![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Національно-культурне відродження українців Донбасу в 1989-2009 рр. |
Міністерство освіти і науки України Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов Кафедра вітчизняної та зарубіжної історії «Рекомендовано до захисту» Протокол № від Завідувач кафедри к. іст. н. Концур В.В. (підпис) ВИПУСКНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ ДОНБАСУ В 1989-2009 рр. Виконавець: студентка 510-а групи факультету слов’янських та германських мов Земцова Анна Сергіївна Науковий керівник: доц., к. іст. н. Касперович П.М. 2009 1. Громадсько-політичні рухи 2. Національно-культурне життя українців Донбасу в 1989-2009 роках .29 2.1 Відродження української школи та педагогіки .29 2.2 Релігійні організації українців Донбасу .43 Висновки .60 Список використаних джерел та ВСТУП 90-ті роки ХХ століття ввійшли в історію як роки, позначені значними потрясіннями і змінами як у політичній, економічній, соціальній, так і духовній сферах. Саме в цей період, в 1991 році, постала незалежна Україна. Здобуття незалежності є переломним моментом в історії будь-якої країни, оскільки цей процес часто супроводжується загостренням багатьох проблем, серед яких не останнє місце посідають національні. В Україні, як і в інших республіках Радянського Союзу, процес національного відродження розпочався з кінця 80-х-початку 90-х. Наслідком політичних та соціально-економічних змін даного періоду стало здобуття Україною незалежності, що логічно оформило прагнення українського етносу мати свою незалежну державу. Тому постала нагальна потреба проводити державну політику, спрямовану на відродження культури титульного етносу. У національному складі населення Донбасу переважна більшість українців, чисельність яких становила 4216,5 тис. осіб, або 57,45% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 0,3%, а їх питома вага серед жителів України – на 5,1 відсоткових пункти . Створення національних держав супроводжувалося процесом національної самоідентифікації, етнічним ренесансом, підвищенням інтересу до етнічної історії та культури. Як відомо, розбудова цивілізованої держави можлива лише у суспільстві, що має високу культуру. А високий рівень культури досягається у тому числі і за рахунок збереження системи національних традицій. Під національними ми розуміємо традиції українців як титульного етносу. Складність та багатоаспектність проблеми відродження українців зумовлюють чималий інтерес до неї з боку науковців, оскільки етнічний ренесанс – складне та багатокомпонентне явище. З метою докладного, найбільш повного вивчення процесу етнокультурного відродження необхідно зробити його багаторівневий зріз, дослідити кожен із компонентів. Національне відродження торкається передусім духовної сфери життя суспільства, розпочинаючись з самопізнання, з ототожнення себе з представниками якогось окремого етносу і з усвідомлення необхідності краще знати історію свого народу, його мову, культуру, традиції, його місце серед інших народів світу. Одним з проявів етнічного відродження титульного етносу є створення та діяльність національно–культурних організацій, які об’єднують людей з метою здійснення різноманітних заходів, спрямованих на сприяння етнічному відродженню тієї нації.
Існування національно–культурних об’єднань дозволяє громадянам найбільш повно реалізувати право на вивчення своєї етнічної культури, мови, традицій, що за важких економічних умов держава не завжди може забезпечити. Національно–культурне відродження, природньо, не вичерпується функціонуванням різноманітних організацій та об’єднань. Але так як діяльність цих об’єднань, що роблять свій вагомий внесок у розвиток культури України, є складовою частиною процесу відродження, то ці організації також заслуговують на всебічне вивчення. Міждисциплінарний характер проблеми передбачив іі комплексний історіографічний аналіз. Слід відзначити, що дослідниками вивчалися різні аспекти проблеми. З огляду на це наукову наукову літературу з проблеми, що досліджується, доцільно групувати за проблемним принципом. До першої групи віднесені дослідження з історії громадсько-політичних рухів Донбасу. Історіографія проблеми діяльності громадських об’єднань у східних областях України у 80-ті-90-ті роки XX століття досить обмежена і в основному представлена працями В. Білецького , О.Л. Леонова , Т. Г. Давидовой , Р.О. Іванченко , В.В. Оліференка , В. Г. Тихої розглядаються питання становлення української національної школи на Донбасі у період незалежної України. Останню групу складають дослідження з історії церковного розвитку на Донбасі. Суттєвими є ідеї почерпнуті з праць Н.В. Бєлікової , І. А. Козловського . Окремі аспекти проблеми дослідженні протягом кілька років. Проте бракує цілісного, комплексного вивчення життя українців Донбасу. Роки, що минули з моменту набуття незалежності України, потребують осмислення, в тому числі в плані національної культури українців. У цьому плані зазначені вище роботи дослідників і діячів національної культури, освітян та науковців є цеглинами у підмурівок будівлі – національної історії України з докладною, широкою, розлогою подачею регіонального матеріалу, цікавого для широкого загалу громадян України і світового співтовариства націй. Об’єктом дослідження є українці Донецької області. Предметом дослідження є процес національно-культурного відродження українців Донбасу в 1989-2009 роках. Географічні межі дослідження охоплюють регіон Донбас, до складу якого належать Донецька та Луганська області України. Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1989-2009 роки, оскільки на цей період припадає створення незалежної Української Держави, національний ренесанс українського етносу і виникнення та діяльність культурних організацій як прояв національно-культурного відродження. Мета данної роботи – дослідити хід та зміст національно-культурного відродження українців Донбасу в 1989-2009 роках. Для досягнення поставленої мети у дослідженні були вирішені наступні завдання: вивчається історіографія та джерельна база проблеми; відображається процес відродження українців в умовах становлення української державності на основі діяльності громадсько-політичних організацій українців Донбасу; виявлено роль освіти у національно-культурному процесі; аналізується релігійна ситуація на Донбасі. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що порушена проблема ще не знайшла глибокого висвітлення в сучасній історіографії.
Автором здійснено комплексний аналіз стану і тенденцій процесу відродження українців Донбасу. Практичне значення даної роботи полягає в можливості використання матеріалів і висновків для подальшої розробки проблем, пов’язаних з розвитком української нації у Донбасі, для підготовки узагальнюючих робіт з історії України, зокрема Донбасу; у вивченні та викладенні вітчизняної та регіональної історії. Апробація результатів дослідження. Основні положення дипломної роботи знайшли своє відображення у доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених ГДПІІМ (Горлівка, 2009 р.). При написанні роботи автор дотримується таких загальноісторичних принципів як історизм, комплексність, а також принципу системного підходу. Керуючись вказаними основоположними методологічними принципами, ми обрали найбільш дійові, на наш погляд, методи дослідження. До їх числа належать: порівняльно-історичний, хронологічний, структурно-системний, логіко-аналітичний метод та метод експертного аналізу. Мета і завдання дослідження визначили його джерельну базу. У роботі були використані різноманітні джерела, котрі, на нашу думку, можна розподілити на групи за походженням та змістом наступним чином: Першу групу джерел становлять документи законодавчо-нормативного характеру, що відбивають основні етапи становлення національно-культурного відродження українців Донбасу. Найвагомішим джерелом цієї групи є Конституція України 1996 р. До цієї групи також належать: Закони Української РСР «Про мови» 1989 року, Закон України «Про об’єднання громадян» 1992 року, Закон України «Про свободу совiстi i релiгiйні організації» 1991 року, документи з’їздів народних депутатів СРСР . Наступна група джерел – статистичні матеріали, які мають велику цінність для нашого дослідження. З них почерпнуто інформацію про чисельність українських шкіл та громадських організацій у Донбасі, про кількість релігійних громад та їх процентне співвідношення. Були використані декілька статистичних збірок: статистичний щорічник Донецької області за 2005 рік, бюлетень «Релігійні організації в Україні», статистичний бюлетень «Громадські організації у Донецькій області за 2001-2005 рр.» . Багато інформації було почерпнуто з періодичних видань. Насамперед це газети «Акцент», «Жизнь», «День», «Донбасс», «Донецкий кряж», «Донеччина», «Східний часопис», «Салон», журнал «Схід». Аналіз всього комплексу історичних джерел підтверджує достатній рівень їх репрезентативності та дозволяє відтворити цілісну картину досліджуваної теми. Структура дипломної роботи визначена її метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, що налічує 84 найменувань. У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначена її новизна, показана практична значущість роботи, окреслені географічні та хронологічні рамки дослідження, з’ясовані предмет та об’єкт дослідження, поставлена мета та завдання роботи, подана характеристика джерельної бази та історіографії дослідження. У першому розділі – «Громадсько-політичні рухи Донбасу» – висвітлено пробудження національної свідомості населення Донбасу та зріст політичної ваги регіону на тлі країни, описуються умови, які призвели до збільшення кількості громадських об’єднань у Донбасі.
Ми доказували націоналістам, що не бойкотами, а навпаки — щирою, культурною, товариською поведінкою та розумною і діловою дискусією ми зможемо доказати як чужинцям, так і своїм комуністам, що наша національна ідея — це не реакція, а прогресивний рух, що всяка ідейна боротьба може бути тільки на свободі, коли люди вільні, а не на каторзі. В неволі ми всі являємося товаришами. До цієї нашої думки прилучився також спочатку Янкевич, а потім багато інших в'язнів. Таким чином, під кінець сам «вдохновитель» ортодоксальної націоналістичної моралі, Ярослав Старух, скапітулював. Бойкот був з соромом знятий. Геннадій Янкевич ще в «Березі» виступив з ОУН і вступив до нашої організації. По виході з «Берези» переїхав до нас на Полісся. Він працював книговодом в наших каменоломнях та виконував обов'язки секретаря Українського Національного Відродження. В 1938 році його знову заарештували у зв'язку з великим процесом ОУН (за старі «гріхи»). Його засудили на 8 років. Там він дорешти догнив від туберкульозу. В 1939 році його «визволила» Червона армія, але він зараз же помер під опікою моєї дружини
2. Культурно-національний рух на українських землях у ХVІ-ХVІІ ст.
3. Основні етапи українського національного відродження
5. Національне відродження Чехії
9. Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.
12. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
15. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
16. Аудиторська перевірка Національного банку України
17. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
19. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
20. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
21. Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
25. Українські поети–лауреати Національної премії ім. Т.Г. Шевченка
27. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
28. Українська національна ідея
29. Економічна і національна безпека України
30. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
31. Дії національно-визвольної війни та теріторії Дніпропетровського краю
32. Національна політика СРСР в роки перебудови
33. Національно визвольний рух в Індії
34. Вимірювання національного обсягу виробництва і доходу
35. Система національних розрахунків
36. Романтичний ідеал національного визволення та свободи в pанній ліpиці Павла Тичини
37. Аналіз сучасних релігійних течій в світовій і національній практиці
41. Розробка системи керування та актуалізації інформації web-сайту національного оператора енергоринку
42. Відродження української держави
43. Еміграція українців у кінці ХІХ–початку ХХ століття
44. Національно визвольний рух в Індії
45. Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького
46. Передумови третьої хвилі української еміграції. Особливості поселення українців у Канаді
47. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
48. Проблеми відродження української державності
49. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
51. Культурний розвиток України
52. Методологічні засади розуміння національної культури
53. Національна основа поетичної творчості П. Грабовського
57. Національні моделі корпоративного управління
58. Національна свідомість і гідність. Патріотизм: як ми його розуміємо
59. Основні методи національного виховання молоді, їх загальна характеристика
60. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
61. Національний розвиток у контексті демократії
62. Соціальні наслідки міграцій сільського населення України (1989-2001 рр.)
63. Специфіка використання експортного мита при регулюванні національного ринку
64. Національна депозитарна система
65. Національні парки світу. Біловезька пуща. Білорусія
66. Інституційні чинники розвитку національної економіки
67. Механізми трансферу технологій на національному та міжнародному рівнях
68. Національний доход: суть, виробництво, розподіл і використання
69. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
73. Характеристика головних рекреаційних районів України в 2004-2008 рр.
75. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
76. Разделение людей и наций /Укр./
77. Регіональна економіка сільського господарства України
78. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
79. Культурна проблематика на регіональних ЗМІ
80. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького. Розвиток України в кінці XX ст.
81. Культурна революція в Україні 1928-1939 років
82. Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики
83. Перехід українських націоналістів на антинімецькі позиції
84. Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
85. Процес перетворення української народності в націю
89. Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.
90. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
91. Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
92. Діяльність транснаціональних компаній в Україні
93. Регіональні особливості відтворення населення України
94. Міжнаціональні відносини в Україні
95. Інвестування регіональної економіки та її ефективність в Україні
96. Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.
99. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні