний поділ праці, енерговиробничий цикл, територіально-виробничий комплекс, економіко-географічний (економічний) район. Економіко-географічне (або суспільно-географічне) положення (далі – ЕГП) – це одно із самих розвинутих власних понять в системі СЕГ. ЕГП виступає і в якості одного з критеріїв географічного мислення, тому що воно оцінює і систему просторових відносин, і просторовий взаємовплив. Воно тісно пов’язано з таким критерієм географічності дослідження, як можливість явищ і процесів бути відображеними на карті. В цьому розумінні оцінку ЕГП не можна зробити поза його картографічною інтерпретацією, а будь-яка економіко-географічна карта є в кінцевому підсумку сукупністю ЕГП зображених на ній об’єктів. Оцінка ЕГП – базисний етап будь-якого економіко- або соціально-географічного дослідження. Під ЕГП розуміється положення того чи іншого об’єкту в системі територіальних зв’язків суспільства. ЕГП – це частковий випадок відношень у тій великій та складній системі, якою є територіальна організація суспільства. Оцінка ЕГП має в цілому якісний, суб’єктивний (експертний) характер. Вона вимагає географічного мислення, знань, інтуїції, її досить важко формалізувати. Хоча поняття ЕГП – одно з фундаментальних в СЕГ, ступінь його впровадження у практику незначна, що є причиною значних помилок при прийнятті і реалізації управлінських рішень, у т.ч. в сфері інвестиційної політики. Концепція ЕГП має низку нереалізованих можливостей. Розвиток теоретичних засад ЕГП може йти у наступних напрямках: розвиток &quo ;в ширину&quo ; за рахунок включення нових видів просторових відношень, по-перше у соціальній сфері, а також за рахунок застосування його до нових об’єктів; розвиток даного поняття шляхом кількісної оцінки ЕГП на основі інтеграції його окремих видів (&quo ;сусідського&quo ;, транспортно-географічного, еколого-географічного, геополітичного та ін.); надання динамічності за рахунок введення четвертого виміру – вектору часу, що дозволяє оцінювати динаміку явища і прогнозувати його розвиток. Географічний поділ праці (далі – ГПП) – це провідне системоутворююче поняття СЕГ. ГПП надзвичайно важливий для СЕГ, тому що відбирає і втягує в обіг в кожній країні, районі, центрі з множини галузей і виробництв найбільш економічно доцільні (діє як своєрідний аналог дарвінівського природного відбору в біології). Енерговиробничий цикл – це типова стійка сукупність виробничих процесів, яка виникає взаємообумовлено навколо основного процесу для даного виду енергії та сировини. Технологічний фактор в сучасних умовах соціально-економічного розвитку грає дуже важливу роль. Можна стверджувати, що економічна географія в епоху НТР стала наукою не стільки про розміщення виробництва, скільки про розміщення технологій. Тому важко переоцінити значення і роль поняття і концепції ЕВЦ, розроблених М.М. Колосовським (1891-1954), хоча його й досі деякі вчені звинувачують у надмірній технологізації економічної географії.
Концепція і метод ЕВЦ мають низку переваг, які не втрачають значення і сучасних умовах. Сам метод ЕВЦ є дуже плідним для аналізу територіальної структури господарства. Закладений в концепції ЕВЦ комплексний підхід до використання ресурсів, а відповідно, до впровадження маловідходних технологій, є одним з радикальних методів оздоровлення екологічної ситуації. Отже, ЕВЦ – це концепція економіко-географічного процесу, побудована на технологічному чиннику. Хоча вона не позбавлена і певних недоліків: слід відзначити деяку схематичність, ресурсну спрямованість та орієнтацію на ресурсоспоживаючий тип економіки (якраз він і був представлений в СРСР), відсутність зв’язку із соціальними факторами розвитку регіонів. Можливо саме тому в умовах ринкової економіки концепція ЕВЦ почала трансформувалася у концепцію кластерів, як своєрідних &quo ;виноградних грон&quo ; пов’язаних між собою виробництв. Класичні ЕВЦ М.М. Колосовського і А.Т. Хрущова давно вийшли за межі економічних районів і значною мірою втратили районоутворюючі функції. ЕВЦ перестали бути районними, а стали міжрайонними та міжнародними. Це обумовлюється впливом НТР на виробництво і транспорт. Розвиток спеціалізації і кооперації виробництва, втрата лімітуючого значення транспорту (перевезення зараз порівняно дешеві і швидкі), втрата провідної ролі енергетичного фактору (створені єдині енергосистеми, в результаті ефективне &quo ;перекидання&quo ; електроенергії здійснюється інколи на тисячі кілометрів). Територіально-виробничий комплекс (ТВК) – це взаємопов’язане і взаємообумовлене поєднання галузей виробництва на певній території (масштаб цієї території може бути різним – від країни до економічного району, підрайону або місцевості). Економічна єдність ТВК створюється виробничо-територіальними зв’язками підприємств, використанням загально районних природних і суспільних умов і ресурсів, виробничої і соціальної інфраструктури, а також загальною системою розселення. Ефективність ТВК порівняно з некомплексним розміщенням підприємств і споруд проявляється в економії матеріальних і трудових ресурсів, скороченні капітальних вкладень, зниженні поточних витрат, зменшенні обсягу транспортних робіт та затрат на створення і функціонування інфраструктури. Поняття і концепція ТВК розроблені М.М. Колосовським та міцно ввійшли у теорію СЕГ і регіональної економіки більше ніж півстоліття тому. В сучасних умовах простежуються спроби замінити ТВК на поняття &quo ;виробничий кластер&quo ;, яке отримало розвиток у західній регіональній економіці. Виробничий кластер – це сукупність технологічно пов’язаних та географічно сконцентрованих підприємств. Географічні масштаби кластеру можуть варіювати від одного поселення до значного регіону. Кластерний підхід до розвитку національних економік давно працює у США, Канаді, Італії, Нідерландах, Новій Зеландії. В Україні на початку ХХІ століття теж почали говорити про необхідність &quo ;кластеризації економіки&quo ;. Накопичення досвіду буде відбуватися через створення експериментальних мікрокластерів. Дійсно, Україна дякуючи особливостям її економічної географії має низку переваг для такого способу організації економіки.
Таким чином, на щойно анексованих українських територіях непорушне постала одна з основних підвалин радянської соціально-економічної системи. Як і належало сподіватися, колективізація розгорталася одночасно з індустріалізацією. За австрійського та польського панування Галичина була убогим, економічно визискуваним аграрним регіоном, який слугував звалищем для готових продуктів і майже не виробляв їх у себе. Розуміючи, що, покращивши цю ситуацію, можна здобути політичні дивіденди, радянський режим зробив великі капіталовкладення у промисловий розвиток регіону. Розширилися старі виробництва, такі як видобуток нафти, створювався ряд нових галузей промисловості, включаючи виробництво автомобілів, автобусів, радіоапаратури та ін. Завдяки тому, що західноукраїнські підприємства були щойно збудованими та обладнаними устаткуванням, вивезеним із Німеччини, вони були одними з найсучасніших в СРСР. До 1951 р. промислове виробництво на Західній Україні підстрибнуло на 230 % вище рівня 1945 р. й складало 10 % промислового виробництва республіки порівняно з менш ніж 3 % у 1940 р
1. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
2. Історія соціально-економічної географії світу
3. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
4. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
5. Соціально-економічні наслідки монополії
9. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
10. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
11. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
12. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
13. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
14. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
16. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
Папка для чертежей "Городская площадь", А3. 
Планшетик "Всё обо всём". 
Дополнительный набор "Магнитные истории. Времена года". 17. Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області
18. Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій
19. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
20. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
21. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
25. Соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки підлітків
26. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
27. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
28. Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ
29. Розвиток соціальної географії в СРСР
30. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
31. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
32. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
Бумага чертежная, А3, 297x420 мм, 100 листов. 
Папка для труда "Машина и путешествия". 
Кресло детское мягкое "Sleepy Cat". 33. Аналіз сучасних підходів до стратегій керівництва персоналом в соціальних службах
34. Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
35. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
36. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
37. Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану
41. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
42. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
43. Соціальне становище Запорізького краю
44. Соціальні групи
47. Право як спеціальне соціальне явище
48. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
Набор для проведения опытов по очистке воды "Юный ученый". 
Маркеры для доски, 12 цветов. 
Форма для выпечки 6 ячеек "Домик", 6,5x6,5 см/26x6 см. 49. Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи
50. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
51. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
52. Соціальне та особисте страхування
53. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
57. Економіко-географічна характеристика Чілі
58. Демократія як соціальне явище
61. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
62. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
63. Система соціального захисту в Україні
64. Соціальна захищеність дітей в Україні
Мельница для специй AK-7112K "Alpenkok", 16 см. 
Стул ученический регулируемый (рост 2-4, серый каркас). 
Магнитный календарь "Мой первый календарь". 65. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
66. Соціальне партнерство в Україні
67. Сутність та соціальне призначення держави
68. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
69. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
74. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
75. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
76. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
77. Соціально-духовні основи культури класицизму
78. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
79. Соціально-філософські погляди І.Франка
80. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
Настольная игра "Доббль". 
Фоторамка на 6 фотографий С32-012 "Alparaisa", 50x34,3 см (белый). 
Папка для рисования на молнии "Фиолетовый узор", А3. 81. Соціально-етичний маркетинг
84. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
85. Глобалізація і процеси соціального розвитку
89. Україна та міжнародні економічні організації
90. Економічні та правові основи управління організацією
91. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
92. Організація як соціальне утворення
93. Соціальна психологія організацій
94. Соціально-трудові відносини як система
95. Типологія соціально-трудової мобільності населення
96. Управління, як соціальний феномен
Пирамида "Радуга", 29 см. 
Набор чернографитовых карандашей "Graphic", 12 штук. 
Рамочка тройная "Классика" (коричневая). 97. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
98. Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації
99. Особливості діяльності соціального педагога в дошкільному навчальному закладі
