|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Реформаторський рух в Китаї |
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". 
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. Зміст Вступ 1 Передумови та причини виникнення реформаторського руху в Китаї 2 Програма реформ Кан Ю-вея 3 «Сто днів реформ в Китаї Висновки Список використаної літератури: Вступ Остання четверть XIX століття була насичена важливими історичними подіями, що наклали глибокий відбиток на нею подальшу історію Китаю. В цей період в країні почала формуватись сучасна промисловість, розпочався розвиток капіталістичних відносин в місті і товарно-грошових відносин на селі, активізувався процес формування загальнокитайського ринку і залучення Китаю до системи світової торгівлі. Проте правлячі кола країни, очолювані реакційною маньчжурською Цинською династією, виявились неготовими до нових перетворень, ініційованих буржуазними суспільними силами, чинили перешкоди на шляху розвитку капіталістичних відносин. В другій половині XIX століття почався розділ Цинськой імперії на сфери впливу капіталістичними державами. Китай не тільки втратив вплив на залежні від нього держави — Бірму, Аннам, Корею, Кашмір, Непал, острови Люцю (Рюкю) та інші, але і позбавився своїх одвічних земель— Тайваню, Сянгана (Гонконга) і островів Пенхуледао1. Уряд був змушений передати «в оренду» іноземним державам Цзяочжоувань, Цзюлун, Гуанчжоувань, Вейхайвей, Люйшунь (Порт-Артур), надати в великих китайських містах земельні ділянки під іноземні концесії і дати згоду на надання іноземцям спеціальних прав і привілеїв, грубо порушуючи суверенітет країни. Китай все більше перетворювався на півколонію капіталістичних держав. Наслідки японо-китайської війни, що ознаменувала собою крах політики самопосилення, яка здійснювалась протягом 35 років, і призвела до захоплення іноземними капіталістами китайських територій і важливих позицій в економіці країни, викликали рух протесту з боку молодої китайської буржуазії і ліберальних поміщиків, який досяг свого найбільшого розвитку в 1898 році. Але цей рух за реформи, що мали на меті зміцнити позиції Китаю на зовнішньополітичній арені, подолати відсталість, охопив порівняно невелику верству освічених і здравомислячих людей, аби досягти значних успіхів. Маньчжурська монархія ще продовжувала відігравати роль «світової сили», єдиного гаранта підтримання цілісності китайської держави і незмінності своїх позицій в ній, хоча справлятися з цим ставало дедалі важче. Актуальність. Вивчення даної проблематики дозволяє визначити основні причини краху реформ, який породив у відповідь могутню хвилю репресій, що викликали підтримку з боку мас китайського населення. Китай побачив в спробі реформ підступи іноземців, почалися відкриті антиіноземні виступи, для придушення яких були використані війська, що в свою чергу викликало радикалізацію масових виступів, зокрема, повстання «іхетуаней». Можна лише припустити, яким би шляхом міг піти розвиток цієї величезної держави, за умови реалізації реформ, яких багато чисельних жертв, зовнішньополітичних і внутрішніх проблем можна було б уникнути. Дана тема актуальна ще й у зв’язку з її незначним висвітленням у доступній літературі. Зокрема, чи не найбільш повно і ґрунтовно висвітлена ця проблема в монографії С.
Л. Тихвинського «Движение за реформы вКитае в конце ХІХ века»2. Лана монографія спирається на багатий фактичний матеріал, першоджерела, подає розлогі свідчення про становище Цинської імперії даного періоду, початок та основні течії реформаторського руху, теоретичне обґрунтування необхідності реформ та наслідки. Незважаючи на застарілі методологічні засади, монографія Тихвинського найбільш повно висвітлює дону проблематику. Книга китайського автора Фань Вень-Лань «Новая история Китая» в двох томах3. Дане видання, незважаючи на солідний вік, містить багату інформацію про розвиток реформаторського руху, погляди і ідеї Кан Ю-вея, «сто днів реформ». Цю проблему викладено у монографії за редакцією А.В. Мєліксєтова «История Китая»4, Васильєва Л.С. «История Востока»5, на сторінках «Всемирной истории: Национально-освободительные войны ХІХвека»6. Деяку інформацію можна знайти на сторінках таких монографій як «Очерки истории Китая» Симоновская Л.В., Еренбург Г.В., Юрьев М.Ф., «История Китая в епоху империализма» та «Очерки по новойи новейшей истории Китая» Єфімова Г.В., «История стран Азии и Африки в новое время» за редакцією Стопцовой, «Нова історія країн Азії і Африки» Губера А.А. і Хейфіца А.Н., «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке.1860-1895»7 Нарочницького А.Л, та багатьох інших. Окремі аспекти, що стосуються становища Китаю, політики іноземних держав, розгортання реформаторського руху, його наслідків та аспектів міститься на сторінках періодичних видань, таких як «Вопросы истории», «Проблемы Дальнего Востока», «Азия и Африка сегодня» тощо. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є процес розгортання руху за реформи в Китаї та боротьба за їх реалізацію. Предметом дослідження є проект реформ Кан Ю-вея, спроби його реалізації та їхні наслідки. Мета даної курсової роботи полягає у всебічному розгляді того положення в якому знаходився Китай в останній третині ХІХ століття; виявити передумови і причин виникнення реформаторського руху; простежити шляхи реалізації реформ та їхні наслідки; обґрунтувати причини поразки реформаторського руху, наслідки для політичного, соціально-економічного розвитку Китаю кінця ХІХ початку ХХ століття. Дана мета реалізується через розв’язання наступних завдань: визначити положення в якому знаходився Китай в останній третині ХІХ століття; окреслити основні причини і передумови реформаторського руху; дослідити шляхи реалізації реформ; охарактеризувати причини поразки реформ «100 днів» та наслідки згортання реформ для розвиту Китаю. 1 Передумови та причини виникнення реформаторського руху в Китаї Продемонстрована в роки опіумних воєн і тайпинского повстання слабкість Цинской імперії і енергійне зміцнення в Китаї колоніального капіталу викликали до життя природну реакцію самозбереження. Проявом її стала політика самопосилення, що стала генеральною лінією імперії в останній третині XIX століття. Поставлені перед очевидним фактом, правителі імперії, починаючи від всесильної імператриці Цисі і її найближчих помічників типа Хун-чжана і кінчаючи урядовцями на місцях, були вимушені визнати перевагу європейської зброї і західної техніки.
Прагнення запозичати все це і поставити на службу Китаю і з'явилося основою політики самопосилення. Іншими словами, справа модернізації країни керівники цинського Китаю вирішили узяти в свої руки, залишивши за колоніальними державами лише право на торгові операції і фінансування промислового і іншого будівництва. Звичайно, колоніальний капітал теж швидко посилював свої позиції в Китаї в кінці XIX століття, створюючи там свої підприємства і розширюючи зовнішньоторговельний оборот, але все таки основне зростання промислового потенціалу і всієї інфраструктури йшло переважно за рахунок централізованих зусиль китайської держави8. Тут належить зробити істотне зауваження. Йдеться не про добре продуману і офіційно прийняту на найвищому рівні нову економічну політику. Якраз навпаки, верхи імперії на чолі з Цисі були порівняно мало стурбовані проблемами самопосилення, та і не були готові для цього. Інша справа — найвпливовіші діячі імперії, що фактично тримали в своїх руках владу над тими або іншими регіонами країни і сильні армії і величезні засоби, що мали в своєму розпорядженні. Існуючи як би самі по собі, вони в той же час не тільки не були в опозиції до центру, але практично діяли від його імені, будучи вдягнулися високими повноваженнями, зберігаючи за собою вищі офіційні пости. Регионалізация Китаю за цим принципом не була чимось новим. Навпаки, щонайменше з кінця Хань це було нормою в тих умовах коли центральна влада виявлялася не в змозі зберегти йому позиції або впоратись з селянським повстанням. В цих випадках ініціативу і брали на себе сильні доми впливових родів, що створювали власні армії, вступали в боротьбу з повстанцями, вершили справи. Так було наприкінці імперії Хань. Щось схоже стало реальністю і після придушення повстання тайпінів. Внесли вагомий внесок в цю справу вищі сановники імперії Хун-чжан, Цзен Го-фань, Цзо Цзун-тан і деякі інші. Вже на початоку 60-х років стали на шлях енергійного будівництва в своїх регіонах арсеналів, верфей, механічних підприємств аби переозброїти власні армії і тим посилити боєздатність імперії. Частково ця діяльність фінансувалася за рахунок казни частково — за рахунок поборів з заможних шарів того регіону, котрий знаходився під контролем даного сановника, неабиякою мірою —за рахунок награбованого в ході війни з тайпінами. Компанії, створюючи арсенали і заводи, верфі і шахти, не зупинялися і перед тим щоб привернути приватний капітал — купців, шэньши, землевласників. Але вносячі його власники, як правило, не мали голосу при вирішенні проблем, пов'язаних з виробництвом і фінансами компанії; в кращому випадку вони регулярно одержували свою частку доходу у вигляді відсотків на вкладений капітал. Практично це означало, що принцип капіталістичного виробництва, запозичений у іноземців, в китайській реалії кінця XIX століття знайшов своє відображення в формі державного капіталізму. Теоретично це було обґрунтовано в класичній тезі самопосилення: «китайська наука — основа, західна — щось прикладне». Значення його полягає в тому, що китайська конфуціанська основа в усіх відношеннях не ставиться під сумнів, тоді як вага що запозичає із заходу переймається для того, щоб доповнити основу.
Через два роки вся родина повертається до Німеччини і оселяється у м. Вапзеє поблизу Берліна. Вже 1920 року, завдяки наполяганням емігрантів-гетьманців, які на чолі з В. Липиіюьким та С. Шеметом зорганізувалися в «Український союз хліборобів-державників», Павло Скоропадський повертається до активного політичного життя. Він очолює новий гетьманський рух, а В. Липинський стає його теоретиком. Проте на початку 30-х років між практиком Скоропадським і теоретиком Липинським виникли певні чвари і розбіжності щодо існування руху, і єдиний «Союз» розколюється. Прибічники гетьмана об'єдналися у «Союз гетьманців-державників». Завдяки зусиллям П. Скоропадського філії гетьманського руху з'являються не лише в Австрії та Німеччині, але й у Чехословаччині, Америці, Канаді, Франції, на західноукраїнських землях, що перебували у складі Польщі, і навіть на Далекому Сході — у Манчжурії та Китаї. Крім того, заходами П. Скоропадського, 1925 року у Німеччині засновується Український науковий інститут при Берлінському університеті, який зіграв велику роль у розвитку української науки і культури на еміграції
1. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
2. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
3. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
4. Національна політика СРСР в роки перебудови
5. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
9. Центральний банк і монетарна політика
11. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
12. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
13. Кредитна політика комерційного банку
14. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
15. Державна політика соціального страхування
16. Облікова політика ДП НАЕК "Енергоатом"
Настольная игра "Эрудит. Сила магнита". 
Глобус «Двойная карта» рельефный, с подсветкой, на подставке из дерева. 
Домик для кукол "Коттедж Конфетти". 17. Облікова політика як елемент культури бізнесу
18. Структура наказу про облікову політику та оптимальні шляхи впровадження
19. Аналіз політики із залучення позикових ресурсів та оцінки їх ефективності СНВТОВ "Васильківське"
20. Економіко- і політико-географічне положення України
21. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
25. Зовнішня політика Англії у XVI-XVIII столітті
26. Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
27. Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
28. Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії
29. Мусульманське право (шаріат). Політика Ф. Рузвельта
30. Нова економічна політика: суть, значення, уроки
31. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
Мягкая игрушка "Волк. Забивака", 24 см. 
Портмоне для CD/DVD "Brauberg", на 96 дисков. 
Шахматы обиходные, деревянные с доской. 33. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
34. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
35. Царювання та політика Павла І
36. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
37. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
41. Маркетингова цінова політика
42. Товарна політика і комерційна діяльність
43. Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"
44. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
45. Ціноутворення та цінова політика підприємства
46. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
47. Державна політика стимулювання зайнятості
48. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
Тележка "Supermarket" №1. 
Папка для акварели "Балет", 20 листов, А2. 
Френч-пресс, 600 мл. 49. Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі
50. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
51. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
52. Торговельна політика розвинутих країн
58. Етнонаціональні відносини й національна політика
59. Лобізм як явище сучасної політики
60. Міжнародна політика і світовий політичний процес
61. Політологія як наука і політика як суспільне явище
62. Політик і політичний режим
63. Політика США в умовах боротьби за українську державність в 1917-1923 роках
64. Політика як суспільне явище
Мощное чистящее средство для ванной комнаты и туалета с возможностью распыления "Mitsuei", 400. 
Матрас в овальную кроватку Bambola (125x75x8 см). 
Магнитная игра для путешествий "Умные утки", арт.SGT 270 RU. 65. Політики і політичні лідери: особливості типологізації
66. Політика і етика: соціально-філософський аспект
67. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
68. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
69. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
74. Митний тариф як інструмент економічної політики держави
75. Сучасна митно-тарифна політика України
77. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
78. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
79. Державне регулювання соціальної політики
Настольная игра "Шакал: остров сокровищ". 
Пластиковое лото. Линии и контуры. Комплект из трех игр. 
Гарнитура беспроводная "FreeMotion B680", чёрная. 81. Суть фінансової політики держави
83. Формування політики антикризового фінансового управління підприємством
84. Вплив податкової політики на інвестиційну діяльність
85. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання
89. Економічна політика як система: визначення, основні критерії, класифікація
90. Концепція непослідовності політики у часі
91. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
92. Особливості інноваційної політики розвинених країн
93. Політико-правове середовище МЕВ в Україні
94. Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація
95. Фіскальна політика як засіб регулювання економіки
Увлекательная настольная игра "Фрукто 10", новая версия. 
Простыня на резинке "ЭГО", 90х200 см, салатовая. 
Форма разъемная Regent "Easy" круглая, 18x7 см. 97. Реформа государственного аппарата при Петре I. Податная реформа
98. Государственная власть и реформы в истории России на примере петровских реформ: опыт и проблемы
99. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
100. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
