![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Художня культура незалежної України: традиції та новації |
Реферат на тему Художня культура незалежної України: традиції та новації Зміст Вступ 1. Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Постмодернізм 2. Напрямки та особливості розвитку музичної культури 3. Український театр в системі національної культури. 4. Здобутки та проблеми розвитку кіномистецтва Висновки Список літератури Вступ Аналіз культурної реальності України за часів незалежності передбачає оцінку успадкованої від комуністичного режиму культурної інфраструктури, процесів перехідного періоду в ній та в культурному середовищі, досвіду (позитивного й негативного) перших реформ. Такий аналіз буде досить актуальним і доречним, оскільки дозволить визначити наявні культурні орієнтації в українському суспільстві і, відповідно, накреслити перспективи формування стратегії державної культурної політики Оцінюючи сучасну суспільну атмосферу, можна констатувати, що сьогодні Україні реально загрожує регіональний розкол, який має соціально-економічні, політичні та соціокультурні передумови. Усвідомлення небезпеки цього явища спонукає до пошуків інструментів національної інтеграції. На нашу думку, фактором консолідації українського суспільства, духовно інтегруючою силою за умов радикальних соціальних трансформацій та драматичних політичних подій, які становлять подекуди загрозу для державних інтересів може й повинна бути українська культура. Україна сьогодні стоїть перед важливою проблемою відновлення цілісної картини національного образу культури, набуття культурою національної ідентичності. Нова історична реальність є сама собою морально-психологічним стимулом для такого духовного оновлення. Проте, як свідчить більш ніж як 15-річний досвід незалежної України, сучасна держава і культура не може й досі розраховувати на загальнодержавну національну ідею як спосіб самоусвідомлення нації, її характеру, на чітко сформульовану і науково пояснену для сучасного покоління українців гармонійну культурну концепцію духу нації, без якої неможливо здійснювати успішне й ефективне управління державою. 1. Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Постмодернізм В умовах незалежної України головна увага державних і недержавних структур і організацій зосереджувалася на сприянні вільному розвиткові всіх стилів і жанрів українського образотворчого мистецтва, широкій популяризації його шляхом улаштування всеукраїнських, обласних, групових та персональних виставок. Значне зацікавлення громадськості викликали Всеукраїнські виставки до 400-річчя від дня народження Б. Хмельницького, до 10-ї річниці Чорнобильської трагедії, до 5-ї річниці проголошення незалежності України. Українські митці брали участь у міжнародних виставках із живопису, графіки, гобелену в Білорусі, Польщі, Угорщині. В Україні здобули популярність виставки відомих українських художників Олексія Фіщенка, Михайла Романишина, Григорія Синиці, Надії Бабенко та ін. Здобуття Україною незалежності спонукало до інтенсивних пошуків живописців С. Неледву, Ю. Луцькевича, О. Дубовика, Шарчука, М. Александрова та ін. Чіткий портрет нашого життя простежується у творчості талановитого художника Валерія Франчука.
Всього він брав участь у 25 виставках, п'ять з яких – персональні. Серед найкращих його картин — &quo ;Пройди, безвихідь&quo ;, &quo ;Проти вітру&quo ;, &quo ;До світла&quo ;, &quo ;Тривожна звістка&quo ;, &quo ;Свята печаль&quo ;, &quo ;Мій шлях&quo ;. У тісному зв'язку з життям, актуальними проблемами сучасності розвивалося мистецтво скульптури. У містах і селах України протягом 1992-1996 рр. споруджено десятки нових пам'ятників, зокрема, Тарасу Шевченку в Луцьку, Львові, Чернігові, Червонограді, Золотоноші; Б. Хмельницькому в Черкасах, Суботові, Кіровограді; художникам і композиторам Д. Бортнянському та М. Березовському, І. Падалці, С. Прокоф'єву; поету А. Малишку; княгині Ользі в Києві та Луцьку, князю Ярославу Мудрому в Києві. У столиці також відкрито пам'ятники жертвам репресій 1930-х-1940-х рр., жертвам голодомору 1930-х рр., художникам — жертвам репресій. Знаменною подією в житті України стало відкриття 1 грудня 1998 р. в Києві пам'ятника М.С. Грушевському. В 2001 р. в Києві було споруджено Монумент Незалежності. Поряд із цим ведуться роботи й над скульптурним утіленням історичних постатей, які уособлюють для українського народу гордість нації та історію державотворення, — П. Полуботка, А. Головатого. Серед провідних скульпторів сучасності — Ю. Синькевич, В. Прокопів, Т. Бриж. У 1990-і рр. в державі розгорнулися роботи щодо відбудови визначних пам'яток історії та культури українського народу. Зокрема, в Києві відбудовано Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври. Гідне місце в світі давно посіла українська графіка. Так само відома й українська карикатура. Українські карикатуристи останніми роками завоювали більш як 100 призів на міжнародних конкурсах і фестивалях. Важливим чинником у розвитку образотворчого мистецтва в Україні протягом 1990-х рр. стала діяльність галерей, які не лише репрезентують здобутки художників України, а також створюють дистанцію між елітарним мистецтвом та міщанськими смаками. Серед найбільш відомих в Україні – Центр мистецтва &quo ;Славутич&quo ;, Центр сучасних мистецтв &quo ;Брама&quo ;, художні галереї &quo ;Бланк-Арт&quo ;, &quo ;Лаврські дзвони&quo ;, &quo ;Пектораль&quo ;, &quo ;НЕФ&quo ;, &quo ;Ірена&quo ;, &quo ;Малярський закут&quo ;, &quo ;А-Акварель&quo ;, &quo ;Ґрифон&quo ;, &quo ;Мистецький льох&quo ;, &quo ;Артвітрила&quo ;, &quo ;Світ Ь&quo ;, галерея мистецтв Києво-Могилянської академії, галерея &quo ;Дім Миколи&quo ;. Відомі також своєю діяльністю одеська галерея &quo ;Човен&quo ;, Південноукраїнський центр сучасного мистецтва в Запоріжжі. Галереї надали відвідувачам можливість ознайомитися з творчістю таких талановитих художників, як О. Сухоліт, В. Цаґолов, А. Савадов, О. Харченко, М. Кривенко, О. Петрова, Т. Сільваші, Д. Фіщенко, Д. Дорсунь, М. Ніколаєв, П. Тараненко, Ж. Василевська, О. Андреєв, М. Жуков, В. Романов, Д. Оболончик, С. Давидов, Л. Бернат, Н. Вітковська, О. Балакін, А. Кущ, І. Жук, С. Тучинський, С. Алексєєв та ін. Завжди користувалися популярністю у цінителів мистецтва картини Ірини Лисенко-Ткачук. Широка популярність прийшла до І.
Лисенко-Ткачук лише у другій половині 1990-х рр., коли художниця звернулася до давньої, але трохи забутої української традиції – написання релігійного портрета. Саме портрети українських релігійних ієрархів – святійших патріархів Мстислава, Володимира, Йосипа Сліпого, митрополита Володимира, кардинала Мирослава Любачівського, єпископа Любомира Ґузара, написані художницею, стали окрасою сучасного духовного живопису. Центральними подіями мистецького життя Києва останніх років були традиційні весняні та осінні вернісажі в Київській міській галереї мистецтв &quo ;Лавра&quo ;. На них демонструвалися живописні, графічні твори, твори декоративно-прикладного мистецтва сучасних українських художників. Популярними серед киян та гостей міста стали щорічні художні виставки, присвячені безпосередньо Києву. Галерейна діяльність стала характерною ознакою нинішнього етапу культурного процесу. Галереї сприяють збереженню безцінних реліквій українського мистецтва, стримують процес відпливу культурних цінностей з України, який набрав нині масового, подеколи навіть загрозливого характеру. Живильним джерелом розвитку професійного мистецтва залишається народна творчість. У 1990-і рр. в Україні працювали 9,5 тис. майстрів народного мистецтва. Лише в 1995 р. проведено 18,5 тис. виставок народного ужиткового мистецтва. Економічні труднощі, які переживає Україна, особливо актуалізують проблему соціального захисту митців. Здійснюється він, передусім, через придбання державою художніх творів. У 1992-1996 рр. було придбано близько 2,4 тис. творів, що свідчить про значне скорочення кількості придбаних творів. Хоча обнадіює поширення художніх ярмарок, що засвідчують формування художнього ринку України. У 1996 р. указом Президента України засновано стипендії для видатних діячів культури, мистецтва, науки та освіти України. Серед перших стипендіатів – найвидатніші митці: Михайло Дерегус, Данило Лідер, Анатолій Базилевич, Тетяна Яблонська, Сергій Шишко, Данило Нарбут, Марія Тимченко, Марія Примаченко, Євген Волобуєв. Загалом у 1995-1996 рр. близько 30 митців України отримували державну стипендію. Крім офіційної сфери культури, значного розвитку в сучасній Україні набуло неакадемічне мистецтво, в якому найбільшу роль відігравав постмодерністський напрямок. В цьому плані, визначною рисою українського мистецтва завжди було його звернення до своєї автентичної, традиційної культури. Неакадемічний живопис (андеграунд) ніколи не припиняв свого існування в Україні й нерідко, знаходячись в повній ізоляції, видавав оригінальні рішення. Автентичність притаманна і постмодерністському мистецтву, в якому вона виявляється в тенденції до синкретизму, до злиття різних видів мистецтва, єдності стилів і жанрів. Постійне повторення ситуації від стику до стику, незначна інформаційна відмінність наступної строфи від попередньої, відкритий нескінченний ритм є також характерним для народного мистецтва. Ще одна &quo ;первісна&quo ; характеристика постмодернізму – його ритуальність, що виявляється в акціях, хепенінгах, перформансах, головне в котрих – сам факт переживання дійства.
По-друге, методологчно вразливою паралель мж Украною та ¶рландю. Адже для пдсовтських укранцв не релгя була головним показником дентичност, це робило укранських нтелгентв «нацоналстами», виокремлюючи х з «новой исторической общности» - совтського (росйськомовного, звсна рч) народу. Тож, згадавши ¶рландю, доречнше було б говорити про пвнчну частину острова, де й дос жевр глибокий конфлкт мж автохтонами-католиками та креолами-протестантами. ¶ нарешт, по-трет, автор спрощено розум подбний конфлкт в Укран як суто мовне протистояння, недобачаючи його глибинншо, соцально природи. Адже йдеться не просто про домнування росйсько мови й культури над укранською, а й про соцальне, полтико-економчне домнування росйськомовного населення над украномовним - домнування «першого свту» мсько, модерно, росйськомовно цивлзац над «третм свтом» цивлзац сльсько, вдстало, украномовно. Саме це робить авторськ над на «ревндикацю» - без державних «пдтримчих дй» (affirmative actions) - довол примарними: адже поки що, за шсть рокв незалежност, не вдалося не те що когось там «зукранзувати», а й бодай просто зупинити процес русифкац укранофонв. П
1. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
2. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
3. Акт проголошення Незалежності України
4. Зміни в церковному житті незалежної України
5. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
9. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
10. Трипільська культура та бронзовий вік на території України
11. Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
13. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
14. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
15. Походження людини та її поява на території України
16. Культура України в 30-х рока
17. Поняття, форма та функції Конституції України
20. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
21. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
25. Формування та розвиток банківської системи України
26. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
27. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
30. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
31. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
32. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
34. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
35. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
36. Поняття, функції та система трудового права України
37. Предмет та методологія інформаційного права України
41. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
44. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
45. Окупація України військами Німеччини та її союзників
46. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
48. Релігійне життя України в роки війни та післявоєнний час
49. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
51. Традиційне виробництво алкогольних напоїв України
52. Культура України
53. Культура України в XVIII–XIX ст.
57. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
58. Вступ України до СОТ: переваги та недоліки
59. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
60. Напрями співробітництва України та Угорщини
61. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
62. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
64. Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України
65. Вища освіта України і Болонський процес
66. Стандарти системи освіти України та Великої Британії
67. Вибори та їх роль у політичному житті України
69. Обрання та функції Президента України
74. Водні шляхи та повітряний транспорт України
75. Традиції та культура харчування народів світу
76. Валютна система: України, світу, та Європи
77. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
78. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
79. Експортний потенціал України та її регіонів
81. Поняття проблеми та перспективи розвитку середніх міст України
82. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
84. Суд присяжных: традиция или новация
85. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
89. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
90. Господарство України періоду утвердження капіталізму
91. Центральна Рада і пролетаріат України
92. Пища казахов Западной Сибири: традиции и новации
94. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
95. Податкова політика України
96. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
97. Загальна характеристика конституції України
98. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
99. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України