|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Искусство, Культура, Литература
Європа XIX століття |
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". Зміст Вступ Загальні риси розвитку культури XIX століття Основні художньо-мистецькі напрями XIX століття Криза у мистецтві XIX століття та шляхи її подолання Список використаної літератури Вступ У XIX ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На грунті наукового світогляду створюється нова культура, в якій експериментальна наука поступово захоплює домінуючі позиції. Це виявилося вже на початку століття, коли наука остаточно зайняла належне місце серед предметів викладання і стала незалежною від релігії та філософії. Вчений перестає називати себе філософом, як він це робив v XVIII ст. Його вже не цікавлять метафізичні причини буття, він цілком віддається практичному застосуванню своїх знань. 1. Загальні риси розвитку культури XIX століття В історію світової культури XIX ст. увійшло як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з'явились твори, які становлять дорогоцінне надбання духовної культури людства. Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім варто зазначити , що на нього вплинули значні світоглядні та соціальні зміни. Поглиблювалась наукова революція, набирала оберти капіталізація суспільства, посилювались демократичні процеси в політичному житті. Висхідний розвиток більшості європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей. Історія людства бачилась як цілісний висхідний процес, на вершині якого знаходились цивілізовані країни Заходу. Пріоритет західної, європейської культури не підлягав сумніву. Філософи та історики першої половини XIX ст. прагнули з'ясувати закономірності різних періодів світової історії, намагалися перекинути місток між минулим, сучасним і майбутнім, використати так звані об'єктивні закони історії для розбудови нового «досконалого» суспільства. Світоглядні уявлення європейської людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом принципу історизму, інтерес до історичних наук у першій половині століття надзвичайно зріс. Справді, коли протягом життя одного покоління людей руйнуються монархії, виникають нові держави, повністю перекроюється політична карта Європи, докорінно змінюється життя цілих народів, люди на власному досвіді переконуються в тому, що суспільство безперервно розвивається. Чому виникають соціальні катаклізми. чи очікують людство нові потрясіння, коли їх чекати? На всі ці питання шукали відповідь у книгах істориків. Загальне захоплення історією було таким же характерним для XIX ст., як захоплення філософією для XVIII або природничими науками для XVII ст. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, засновуються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. Мабуть, найвагомішою серед них була школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації (О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо). Зокрема, Огюстен Тьєррі (1795—1856 рр.) вважав, що історична наука повинна бути ке «біографією влади», а «біографією маси». «.Рух народних мас до свободи, — писав він, — видався би нам більш величнішим, ніж походи завойовників, а їх бідування зворушили б нас більше, ніж нещастя королів, позбавлених престолу».
У XIX ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На грунті наукового світогляду створюється нова культура, в якій експериментальна наука поступово захоплює домінуючі позиції. Це виявилося вже на початку століття, коли наука остаточно зайняла належне місце серед предметів викладання і стала незалежною від релігії та філософії. Вчений перестає називати себе філософом, як він це робив v XVIII ст. Його вже не цікавлять метафізичні причини буття, він цілком віддається практичному застосуванню своїх знань. Для вирішення техніко-економічних завдань, що ставилися перед наукою, вимагався новий, дослідний підхід до явищ природи. Треба було дослідним шляхом перевірити взаємозв'язки між формами руху, різноманітними хімічними речовинами, окремими видами рослин і тварин. Нагромадженню природничих знань сприяли розвиток міжнародної торгівлі, дослідження та освоєння нових географічних регіонів. Картина природи ставала більш повною, вчені відкривали «недостаючі ланки» в системі просторових та часових взаємозв'язків природи. На перший план висуваються фізика і хімія, які вивчають взаємоперетворення і взаємозв'язок різних форм руху. Зокрема, розвиваються термодинаміка, електрофізика, електрохімія, хімічна атойїістика. В геології утверджується історичний погляд на земну кору, в біології — еволюційна теорія, виникають палеонтологія та ембріологія. У природознавстві назрівала заміна метафізичного погляду на природу діалектичним. Особливо цьому сприяли три великих відкриття: створення клітинної теорії (чеський натураліст Ян Пуркинє (1787—1869 рр.), німецький ботанік Ма-тіас Шлейден (1804—1881 рр.), німецький біолог Теодор Шванн (1810—1882 рр.); відкриття закону збереження та перетворення енергії (німецький прирорознавець Юліус Майєр (1814—1878 рр.); створення еволюційної теорії (англійський натураліст Чарлз Дарвін (1809—1882 рр.). У філософському відношенні розвиток європейської культури XIX ст., особливо його першої половини, відбувався під знаком гегелівської філософії. Видатний німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770— 1831 рр.) зробив спробу систематизації всього змісту виробленої людством культури. Глибокий історизм мислення дав змогу йому простежити у межах своєї системи відомі реальні історичні зв'язки. Всю історію людства філософ розглянув як єдиний процес, в якому кожна доба займає своє особливе місце і спричиняє вплив на наступні епохи. Вже в ранніх творах він трактував іудаїзм, античність, християнство як закономірні ступені розвитку духу. У «Феноменології духу» (1807 р.) культура людства подана в її закономірному розвитку як поступове виявлення творчих сил «світового розуму». Свою епоху Гегель вважав перехідною до нової формації, яка поступово визріває в надрах християнської культури і грунтується на буржуазних моральних та правових принципах. Вплив гегелівської філософії на громадську думку XIX ст. важко переоцінити. Розвинутий ним діалектичний метод став своєрідним резюме всієї попередньої історії людського пізнання, наукового та художньо-естетичного освоєння світу.
Показово, що своїм духовним батьком Гегель визнавав видатного німецького поета, мислителя, природознавця Иоганна-Вольфганга Гете (1749—1832 рр.). Чуттєво-поетичне сприйняття природи, притаманне багатьом творам поета, знайшло своєрідне відображення у філософській системі Гегеля. «Коли я оглядаюсь назад, на шлях, який я пройшов у духовному розвитку, — писав Гегель Гете в 1825 році, — я бачу, що Ви вплетені в кожний крок цього шляху, і я б дозволив собі назвати себе одним із Ваших синів. Моє мислення отримало від Вас силу протистояти абстракції, а Ваші видання були тими маяками, по яких я направляв свій рух». Відомо, що Гегель мав великий вплив на систему художнього мислення Бальзака, Меріме та інших письменників і діячів культури XIX ст. У культурному житті XIX ст. можна побачити два взаємопов'язаних процеси — розвиток національних культур та виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді — світове значення, як, скажімо, філософія Гегеля. Розвиток національних культур був зумовлений зміцненням національних держав. У свою чергу, утворення регіональних літератур та мистецтв було покликане до життя схожістю соціально-економічних умов, світогляду, ідеології, поглибленням зв'язків між народами. Зростання міжнародного культурного обміну відбувалось завдяки стрімкому розвиткові світових економічних контактів, удосконаленню засобів комунікації. Саме в XIX ст. скликаються перші міжнародні конгреси, відкриваються перші міжнародні виставки, розширюється кількість перекладних видань, зростає кількість людей, які вивчають іноземні мови. Література і мистецтво Європи проникає в країни Азії та Африки, поширюється й зворотній культурний вплив. Так, Гете створює «Західно-східний диван», стверджуючи тим самим новий поетичний стиль, а «Східні мотиви» В. Гюго відкрили добу романтизму у французькій поезії. Без «Східних поем» важко собі уявити творчість видатного англійського поета Д. Байрона. Орієнталістські сюжети були притаманні німецьким романтикам (Шлегель, Гауф, Рюккерт, Платен), вплинули на формування французького романтичного живопису (Делакруа, Шассеріо). У другій половині XIX ст. європейський та північноамериканський живопис зазнає впливу японського мистецтва, яке відіграло важливу роль у творчості Мане, Дега, Уістлера. Великий всесвітній обмін культурними цінностями, який мав місце і в попередні епохи, в XIX ст. розгортається з особливою силою. Проте слід зазначити, що культура країн Європи, які випередили в науково-технічному відношенні Схід, була більш активною. В країнах Азії та Африки розпочинається процес «європеїзації», який мав суперечливі наслідки. 2. Основні художньо-мистецькі напрями XIX століття: Класицизм, романтизм, реалізм Розвиток культури в Європі XIX ст. був пов'язаний із протиборством та послідовною зміною трьох художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму. На рубежі XVIII та XIX ст. в європейській культурі складається новий тип класицизму, який відрізнявся за своїм змістом та ідейною спрямованістю від класицизму Буало, Корнеля, Расіна, Пуссена. Мистецтво класицизму доби буржуазних революцій було вже виразно раціоналістичним.
Так викладається російська історія в наші часи, часи російської демократії. Саме слово «росіянин» без докору совісті «ліплять» і до новгородців, і до суздальців-фінів, закидаючи на 400–500 років назад. Начебто так було за старих часів. Стоїть Москва на вигадках незрушно. 3 Російські історики вселяють своїм читачам думку-аксіому про заснування Москви князем Юрієм Довгоруким у 1147 році. Однак весь парадокс твердження полягає в тому, що нас змушують повірити російському істеблішменту на слово. До початку XIX століття в тогочасній історичній літературі неможливо було знайти року заснування «білокамінної». Можна було б погодитися з істориками імперії, якби сама подія не змінювала принципово історію Московії. Можливо, в 1147 році біля річки Москви або Яузи в одному зі снігових заметів і ночував, а може, ставив зруб представник славних фінських племен. Князь же Юрій Довгорукий стосунку до цього дійства не мав. Надто вже цікавий міфологічний аспект «відпочаткового» періоду фіксації появи Москви, а згодом і самої Московії
1. Польська шляхта другої половини XIX століття
2. Історія української літератури XIX століття: Євген Гребінка
3. Українська культура. Архітектура Росії XVIII-XIX століття
4. Країни Західної Європи (1945 р. - початок ХХІ століття)
9. Боротьба Русі з агресією Заходу на початку XIII століття
10. Грецьке торговельне судноплавство в останній чверті XVIII - на початку XIX століть
11. Еміграція українців у кінці ХІХ–початку ХХ століття
12. Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
13. Народи Азії та Північної Африки у другій половині ХХ–на початку ХХІ століття
14. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
15. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
16. Побут міського населення наддніпрянської України в 1950-80-х рр. ХХ століття
Ручка-стилус шариковая "Людмила". 
Настольная игра "Много-Много", новая версия. 
Настольная игра "Живые картинки (Schau Mal)". 17. Селянські податки на Україні в ХІХ – поч. ХХ століття
18. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
20. Українська культура першої половини ХІХ століття
25. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
26. Модернізм в українській культурі кінця ХІХ-початку ХХ століття
27. Основні форми існування етносу в історії української культури ХІV-ХVІІІ століття
28. Українська культура у другій половині ХVII–XVIII століття
29. Український театр другої половини ХІХ століття
30. Американська поетика кінця ХІХ – початку ХХ століття
31. Романтизм як стильова течія української літератури першої половини 19 століття
32. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю
Игрушка "Музыкальная сова". 
Копилка "Яблоко". 33. ХІХ століття – золотий фонд світового мистецтва
34. Наркоманія : чума XX століття
35. Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття
36. Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття
37. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
41. Формування духовної культури особистості на порозі ХХІ століття
42. Грошова система Російської імперії на теренах України у XVIII-XIX столітті
43. Економіка України на початку ХХІ століття
44. Еволюція музичної культури Західної Європи ХІ–ХІV століть
45. Увеселительные сады и вокзалы в России до середины XIX века
46. Апология рабовладения на Юге США в первой половине XIX века
47. Адвокатура во 2 половине XIX в
48. Крестьянский бюджет и кредит в России в конце XIX- начале XX вв.
Рюкзак для старших классов "Совы", черный, 41x32x14 см. 
Шкатулка музыкальная "Рояль", 15x16x18 см, арт. 24801. 
Цветные карандаши "Color Peps", трехгранные, 18 цветов. 49. Русский либерализм XIX века
50. Идейные течения и общественные движения 30-50-х годов XIX в
51. Особенности русской живописи XIX века
52. Каслинское литье. Творчество мастеров второй половины XIX века
53. Сервировка стола
57. Обряды и обычаи славян на Руси в XIII-XIX вв.
58. Мотив встречи с Пушкиным в русской поэзии XIX-XX веков
59. Писатели XIX века: Чарльз Диккенс (1812-1870)
60. Родина в жизни и творчестве русских писателей XIX-XX веков
61. Историческое изображение эпохи начала XIX века в произведении А.С.Пушкина "Евгений Онегин"
62. Философия любви в произведениях русской литературы XIX-XX века
64. Передовая философская мысль XIX века и ее отражение в творчестве Ф. М. Достоевского
Кружка "Котик белый". 
Магнитная игра "Пингвины на параде". 
Набор для специй "Золотая Серена", 2 предмета+салфетница, 23x6,5x9 см. 65. Музыкальная жизнь Санкт-Петербурга XIX века
66. Русская эстетика XIX-XX веков
67. Награды в России XVIII-XIX в.в.
68. Древний Торжок /XVII-XIX века/
69. История России XVII-XIX вв.
73. Экономическое развитие России в первой половине XIX века
74. Реформы 60 – 70-х гг. XIX века
75. Русская философия XIX в.: славянофилы и западники (Чаадаев, Хомяков, Герцен)
76. Реформы и государственные преобразования в России во второй половине XIX века
77. Настройка рабочего стола в Windows
78. Общеуголовная полиция в конце XIX - начале ХХ веков
79. Национальный идеал в образовании России XIX века
Фоторамка на 7 фотографий С34-010 "Alparaisa", 55,5x29 см (бронзовый). 
Настольная игра "Доббль". 
Фоторамка на 6 фотографий С32-012 "Alparaisa", 50x34,3 см (белый). 81. Выбор материала и расчет параметров обделок вертикальных столов метрополитенов
82. Автоматизированный электропривод механизма перемещения стола продольно-строгального станка
83. Расцвет естествознания на конец XIX века. Электричество
84. Русская религиозная философия XIX - XX веков (Контрольная)
85. Философия права в России во второй половине XIX начла XX века
89. Частное предпринимательство в XIX веке
90. Реформа российского образования в первой половине XIX века
91. Геополитические аспекты изучения Сибири научными обществами во второй половине XIX — начале ХХ вв.
92. Первые всемирные промышленные выставки конца XIX – начала XX вв.
93. Российская империя в XIX в.
94. Альтернативы российским реформам "сверху": общественное движение в россии XIX в.
95. Россия во второй половине XIX века. Реформы.
96. Внешняя политика России во второй половине XIX в.
Умные кубики. Контуры. 50 игр для развития интеллекта. 
Тетрадь на резинке "Elements", В5, 120 листов, клетка, синяя. 
Горка детская большая (2 м). 97. Основные направления внешней политики конца XIX начала XX вв.
98. Высшее образование в России во второй четверги XIX века
99. Самая бюрократическая эпоха. Первая половина XIX века
Совок большой. 
Совок №5. 
Мешок для обуви "Синий", 33х40 см. 
