![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України |
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА ВИКОНАВЧОЇ ГІЛОК ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ 1.1 Теорія та історія взаємодії інститутів державної влади в Україні 1.2 Поняття державної влади та конституційне визначення її меж 1.3 Співвідношення законодавчої та виконавчої гілок державної влади в аспекті політичного режиму РОЗДІЛ ІІ. ВЗАЄМОДІЯ ІНСТИТУТІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 2.1 Характеристика інститутів законодавчої та виконавчої влади в Україні 2.2 Взаємодія інститутів державної влади як принцип конституційного ладу України 2.3 Оптимізація взаємодії інститутів законодавчої та виконавчої влади в Україні у рамках парламентсько-президентської форми правління РОЗДІЛ ІІІ. ПОЛІТИЧНА РЕФОРМА І ЗМІНИ В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ 3.1 Сучасна політична реформа як засіб подолання протистояння , між інститутами влади та зміцнення демократичних засад розвитку українського суспільства 3.2 Перерозподіл повноважень законодавчої та виконавчої влади 3.3. Проблема політичної реформи в Україні та її європейський вибір ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП В час коли Українська держава стала на шлях побудови незалежної, суверенної, демократичної держави виникає необхідність застосування принципу розподілу влад як одного з основних принципів демократичної держави. Значних зрушень зазнала Україна у цій сфері протягом невеликого, як для держави, відрізку часу. Взаємодія інститутів державної влади забезпечує нормальне функціонування державного механізму в цілому, оскільки не дає можливості жодній з гілок влади узурпувати владні повноваження інших. Саме з цією метою засновники ідеї розподілу влад створили систему стримань та противаг. Для забезпечення дійсної незалежності однієї гілки влади від іншої потрібно, щоб кожна з них мала реальну можливість впливати на іншу. З допомогою розподілу влади правова держава організовується та діє правовими засобами. Разом з тим принцип розподілу влади є не стільки жорстким розподілом функцій та компетенцій, скільки механізмом їх тісної взаємодії для вирішення проблем державотворення. Взаємодія інститутів державної влади як принцип Конституційного ладу України є досить актуальною проблемою в наш час, оскільки наша держава лише починає розвивати такий інститут як інститут розподілу і взаємодії гілок державної влади, а отже і потребує якомога кращого вирішення нагальної проблеми. Актуальність і ступінь дослідження. Корінна зміна основ політичного та економічного життя України, здобуття нею державної незалежності, демократичні перетворення, формування громадянського суспільства і побудова правової держави, однією з головних ознак якої є поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, обумовили необхідність теоретичного переосмислення уявлень про державу і право, про конституційне закріплення основ конституційного ладу, про владу взагалі та про державну владу зокрема, про поділ державної влади та про відносини різних її гілок між собою. Фундаментальною правовою базою цих процесів стали прийняті Верховною Радою України основоположні політико-правові документи: Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 p.)
, Концепція нової Конституції України (19 червня 1991 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), нова Конституція України (28 червня 1996 р.). В українській конституційно-правовій науці суттєва увага приділяється проблемам організації і функціонування органів державної влади, взаємодії владних структур. Разом з тим стан цих розробок свідчить про те, що існує гостра необхідність у нових поглиблених дослідженнях зазначеної проблеми. Такого дослідження вимагає статус інститутів законодавчої, виконавчої і судової влади, їх місце в державно-правовому механізмі з точки зору теорії поділу влади, роль інститутів президентства, конституційної юстиції, інших державних органів у вирішенні проблеми державотворення, механізм їх відносин між собою. Необхідними умовами забезпечення нормального функціонування державних структур у режимі консенсусу є чітке правове регулювання цих відносин, створення єдиного внутрішньо узгодженого, стабільного законодавства, яке повинно базуватися на нормах Конституції України. Потребує вдосконалення конституційно-правовий механізм взаємовідносин різних гілок державної влади, який не лише забезпечуватиме реальний розподіл функцій та компетенції різних інститутів державної влади, а й сприятиме встановленню тісної взаємодії між ними. Водночас сьогодні відсутня теорія взаємовідносин різних інститутів державної влади як самостійного інституту конституційного права, що існував би поряд з конституційно-правовим інститутом поділу державної влади в Україні. Немає спеціальних комплексних досліджень з цієї проблеми. До цього часу в основному розглядався державно-правовий статус кожної з гілок влади окремо. Це, насамперед, стосується аналізу правової природи і місця в державному механізмі органів законодавчої, виконавчої гілок державної влади та президента, що досліджують у своїх наукових працях українські вчені: І. Болясний, В. Копєйчиков, Л. Кривенко, В. Погорілко, В. Речицький, І. Салій, Ю. Тодика, О. Фрицький, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, В. Яворський, інші відомі правознавці. Однак в їх наукових розробках висвітлюється правовий статус окремих державних органів і не достатньо аналізується стан та механізми їх взаємовідносин. Останнім часом у юридичній літературі детально досліджується правова природа Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, інститут президентства, їх роль і місце в системі державної влади. Разом з тим майже повністю поза увагою залишаються органи виконавчої влади, Конституційний Суд, Рахункова палата, інші державно-правові інституції, що відіграють істотну роль у забезпеченні оптимальних взаємовідносин та тісної взаємодії законодавчої і виконавчої гілок державної влади. В зв'язку з цим в українській науці виникає об'єктивна необхідність вивчення цих інституцій, дослідження їх місця і ролі в системі органів державної влади з метою розробки механізму оптимального співвідношення та взаємодії всіх владних структур. У роботі аналізуються основи і механізм взаємовідносин інститутів законодавчої та виконавчої влади в Україні. Ця наукова проблема ще не стала предметом ретельного дослідження, що свідчить про її наукову та практичну значущість, актуальність і перспективність.
Мета і основні завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування необхідності вдосконалення статусу органів законодавчої і виконавчої гілок державної влади в Україні та забезпечення їх тісної взаємодії; обґрунтування існування конституційного принципу взаємодії владних структур у демократичній, правовій державі; теоретичне осмислення принципу поділу влади і взаємодії владних структур і на цій основі вирішення ряду теоретичних і практичних проблем організації державної влади в Україні. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі взаємовідносин інститутів законодавчої і виконавчої влади в Україні. Предметом дослідження є конституційно-правовий механізм взаємовідносин законодавчої і виконавчої гілок державної влади в Україні. Теоретична і практична основа дослідження ґрунтується на працях і висновках юристів - теоретиків у галузі конституційного права, а також на літературних джерелах з філософії, соціології, політології. Робота в основному має характер теоретичного дослідження, емпіричну базу якого складає аналіз практики взаємовідносин Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента України. Методологічна основа. Дослідження державної влади, механізму її реалізації, проблем взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади неможливе без розкриття суті цих державно-правових інститутів та аналізу їх розвитку. Саме це і визначило методологічну основу дослідження. В процесі роботи використовувався діалектичний метод, сучасні методи пізнання, засновані на філософії загальнолюдських цінностей. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовані історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний і структурно-функціональний, статистичний, метод моделювання, прогнозування та інші. Нормативну базу роботи складають Конституція України, чинні нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, що регламентують правовий статус, форми та методи взаємовідносин органів законодавчої і виконавчої гілок державної влади в Україні. Наукове і практичне значення роботи полягає в тому, що вона доводить необхідність забезпечення взаємодії різних гілок державної влади. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. У першому розділі розглядаються теоретичні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої гілок державної влади. У другому – взаємодія інститутів законодавчої та виконавчої влади в Україні, а в третьому - перерозподіл повноважень інститутів державної влади у світі політичної реформи. РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА ВИКОНАВЧОЇ ГІЛОК ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ 1.1 Теорія та історія взаємодії інститутів державної влади Теорія розподілу влад зародилась у Франції в середині XVIII століття і була пов'язана, передусім з боротьбою буржуазії проти феодального абсолютизму, боротьбою з системою, що гальмувала розвиток суспільства і держави. Дж. Локк розвиває компромісну теорію розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову, діючи ізольовано одна від одної. Монтеск’є був впевнений, що, якщо монарх буде управляти не втручаючись в судові функції, а законодавчі органи будуть видавати тільки закони, але не управляти країною, всі основні прошарки феодального суспільства будуть задоволені, зокрема буржуазія перестане бути ворогом аристократичної знаті.
Причому, власне, Манфест написаний рукою самого Ленна, а ультимативн вимоги сформульован Троцьким потм редакцйно правлен Ленним Сталним329. «Ми, Рада Народних Комсарв,P говорилось у документ, визнамо народну Укранську республку, право зовсм вдокремитися вд Рос або вступити в договр з Росйською республкою про федеративн тому подбн взамовдносини мж ними. Все, що стосуться нацональних прав нацонально незалежност укранського народу, ми, Рада Народних Комсарв, визнамо зараз же, без обмежень безумовно»330. Зверта на себе увагу, що В. ¶. Ленн не вдаться до тогочасно офцйно назви державного утворення «Укрансько Народно Республки», а говорить про «народну Укранську республку», яку згдно з дальшими положеннями документа Центральна Рада не могла представляти. Йшлося про визнання «нацональних прав нацонально незалежност укранського народу». Що ж до Центрально Ради, то Раднарком леннськими вустами цлком визначено заявляв: «Ми обвинувачумо Раду в тому, що прикриваючись нацональними фразами, вона веде двозначну буржуазну полтику, яка давно вже виражаться в невизнанн Радою Радянсько влади на Укран Ця двозначна полтика, що позбавля нас можливост визнати Раду як повноважного виразника трудящих експлуатованих мас Укрансько республки, довела Раду найостанншим часом до крокв, що означають знищення всяко можливост угоди»331
2. Етика і естетика, проблеми взаємодії
4. Проблеми законодавства в області інтелектуальної власності та перспективи його розвитку
5. Навчити цікаво та ефективно – основнa проблема сучасної школи
11. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності
12. Організація та методика проведення уроку з теми: "Робота з дисками та каталогами в Norton Commander"
13. Інституційний тип взаємовідносин державних службовців та підприємців
14. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову та її реалізація в Україні
15. Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками
16. Ділові взаємовідносини в апараті управління
17. Дружні та ворожі взаємовідношення тварин між собою і з рослинами
18. Поняття та ознаки судової влади. Суд і правосуддя
19. Взаємовідносини церкви і держави в середні віки
21. Взаємовідносини між чоловіком і жінкою
25. Криза легітимності влади та шляхи її подолання.
26. Конституцiйний Суд Украiни. Досвiд та проблеми.
27. Екологічні проблеми промислових та побутових відходів
28. Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні
29. Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов
30. Виконавча влада
31. Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку
32. Проблема стратосферного озону. Хлорфторвуглеці(ХФВ) та їх вплив на озоновий шар
33. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування
35. Страхові правовідносини та страхування цивільної відповідальності
36. Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини
37. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
41. Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення і взаємодії
42. Комунальні проблеми. Сутність проблеми вивезення сміття та її правове підґрунтя
43. Майнові правовідносини батьків та дітей
44. Місцеві органи виконавчої влади
45. Правові відносини батьків та дітей
46. Правовідносини батьків та дітей
47. Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні
48. Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин
49. Судова реформа 1864 р. та особливості проведення її в Україні
50. Судова система США та Франції
51. Товариства та співдружності в державному устрої зарубіжних країн. Законодавча влада в США
52. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
53. Виконавче провадження як заключна стадія господарського судового процесу
57. Реалії в сучасній англійскій мові та їх переклад на рідну мову
58. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
59. Засоби зображення гами кольорів у французькій та українській мовах
60. Мова програмування C++ та середовище розробки Microsoft Visual C++
61. Елементи та структура програми мови Паскаль
62. Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах
63. Міжвоєнна історіографія взаємин влади і православної церкви в Україні
64. Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення
65. Проблеми Батьківщини та походження слов’ян
67. Діагностичні параметри датчиків та виконавчих пристроїв
68. Проблеми комунікацій та доступу до інформаційних ресурсів у програмі ЮНЕСКО
69. Значення української літератури. Найбільші надбання. Місце серед слов’янських та іноземних мов
73. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
74. Встановлення дипломатичних відносин та організація дипломатичних представництв
75. Зародження та функціонування спеціальних місій, як особливого виду дипломатичних відносин
76. Міжнародна кадрова стратегія та трудові відносини в ТНК
77. Міжнародні відносини та зовнішня політика
78. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
79. Україна в системі сучасних міжнародних відносин: проблеми і перспективи розвитку
80. Економіка праці та соціально-трудових відносин
81. Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні
82. Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі
83. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків
84. Вивчення теми "Великобританія: видатні міста та особистості" на уроках англійської мови
89. Президент України і виконавча влада
90. Політична влада у світі та в Україні
91. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
92. Взаєморозуміння в сімейних відносинах
93. Індивід у групі: вплив групи, відносини влади й підпорядкування
94. Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу
95. Стигма та дискримінація у міжособових відносинах
96. Погляди Фрейда на релігію та деякі проблеми сучасності
97. Таїнство священства та проблема целібату католицького духовенства
98. Соціальні та психолого-педагогічні проблеми молоді
99. Етнічна соціологія - актуальні проблеми та історія розвитку