![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Сутність лідерства та управління |
Сутність лідерства Зміст Зміст1 Передмова2 Глава 1. Основи лідерства4 1.1. Природа та визначення поняття лідерства4 1.2. Лідерство і управління . Лідер і менеджер.7 1.3. Стилі лідерства10 1.4. Підходи до вивчення лідерства15 Глава 2. Традиційні концепції лідерства18 2.1. Теорія лідерських якостей18 2.2. Концепції лідерської поведінки20 Глава 3. Концепції ситуаційного лідерства23 3.1. Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шм ідта23 3.2. Модель ситуаційного лідерства Фідлера24 3.3. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда26 Висновки28 Список використаної літератури30 Передмова Лідерство – це мистецтво, вінець управлінської діяльності. Його значимість в існуванні організацій та їх управлінні дуже вагома та суттєва. Насьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні .Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамичному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва. Проблеми лідерства являються ключевими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів. Я вважаю, що тема лідерства опрацьована науковцями в достатній мірі. Спостерігаючи, я мушу визначити, що ця тема більш досконало розвинена та розроблена зарубіжними фахівцями. Це такі представники, як: Р. Танненбаум, І. Вешлєр і Ф. Масарик, Пітер Друкер, Ф. Фідлер, В. Врум, Ф. Йєттон, М. Мескон, П. Херсі і К. Бланшард. Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання та затвердили себе як правдиві та науково обгрунтовані ідеї. Українські та російські вчені Ф. Хміль, В. Лозниця, , Д. Виханський, В. Веснін теж внесли вклад в розвиток теорії лідерства. В своїй роботі я хочу висвітлити сутність лідерства на основі наявних теорій підходів, стилів лідерства та узагальнити весь матеріал в цілях повного опанування цією темою. Глава 1. Основи лідерства 1.1. Природа та визначення поняття лідерства Організації, які достигають успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що мають більш динамічне та ефективне керівництво. Під керівництвом, з точки зору власника, розуміється чи то індивід (керівник), чи то група (керівний склад), або процес, який володіє індивідуальними особливостями способу управління організацією.
До слів керівник, керівництво часто відносять такі поняття і явища як лідер та лідерство. В деяких випадках ці слова є синонімами, але це не зовсім так. Спробуємо розібратися в природі виникнення лідерства та дати більш чітке визначення цього поняття. Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти її власно з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації – це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. Цей процес є набагато складним, який потребує високого рівня взаємозалежності її учасників. На відміну від власно управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно відносини “начальник - підлеглий”, притаманні традиційному погляду на управління, заміняються відносинами “лідер – послідовник”. Не зважаючи на те, що керівництво – суттєвий компонент ефективного управління, ефективні лідери не завжди є одночасно і ефективними управлінцями. Про ефективність лідера можливо судити по тому, в якій мірі він чи вона впливають на інших. Іноді ефективне лідерство може і заважати формальній організації. Наприклад, впливовий неформальний лідер може зробити так, що трудовий колектив почне обмежувати випуск продукції чи виробляти товари та послуги низької якості. Якщо взяти за інший приклад директора заводу, то за посадою він є менеджером. Посада відкриває йому дорогу до лідерства. Процес впливу на людей з позиції посади, яку він займає, називається формальним лідерством. Однак, в своєму впливі на людей директор не може покладатися тільки на посаду, яку він займає. Наглядно це становиться очевидним, коли виясняється, що один із заступників, який має менш формальної влади, користується більшим успіхом в управлінні стресовими й конфліктними ситуаціями, а також при вирішенні життєво важливих для підприємства проблем. Бути менеджером ще не означає автоматично вважатися лідером в організації, тому що лідерству в значній мірі притаманна неформальнаоснова. Можна займати першу посаду, але не бути в ній лідером. Тому можна сказати, що нове управлінське мислення потребує, щоб керівництво людьми здійснювали не формальні начальники, а лідери, які користуються в колективі неформальним авторитетом. З вище зазначеного можна сказати, що феномен лідерства грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника. Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю. Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність та ін. Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду. Вивчення природи лідерства в соціальних спільностях показує, що лідери, як правило, мають ряд чітко виявлених якостей1.
По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар’єри і особистого життя. По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Здібності, честолюбність, талант, знання стимулюють лідера до подальшого розвитку і удосконалення їх. По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми. В ході вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень даного поняття. В своїх визначеннях лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як “елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації1. Автор далі розвиває думку: “Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство – це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення цілей. Узагальнюючи різні визначення можна вивести єдине, яке на мою думку буде відповідати самої суті цього поняття. Лідерство – це тип управлінської взаємодії (в даному випадку між лідером і послідовниками), заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети. Звідси Лідер (від англ. Leader – провідник, керівник) – це: член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях ; індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі. 1.2. Лідерство і управління . Лідер і менеджер.Лідерство – це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство – на тому, щоб люди робили правильні речі. Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціям (див. табл. 1). Ефективний менеджер не обов‘язково являється ефективним лідером, і навпаки. Їх основні характеристики находяться як би в різних вимірах. Лідер також являється керівником, але характер його дій інший, ніж у звичайного менеджера. Він не керує, не командує, а веде за собою інших. Можна бути першою особою в організації, але не являтися фактично лідером, бо той повинен бути не затверджен наказом, а психологічно визнан оточуючими як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їх потреб. Тому практично виділяють такі розбіжності між лідером і керівником1: керівник звичайно признається офіційно, а лідер висувається стихійно; керівникові надаються законом певні права й обов‘язки, а лідер може їх не мати; керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані; керівник представляє свою групу в зовнішній сфері стосунків, а лідер у сфері своєї активності обмежений в основному внутрігруповими стосунками; керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.Т
Сучасний Табачник цю межу давно перейшов, і тепер його провокативна "щирість" межує між брутальністю і банальним криміналом. До речі, цікаво прочитати, що і як писав у згаданій книзі в 1995 році той же Табачник про тодішнього свого "шефа". "Леонід Кучма - він той племінний вождь, головний воїн, який тепер сам буде наймати кравчуків і вказувати їм, яка ідеологія потрібна йому для управління підприємством - державою" (стор.23). Власне, десь в останніх словах цієї цитати і прихована глибинна сутність всього єства "православного слов’янина" Табачника та йому подібних. Україну вони розглядають лише як територію під своїми ногами, такий собі кормоцех, корморозподільник, і сенс в тому, щоби викачувати і розподіляти "добробут" мали право лише вони. Ну а українці, якщо такі є, для них не більше, як дешева робоча сила, тобто "закомплексований плебс, колишні слуги", яких слід "поставити на своє місце". І донецькі шахтарі, одеські портовики чи дніпропетровські металурги не меншою мірою, ніж галицькі чи волинські селяни. Все це нагадує персонажів відомої байки Глібова про тварину під дубом, і перспектива полягає в тому, чи знайде етнічний господар української землі сили волі та рішучості відтягнути ту верескливу хамовиту тварину від рідного коріння, як би вона при цьому не кувікала
1. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
2. Валютні ризики: економічна природа та управління
3. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
4. Сутність маркетингу та його сучасна концепція
5. Діяльність органів управління освітою
10. Сутність та еволюція економічних систем. Поняття та основа класифікації методів управління
11. Сутність і роль управлінськї рішення в процесі управління підприємством
12. Аналіз та удосконалення оперативного управління
13. Поняття та сутність менеджменту
14. Сутність та зміст сучасного менеджменту
15. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення
17. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
18. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
19. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
20. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
21. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
25. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
26. Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення
27. Управління асортиментом, якістю та продажем консервованих і заморожених томатопродуктів
30. Економічна сутність та форми оплати праці
31. Ефективність комунікаційного процесу в процесі управління підприємством
32. Конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління
33. Критерії якості праці менеджера та ефективності управління
34. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
35. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
36. Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах
37. Эфективність управління підприємством
42. Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування
43. Сутність, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних відносин
44. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)
45. Економічна сутність ПДВ, його роль та значення
46. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
47. Сутність та класифікація грошових потоків підприємства
48. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
49. Антимонопольна політика держави та її сутність
50. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
51. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
52. Управління системою маркетингової діяльності на підприємтсві
53. Ділові взаємовідносини в апараті управління
57. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
58. Демократія: сутність, доктрини, різновиди
59. Організаційна система управління природокористуванням України
60. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
61. Травлення та засвоєння їжі
62. Управління утворенням прибутку підприємства
63. Розробка концепції управління інноваційною діяльністю в Пол-тавській області
64. Акти державного управління
65. Мораль і соціальне управління
66. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
67. Сутність і значення соціального страхування
68. Сутність маржинальної торгівлі на валютному ринку
69. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
73. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
74. Собівартість продукції та шляхи її зменшення
75. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
76. Державне управління в сфері охорони здоров’я
78. Поняття і наукові засади державного управління
79. Принципи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
81. Сутність держави
82. Сутність і форми експертної профілактики
83. Сучасні принципи державного управління
84. Теорія і методологія дослідження управління
85. Управління юридичним консалтингом
89. Системи управління базами даних
90. Стандарти автоматизованих систем управління в банку
91. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
93. Інформаційні технології управління маркетингом
94. Сутність багаторівневого (мережевого) маркетингу як бізнесової концепції
95. Сутність міжнародного маркетингу
96. Управління збутовою діяльністю ДП "Електротяжмаш"
97. Управління ціновою політикою підприємства
98. Еластичність попиту та формування цінової політики фірми