![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина |
ЗмістВступ Розділ 1 Поняття та правове регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина 1.1 Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті 1.2 Юридична природа міжнародних стандартів прав людини 1.3 Характеристика загальних міжнародних стандартів прав людини Розділ 2 Особливості міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина 2.1 Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 2.2 Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) Розділ 3 Співвідношення міжнародно-правового і національного регулювання прав і свобод людини 3.1 Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні 3.2 Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму Висновки Список використаних джерел ВступОсновні права людини – один з головних правових інститутів сучасного демократичного суспільства. Його норми встановлюють найбільш суттєві, вихідні засади, які визначають положення особистості в суспільстві та державі, принципи їх взаємовідносин. У нинішній Європі інститут основних прав і свобод людини існує тільки на національному, але й на наднаціональному рівні, тобто в рамках Європейського Союзу в цілому. Він являє собою сукупність норм права Європейського Союзу, які закріплюють найбільш важливі, спільні для всього Союзу стандарти в сфері захисту основних прав і свобод людини, а також принципи взаємовідносин особистості з органами публічної влади на всіх рівнях. Питання прав і свобод людини та громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан прав у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь – якої держави і суспільства в цілому. Міжнародні стандарти щодо основних прав і свобод людини і громадянина регулюється низкою міжнародно – правових актів, які визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Тому вирішення питання про міжнародні стандарти щодо основних прав, свобод і обов'язків є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовили вибір даної теми дослідження. Питання про міжнародні стандарти щодо основних прав, свобод і обов'язків розглядалися в працях таких авторів, як: А.Г., Баглай М.В., Габричидзе Б.И., Головатенко В., Грабильников А.В., Козлова Е.И., Ковлер А.И., Колюшин Е.И., Крупчан О.Т., Кутафин О.Е., Мишин А.А., Мюллерсон р.А., Присяжнюк Т., Румянцев В.О., Стрельцова О., Страшун Б.А., Тодика Ю.Н., Фрицький О.Ф., Чиркин В.Е., Яворський В.Д., та інших. Основна мета курсової роботи полягає у визначенні особливостей міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина. Основними завданнями курсової роботи є: 1) проаналізувати поняття міжнародних стандартів основних прав і свобод; 2) визначити механізм захисту прав людини; 3) визначити основні права, свободи людини і громадянина, закріплені міжнародними документами.
Об'єктом дослідження є правове регулювання у сфері міжнародних стандартів основних прав і свобод людини і громадянина. Предметом курсової роботи складають суспільні відносини, які регулюють міжнародні стандарти щодо основних прав і свобод людини і громадянина. У процесі написання курсової роботи використовувалися порівняльно – ретроспективний, формально – логічний, системного підходу, порівняльно – правовий методи, методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування та інші методи дослідження. Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Розділ 1 Поняття та правове регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина 1.1 Права і свободи людини в міжнародно – правовому аспекті Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитку та забезпеченню прав людини. Ці процеси набули особливої інтенсивності після другої світової війни, чому насамперед сприяла загальна демократизація міжнародних відносин, створення Організації Об'єднаних Націй, інших демократичних міжнародних інституцій. Демократизації процесу, пов'язаного з проголошенням та захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття ряду міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи. Серед найважливіших загальних документів, з якими повністю узгоджуються положення Конституції України, — Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Європейська конвенція про захист прав та фундаментальних свобод людини з протоколами (1950 р.), Європейський соціальний статут (1961 р.), Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.), Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1989 р.).1 Щоб мати уявлення про обсяги міжнародної діяльності, пов'язаної із захистом прав людини, достатньо зазначити, що на початку 90-х років у цій сфері діяли понад 60 різних міжнародних форумів, починаючи від Генеральної Асамблеї ООН і закінчуючи Засіданням експертів із прав людини та Робочою групою з примусових та недобровільних зникнень. Україна як суб'єкт міжнародного права, одна із засновниць ООН, проводить активну роботу, спрямовану на використання не тільки національних, а й міжнародних інститутів захисту прав людини. Цьому сприяють положення Конституції України, згідно з якими &quo ;чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України&quo ; (ст. 9), а також визначення зовнішньої політичної діяльності України як такої, що &quo ;спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права&quo ; (ст.
18). З огляду на подальшу демократизацію в Україні процесу захисту прав і свобод людини, у ст. 55 Конституції записано, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна. Такими органами є Комітет з прав людини ООН, Європейський суд з прав людини, а також Європейська комісія з прав людини. Склад і порядок діяльності вказаних судів визначаються у розділах II, III і IV Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини. 1.2 Юридична природа міжнародних стандартів прав людини Кожна країна світу, яка взяла на себе зобов'язання виконувати міжнародні конвенції, в тому числі й з прав людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Норми, що містяться в міжнародних документах, обов'язкові для законотворчості розвинутих держав, тобто є міжнародними стандартами. Як визнано у літературі, цим терміном охоплюються різнорідні норми, такі як правила міжнародних договорів, резолюції міжнародних організацій, політичні домовленості (наприклад, Гельсінський заключний акт, документи Віденської та Копенгагенської зустрічей, міжнародні заичаї). Можна вважати, що людство виробило «своєрідний кодекс прав людини в міжнародному праві. Проте міжнародні стандарти — не не декларовані міжнародним співтовариством приклади, а норми, які необхідно втілювати в життя.2 На думку С.Черниченка, міжнародні стандарти в галузі прав людини — це міжнародно-правові, тобто такі, що випливають з норм міжнародного права, обов'язків держав. Тим часом Л.Шестаков висловлює заперечення, що права людини неможливо імпортувати, оскільки в кожному суспільстві вони мають специфіку. Міжнародні стандарти — тільки бездушні форми, а змісту й духовності вони набувають у державному відокремленому суспільстві. Щодо процесу виникнення національних норм з прав людини, то це зауваження має історичні підстави. М Орзіх вважає, що хоч основні права, свободи і обов'язки встановлюються найвищими органами державної влади у формі конституційного закону., вони не можуть бути вужчими за змістом від міжнародно-правових стандартів. Це — завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи. Наведені твердження свідчать, що сутність поняття &quo ;міжнародні стандарти” не є ще усталеною, особливо в тій частині, яка стосується юридичної сили міжнародних актів для учасників цих угод та інших суб'єктів міжнародного права. Проте саме визнання існування названих стандартів закладає правову основу того, що з часом права людини і в країні, де вона живе, відповідатимуть зразкам світового рівня в цій галузі.3 Слід зазначити, що визначення «міжнародні стандарти» стосується сучасних міжнародних документів у галузі прав людини, які беруть свій початок з Хартії прав людини, коли міжнародним співтовариством було покладено початок нормотворчому процесу на світовому рівні. До цього часу норми з прав людини виникали в національних правничих системах і, одержавши визнання світової спільноти, поширювалися через взаємини між державами.
Чтобы демократия сработала. Гражданские традиции в современной Италии. С. 227). 278 Патнэм Р. Чтобы демократия сработала. Гражданские традиции в современной Италии. С. 107108. 279 Ясперс К. Истоки истории и ее цель. Вып. 2. С. 45. 280 Там же. С. 48. 281 Хайек Ф.А. Дорога к рабству // Вопросы философии. 1990. 10. С. 121 282 Там же. 11. С. 140. 283 Фадин А. Права человека // Опыт словаря нового мышления. М., 1989. С. 472. 284 Люкс Л. Россия между Западом и Востоком. М., 1993. С. 22. 285 Всеобщая декларация прав человека. Ст. 18. 286 См.: Азаров А.Я. Права человека. М., 1995. С. 2830. 287 Действующая Конституция России не дает четкой классификации прав и свобод человека. Вместе с тем гарантируемый ею перечень прав и свобод соответствует общепринятым стандартам и укладывается в схему международных пактов, принятых ООН. 288 Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. 1. С. 149. 289 Там же. С. 150. 290 «Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению или наказанию» (Всеобщая декларация прав человека». Ст. 5). 291 «Каждый человек имеет право свободно передвигаться и выбирать себе место жительства в пределах каждого государства
1. Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
3. Виникнення міжнародного права та його особливості в період рабовласницької та феодальної доби
4. Международные нормы и стандарты по обеспечению прав и свобод человека
5. Личные права и свободы человека России
9. Основные права и свободы Российских граждан
10. Социально-экономические и культурные права и свободы граждан Российской Федерации
11. Человек, его права и свободы
12. Права и свободы человека и гражданина
13. Международно-правовые акты о правах и свободах человека и гражданина
14. Общая характеристика Хартии. Права и свободы отдельных сословий.
15. Конституция РФ-гарант реализации прав и свобод граждан в российском обществе
16. Конституционные права и свободы в ФРГ
17. Практика Конституционного Суда РФ в области защиты основных прав и свобод человека
18. Понятие и виды основных прав и свобод, классификация
19. Судебный порядок обжалования действий и решений нарушающих права и свободы граждан
20. Личные права и свободы граждан
21. Общая характеристика преступлений против конституционных прав и свобод человека и гражданина
25. Міжнародна економічна система та її головні елементи
26. Права, свободы и обязанности человека и гражданина, гарантии прав и свобод
27. Понятие прав и свобод человека и гражданина
28. Романтичний ідеал національного визволення та свободи в pанній ліpиці Павла Тичини
29. Конституционная защита прав и свобод личности
30. Личные права и свободы человека и гражданина
32. Перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності – міркування для вашого бізнесу
33. Авторське право та суміжні права
35. Захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів. Господарські зобов’язання
36. Институт омбудсмена - защитника прав и свобод человека в историко-правовом аспекте
37. Конституционные гарантии основных прав и свобод человека и гражданина в РФ
41. Обвинувачений, його права та обов’язки в кримінальному процесі
42. Обеспечение прав и свобод человека
43. Общая характеристика преступлений против конституционных прав и свобод
44. Основные прав и свободы человека и гражданина
45. Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн
46. Ответственность государств за нарушения прав и свобод человека в международном праве
47. Политические права и свободы человека: виды, содержание и правовое регулирование
48. Понятие и виды гарантий реализации прав и свобод осужденных к лишению свободы
49. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
52. Права и свободы человека и гражданина
53. Права и свободы человека и гражданина
58. Принципи міжнародного екологічного права
59. Реализация политических прав и свобод гражданами Российской Федерации
61. Следственные действия, ограничивающие конституционные права и свободы граждан
62. Социально-экономические права и свободы в РФ
63. Судебная защита прав и свобод личности в Республике Беларусь
64. Тлумаченя норм права, та їх культурна цінність
65. Декларація прав людини і громадянина 1789 року
66. Особливості визвольного руху в Боснії та Герцеговині
68. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
69. Особливості застосування стандартів ISO 9000 у ВНЗ
73. Боротьба зі злочинністю та забезпечення прав людини
74. Національне та міжнародне право
76. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
80. Конституцiя США та реальнi права громадян
81. Політичні права і свободи громадян України
82. Основные права, свободы и обязанности и механизм их реализации
83. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
84. Свобода и права человека в современном обществе
85. Історія держави та права України
89. Конституционные права, свободы и обязанности граждан РФ
90. Права беженцев: международные стандарты и национальное законодательство
91. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
92. Применение Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод в судах России
93. Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
94. Права людини
96. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила
97. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
98. Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме