|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Искусство, Культура, Литература
Основні форми існування етносу в історії української культури ХІV-ХVІІІ століття |
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). 
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". Вступ У роботі на матеріалі історичної традиції української культури та на основі виділення її соціальної специфіки досліджуються основні форми існування етносу в історії української культури ХІV - ХVІІІ ст., що є логічним продовженням попереднього аналізу. Основним результатом даного дослідження є обґрунтування в якості таких форм інтеграції, колонізації та форми існування етносу в межах соціальної групи - козацтва. Визначається особлива роль інтеграції полікультурних надбань, що виступає в ролі конструктивного елемента сучасного українського культуротворення. Дослідження основних форм існування етносу в контексті полікультурних вимірів історичної традиції дозволяє розкрити одне з найактуальніших завдань сучасної філософської рефлексії - осмислити діалог культур як парадигму мінімізації можливих негативних явищ (конфліктів, війн тощо) у ситуації мультикультурності глобалізованого світу. Самореалізація особистості в межах етнокультури та в межах її духовно-творчих зв’язків з іншими етнокультурними контекстами долає розірваність між істинною моральною культурою особистості та соціальною реальністю її самоутвердження, оскільки саме «творче розуміння» (М.Бахтін) спирається на традиційний досвід (та його уроки) діалогу етнокультур та дозволяє відродити при цьому глибинні аспекти духовності самої особистості. Теорію етносу розвивали як російські (А. Агаєв, В. Алексєєв, С. Арутюнов, Ю. Бромлей, Л. Гумільов, Г. Гусєйнов, М. Трубецькой, Ю. Іванова, М. Коган, В. Козлов, М. Крюков, М. Рабінович, В. Тішкова), так і українські (Л. Аза, В. Євтух, І. Кононов, В. Лісовий, О. Нельга, М. Попович, Т. Рудницька, А. Шевченко, М. Шульга, Л. Шкляр) учені. Великий доробок у розв’язання проблеми діалогу культур внесла західноєвропейська (Г. Гадамер, Е. Левінас, П. Рікер, К. Ясперс), російська (М. Бахтін, В. Біблер, М. Каган) та українська (Є. Бистрицький, В. Іванов, Г. Мєднікова, О. Семашко, В. Скуратівський) філософська традиція, що розкрила субстанціональну роль розуміння та показала інтеграційне значення мистецької практики в процесі діалогу культур. Праці представників Київської філософської школи - М. Булатова, В. Горського, С. Кримського, А. Лоя, М. Мокляка, В. Табачковського, В. Шинкарука, зробили помітний внесок у загальнофілософське осмислення проблеми спілкування. У працях українських філософів (Л. Березницької, В. Даренського, А. Єрмоленка, О. Злобіної, Т. Кононенка, Н. Костенка, С. Кошарного, В. Малахова, В. Пазенка, Ю. Прилюка, Л. Ситниченко, М. Тура, Н. Хамітова) проблеми спілкування, комунікації та діалогу стали предметом спеціального аналізу. Мета запропонованої роботи полягає у тому, щоб на матеріалі історичної традиції та її соціальної специфіки дослідити основні форми існування етносу в українській культурі ХІV - ХVІІІ ст. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) довести, що інтеграція полікультурних надбань виступає не тільки формою та способом існування етносу, але виконує важливу адаптаційну функцію збереження ціннісного світу культури у періоди екстрем та лихоліть; 2) дати культурософське обґрунтування та визначення категорії «українські етноси»; 3) розглянути колонізацію як форму існування етносу та висвітлити її вплив на діалог культур українських етносів.
Специфіка полікультурних вимірів соціуму поч. ХІV - пер.пол. ХVІІ ст. визначалась в умовах складної соціально-політичної ситуації. Монголо татарська навала, приєднання «українських земель» до Великого князівства Литовського (яке переживало культурні впливи давньоруських етносів), згодом утворення Речі Посполитої та Московської держави (після розпаду Київської Русі в культурі упродовж століть посилювалися розбіжності між Північно-Східною Руссю та нащадком історичної традиції Київської Русі на українських землях, що спостерігається на різних рівнях соціодуховної спільності - у міській і сільській культурі, мистецтвотворенні, релігійній культурі тощо) як сукупність фактів політичної волі Іншого, ускладнювали пошук порозуміння між різними началами на паритетних засадах, деструктивно позначалися на індивідуальних (етнічних) свободах та спільній відповідальності за долю цих свобод. Експансивні наміри Речі Посполитої та Московії породжували асимілятивні форми впливу на українські етноси - полонізацію та русифікацію. Квінтесенцією боротьби проти польської культурної і соціальної експансії та асиміляції стала національно-визвольна війна 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Окрім того, упродовж ХУ - ХVІ ст. велась боротьба з татарами, що виснажувала матеріальні та духовні сили українських етносів, створювала у культурі атмосферу ворожості та відчуття раптовості як трагічної миті. Українські землі, виступаючи у ролі східного щита Європи, платили надто високу ціну. Хоча цей процес не є однозначним. З іншого боку, сувора необхідність боронити рідну землю від ворожого Іншого консолідувала сили українських етносів, сприяла діалогу культур в ім’я спільної мети. Так були створені передумови до виникнення нового соціального стану - козацтва. Козацтво, колонізуючи лісостепові землі, на основі інтеграції полікультурних надбань репрезентувало соціодуховний тип існування етносів у межах історично визначеної соціальної групи, що силою своєї зброї та духовності виступало проти нахабної експансії та асиміляції Іншого. У вітчизняній культурі середньовічний ідеал лицарства трансформувався у поліетнічний за складом соціальний статус козацтва. Цей статус у моральній та естетичній свідомості давніх українців, у загальній системі їх цінностей, за багатьма ознаками (непримиренної боротьби з ворогом, філософією наближеності до смерті, світовідчуттям ініціації, балаганно-сміховою культурою тощо), міфологізуючись, займав чи не найвище місце. Слід особливо відзначити, що всередині козацького стану, при суворій організації на Січі, панував дух свободи, толерантності та демократії, тобто зберігалось порозуміння між різними етносами - українцями, росіянами, болгарами, представниками інших етносів, що, синтезуючи полікультурні надбання, утворили специфічний козацький феномен. Відносини між українськими етносами цього часу були не тільки демократичними, але й діалогічними, і справа не тільки в тому, що спілкування між етносами всередині козацького стану було підпорядковано суворим реаліям наближеності до смерті та щедро костюмованим у святкові шати гумору.
Це - зовнішній бік. Справа у тому, що спілкування українських етносів всередині козацького стану, при відстоюванні культурної (національної) автентичності: народної мови та православного світогляду, ґрунтувалось скоріше не на національній, а на ідеологічній основі відстоювання цінності Я перед зовнішнім Іншим. При цьому до „Я” входили не тільки українці, а й інші етнічні групи, які поділяли ідеологію народно-визвольної війни. Що, безумовно, спонукало до діалогу та консолідації поліетнічних сил, виникнення духу братерства та порозуміння не тільки у військово-лицарському стані, але й, загалом, у всьому прогресивному українському соціумі аж до др.пол. ХVІІІ ст. Д.І. Яворницький у «Історії запорозьких козаків» підтверджує нашу думку щодо світоглядного поєднання в культурі козацтва двох світів добра і зла, двох свідомостей людинолюб’я і жорстокості, що викликають внутрішній онтологічний діалог: «.жорстокі, дикі і нещадні щодо своїх ворогів, запорозькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми браттями у ставленні один до одного, мирними сусідами до своїх соратників по ремеслу, українських і донських козаків; хижі, кровожерні, нестримані на руку, попираючи усякі права чужої власності на землі ненависного їм ляха чи мерзенного бусурманина, запорозькі козаки у себе вважали просту крадіжку якоїсь нагайки чи пута страшним кримінальним злочином, за який винного карали на смерть». Така дуалістична свідомість можлива лише за умови архаїчного розподілу на «своїх» і «чужих», де закони, застосовані до «чужих», не можуть використовуватись по відношенню до «своїх», та навпаки. Корені «подвійної» моралі феномену козацтва, очевидно, слід шукати у способі життя та особливостях мислення індивіда. З одного боку, ініціація дозволяє особистості відчути свою приналежність до архаїчної природи поведінки, долучитись до архетипу дикуна, коли Інший сприймається як ворог, натомість Свій виступає справжньою цінністю і ставлення до свого як до іншого карається смертю. З другого боку, діалог культур українських етносів у козацтві викликає діалог свідомостей, спілкування «живого з живим», а сміх діалектично поєднує протилежності. Балаганно-сміховий елемент, що пронизував полікультурний формат козацтва, урівнює старість і молодість, мудрість та дурість, піднесеність та низькість. Д.І.Яворницький у вищецитованій праці описує ситуацію, коли після особливої посвяти - ініціації рекруту надавались нові імена, як правило, це були комічні прізвиська. Отже, нове наймення укорінювало приналежність до Іншого, особливого світу, де панує власна легітимація, породжувало світогляд «до» і «після» посвяти. Людину великого зросту козаки називали Малютою, малого, навпаки, - Махинею, шибеника - Святошею, лінивого - Доброволею і т.ін. Імена-перевертні не тільки констатували приналежність особистості до іншого по відношенню до реального світу, аж надто - до світогляду містицизму (феномен характерництва), вони через сміх як прояв масової культури урівнювали Малюту та Махину, шибеника та святого і т. ін. Тобто сміхова культура виступала інтеграційною основою діалогу культур українських етносів, сміх синтезував здобутки етнокультур як індивідуальних свобод на основі спільної відповідальності «іншого світу» за долю «цього світу».
Наприклад, у Кивськй област сльських парторганзацй 1941 р. було 497, а 1946 р. стало 4600. У Харквськй област 496, а 1946 р. 1117. Кервникв парторганзацй присилали з Московщини[303]. Наприкнц 20-х початку 30-х рокв московщення кервно верстви в Укран набуло масового характеру. ЦК ухвалив 14 березня 1932 р.: 1) нещадно винищити укранську контрреволюцю; 2) знищити нацоналстичн ухили М. Скрипника та його прихильникв; 3) переврити дяльнсть усх установ Украни спрямувати на шлях, визначений Москвою; 4) перебудувати форми та методи кервництва укранською культурою. Виконати все доручили П. Постишеву[304]. Через десять мсяцв П. Постишев звтував, що з 120 тисяч членв кандидатв КПУ вн виключив 27,5 тисяч. А з Московщини привз 13 тисяч москвинв на посади парторгв, голв контрольних комсй, секретарв райпарткомв т. п. кервн посади. Москвини керували 643 полтвддлами, 202 полтвддлами радгоспв[305]. Московщина прислала 1937 р. в Украну цлу комсю: В. Молотова, М. Хрущова, М. ґжова «перебудовувати форми та методи кервництва укранською культурою»
1. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
2. Євген Чикаленко - меценат української культури
3. Витоки української культури. Міфо-релігійні уявлення східних слов’ян
4. Романтизм як стильова течія української літератури першої половини 19 століття
5. Українська література 19 століття
9. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
11. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
12. Витоки української художньої культури
13. Українська культура кінця XVIII ст.–початку ХХ ст.
14. Історія української літератури XIX століття: Євген Гребінка
16. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Средство для сантехники "Cillit", от налета и ржавчины, спрей, 450 мл, 2 штуки. 
Бумага "Color copy", белая, А4, 250 гр/м2, 125 листов. 
Батут. 17. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
19. Генеза української національної мови
20. І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури укр
21. Архетипи та універсалії української ментальності
25. Основи ділової української мови
27. Проблеми впорядкування й удосконалення сучасної української термінології
28. Розвиток української лексикографії
29. Формування і становлення української юридичної термінології
30. Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси
31. Архаїчне значення слів у словнику української мови
32. Віддієслівні іменники української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті
Магнитный театр "Репка". 
Самоклеящиеся этикетки, A4, 105x70 мм, 8 этикеток на листе, 100 листов. 
Рюкзак детский "Сова", 32х26х10 см. 33. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
35. Зародження української державності
36. Італійська культура (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.)
37. Культура Беларўскіх зямель у 9 ст. – першай палове 13 ст
41. Поняття "української діаспори"
42. Процес перетворення української народності в націю
43. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
44. Становлення української державності 1648-1657рр.
45. Становлення української інтелігенції
Фоторамка "Poster gold" (30х40 см). 
Звуковой плакат "Домашние животные". 
Чайник со свистком "Mayer & Boch", 3,5 литра, эмалированный (арт. 23854). 49. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
50. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
51. Витоки української авіації
52. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
53. Модернізм в українській культурі кінця ХІХ-початку ХХ століття
57. Значення творчості Івана Котляревського для української літератури
58. Неоромантизм української літератури
59. Тенденції розвитку української літератури 90-х років XX століття
61. Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр.
62. Українсько-Угорські відносини
63. Активізація пізнавальної діяльності на уроках української літератури
Телескопическая ложка. 
Этикетка самоклеящаяся, А4, 1 этикетка, 210х297 мм, белая, 100 листов. 
Игровой набор "My Little Pony. Мерцание". Пинки Пай. 65. Вивчення української мови в початкових класах
67. Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
68. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів на уроках української мови
69. Управління процесом підвищення якості знань учнів з української мови, літератури
75. Архітектура Русі в 15-16 ст.
76. Рівні та критерії деталізації Української класифікації товарів
77. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
78. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
79. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
80. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")
Горшок надувной для дома и авто "Baby-Krug", розовый. 
Коврик для прихожей "Ни следа". 
Набор маркеров для досок " Kores", 10 штук, 3 мм. 81. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
82. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
83. Селянські податки на Україні в ХІХ – поч. ХХ століття
85. Український національний рух напередодні Першої світової війни
89. Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття
90. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття
91. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття
92. Розвиток етичних знань в Україні у середині XVII – XVIII століття
95. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
96. Культура України XIX сторіччя
Гель Calgon "3030723", для cмягчения воды и предотвращения образования накипи, 1500 мл. 
Подушка "Волк Забивака", 30x33 см. 
Таблетки для посудомоечных машин BIOMIO "BIO-TOTAL" с эфирным маслом эвкалипта, 30 штук. 97. Культура Руси и древнего мира (Шпаргалка)
98. История России 20 века (шпаргалка)
99. Шпаргалка по политологии (на укр. языке)
