![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Декабристський рух та його поширення на Україні |
Вступ3 1 Перши таємні організації5 2 Північне і Південне товариства та їх програми7 3 Об’єднання революційних сил9 4 Повстання в Петербурзі та на Україні13 Загальні висновки20 Використана література21 ступ Минуло 176 років від днів виступу декабристів на Сенатській площі в Петербурзі та повстання Чернігівського полку на Україні. Ці події привертають увагу вітчизняні істориків як видатна віха у розвитку визвольного руху і демократичної культури не тільки в Росії, але і в Україні. Період світової історії від Французької буржуазної революції до Паризької комуни відзначений боротьбою проти монархії та феодального гніту. Це була епоха буржуазно-демократичних рухів взагалі, буржуазно-національних зокрема, епоха швидкої ломки феодально-абсолютистських установ, які пережили себе. Визвольний рух в Росії розвивався як складова частина загальноєвропейського і світового революційного рухів. Кожне століття, як зазначав П. Пестель — керівник та ідеолог Південного товариства декабристів, — має “свою відмінну рису. Теперішнє ознаменується революційними думками. Від одного кінця Європи до другого видно всюди одне і те ж, від Португалії до Росії Дух перетворень змушує, так би мовити, всюди клекотити Ось причини, вважаю я, що породили революційні думки і правила й укорінили їх в умах”. Розвиток визвольних ідей в Росії був підготовлений ідейними традиціями попередніх поколінь. Прагнення до ліквідації рабства, нерівності, станів штовхало передову дворянську молодь до читання нелегальної російської літератури. В численних свідченнях декабристів зазначається їх захоплення творами М.І. Новикова, Я.Б. Княжина, Д.І. Фонвізіна, В.В. Капніста. Особливо велика роль у поширенні антикрипацьких і антиціристських ідей належить творам піонера революційної думки О.М. Радищева, які були добре відомі декабристам. Передові представники російського суспільства уважно стежили за національно-визвольним і революційним рухом в Європі. Історичні умови в Росії розвивались в тому ж напрямку, що і в Західній Європі. В Росії сформувалась передова ланка людей, які в боротьбі проти реакційних сил прагнули ліквідувати кріпацтво і самодержавства, жадали забезпечити Росії шлях прогресивного розвитку. Із усією гостротою було поставлено питання: як і з чого треба починати діяти. Ця робота присвячена вивченню напрямків декабристського руху, в тому числі на території України. 1 Перши таємні організації В умовах все зростаючого незадоволення широких верств суспільства існуючим ладом передові люди все ясніше усвідомлювали необхідність об’єднання, створення таємної політичної організації і вироблення чіткої програми дій. Початок діяльності майбутніх декабристів поклала створена в Петербурзі в лютому 1816 року таємна політична організація під назвою “Союз порятунку”, а пізніше – “Товариство істинних і вірних синів вітчизни”. Саме тут оформлена перша програма і саме тут розпочали свою діяльність видатні діячі декабристського руху. Ініціаторами організації товариства стали гвардійські офіцери російської армії, учасники військових подій 1812-1815 рр. Серед них були О. і М. Муравйови, С.
Трубецькой, С. і М. Муравйови-Апостоли, І. Якушкін. Незабаром до товариства вступили П. Пестель, М. Лунін, І. Пущин та ін. Всього до складу організації входило близько 30 осіб. На початку 1818 року на основі “Товариства істинних і вірних синів вітчизни” створюється “Союз благоденства”, який проіснував три роки. Програмними вимогами “Союзу благоденства” були: ліквідація кріпацтва і самодержавства, введення у країні конституції. Передова молодь критикувала кріпацтво, деспотизм, аракчеєвщину, беззаконня, розповсюджувала літературу, вела просвітительську роботу серед солдатів, обурювалась військовими поселеннями, визволяла з кріпацтва талановитих кріпаків-самоучок, пропагувала необхідність поширення ланкастерських шкіл. Члени Союзу неодноразово подавали урядові записки з вимогами скасувати кріпацтво в Росії. Робить спробу дати волю своїм селянам І. Якушкін. Ідеологічні принципи “Союзу благоденства” чітко відбивались в історичних, філософських, економічних, літературно-критичних творах його членів. Передбачалося видавати громадсько-політичний і літературний журнал “Росіянин ХІХ сторіччя”, який повинен був проводити в широкі кола читачів ідеологічні настанови таємного товариства. Вимоги конституційної монархії в умовах наростання активності народних мас в Росії і революційних подій в Європі стали застарівати. 20-річний термін, який відводився для створення загальної думки, для підготовки революційного перевороту виявлявся надто довгим, а засоби боротьби – малоефективними. У товаристві напружено працювали над подальшою розробкою програмних документів. В їх продовженні та додатках були сформульовані більш радикальні й далекосяжні завдання. Сама дійсність штовхала на рішучіші дії. Намітився республіканський напрямок на чолі з П. Пестелем, з ініціативи якого у Тульчинській управі протягом 1819 року жваво обговорювались республіканські проекти. Смуга революційних подій в західній Європі й зростання стихійного селянського руху в Росії надихали членів товариства на активніші й сміливіші дії. Вирішальний революційний удар планували нанести за допомогою війська. Думка про воєнну революцію швидко торувала собі шлях в умах членів товариства. Це був єдино можливий шлях в тих історичних умовах, коли не було скільки-небудь серйозного руху в інших верствах суспільства. Прихильники старої тактики, розрахованої на поступове завоювання громадської думки, не погоджувались з новим напрямом дій. Виникла ідея скликати з’їзд. На цей час урядові стало відомо про існування товариства. З’їзд був скликаний в 1821 році в Москві. За рішенням з’їзду таємне товариство ліквідували. Це було зроблено для того, щоб ввести в оману царський уряд і одночасно створити в глибокій таємниці нові організації. 2 Північне і Південне товариства та їх програми У перші ж місяці після Московського з’їзду колишні члени “Союзу благоденства” приступили до створення нової таємної організації, яка увійшла в історію революційного руху під назвою Північне товариство. Але несподівано Олександр І оголосив похід гвардії на Литву. Лише після завершення кампанії восени 1822 року зусиллями ініціативної групи в складі М.
Муравйова, М. Тургенєва, Є. Оболенського, І. Пущина та М. Луніна діяльність нового таємного товариства у Петербурзі була відновлена і значно активізувалась. Кількість членів Товариства поступово зростала. Під керівництвом Північного товариства відновили революційну діяльність активні діячі ліквідованих організацій, що жили в Москві. Протягом 1823 – 1824 років у товаристві значно зміцнилась республіканська течія. Особливо це стало відчутним, коли до його складу увійшли К. Рилєєв, брати М. І О. Бестужеви, П. Каховський, А. Арбузов, В. Кюхельбекер і група офіцерів флоту на чолі з Д. Завалінишим. Найбільш яскравим виразником республіканських ідей в Півничному товаристві був поет К. Рилєєв. Прийнятий восені 1823 р. В Північне товариство К. Рилєєв став його найактивнішим діячем і очолив найрішучішу і найдемократичнішу частину таємного товариства. “Рилеєвська” течія поступово поширювалась, зміцнювала свій вплив і, нарешті, ставши керівною, взяла на себе весь тягар підготовки повстання. Майже одночасно з Північним товариством в березні 1821 року на Україні виникла друга організація. Тульчинська управа на чолі з П. Пестелем не погодилась з рішенням про ліквідацію “Союзу благоденства” і вирішила продовжувати діяльність своєї організації, що дістала назву Південне товариство. Ідейною основою її з самого початку була республіканська програма. Товариство розробило свою організацій структуру. Директорами товариства вибрані були П. Пестель і О. Юшневський. Вирішальний удар, до якого готувались на півдні, намічали нанести у столиці, і тому зв’язки з революційною організацією в Петербурзі були дуже важливі. З цією метою третім директором з півночі був обраний М. Муравйов. З початку існування обох товариств було вирішено діяти спільними зусиллями. Крім головної Тульчинської управи, були створені Кам’янська управа на чолі з В. Давидовим та С. Волконським і Васильківська – на чолі з С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним. Для обговорення програмних документів і важливих тактичних питань вирішили періодично скликати з’їзди керівних діячів товариства. Місцем з’їздів обрали Київ, де щорічно у січні відбувалися контрактові ярмарки. Серед питань, обговорюваних на з’їздах Південного товариства, найважливішими були програмні. Автором конституційного проекту південців, який називався “Руська правда”, був П. Пестель. При визначенні шляхів звільнення селян і майбутнього політичного устрою російського суспільства виявилась дворянська обмеженість програмних документів Південного і Північного товариств. В революційному перевороті, щоб уникнути громадянської війни, не мали брати участі селянські маси. Зберігалось поміщицьке землеволодіння і передбачалось збереження прибутків у поміщиків при звільненні селян від кріпацтва. Але незалежно від історичних розходжень програми і документи таємних товариств були спрямовані на знищення феодально-абсолютистського ладу. 3 Об’єднання революційних сил У діяльності таємних товариств в 1824-1825 рр. помітною стає тенденція до об’єднання всіх наявних в країні революційних сил. Особливо активно прагнули до цього члени Південного товариства і насамперед його керівник П.
Розгалужена підпільна мережа була створена в Донбасі. Підпільні групи діяли в Луганську, Юзівці, Маріуполі, всього - у 18 великих населених пунктах. У Катеринославі для підпільної роботи залишили близько 250 комуністів, були підібрані конспіративні квартири, виділені кошти. Міський підпільний комітет КП(б)У до червня 1918 р. керував уже 18 нелегальними групами. Усього ж у Донбасі й на Катеринославщині на цей час діяло понад 80 підпільних осередків, в тому числі 30 - у сільській місцевості. В Києві до літа 1918 р. підпільні організації налічували близько 650 членів, функціонувало 6 нелегальних райкомів компартії. У червні для керівництва "бойовою роботою" було створене губернське бюро [194]. Високою активністю відзначався й підпільний рух на півдні України. Його центром у регіоні була Одеса, куди у травні 1918 р. прибула група емісарів ЦК РКП(б). Разом з місцевими комуністами вони створили мережу підпільних осередків - в одному лише місті було 5 підпільних райкомів. Нелегальні групи діяли і в містах Криму - Севастополі, Сімферополі, Керчі та інших
1. Столипін та його аграрна реформа в Україні
2. Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні
3. Митне регулювання експорту та імпорту послуг в Україні та його ефективність
4. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
5. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
9. Культура та побут населення України
10. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
11. Архетипи та універсалії української ментальності
13. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
16. Аудиторський ризик та його визначення
17. Населення та трудові ресурси України
18. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
19. Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
21. Поняття національного доходу та його використання
25. Імператор Олександр Другий та його реформи
26. М.В. Ломоносов та його вклад в розвиток хімічної науки, фізики та техніки
27. Нюрнберзький процес та його уроки
28. Польський соціалістичний рух на Правобережній Україні (ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.)
29. Расизм та його прояви на сучасному етапі
30. Генеральний Секретаріат та його склад
31. Романтизм та його значення в мистецтві
32. Джек Керуак та його найвідоміший роман "На дорозі"
33. Специфіка англійського реалізму та його втілення в творчості Чарльза Діккенса
34. Види попиту. Поняття товару та його суть
35. Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність
36. Метод векторів та його застосування
41. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
42. Інформаційний документ в системі забезпечення управління та його розвиток
44. Державне управління та його організуюча роль у суспільстві
45. Обрання та функції Президента України
46. Властивості алюмінію та його сплавів
47. Будова двигуна та його робота
48. Туризм та його вплив на світову економіку
49. Валютний ринок та його регулювання
50. Оподаткування підприємств та його вплив на прийняття фінансово-господарських рішень
51. Окиснювальне старіння пива та його стабілізація
52. Антропогенний фактор та його вплив на організм людини
53. Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві
57. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
58. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
59. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
60. Братський рух і поширення гуманітарних ідей в Україні XVI–XVII ст.
61. Акціонерне товариство та проблеми його становлення в Україні
62. Дія магнітного поля на рухомі заряди та закон повного струму і його використання
63. Фондовий ринок та перспективи його розвитку в Україні
64. Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення
66. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
67. Дисидентство на Украине (Дисидентський рух в Україні)
68. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
69. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
73. Походження людини та її поява на території України
74. Історія держави та права України
75. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
76. Лекції з української та зарубіжної культури
78. Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
79. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
80. Швидкісний рух в країнах які межують з Україною
82. Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.
84. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура
85. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
89. Хрущовська “відлига” та рух шістдесятників
90. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
91. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
92. Економічное районуванне, його суть та значення
94. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
95. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
96. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
97. Формування та розвиток банківської системи України
98. Банківська система України та проблеми її реформування
99. Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку