![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана правопорядка
Уголовный процесс
Адвокат в уголовном процессе |
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ Конституція – Конституція України КК – Кримінальний кодекс України; КПК – Кримінально – процесуальний кодекс УкраїниКримінальне судочинство є складною та багатобічною діяльністю багатьох органів та осіб, коло яких визначено законом. В ній беруть участь як державні органи та посадові особи, так і громадяни. Вони виконують різні процесуальні функції та наділені законом різними за характером та обсягом правами, різні й їх обов’язки. Однак загальним для них є те, що всі вони тим чи іншим чином беруть участь у справі, вступають між собою у процесуальні правовідношення і тому є суб’єктами кримінального процесу (суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності). Разом з тим, не можна не враховувати характер діяльності того чи іншого суб’єкту процесу, значення яке вона має при провадженні по кримінальній справі. Діяльність одних суб’єктів створює значний вплив на ход та рішення руху справи; діяльність інших хоч й пов’язана з активною участю у процесі, такого рішучого впливу не має; а діяльність третіх – пов’язана з виконанням конкретних, часом епізодичних процесуальних функцій. Вказані розбіжності у правовому статусі суб’єктів кримінального процесу дозволяють класифікувати їх наступні три групи: 1) органи, що ведуть кримінальний процес (чи основні суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності); 2) учасники кримінального процесу; 3) інші суб’єкти кримінального процесу (до неї відносяться особи, чия діяльність, епізодична за своїм характером, має допомагати органам, що ведуть кримінальний процес, у здійсненні завдань кримінального судочинства – свідки, експерти, спеціалісти, перекладники та ін.) Особливе значення мають перші дві групи вказаної класифікації. Основними суб’єктами кримінального процесу є суд, прокурор слідчий, начальник слідчого підрозділу, органи дізнання. Саме їх діяльність має першочергове, визначне значення для всього кримінального процесу, з нею пов’язана безпосередньо реалізація завдань кримінального процесу. Учасники процесу – це громадяни, установи, організації, підприємства, що мають права для активної участі у справі з метою захисту своїх прав та законних інтересів чи прав та законних інтересів осіб, яких вони представляють. До них відносяться підозрюваний, обвинувачений, захисник, постраждалий, цивільний позивач, цивільний відповідач, представники постраждалого, позивача, відповідача. У юридичній літературі існує думка, що до самостійної групи суб’єктів кримінального процесу слід віднести представників громадських організацій та трудових колективів. Однак якщо враховувати, що представники суспільних організацій та трудових колективів, що беруть участь в суді як суспільні захисники чи обвинувачі, по суті є суб’єктами, які за своїм правовим статусом займають таке саме положення, що й учасники процесу, то є достатні приводи для віднесення їх до числа останніх. Не можна разом з тим погодитись з поглядом, що поняттям “учасники процесу” охоплюються всі особи, що приймають ту чи іншу участь у справі – від судді та прокурора до обвинуваченого, захисника, свідка, понятого. По суті це відбирає у класифікації суб’єктів кримінального процесу будь-який зміст.
Розмежування понять “основні суб’єкти процесу” та “учасники процесу” має важливе теоретичне та практичне значення. Воно реально відображає те, що закріплено у діючому законі та практиці, що розвивається на його основі. Відмежування цих понять дозволяє не тільки визначити в теоретичному плані те загальне та характерне, що притаманне кожній з вказаних груп суб’єктів процесуальної діяльності, але й конкретно вирішити практичні питання, що стосуються характеристики повноважень основних суб’єктів процесу, з одного боку, а також прав та обов’язків учасників процесу – з іншої. Це, в свою чергу, створює необхідні умови для біль чіткої фіксації в законі правового статусу кожного з суб’єктів, які входять в ту чи іншу групу, а відповідно, й для більш ефективної реалізації завдань судочинства. З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги: - державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); - адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України); - суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; - об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України). Положення частини першої статті 59 Конституції України гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав. Визначення поняття "захисник" у чинному законодавстві України відсутнє. У Конституції України це поняття вживається також у частині четвертій статті 29, положення якої гарантують кожному заарештованому чи затриманому можливість користуватися правовою допомогою захисника. Науково-теоретична та довідково-енциклопедична література не містить однозначного визначення терміна "захисник". За одним тлумаченням цей термін ототожнюється з терміном "адвокат", за іншим - терміну "захисник" надається більш широке значення. Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.
Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві. Таким чином, положення частини першої статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, за яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи не відповідає положенням частини першої статті 59 Конституції України. Тому Конституційний Суд України вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними): - положення частини першої статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, за яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисником є особа, на яку покладено обов’язок використовувати усі зазначені у законі засоби для встановлення обставин, що виправдовують обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного чи пом’якшуючих чи виключаючи їх відповідальність, а також надавати їм необхідну юридичну допомогу (ст.48 КПК). Участь захисника у кримінальному процесі є одним з найважливіших проявів реального забезпечення права обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного на захист, гарантованого Конституцією України. На практиці адвокатами є переважно особи, що мають свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. В стадії судового розгляду, за згодою підсудного, до виступу у ролі захисника можуть бути допущені його близькі родичі, піклувальники, опікуни (ч.1 ст.44 КПК). Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №10 від 07.07.1995 р. “Про застосування законодавства, що забезпечує обвинувачуваному, підозрюваному, підсудному право на захист”, повноваження захисника можуть бути підтверджені: - адвокатів, що займаються адвокатською діяльністю індивідуально або в об’єднаннях – відповідним свідоцтвом, а також ордером на наявність згоди чи згодою на участь у справі; - близьких родичів, опікунів, піклувальників - заявою підсудного на здійснення цими особами його захисту, а також поручительством і відповідними документами, що є підставою для участі їх у справі. Оскільки законом не обмежено кількість захисників, на запрошення обвинувачуваного, підозрюваного, підсудного, його родичів, законних представників чи інших осіб до участі у справі можуть бути допущені декілька захисників. Закон особливо обумовлює момент допущення захисника до участі в справі. За загальним правилом, захисник допускається до участі у справі по всім питанням з моменту пред’явлення обвинувачення, а у разі затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину, чи застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – з моменту оголошення йому протоколу о затриманні чи постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання (ч.2 ст.44 КПК). По справам про суспільно небезпечні дії, що вчинені особами у стані неосудності, а також по злочинам осіб, що захворіли а душевну хворобу після вчинення злочину, захисник допускається до участі у справі з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи.
Впервые на конституционный уровень поднята адвокатура, что имеет большое значение для укрепления законности, защиты прав граждан, повышения роли адвокатов в судопроизводстве. Также впервые в Конституции СССР установлено, что в судопроизводстве по гражданским и уголовным делам допускается участие представителей общественных организаций и трудовых коллективов. В советском уголовном процессе давно уже утвердилась такая форма участия общественности, как выступления общественных обвинителей и общественных защитников в суде. Их роль состоит в том, чтобы выразить в суде мнение коллектива, товарищей по работе и учебе как о самом деле, так и о правонарушителе. Представители общественности принимают участие в суде и при рассмотрении гражданских дел. Они выступают в защиту прав членов своего коллектива, дают заключения и высказывают мнения по возникающим в деле вопросам (о лишении родительских прав, установлении опеки, попечительства и т п.). Участие общественности в деятельности суда, с одной стороны, является выражением демократического характера судопроизводства, а с другой одной из важных форм повышения воспитательного значения судебной деятельности
2. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи
3. Провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх
4. Експертиза у кримінальному процесі: порядок визначення і проведення
5. Роль прокурора у вирішенні судом цивільного позову у кримінальній справі
9. Адвокат у кримінальному процесі
10. Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України)
11. Докази та доказування в кримінальному процесі
12. Доказування у кримінальному процесі
13. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства
14. Захисник у кримінальному процесі
15. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз)
16. Звільнення від кримінальної відповідальності
17. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
19. Кримінальна відповідальність в Україні
20. Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги, вимагання та зґвалтування
25. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
26. Кримінально-правова характеристика співучасті у злочині
27. Кримінально-правовий аспект тероризму
28. Обмеження волі як вид кримінального покарання
29. Органи правосуддя, суди присяжних, кримінально-процесуальні функції
30. Підозрюваний у кримінальному процесі
31. Поняття і види співучасті у кримінальному праві
32. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
33. Принципи кримінального процесу в Україні
34. Речові докази в кримінальному процесі
35. Стадії кримінального процесу
36. Суб’єкти кримінального процесу
37. Учасники у кримінальному процесі
41. Виконання наказу або розпорядження в кримінальному праві
43. Порядок приймання та передачі справ при зміні бухгалтера
44. Криміналістична ідентифікація
47. Великобритания (расширенный вариант реферата 9490)
49. Порядок исчисления налога на прибыль организаций торговли на примере ЗАО «…»
53. Сертификация пожароопасной продукции и информирование населения. Общие положения и порядок надзора
57. Порядок формирования и использования средств Фонда социального страхования РФ
58. Формы и порядок проведения таможенного контроля
60. Прием и порядок переведения работника на другую работу
61. Коллективные трудовые споры и порядок их разрешения
62. Несколько рефератов по культурологии
63. Реферат по научной монографии А.Н. Троицкого «Александр I и Наполеон» Москва, «Высшая школа»1994 г.
64. Оккупация Псковской области немецко-фашисткими захватчиками. "Новый порядок"
65. Правильные и полуправильные многогранники
67. Инфильтративный туберкулез легких S1-2,6 справа
68. Порядок назначения на должность судьи и председателя суда
69. Субъект преступления ("подновлённая" версия реферата 6762)
73. "Русский Тарзан" (реферат о российском пловце Александре Попове)
74. "Камю", "Сартр", "Шопенгауэр", "Ясперс", "Фромм" (Рефераты, доклады по философии)
75. Как правильно выбрать весы для работы в лаборатории (аналитические и лабораторные весы Госметр)
76. Порядок открытия и ведения валютных счетов резидентов и нерезидентов
77. Кредит и порядок их учета. Аудит банковских кредитов
78. Виды и формы оплаты труда. Порядок ее начисления (Контрольная)
79. Порядок ведения и отражения в учете кассовых операций
80. Сущность прибыли, ее роль в деятельности предприятия и порядок налогообложения
81. Реферат по информационным системам управления
82. Генезис капитализма в Мексике. Реферат по истории экономики
83. Легион, когорта и их боевой порядок во времена Цезаря
84. Правильно ли мы датируем Троицкий собор Ипатьевского монастыря?
85. Семь чудес света - древний мир, средние века и наше время (история цивилизации, реферат)
89. Реферат по книге Н. Цеда Дух самурая - дух Японии
90. Реферат по теме “Человек на войне”
91. Реферат по биографии Виктора Гюго
92. Как правильно выбрать партнерскую программу
94. Как правильно кормить грудью
95. Реферат - Физиология (Транспорт веществ через биологические мембраны)
96. Травматический остеомиелит нижней челюсти справа,очаговый, без консолидации
97. Как правильно назначить цену за свою работу
99. Поняття ризику в менеджменті та його класифікація
100. Хаос и порядок