![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Бідність в України |
смотреть на рефераты похожие на "Бідність в України"ЗМІСТ 1. Бідність як одна з найважливіших соціальних проблем. 1. Поняття бідності. 2. Визначення життєвого рівня населення. 3. Дослідження вчених проблеми бідності. 2. Проблеми бідності в Україні. 1. Оцінка бідності в Україні. 2. Вплив бідності на процеси макроекономічного розвитку. 3. Оцінка життєвого рівня українського населення: індикатори міжнародної і вітчизняної статистики. 3. Шляхи подолання бідності. 4. Використана література. 1. Бідність як одна з найважливіших соціальних проблем. Не дивлячись, що надворі ХХІ століття, проблема бідності залишається сьогодні досить актуальною в світі. Щодня населення Землі збільшується на чверть мільйона чоловік. З 50-х до початку 90-х років XX ст. кількість населення світу подвоїлася, а його частка, яка проживає у найбідніших регіонах світу - країнах, що розвиваються, та аграрних постсоціалістичних країнах - вже досягла 3/4 світового показника. І хоча помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населення на Землі, кількість його у країнах, що розвиваються, продовжує зростати вищими темпами, ніж в економічно розвинутих країнах. За цим криється низка глобальних проблем, яка має бути розв'язана, аби забезпечити умови життєдіяльності людини і гідну якість ї життя. І якими б вражаючими не були успіхи економічно розвинутих країн - добробут людства і безпека світу в цілому залежать від успіхів економічного по ступу всіх держав світу, в тому числі країн, що розвиваються. Ще наприкінці XVIII ст. священик Мальтус виклав теорію, згідно з якою населення Землі зростає швидше, ніж виробництво продовольства з усіма зловісними наслідками, що з цього випливають. На щастя, життя останніх двох століть не підтвердило цієї теорії: виробництво продовольства, не кажучи вже про виробництво взагалі, зростало швидше, ніж збільшувалося населення, однак проблема бідності залишилася в багатьох країнах стояти досить гостро. Протягом XX ст. в економічно розвинутих країнах природний приріст був досить низький, а «демографічний вибух» першої половини XX ст. у більшості регіонів вже пішов на спад. Основними чинниками, що стримали темпи зростання населення світу, стали процеси індустріалізації та урбанізації, які поступово охопили всі регіони планети. В цілому, оцінюючи ситуацію, необхідно зважити на такі особливості. По-перше, демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад, в Україні не збігаються, з одного боку, з проблемами Франції, з другого — з проблемами Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населення. Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров'я та харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості. В економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи та збалансованості використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в Україні зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та фізичного відродження нації.
По-друге, закономірності процесу сучасного світового демографічного переходу дають змогу прогнозувати певну стабілізацію у відтворенні населення в XXI ст., а технічні і технологічні можливості сучасного господарства уможливлять досягнення достатніх середніх світових показників забезпечення землян продовольством та іншими засобами для життя. Для цього є всі підстави. Важливими умовами подолання бідності є можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Шляхи до цього відомі і цілком досяжні. Це: . підвищення родючості ґрунтів, що пов'язано з успіхами агро меліорації та агрохімії; . підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики і селекції; . виведення продуктивніших порід свійської худоби; . ефективніше використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси па впровадження генної інженерії; . підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке впровадження аквакультури. Людство має величезні ще не використані можливості в галузі енергетики. Вже тепер багато країн світу стали на шлях переходу від енергетики, що базується на застосуванні обмежених паливних ресурсів (нафта, газ, вугілля) до енергетики, що орієнтована на використання практично невичерпних енергоносіїв - ядерної енергії, енергії Сонця, вітру, води, тепла Землі. З огляду на це, вже в першій половині XXI ст. стримуючим чинником розвитку енергетики стане не нестача енергоносіїв, а загроза ще більшого теплового забруднення атмосфери надпотужними електростанціями. То ж проблема впровадження енергозберігаючих технологій нині й надалі залишається актуальною. Економічне зростання супроводжуватиметься спорудженням нового житла та нарощуванням технічних потужностей виробництва. І тут наука і техніка готові забезпечити людство сучасними індустріальними технологіями, які застосовуються у містобудівництві; сучасними транспортними засобами, які у всіх сферах природного середовища - на суходолі, на воді, в повітрі, а з часом і в космосі «звужують» світ і роблять ближчими і доступнішими всі куточки планети; комп'ютерами та новими інформаційними та комунікаційними системами, які активно впроваджуються в усі сфери виробництва і побуту, фактично вже ліквідували бар'єр просторового розриву в комунікаціях і передачі інформації. Реалізувати перелічені можливості на благо людства можна за умови, що робота здійснюватиметься освіченими, фізично здоровими і вільними людьми, які будуть забезпечені сучасними умовами життєдіяльності (харчування, одяг, житло, доступ до інформації тощо). Отже, постає проблема якості життя людини. Добробут і розвиток суспільства взаємопов'язані. Вже давно помічено, що здоров'я, фізична та розумова сила народу є запорукою його економічного багатства. Водночас, коли людина розпоряджатиметься матеріальним багатством розумно, то це сприятиме поліпшенню здоров'я, фізичної, розумової та моральної сили людської спільноти. Ця взаємопов'язаність визначається взаємодією багатьох компонентів: багатствами природи і багатствами, створеними людськими руками, станом здоров'я населення, рівнем його освіти та культури, який у країнах з різним рівнем розвитку економіки неоднаковий.
Під час розрахунків показників якості життя країн і територій беруть до уваги такі показники: розміри ВВП на душу населення (як уособлення багатства та добробуту), середньостатистичну тривалість життя населення (віддзеркалення стану здоров'я і фізичної сили) та рівень освіти населення (стан культури і науки). Між країнами і регіонами світу є значні відмінності в якості життя, що зумовлює існування бідності на нашій планеті. Це змушує замислитися над тим, яке непросте коло проблем має розв'язати людство на шляху до спільного процвітання і злагоди. Забезпечення поступального і пропорційного розвитку господарства світу - дна з важливих проблем, що стоїть перед людством. До середини 90-х років розрив у рівнях прибутків на душу населення між економічно розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, був чималим, незважаючи на те, що за останні півстоліття багато країн, що розвиваються, досягли значного прогресу: зросли їх прибутки, розпочалася індустріалізація, досягнуто успіхів у галузях охорони здоров'я та освіти. В багатьох країнах Азії та Африки економічний стан такий, яким він був у країнах Західної Європи на по- початку століття або перед Другою світовою війною. Проте пересічні економічні показники - на крайніх полюсах багатства (розвинуті країни - ВВП на душу населення становить понад 20 тис. доларів на рік) і бідності (країни, що розвивається, відповідно - менш як 200 доларів на рік) - відрізняються в 100 разів! при цьому в деяких країнах останнім часом відставання навіть збільшилося. світовий прогрес все ще оминає четверту частину людства. Ситуація є особливо граматичною з огляду на те, що, за розрахунками, на межі ХХ-ХХІ ст.ст. понад 9/10 приросту робочої сили припадатиме на країни, що розвиваються. Наприкінці XX ст. глобальна проблема винайдення пропорційності економічного розвитку також стала актуальною для постсоціалістичних країн з перехідною економікою (в тому числі й для України). Чи можливе подолання диспропорцій у рівнях розвитку світового господарства? Економічний розвиток країн світу впродовж останніх двох століть доводить, що ефективна перебудова господарства окремої країни, швидкий його розвиток є можливими. Ось приклад з історії. Розорена з поруйнованими містами країна, заводи якої стоять, а зубожіле населення аби прожити торгує та гендлює. Продовольчих і промислових ресурсів - обмаль, нафти - немає. Товари держави на світовому ринку не конкурентноздатні, а країни-сусіди вже стали на шлях індустріальної перебудови. Здавалось би - повна безнадія. Прикладів радикальних економічних перетворень окремих держав на шляху розвитку цивілізації чимало. Економіка більшості сучасних економічно розвинутих країн перебувала свого часу на досить низькому рівні розвитку: США, Канада, Австралія розпочинали розбудову своєї економіки на неосвоєних землях нових континентів. Японія в останній чверті XIX ст. розпочала розбудову індустріальної держана островах, які століттями до цього були в стані ізоляції від світу. «Далекосхідні тигри" розбудували сучасне господарство, розпочавши майже з нуля. Які ж передумови визначають успіх руху від відсталості до прогресу? Безумовно, першою з них є вибір шляху соціально-економічних перетворень, на якому держава має визначити свою стратегію економічної політики і створити різні механізми її реалізації.
З усх тканин 95% ткалося в Московщин з завезеного прядива. Чужоземну бавовну привозили до Одеси, везли дал до Московщини; там ткали, а тканини везли назад в Украну на продаж. Так було до 1917 р., псля. На нших виробах ще бльше мльйонв рублв. Ц трести дали небачений у свт прибуток: у ґвроп, наприклад, 56% рчних доходв, а Московщин 1012%. В Укран хнй зиск сягав аж 57% нколи не був нижче за 23%[337]. Рчки золота плили з Украни до Московщини та до Захдно ґвропи. Державний бюджет московсько мпер 1885 р. становив 765 млн. руб., а 1913 р. уже 3240 млн. руб. За якихось 28 рокв пдскочив аж на 425%. Французи-бельгйц заробили ще бльше: вклавши в Донбас Кривий Рг 179,4 млн. рублв, у промисловсть Украни взагал 413,8 млн. руб.[338], лише за 25 рокв (18881913) вони збагатилися в Укран на 5 мльярдв золотих рублв[339], акц французьких пдпримств в Укран цнилися на свтових бржах дорожче за акц африканських (найбагатших у свт) золотих копалень. Ще б пак! Вираз «укранець любить свою землю» не переда й крихти ставлення укранського селянина до сво земл
1. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
2. Легка промисловість України i транспорт
3. Сільське господарство i харчова промисловість України
4. Хімічна промисловість України
9. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
10. Сбалансованість бюджета України
11. Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України
15. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
17. Ефективність стратегії розвитку переробного підприємства молокопродуктового підкомплексу АПК України
18. Зайнятість і рівень життя населення України
19. Реформування и в перехідній економіці України
20. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
21. Атомна енергетика України і РПС
25. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
26. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
28. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
29. Історія України
30. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
31. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
32. Період гетьманщини України
33. Центральна Рада і пролетаріат України
34. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
35. Культура України в 30-х рока
37. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
41. Господарське право України
42. Конституційний суд України
46. Проект кримінального кодекса України
48. Державний бюджет України і бюджетне право
49. Управління фінансами України
50. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
51. Організаційна система управління природокористуванням України
52. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
53. Інтеграція України у світове господарство
57. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
58. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
59. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
61. Органи внутрішніх справ України
62. Грошові розрахунки в господарському обороті України
63. Механізм кредитування банками України
65. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
67. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
68. шпори з цивільного права України
73. Регіональний розвиток харчової промисловості України
74. Зародження партійно-радянської преси України
75. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
76. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
77. Верховна Рада України в системі органів влади
78. Ґрунти України
79. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
80. Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України
84. Національний банк України та особливості його функціонування
85. Проблеми функціонування фінансових бірж України
90. Формування та розвиток банківської системи України
91. Банки на валютному ринку України
92. Банківська система України
93. Депозитні операції банків на фінансовому ринку України (за матеріалами АТЗТ "АК ПРОМІНВЕСТБАНК")
94. Законодавча база України про охорону праці
96. Геоботанічне районування України
97. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
98. Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України
99. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України