![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Развитие украинского государства в 50-60 гг. /Укр./ |
Міністерство освіти України Київський національний економічний університет КАФЕДРА РПС Реферат з економічної історії на тему: Розвиток госродарства України у 50-60рр. Виконали студенти 1курсу ФЕФ, 12гр. Фельдбарг Ілля Степанець Інна Лепушинський Володимир Христич Ганна Кобріна Юлія Перевірив Маслов А.О. КИЇВ 1999р. ПЛАН Вступ 3 Децентралізація в управлінні економікою Розвиток промисловості Розвиток сільського господаоства Зміни в соціальній сфері Висновки Список використаної літератури Вступ В середині 50-х років економіка України в цілому залічувала рани, завдані війною, і нагромадила певний потенціал для зростання. Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний, нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть радянська верхівка. Існувала очевидна й нагальна необхідність, загального послаблення жорсткого сталінського контролю. Суттєво важливим було, щоб народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від накопиченої радянською державою гігантської політичної та економічної потужності. Але в міру того як Кремль обережно послабляв хватку, знову виринали проблеми, нібито вже раніше розв'язані, й наступники Сталіна у пошуках нових рішень нерідко породжували й нові проблеми. Хоч відступ від сталінізму й пошуки свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх республіках Радянського Союзу на Україні ці зміни були особливо численними й вартими уваги. Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато, оскільки, випередивши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим самим зміцнив би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що комунізм є справді передовою системою. Хрущов, як не парадоксально, розумів: щоб довести економічні переваги комунізму, партія муситиме стати менш ідеологізованою, а більш управлінською організацією. 1. Децентралізація управління економікою В 1957 р., щоб розв'язати проблему спаду продуктивності промислового виробництва, Хрущов розгорнув свою суперечливу економічну реформу на основі раднаргоспів (рад народного господарства), що стала однією з найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці починаючи з 20-х років. Важливою щодо економіки була реформа управління. Суть її полягала у певній демократизації управління, розширені господарчих прав союзних республік, наближенні управлінських структур до виробництва, скороченні управлінського апарату. Спроба перемістити центр планування та управління від московських міністерств до регіональних органів мала за мету обминути вузькі місця бюрократичної організації в центрі. На території СРСР було утворено 105 раднаргоспів, а в УРСР – 11. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97% заводів у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.). Не дивно, що українські планувальники економіки й господарські керівники заговорили насамперед про потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому.
На початок 60-х років, коли Україна та інші республіки стали проводити виразно незалежну економічну політику, Москва занепокоїлася, звинувачуючи їх у “економічному сепаратизмі”. Тому переваги нової системи управління, в основі якої лежали раціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити на свій бік шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з основною підвалиною "єдиної та неподільної" — принципом централізму. Але безперечно були і позитивні зрушення, тому можна виділити такі позитивні та негативні риси цієї управлінської реформи – децентралізації: ( ) (-) 1. Раціональне використання ресур- 1. Не відбулось запланова- сів і матеріалів; ного скорочення управ- 2. Зменшення нераціональних лінського апарату; транспортних перевезень; 2. Перевага місцевих інте- 3. Краще забезпечення місцевих ресів над загальними - економічних інтересів (керівни- “місництво”(“економічний ками на місцях); сепаратизм”); 4. Створення умов для запровад- 3. Відсутність єдиної техно- ження госпрозрахунку (лист логічної політики; Лібермана). 4. Складнощі з плануванням 5. Збереження командних методів управління. Як і належало було чекати, "флірт" України з економічним самоствердженням виявився швидкоминучим, - ця економічна "незалежність" не означала що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками. Тільки у 1959—1961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14% свого національного доходу, які нічим не були відшкодовані. У будь- якому випадку Україна не мала змоги скористатися можливостями цієї тимчасової децентралізації, оскільки економічна система працювала в цілому за законами попереднього часу. 2. Розвиток промисловості На початку 50-х років промисловість України, як і всього Радянського Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для неї настав золотий вік. Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За 1951—1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний доход — на 11,7 %, за 1959— 1965 рр. — відповідно на 8,8 і 7 %. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв'язку — 4,7; будівництва — 8,2; торгівлі — 11,1 %. За 1951—1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств. Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру свідчать дані, наведені у нищеподаній таблиці. Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка і відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості.
На машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959 - 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів. Галузь Індекс зростання Галузева структура за вартістю 1940-1960 1965 до 1960 1940 (у цінах 1927 р.) 1958 (у цінах 1965 р.) 1965 Промисловість в цілому 365 153 100 100 100 Паливна 232 129 4,6 8,5 5,2 Електроенергетика 486 182 2,9 1,9 2,7 Металургія 310 144 10,3 14,3 13,5 Машинобудування і металообробка 672 185 36,4 19,3 23,9 Промисловість будівельних матеріалів 1180 148 1,8 3,9 4.5 Хімічна 390 - 5,5 4,2 4,5 Деревообробна 332 124 3,6 4,3 3,3 Легка 244 122 9,7 13,1 11,3 Харчова 211 148 17,6 28,4 26,7 Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4 комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізовані й автоматизовані лінії, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство. Зросла продуктивність праці. Реалізація досягнень НТР вступала в суперечність з існуючою централізованою системою управління народним господарством, що стримувало оперативне впровадження досліджень науки і техніки. Проблема, що стояла перед кремлівським керівництвом полягала в тому, чи продовжувати спиратися в основному на важку промисловість, чи скеровувати більші інвестиції в легку, від чого виграв би обкрадений радянський споживач. Хрущов схилявся на користь важкої промисловості, але, на відміну від Сталіна, він не міг цілковито знехтувати споживачем, особливо після обіцянки, що до 80-х років Радянський Союз за економічними показниками наздожене й випередить Захід. У 1959-1965 рр. певна увага приділялась виробництву промислових та продовольчих товарів, предметів широкого споживання. В цей період було споруджено понад 300 нових і реконструйовано більш як 400 підприємств легкої й харчової промисловості Випуск продукції легкої промисловості зріс у 1,5 раза, продовольчих товарів - у 1,7 , товарів культурно-побутового призначення і господарського вжитку - вдвоє. Стали до ладу такі великі підприємства, як Донецька трикотажна й Червоноармійська панчішна фабрики, швейні фабрики в Кіровограді,Артемівську, Дрогобичі, Миколаєві, Луганська взуттєва фабрика та ін. Споруджений у ті роки Херсонський бавовняний комбінат став найбільшим текстильним підприємством республіки. Завершилось будівництво Житомирського і Рівненського льнокомбінатів, що дало можливість уперше на базі місцевої сировини розгорнути виробництво льняних тканин в Україні. У легкій промисловості значного поширення набули концентрація та кооперування підприємств. У Львові в 1961 р. виникли перші виробничі об'єднання - фірми "Прогрес" (взуттєва) і "Світанок" (шкіряна).
Следует прежде всего учитывать, что основной костяк боевиков и партийных деятелей УВО-ОУН составляли подростки и юноши, еще не достигшие зрелого возраста. Воспитанные в духе нацистской идеологии, подстрекаемые функционерами спецслужб фашистских государств, эти юнцы решали вопросы жизни и смерти сотен и тысяч людей, в чем-то с ними не согласных или не угодивших нацистским бонзам. Каждое политическое убийство находило официальное объяснение со стороны террористов, иногда по смыслу прямо противоречащее предыдущему. Одних польских чиновников убивали за «враждебное отношение к украинцам». Собинского же, известного в общественных кругах своими симпатиями к украинцам, убили Роман Шухевич с Б. Пидгайным, официально обвинив в коварстве «заигрывании с украинцами». Юноши-террористы и их старшие учителя из числа лидеров украинских националистов боялись, что, способствуя развитию украинского образования и культуры, такие как Собинский подорвут авторитет террористических УВО-ОУН в народе. Многих украинцев убивали по огульному обвинению в тайном сотрудничестве с польской полицией, хотя никаких вещественных доказательств и документальных свидетельств при этом, как правило, не приводилось
1. Развитие исторической науки России в конце 50-60 гг.
2. Економічне становище в Україні в 50-60-х роках ХХ століття
3. Развитие отечественной историографии в 40-х - первой половине 50-х гг.
4. Развитие педагогической мысли и школьной практики в России в 40-60 гг. XVIII в.
5. Социально-экономическое и политическое развитие страны в 90-е гг. XX в.
9. Великобритания в 50-60 годах ХХ века
11. Обычаи и обряды украинского народа (Звичаи та обряди українського народа)
13. Развитие Украинского питания
14. Суверенитет Украинского государства
15. Экологическое сознание как фактор развития украинского общества
16. Особенности социально-экономического и политического развития Московского государства
17. Развитие украинского рынка депозитов
18. Сперанский и его роль в развитии российского государства и права
19. Закономерности развития Германского государства
20. Казахстан - независимое государство (1991-2002 гг.)
21. Особенности развития французского государства в период с XI по XVI век
25. Украинское государство и право в годы освободительной войны
26. Возникновение и развитие феодального государства в Индии
27. Особенности развития и становления драматургии 60-90-х годов
28. Социально-экономическое и политическое развитие КНР в 1976-2000 гг.
29. Политические преобразования в СССР (50-60–е годы)
31. Налоговые службы - взаимодействие в интересах развития экономик государств
32. Особенности экономического развития древневосточных государств
33. Развитие России в 2005-2007 гг.: социально-экономические итоги и перспективы экономического роста
34. Социально-экономическое развитие России за 2006-2008 гг.
35. Неформальная жизнь столицы в 50-х, 60-х гг. ХХ века
36. Социально-экономическое развитие России в 60-90-е гг. XVIII в. Внутренняя политика Екатерины II
37. Украина в 40-50 гг. XX века /Укр./
41. Государство Бохай (698-926 гг.)
42. Политическое развитие государства в годы правления первого президента
43. Советское государство в период НЭПа (1921-1929 гг.)
44. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
45. Влияние государственной политики на развитие российско-украинских торгово-экономических отношений
46. Влияние государственной политики на развитие российско-украинских торгово-экономических отношений
47. Советское государство в первой половине 20- гг.
48. Реформы 60 – 70 –х гг. XIX века в России, их последствия
49. Общественно-политическое развитие СССР в середине 1950-1960-х гг.
50. Внутренняя политика 60-90 гг.
51. Буржуазные реформы 60-70х гг. XIX века
52. Влияние христианства на развитие государства и права в Киевской Руси
57. Советское государство (1921 - 1950-е гг.)
58. Военные действия Московского государства в период "Смутного времени" (1604-1610 гг.)
59. Русская Православная Церковь и большевистское государство в 1925-27 гг.
60. Переселенческое движение и формирование украинской диаспоры в Кыргызстане (60 – 90-е годы XIX века)
61. Динамика развития любительского театра в России с 60-х годов до настоящего времени
62. «Чистая» поэзия 60—80-х гг.
63. Судьбы либерально-буржуазной литературы 60-х гг.
64. Развитие НТП и государство
65. Гегель о происхождении государства и стадиях развития права
66. Развитие земельного законодательства в 1917-1990 гг
67. Пути развития отечественной психологии в 20-50-е годы XX столетия
68. Развитие физической культуры и спорта - приоритетное направление социальной политики государства
69. Этапы и перспективы развития содружества независимых государств(СНГ)
73. Развития Росийско-украинского пограничья
74. Тенденции развития взаимоотношений между печатью и государством в период 1890-1904 годов
75. Развитие теоретического знания /Укр./
76. Организация и деятельность украинских националистов /Укр./
77. Становление Украинской православной церкви /Укр./
78. Советское государство в 1917-1920 гг.
81. План развития Кукморского филиала ОАО "Росгосстрах" на 2009-2011 гг.
82. Географические факторы развития государства
83. Альтернативная история развития государств
84. Государство и основные этапы его становления и развития
85. Древняя Русь и государство и право России в 90-х гг. XX ст.
89. БССР в середине 50-х - 80-х гг.
90. Вклад Н.В. Калачова (1819-1885 гг.) в развитие архивного дела России
91. Государственный аппарат Российской империи 20-60-х гг. XVIII в.
93. Либеральные реформы 60-70 гг. XIX века
94. Образование и развитие единого Российского государства в XV-XVI вв.
95. Оппозиционное движение в Украине в конце 50-х – 80-х гг. XX века
96. Организация и развитие отечественной исторической науки в 1917 - начале 30-х гг.
97. Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст.
98. Развитие гражданской войны в Китае (1945-1949 гг.)
99. Развитие советско-германских отношений с 1933 по 1939 гг.