![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Обвинувачений, його права та обов’язки в кримінальному процесі |
Курсова робота на тему: «Обвинувачений, його права та обов’язки в кримінальному процесі» ПЛАНВСТУП 1. Пред’явлення обвинувачення та роз’яснення обвинуваченому його процесуальних прав. 2. Встановлення місця перебування обвинуваченого і оголошення його в розшук. 3. Права обвинуваченого 4. Обов’язки обвинуваченогоВИСНОВОКСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Суб'єкти кримінального процесу — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством. Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, незалежно від підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального процесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи втягуються по-різному. Перші — в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші); другі — в силу своїх посадових обов'язків (слідчий, прокурор, суддя та інші); треті — за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник та інші); четверті — притягаються до участі в процесі в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний). Усі суб'єкти (учасника) процесу характеризуються тим, що вони: а) беруть участь у справі на підставах і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні обставини, за яких закон виключає можливість їх участі у справі; б) мають визначені права та обов'язки (закон визначає порядок їх реалізації); в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов'язків у встановленому порядку; г) вступають у процесуальні правовідносини; д) несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або порушення прав інших учасників.1 Усі без винятку суб'єкти кримінального процесу зобов'язані дотримуватись чинного законодавства, поважати честь і гідність інших учасників процесу і мають право на забезпечення-особистої безпеки. За характером виконуваних функцій, завдань і свого процесуального статусу вони можуть бути поділені на чотири групи: 1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, суд (суддя), прокурор. Загальним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в результатах справи. 2. Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів, цивільний позивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких вчених, сюди слід відносити і жертву злочину — особу, яка постраждала. від злочину, але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим. 3. Особи, які захищають та представляють інтереси &quo ;третіх осіб&quo ;: захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача.
Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з виконуваною ними функцією. 4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству; свідок, заявник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання та інші. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству виконанням завдань, покладених на них законом. Пред’явлення обвинувачення та роз’яснення обвинуваченому його процесуальних прав Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.2 Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії досудового слідства, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою. Після віддання до суду обвинувачений стає підсудним. Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Пред'явлення обвинувачення — одна із складних і важливих процесуальних дій, у процесі якої має бути покладено початок та здійснені акти по практичній реалізації функції обвинувачення, а також вжито необхідних у зв'язку з цим заходів щодо забезпечення гарантій захисту обвинуваченим своїх прав. Пред'явлення обвинувачення включає в себе певну систему правовідносин слідчого й обвинуваченого та інших учасників процесу. Пред'явленню обвинувачення має передувати роз'яснення обвинуваченому його права на захист та забезпечення реалізації його процесуальних прав у цій частині. Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, затримання чи арешту підозрюваного, а в справі про суспільно небезпечне діяння, вчинене особою в неосудному стані або особою, яка захворіла душевною хворобою після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про душевну хворобу. Слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор та суд зобов'язані до першого допиту обвинуваченого роз'яснити йому право мати захисника та скласти про це протокол, а також надати обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом засобами.3 Порушення права обвинуваченого на захист у процесуальному аспекті може бути підставою для скасування вироку суду і повернення справи на додаткове розслідування, а в кримінальному аспекті — підставою притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 374 КК України: &quo ;Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, — карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що потягли інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років&quo ;.
Роз'яснивши обвинуваченому право на захист, слідчий зобов'язаний вжити заходів до забезпечення участі захисника у справі. Захисник може бути запрошений самим обвинуваченим або іншими особами за його дорученням. У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом сімдесяти двох годин, слідчий має право запропонувати обвинуваченому іншого захисника або забезпечити участь захисника у справі через адвокатське об'єднання.4 Надати можливість захищатися самому — це означає, по-перше, ознайомити обвинуваченого з обвинуваченням, по-друге, роз'яснити обвинуваченому всі його права, по-третє, забезпечити можливість їх реалізації. Отже, обвинуваченому необхідно роз'яснити не тільки право мати захисника, а й усі інші його права. У такому випадку доцільно це зробити одним актом — скласти відповідно до вимог ст. 21 КПК України єдиний протокол — протокол роз'яснення обвинуваченому його процесуальних прав, і копію такого протоколу вручити обвинуваченому під розписку. Даний документ може бути і названим декларацією прав обвинуваченого.5 Такий підхід уявляється логічним, законним, доцільним, корисним, таким, що сприяє процесуальній економії. Згідно зі ст. 140 КПК України при пред'явленні особі обвинувачення присутність захисника є обов'язковою, крім випадків, коли сам обвинувачений відмовився від захисника і його відмова може бути прийнята (на дану ситуацію не поширюються вимоги закону про обов'язкову участь захисника у справі). Зауважимо все-таки, що саме обвинувачення при цьому має бути пред'явлене не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст. 133 КПК України), а присутність захисника під час пред'явлення обвинувачення, якщо обвинувачений від нього не відмовився, обов'язкова (ст. 140 КПК України). У такій ситуації слідчий повинен забезпечити участь захисника під час пред'явлення обвинувачення через адвокатське об'єднання і пред'явити обвинувачення в передбачені строки, інакше буде порушено більш важливе право обвинуваченого — знати, в чому він обвинувачується, і самому захищатися від безпідставного обвинувачення. Пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, пересвідчившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює сутність пред'явленого обвинувачення, права обвинуваченого та порядок їх реалізації.6 Обвинувачення має бути пред'явлене не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня з'явлення обвинуваченого або його приводу. Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судочинство, то зміст постанови йому перекладається мовою, якою він володіє. Про це робиться відмітка у постанові. Факт оголошення обвинуваченому постанови та роз'яснення сутності пред'явленого обвинувачення засвідчується підписами обвинуваченого, захисника та слідчого на самій постанові. Після пред'явлення обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права, передбачені ст. 43 та 142 КПК України. Встановлення місця перебування обвинуваченого і оголошення його в розшук.
Найнижчу сходинку соціальної драбини міста займала «чернь» — ті, хто нічого не мали й наймалися на «чорну роботу». Величезну більшість населення становили селяни, або смерди. Про селян відомо небагато, оскільки історичні джерела зосереджували увагу на вищих класах. Загальновизнаним є факт, що протягом усієї Київської доби більшість селян були відносно незалежними. Проте у XII–XIII ст. із початком лихоліття з'являються ознаки зростаючого закабалення селянства феодалами, що набувало різних форм. Вільний селянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам (якщо ж він мав тільки дочок, то князь мав право претендувати на його землю). Основним обов'язком смердів була сплата данини та відбування військової повинності (як правило, допоміжного характеру) під час війни. Про безправне становище селян у суспільстві свідчив передбачений «Руською правдою» штраф за вбивство смерда: кровні гроші у цих випадках становили 5 гривень. Для порівняння: за вбивство купця чи молодшого дружинника компенсація родині становила 40, а за вбивство старшого дружинника князя — 80 гривень
1. Права та обов’язки користувачів об’єктами тваринного світу
3. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
4. Цивільний позивач та відповідач у кримінальному процесі
5. Застосування застави як запобіжного заходу в кримінальному процесі
9. Збирання доказів у кримінальному процесі
10. Принципи кримінального процесу
11. Речові докази в кримінальному процесі
12. Суб’єкти кримінального процесу
13. Види запобіжних заходів у кримінальному процесі
14. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
16. Обов’язки та права державних службовців
17. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти
18. Поняття і види співучасті у кримінальному праві
19. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз)
21. Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги, вимагання та зґвалтування
25. Поняття, види, структура, тлумачення та завдання закону про кримінальну відповідальність
27. Теорія з Кримінального права
28. Виникнення міжнародного права та його особливості в період рабовласницької та феодальної доби
29. Довідкова система по кримінальному праву
30. Соціальна робота як професія. Права і функціональні обов’язки соціального працівника
31. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
32. Проект кримінального кодекса України
33. Зміст і завдання БЖД та об’єктивні умови її виникнення
34. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
35. Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України)
36. Захисник у кримінальному судочинстві
37. Звільнення від кримінальної відповідальності
41. Кримінальна відповідальність. Різновиди злочинів
42. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
43. Кримінально-правова характеристика співучасті у злочині
45. Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві
46. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи
47. Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина
48. Планування розслідування кримінальних справ
50. Провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх
51. Роль прокурора у вирішенні судом цивільного позову у кримінальній справі
52. Стадії порушення кримінальної справи
53. Сучасна кримінально-правова кваліфікація злочинів
60. Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах
61. Моральне самопізнання особистості, його умови та способи здійснення
62. Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку
63. Податок з транспорту: порядок його розрахунку та сплати до бюджету
64. Організація та об’єднання роботодавців як суб’єкти соціального партнерства
65. Докази та доказування у цивільному процесі
66. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
67. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
68. Право водокористування та його види
69. Английский Билль о правах 1689 г., Акт об устроении 1701 г. (Доклад)
73. Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi
74. Історія держави та права України
75. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
76. Процес управління та його основні стадії
77. К вопросу об объектах вещных прав
78. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
79. Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
80. К вопросу об основаниях возникновения вещных прав на земли промышленности
81. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
83. Правовое регулирование договора об ипотеке в гражданском праве
84. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
85. Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме
89. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
90. Проблеми іпотечного кредитування та перспективи його розвитку в Україні
91. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
92. Здоров’я та його складові. Фізичне здоров’я людини
94. Столипін та його аграрна реформа в Україні
96. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки
97. Принципи побудови нового Плану рахунків та його узгодженість з фінансовою звітністю