![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Царювання та політика Павла І |
Вступ Розділ 1. Народження та дитинство Павла І Розділ 2. Зовнішня політика Павла I Розділ 3. Військова реформа. Новаторство у війську 3.1 Турбота про німецькі колонії Розділ 4. Оцінка діяльності Павла Висновки Список використаної літератури Вступ Я не розділяю звичайної зневаги до значення цього царювання. В. Ключевський А.С. Пушкін назвав Павла I «романтичним імператором», «ворогом підступництва і невігласів» і збирався написати історію його царювання. Л.М. Толстой вважав, що «характер, особливо політичний, Павла I був шляхетний і лицарський». У листі до історика Бартенєва в 1867 році він писав: «Я знайшов свого історичного героя. І коли б Бог дав життя, дозвілля і сил, я б спробував написати його історію». Мова йшла про Павла I. Інтерес до нього двох російських геніїв був невипадковий. Життя Павла Петровича відрізнялася такими трагічними рисами, «подібних яким не зустрічається в житті жодного з вінценосців не тільки російської, але і всесвітньої історії». До імператора Павла Першого як в істориків-фахівців, так і в рядових читачів, відношення неоднозначне. Довгий час його зображували як зайдиголову, прихильника порожніх парадів і муштри, гонителя Суворова. Але це лише одна сторона його особистості. Актуальність дослідження полягає у тому, що особистість Павла І є дуже цікавою та невивченою, його зовнішня політика була двоякою, з одного боку вона можливо здавалася незрозумілою та необдуманою, але ж з іншого боку видно, що політика Павла І та його погляди були просякнуті далекозорістю та виважені. Метою дослідження є зображення та вивчення зовнішньополітичної діяльності імператора Павла І, її позитивних наслідків та прорахунків. Предметом дослідження є постать Павла І, становлення його, як політика, становище Російської Імперії в часи правління цього імператора. Об’єктом дослідження є діяльність імператора Павла І, як новатора військової реформи, а також його зовнішня політика — позитивна чи негативна — з точки зору різних дослідників. Завданнями курсової роботи є: окреслити дитинство Павла І та факторів, які впливали на становлення його, як особистості; визначити основні напрями зовнішньої політики імператора Павла І; встановити заходи, які були проведенні у сфері військової реформи; оцінити діяльність імператора Павла І. Методом дослідження в першому розділі є описовий метод. В другому та третьому розділах застосовувалися історичний метод та метод порівняння. Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що налічує 24 джерела. Розділ 1. Народження та дитинство Павла І Павло I народився 20 вересня 1754 року. Довідавшись про народження онука, Єлизавета Петрівна наказала негайно ж принести його до неї, і з цього дня колиска хлопчика знаходилася в спальні імператриці. Катерина Олексіївна побачила сина лише на восьмий день. Імператриця нікому не довіряла онука, навіть матері, яку дитина бачила рідко, та й то в присутності Єлизавети Петрівни чи її наближених. Хлопчик часто хворів — у кімнатах було пекуче натоплене, а його колиску, оббиту зсередини хутром чорно-бурої лисиці, накривали ще і ковдрами, боячись застуди.
Суспільство матінок і няньок, що оточували дитину, зробило на нього поганий вплив: розповіді про домовиків і примар сильно діяли на уяву вразливого хлопчика. Іноді від страху він ховався під стіл і все життя боявся грози. Дитинство Павла пройшло в турботах самотньої і велелюбної бабки, без материнської ласки і тепла. Мати залишалася для нього малознайомою жінкою і згодом усе більш і більш віддалялася. Коли спадкоємцю виповнилося шість років, йому відвели крило Літнього палацу, де він жив зі своїм двором разом з вихователями. Обер-гофмейстером при ньому був призначений Микита Іванович Панин — один зі славнозвісних державних діячів свого часу. Павла I учили математиці, історії, географії, мовам, танцям, фехтуванню, морській справі, а коли підріс — богослов'ю, фізиці, астрономії і політичним наукам. Його рано знайомлять із просвітительськими ідеями й історією: у десять-дванадцять років Павло вже читає творИ Монтеск'є, Вольтера, Дідро, Гельвеция, Даламбера. Порошин розмовляв зі своїм учнем про твори Монтеск'є і Гельвеция, змушував читати їх для освіти. Він писав для великого князя книгу «Державний механізм», у якій хотів показати різні частини, якими рухається держава. Учився Павло легко, виявляючи і гостроту розуму, і непогані здібності; відрізнявся надзвичайно розвитою уявою, відсутністю посидючості і терплячості, мінливістю. Але, напевне, було щось у цесаревичі таке, що викликало пророчі слова його молодшого вихователя С. А. Порошина: «При найкращих намірах ви змусите ненавидіти себе». Коли Павлу I було сім років, вмерла імператриця Єлизавета. Згодом Павло довідався, як Катерина зробила свій переможний похід на чолі гвардії в Петергоф і як її розгублений чоловік, відрікся від престолу, і був відвезений у Ропшу. А Микита Іванович Панин, до якого Павло незабаром звик, уселяв йому мистецьки деякі дивні і неспокійні думки про імператрицю. Знайшлися й інші, котрі розтлумачили хлопчику, що після смерті Петра III належало імператором бути йому, Павлові, а дружина задушеного государя могла бути лише регентшею і правителькою до його, Павла, повноліття. Павло це дуже запам'ятав. Тридцять чотири роки думав він про це дні і ночі, ховаючи в серце болісний страх перед тією принцесою, що заволоділа російським престолом, зовсім не сумніваючись у своєму праві самодержавно керувати багатомільйонним народом. 20 вересня 1772 року був день його повноліття. Багато хто був впевнений, що Катерина залучить до керування країною законного спадкоємця. Але цього, зрозуміло, не трапилося. Катерина розуміла, що з її смертю, якщо Павло зійде на престол, уся її державна програма буде знищена в перші ж дні його правління. І вона задумала відсторонити Павла від престолу. І він про це здогадувався. Виявляти характер Павла почав відтоді, коли він подорослішав і став усвідомлювати своє положення при дворі: залишеного без уваги матері спадкоємця престолу, з яким зневажливо обходяться фаворити, якому не довіряють ніяких державних справ. Павло, побувавши в Берліні і зачарувавши пруською регламентацією і беззаперечною дисципліною, став різко критикувати політику матері.
Пішло відсторонення від двору: у 1783р. Павло одержав у подарунок Гатчину і переїхав туди зі своїм «двором». У тісному гатчинскому світі, зовсім відсторонений від урядових інтересів, він замкнувся на улюбленій військовій справі: організував три батальйони по пруському зразку, одяг їх у мундири прусського війська, сам займався вахтами-парадами, оглядами, маневрами по суботах, наслідуючи при цьому Фрідріха II в одязі, ході, навіть манері їздити на коні. Подібність з діями батька, Петра III, було разючим, і сама Катерина відзначала це, іронічно відзиваючи про гатчинскі батальйони: «батюшкино військо». Гатчинське самітництво і чутки про наміри матері вдруге позбавити його престолу, зробивши спадкоємцем сина Олександра, остаточно зіпсували характер Павла. Він став підозрілим, запальність і дратівливість усе частіше проривалися назовні у виді припадків невтримного гніву, утихомирювати який могли лише його дружина Марія Федорівна і фрейліна Є. И. Нелідова. Разом з тим він був відхідливий: визнавав свої помилки і просив пробачення, був щедрий, намагався піклуватися про підлеглих, мав добре, чуттєве серце. Поза Гатчиною був строгий, похмурий, неговіркий, уїдливий, з достоїнством зносив глузування фаворитів (не випадково за кордоном йому дали прізвисько — «росіянин Гамлет»). У колі родини не був проти повеселитися, потанцювати. Що стосується моральних підвалин Павла, то вони були непохитні. Він любив дисципліну і порядок, сам був зразком у цьому, прагнув бути справедливим і дотримувати законність, був чесний і прихильний строгим нормам сімейної моралі. Не випадково деякі історики однією з визначальних рис особистості і навіть його ідейних поглядів вважали «лицарственність» та поставлене на чолі всього життя лицарське поняття про честь. Політична мета, усвідомлена ще до воцаріння, — максимальна централізація влади як єдиний шлях до «блаженства всіх і кожного». Мрія про «тверду, шляхетну» владу сполучається з осудом придворної розкоші, аморальності, ліні, марнослів'я. «Государ привчав до порядку і вельмож, доводить і найзнатніших панів до ретельного виконання своїх посад». Ідеаліст, внутрішньо порядна людина, але з надзвичайно важким характером і без досвіду і навичок державного керування, Павло вступив на російський престол 6 листопада 1796 року. Ще, будучи спадкоємцем, Павло Петрович продумував програму своїх майбутніх дій, але на практиці став керуватися скоріше особистими почуттями і поглядами, що вело до посилення елементу випадковості в політиці, додавало їй зовні суперечливий характер. Розділ 2. Зовнішня політика Павла I Ставши імператором, Павло скасовує найтяжчий рекрутський набір і урочисто повідомляє, що «відтепер Росія буде жити у світі і спокої, що тепер немає ні найменшого нестатку мислити про поширення своїх кордонів, тому що і без того досить вже і предосить велика.». Відразу по вступі на престол імператор Павло I заявив, що відмовляється від приготування до війни з Францією. «Не можна зобразити, — пише Болотов, — яку приємну дію зробив цей благодійний указ у всій державі, — і скільки сліз і подихів подяки випущено з очей і сердець багатьох мільйонів мешканців Росії.
Нажаль вйна з Росю не усмхнулася тод Прус й вдповдь Герцберга Капнстов була виминаюча. Правда, звязкв з Прусю тод не порвано; пддержував х брат Капнста, що подорожував тод по Европ, як неофцяльний емсар укранських сепаратиств, але нчого з його заходв не вийшло. Зорнтувалася в тогочасних укранських намрах московська влада й ще раз дещо «попустила». По смерти Катерини (1796), за короткого володння сина Павла (до 1801 р.) повернуто Укран дещо з старого, гетьманського устрою. Мж ншими привернено типову для укрансько автоном установу - Генеральний Суд. Цар Павло, вдступив був вд полтично лн сво матер пд впливом свого мнстра Олександра Безбородька, що був колись кивським полковником, а на царському двор не переставав турбуватися справами сво батьквщини. Говорилося навть про вднову гетьманства, але в 1801 р. царя Павла вбито, а його наслдник Олександер ¶. завернув ршуче до полтики Катерини II. В XIX сторчча вступила Гетьманщина вже як засвона й «освона» московська провнця ПРАВОБ¶ЧНА УКРА·НА Хваствський полковник - Семен Палй був уже справд «останнм козаком» Правобчньо Украни
1. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
2. Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії
5. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
9. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
10. Ціноутворення та цінова політика підприємства
11. Міжнародні відносини та зовнішня політика
12. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
14. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
15. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
16. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
18. Фінансова політика та бюджетний процес
19. Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва
20. Учетная политика предприятия (Облікова політика підприємства)
21. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
25. Ринок праці, політика зайнятості, відтворення робочої сили
26. Процентна політика комерційного банку
27. Інформаційна політика України
28. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
29. Кредитна політика комерційного банку
30. Інвестиційна політика банків в Україні
31. Державна політика в галузі охорони праці
32. Облікова політика ДП НАЕК "Енергоатом"
33. Організація облікової політики підприємства
34. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
35. Концепція регіональної політики
36. Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні
37. Сучасна мовна політика України
41. Мусульманське право (шаріат). Політика Ф. Рузвельта
42. Нова економічна політика: суть, значення, уроки
43. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
45. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
46. Торговельна політика більшовиків в першій половині 20-х років ХХ ст.
47. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
48. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
49. Аналіз товарної політики ВАТ "НВАТ ВНДІ Компресормаш"
50. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
51. Маркетингова політика комунікацій
52. Маркетингова цінова політика
53. Товарна політика і комерційна діяльність
57. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
58. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
59. Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)
60. Торговельно-промислова палата. Зовнішньоекономічна політика України
61. Дослідження ефективності кадрової політики підприємства
62. Маркетингова політика ПМП "Арконі"
63. Головні тенденції розвитку політики в сучасних умовах
64. Діалектика і проблеми взаємин людини і політики
65. Етнонаціональні відносини й національна політика
66. Лобізм як явище сучасної політики
67. Міжнародна політика і світовий політичний процес
68. Природа політики
69. Суспільна думка та політична філософія
73. Влада як найважливіший атрибут політики
74. Аналіз стану соціальної політики в Україні
75. Політика трудової зайнятості інвалідів
76. Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану
78. Митна політика
79. Митна політика України на сучасному етапі
80. Особливості проведення в життя митної політики
81. Біографія та політичні погляди Арістотеля
83. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
84. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
85. Державне регулювання соціальної політики
89. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання
90. Вплив елементів фіскальної політики на формування бюджету України
91. Державна промислова політика
92. Економічна політика як система: визначення, основні критерії, класифікація
93. Концепція непослідовності політики у часі
94. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
95. Особливості інноваційної політики розвинених країн
96. Політико-правове середовище МЕВ в Україні
97. Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація