![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Адміністративна реформа в Україні |
ЗмістВступ Розділ 1. Загальні засади адміністративної реформи та засоби забезпечення її здійснення Розділ 2. Концепція адміністративної реформи в україні 2.1 Реформа у системі органів виконавчої влади 2.2 Реформування у сфері державної служби 2.3 Реформування у сфері місцевого самоврядуванні Висновки Список використаної літератури ВступАктуальність теми дослідження. Взятий Україною курс на створення правової держави поставив вимогу кардинального реформування всіх сфер суспільно-державного життя. В теперішній час, коли Україна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. Питання адміністративно-територіального устрою України. Потрібність удосконалення адміністративно-територіального устрою будь-якої країни постає відразу після здобуття державою незалежності. Але доцільним вирішенням питання щодо можливих перетворень устрою держави може залишатися і після здобуття країною незалежності. Зрозумівши те, що відразу після здобуття незалежності, Україна не зможе ефективно і вдало провести адміністративно-територіальну реформу в зв’язку з тим, що в перші роки незалежності постало безліч питань, які потребували негайного вирішення. Але вже зараз є всі умови для докорінного реформування адміністративно-територіального устрою. На жаль, складний політичний стан України в даний момент дещо гальмує реформування адміністративно-територіального устрою. Поспішати з втіленням певних змін не слід. Зміни повинні бути виважені і продумані з усіх позицій, а це можливе лише шляхом глибоких, обдуманих і ефективних дій по реформуванню адміністративно-територіального устрою. А для здійснення вдалого реформування треба перш за все зважити всі аспекти державних перетворень, знайти всі негативні явища і вдало їх знешкодити. Від територіального устрою залежить розташування соціальних, культурних і економічних об’єктів, рівень об’єднання громадян, а що саме головне - розміщення державних органів. Треба зазначити той факт, що Україна дещо спізнилась з проведенням цієї реформи. Але для ефективного проведення реформи треба розробити поступовий план проведення, який би міг передбачити всі труднощі, які можуть постати на шляху здійснення реформи. Реформу слід здійснювати згідно чинного законодавства. Слід мати на увазі, що реформування адміністративно-територіального устрою неможливе без внесення змін до Конституції України та нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративно-територіального устрою України. При таких умовах може скластися ситуація, коли Конституція і нормативно-правові документи будуть суперечити один одному. Треба докласти достатню кількість зусиль для попередження такого явища. Для того, щоб ця реформа призвела до позитивних змін в устрої України треба залучати до проведення авторитетних політичних діячів держави і висококваліфікованих юристів України. Адже адміністративно-територіальна реформа покликана на подолання кризового становища устрою України. Розділ 1. Загальні засади адміністративної реформи та засоби забезпечення її здійснення Сучасна система державного управління в нашій країні залишається недостатньо ефективною.
Одна з основних причин цього полягає в тому, що державне управління безсистемно поєднує ті структури й елементи, які зали шилися у спадок від радянського минулого, і ті що сформувалися протягом останніх років. Ця система суперечлива, громіздка, незручна для громадян, має низький коефіцієнт корисної дії. Як наслідок, вона гальмує соціально - економічний розвиток країни. Необхідність створення нової, ефективнішої системи державного управління шляхом адміністративної реформи вже не лише визнана фахівцями, а й закріплена національними НПА. Зміст адміністративної реформи полягає в комплексній побудові системи державного управління в Україні та утворення необхідних інститутів державного управління, яких поки що немає в нашій країні. Метою адміністративної реформи є поетапне створення системи державного управління, яка забезпечить становлення України як розвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, культури та демократії. Реформована система державного управління має стати близькою до потреб громадян, прозорою, побудованою наукових принципах і ефективною. Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати такі завдання: формулювання ефективної організації виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях; формулювання сучасної системи місцевого самоврядування; запровадження принципів функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності для надання державних та громадських послуг, забезпечення реалізації людських прав і свобод; організація державної служби на нових засадах; створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів; можливо, поступове запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою. Основні напрями адміністративної реформи визначено в Концепції адміністративної реформи в Україні: створення нової правової бази. Формування нових інститутів, організаційних структур державного Управління. Кадрове забезпечення нової системи державного управління. Формування й зміцнення нових фінансово-економічних основ державного управління. Наукове й інформаційне забезпечення державного управління. Київський Центр стратегічних ініціатив розробив Концепцію розвитку і реформування державної служби та державного управління України, яка включає прогноз розвитку технологічної цивілізації. Проект адміністративної реформи розраховано на відносно тривалий період реалізації. Він включає три основних етапи. Перший (підготовчий) етап полягає в розробці та затвердженні Концепції адміністративної реформи (розроблена ще в 1998р) та Програми (досі не розроблена). Другий етап - це запровадження організаційно - правових засад реформування ключових елементів системи державного управління. Третій етап має бути присвячений формуванню нових інститутів, нових організаційних структур державного управління. Протягом 2005р. Кабінет Міністрів та профільні комітети Верховної Ради України розглядали необхідність та можливість проведення адміністративно-територіальної реформи як однієї з складових загальної адміністративної реформи. У складі Кабінету Міністрів була запроваджена посада віце-прем'єра з питань адміністративно-територіальної реформи, створена робоча група, яка розробила проект Закону України &quo ;Про територіальний устрій України&quo ; з метою укрупнення невеликих територіальних громад та збільшення власних бюджетних ресурсів місцевого самоврядування.
Тогочасний уряд організував широке обговорення цього проекту, проте він не знайшов широкої підтримки в суспільстві. Наступні уряди призупинили роботу над законопроектом, який так і не було офіційно внесено на розгляд Верховної Ради. Однією з можливих причин цього є те, що адміністративна реформа має проводитися поступово і позитивно сприйматися суспільством, тому бажано починати її практичне втілення не з такого делікатного питання, як реформування територіального устрою, а з удосконалення державних органів, часткової заміни їх державними установами, що не матимуть владних повноважень і будуть дещо схожими на британські чи на державні агенції в Російській Федерації, поліпшення внутрішньої організаційної структури державних органів, координація їх діяльності, покращення зворотного зв'язку, зниження рівня корупції, підвищення мотивації роботи державних службовців та їх кваліфікації. Основним ресурсом адміністративної реформи мають бути висококваліфіковані кадри, забезпечення якими можливе шляхом розвитку державної служби. Розділ 2. Концепція адміністративної реформи в україні 2.1 Реформа у системі органів виконавчої влади Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади. Згідно ж з концепцією адміністративної реформи, метою реформування Кабінету Міністрів України є забезпечення максимально повного й точного втілення в життя конституційного статусу Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади України. Згідно з цим Кабінет Міністрів повинен стати центром державного управління, ефективність роботи якого ґрунтується на підтримці Парламенту та Президента України. Основою ж реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як: вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави; розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України тощо; Важливою умовою реалізації конституційного статусу Кабінету Міністрів є забезпечення гармонійних відносин уряду з Секретаіратом Президента. В основу проведення організаційних змін в Кабінеті Міністрів та його апараті має бути покладено чітке уявлення про сукупність функцій уряду, визначених Конституцією і законами України. Зокрема, слід розмежувати: 1) функції Кабінету Міністрів України як колегіального органу, що виконуються шляхом проведення засідань уряду, а в окремих випадках - шляхом опитування. До цих функцій, зокрема, належить: вироблення та здійснення політики уряду; прийняття актів (постанов і розпоряджень) Кабінету Міністрів; реалізація права законодавчої ініціативи; обговорення найважливих питань життя держави та суспільства, а також діяльності самого Кабінету Міністрів; - заслуховування звітів членів Кабінету Міністрів та керівників інших органів виконавчої влади.
В дйсност, "на першому етап (13-27 липня) вйська 1-го Укранського фронту прорвали тактичну й оперативну зони оборони противника, оточили й знищили брдське, розгромили льввське рава-руське угрупування ворога, звльнили важливий промисловий адмнстративний центр Украни - Львв, а також Раву-Руську, Перемишль, Станиславв нш населен пункти. В той час наш вйська пшли вперед на 260 клометрв". "На другому етап (28 липня - 29 серпня) з'днання фронту форсували рку Вислу, захопили й поширили мостовий причлок в район Сандомира. Глибина наступу досягла 110 клометрв". - М. А. Полушкин. На сандомирском направлении (ст. 17, 56). [21] "Одночасно з розгорненням внутршнього фронту створювався зовншнй фронт оточення. Це осягалося рухом 1-о Aвардйсько танково 13-о армй у напрям Захднього Бугу, та 3-о Aвардйсько 4-о танкових армй на границ на захд вд Бузька в район Ольшаниць". Кльце навколо брдського угрупування з амкнуто 18 липня 1944 року. "Нмецько-фашистське командування вперто намагалося ударами з районв Сасова Плугова прорвати кльце оточення вивести сво вйська на захд пвденний захд
1. Адміністративне право України
2. Основи адміністративного права України
3. Адміністративна відповідальність в Україні
4. Адміністративно-правовий статус Президента України
5. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
9. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
10. Адміністративно-правові методи
11. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
12. Столипін та його аграрна реформа в Україні
13. Адміністративна відповідальність
14. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
15. Адміністративна влада і судочинство Запорізької Січі
16. Адміністративне правопорушення
18. Адміністративні провадження
19. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції
20. Адміністративно-правові норми
21. Місце адміністративного права в правовій системі
25. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
28. Склад адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення
29. Судова реформа 1864 р. та особливості проведення її в Україні
30. Види адміністративних порушень митного законодавства
31. Адміністративне право: концептуальні підходи вчених дорадянського періоду
32. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
33. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
34. Адміністративний менеджмент
36. Адміністрування екологічних податків и платежів в Україні
37. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
41. Реформы собственности и социальная дифференциация в переходный период /Украина/
42. Реформа белорусского правописания 1933 года
43. Реформы государственного устройства, проводимые Петром I
44. Судебная реформа в XIX веке и ее прогрессивное значение
45. Реформы в годы перестройки
46. Столыпинская аграрная реформа
49. Россия на пути экономических реформ
52. Аграрная реформа П. А. Столыпина
53. Реформы Витте-попытка модернизации страны
57. Реформа федеративных отношений в современной России
58. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
59. Судебная реформа в Российском государстве на современном этапе
60. Міграція робочої сили (юридичний аспект) (WinWord 97 (на укр языке))
61. Смысл Петровских реформ в эпоху просвещения
63. Аграрная реформа П.А.Столыпина
65. П.А. Столыпин и его реформа
66. Сперанский М.М. и его реформы
69. Дисидентство на Украине (Дисидентський рух в Україні)
73. Военная реформа Милютина 1860-1870 гг.
74. Государственные реформы Петра I
75. Государственный совет и указ 9 ноября 1906 года /Столыпинская реформа/
76. Основные реформы в России от Петра I до Столыпина
78. Реформы Ивана IV
79. Реформы Петра I
80. Реформы Петра I и судьба России
82. Реформы Солона (638-559 до н.э.)
84. Экономическая реформа в Болгарии и проблемы ее интеграции в мировую экономику
85. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
89. Судебная реформа (Контрольная)
91. Реформы образования в России и Англии
92. Оценка петровских реформ в историографии
93. Реформы 50-60х годов нашего столетия /Н.С.Хрущев/
94. Политика Хрущева. Реформы 50x-60х годов
95. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
96. Результаты реформ перестройки. Состояние экономики России к 1992г.
97. Пенсионная реформа в Российской Федерации