|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Політичний портрет М. Грушевського |
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Фонарь желаний бумажный, оранжевый. Вступ2 Научна діяльність3 На чолі Центральної ради4 Трагедія Бреста8 Шлях на Голгофу10 Закінчення11 Література12 Вступ У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків, як і не можуть зламати їх кайдани можновдадців чи оббрехати діячі псевдонауки. До таких велетнів української національної культури, політич-ної думки і дії останніх двох століть безнеречно належать Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський. Саме з їх іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов’язані ідеї відродження української культури, науки, громадської думки, відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Всі вони належали до революційного крила української інтелігенції, яка ніколи не обмежувала поле своєї діяльності суто національними проблемами, а поряд з усвідомленням необхідності боротьби за національне визволення прагнула домогтися й визволення соціального. Саме їхній приклад, їхня самопожертва і непримиренна позизія революційних демократів будили свідомість народу, кликали його до боротьби за державність. На такому грунті великої історичної свідомості і виріс геній М. Грушевського — невтомного дослідника історії та культури українського народу, поборника його соборності, злуки розшматованих імперіалістичними силами всіх українських земель. Але якщо постаті Тараса Шевченка й Івана Франка, хоч і в за ідеологізованій ретуші, в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і згадували, то неодмінно з негативноими ярликами. Його наукова, культурницька, педагогічна, громадсьха та політична діяльність неодмінно подавались у викривленому віддзеркаленні. Протягом десятиліть геніального вченого і відомого політичного діяча неодмінно зображували буржуазним раціоналістом (хоч він був соціалістом-революціонером), ідеологом і натхненником української контрреволюції (хоч насправді він був одним із вождів української революції та федералістом), ворогом Радянської влади (хоч він виступав за найширше, але рівноправне співробітництво з нею), агентом австро-німецького імперіалізму(хоч він був його непримиренним ворогом), заклятим вррогом українського народу (хоч він залишався його вірним сином до своеї раптової смерті), фальсифікатором історії України (хоч нічого глибшого і достовірнішого за його історичні дослідження на цій царині ми досі не маємо). Народився М. Грушевський 17(29) вересня 1866 року в невеликому місті Холмі (тепер Хелм на території Польші), де його батько вчителював у греко-католицькій гімназії, хоч сам сповідував православну віру. У своїй короткій «Автобіографії» славетний історик згодом відзначав, що його родина з XIII ст. «загніздилася» в Чигиринському повіті — в самому серці України. Багато з його пращурів Грушів (эгодом Грушевських) були церковними службовцями, допоки його дідові Федору не вдалося перебратися під Київ, до села Лісники. Батько майбутнього історика, Сергій Федорович (1833— 1901), здобув світську освіту в Києві, викладав славістику. Його підручник церковнослов'янської мови став офіційним виданням, ним широко користувалися в усій Російській імперії.
Мати — Глафіра Опакова — також походила з родини служителів культу. 1869 року трьохрічний Михайле разом з батьками переїздить на Кавказ, у 1880—1886 рр. навчається у Тифліській гімназії. У гімназичні роки майбутній історик зачитувався книгами М.Костомарова, П. Куліша, М. Максимовича, які йому діставав батько — шкільний інспектор. Батько всіляко заохочував потяг сина до історичних знань, передплачував для нього «Киевскую старину», де друкувалося чимало полемічних статей про походження Русі, історію України, козаччину.Мабуть, під впливом цих перших історичних студій юний гімназист у далекому Тифлісі мріє якнайскоріше повернутися на Україну і, по суті, ще в останньому класі визначає своє майбутнє. У липні 1886 р. він звертається з листом до ректора Університету Святого Володимира, що в Києві, з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету.Научна діяльність Дослідницькі нахили студента, йото постійний інтерес до історії України привернули увагу видатного історика, професора Володимира Антоновича. Під його керівництвом М. Грушевський написав чимало коротких статей, оглядів, есе. Вінцем його наукових пошуків студентського періоду стала перша глибока наукова розвідка «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», за яку автор одержав золоту медаль. По закінченні університетського курсу талановитого молодого дослідника залишають при кафедрі російської історії. Прихід Грушевського в науку збігся з кампанією жорстокого переслідування всього українського в царській Росії. Згодом вчений писав про ті часи: «.по числу письменних Росія стоїть на однім з останніх місць поміж іншими краями. А між різними краями Росії Україна також належить до гірших, найменьше освічених». Значно сприятливішими були умови для національного відродження на західноукраїнських землях. Прагнучи утримати під своєю короною клаптикову імперію, цісарський уряд Австро-Угорщини, на відміну від царизму, певною мірою сприяв послабленню національних утисків. Отож самє Галичина стає центром тяжіння усіх націоиально-свідомих сил. Там створюються вогнища відродження української культури. Величезну роботу в цьому напрямі проводить Іван Франко. Саме навколо нього гуртуються найкращі сили української інтелігенції. 1894 року Михаило Грушевський очолює щойно утворену кафедру всесвітньої історії у Львівському університеті, яка зосереджує свої науково-педагогічні зусилля на вивченні проблем історії Східної Європи. Того ж року вчений у великому залі Університету Святого Володимира блискуче захищає магістерську дисертацію. Роки професорства у відомому в Європі Львівському університеті стали для Грушевського школою замужніння. І як талановитого викладача історії України та ряду інших дисциплін, і як глибокого дослідника історії свого народу. Тут же виявляються неабиякі його здібності як громадського діяча. Переїхавши до Львова, М. Грушевський активно співпрацює в Науковому товаристві імені Шевченка, активно залучає до нього талановитих студентів, учителів, молодих науковців. Саме співпраця в НТШ зближує Михайла Грушевського й Івана Франка.
З 1897 року Грушевський очолює Товариство із великим Каменярем вдосконалює його організаційну структуру, розширює сферу його діяльності, докладає великих зусиль, щоб українські дослідження набрали міжнародного розголосу. Мабутъ, одному вченому ніколи не вдалося б видати понад 100 томів «Записок Наукового товариства імені Шевченка», якби він не згуртував навколо себе талановитих молодих дослідників, кожен з яких став помітним явищем в українській науці й культурі кінця XIX — початку XX століть. Незважаючи на підступи ідейних противників, польського шовіністичного бюрократичного апарату, наукових недоброзичливців, діяльність могутнього тандема Івана Франка та Михаила. Грушевського дає надзвичайно плідні результати. Виходить ряд літературних та публіцистичних часописів, постій-ними авторами яких стають Леся Українка, Михаиле Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький, Ольга Кобилянська. 1898 року нарешті з'являється перший том фундаментальної «Істори України-Руси», невдовзі виходить друком том другий, 1900 року — третій. Але царські власті не дозволили розповсюджувати ці томи ні на Слобідській, ні на Наддніпрянській Україні. Загадковими залишалися досягнення української історичної науки и для Європи. Великим кроком на шляху подолання цього незнання стало запрошення М. Грушевського до Парижа, де він прочитав курс лекцій з історії України в російській вільній школі. З метою розширення наукових контактів вчений відвідує Лондон, Лейпціг, Берлін, де знаходить однодумців серед відомих вчених-істориків. Революція 1905 року в Росії і певна відлига в національній політиці, що наступила згодом, покликали М. Грушевського на дорогу його серцю Наддніпрянщину. Після відвідання Харкова, Києва, Одеси, Санкт-Петербурга він схиляється до повернення в Київ, де проишли його студентські та ад'юнктські роки. Тут мешкала і його сестра Ганна Сергіївна. Алє и після переїзду на береги Дніпра вчений зберігає якнайтісніші зв'язки зі Львовом. На чолі Центральної ради Початок першої світової війни захопив родину Грушевських у Карпатах. Шлях додому виявився складним і небезпечним: через Відень, де були давні знайомі и друзі. Вони допомогли родині перебратися в Італію, яка на той час ще не знала, на чиєму боці вона воюватиме. Звідти через Румунію повернулися додому, в Київ. Та місцева влада зустріла історика холодно, і недовірою. На підставі наклепницькогозвинувачення в «симпатіях до Австрії» його було заарештовано і посаджено в Лук'янівську в'язницю. Щоправда, під тиском масових протестів у Києві, Петрограді і навіть в Нью-Йорку власті зрештою звільняють видатного вченого, але депортують разом з родиною до Симбірська. Невдовзі Грушевським дозволяють переселитися до Казані. До 1916 року професор викладає в Казансько-му університеті — цьому своєрідному притулку багатьох опальних петербурзьких, московських та українських вчених-дисидентів. Згодом родина одержує вид на жительство в Москві, але із забороною відвідувати Україну під будь-яким приводом. Лютнева революція 1917 року звільнила Грушевського з-під нагляду царської охранки. Він негайно повертається в Україну і поринає в політичне життя.
Наприкнц серпня 2005 р. у ЗМ¶ з'явилося повдомлення, що земляк ровесник Ю. Тимошенко ґ. Червоненко, який не приховував свого врейського походження, публчно заявив, що мати Юл Тимошенко - врейка, а батько - врменин. Про батька-врменина Гргяна Володимира Абрамовича писав у 2005 р. офцйний бограф Ю. Тимошенко Олександр Середюк у книз «Юля. Полтичний портрет Ю.В. Тимошенко». Псля виступу ґ. Червоненка прес-служба ВО «Батьквщина» зробила заяву, що батько Юл Володимирвни латиш, а мати - укранка. Згодом це публчно пдтвердила сама Ю. Тимошенко та уточнила, що батько «по свой лн до 100-го колна латиш», за ншого разу вона обмежилася 10-м колном. Справжн двоче прзвище Ю. Тимошенко, за ж твердженням, - Гргяс. Але в перод комунстичного режиму, на тл репресй буква «с» у кнц слова була замнена на «н», таким чином Тимошенко стала Гргян. Уточнення Ю. Тимошенко викликало чергове журналстське розслдування. Микола Остров, журналст з нтернетвидання «Фраза», 26 листопада 2005 р. писав: «Припустимо, що батько Тимошенко насправд - латиш
1. Михайло Грушевський–видатний політичний, громадський і державний діяч
2. Політична діяльність і політичні відносини
3. Політичний портрет гетьмана Павла Скоропадського
4. Історичний портрет Михайла Драгоманова
5. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
9. Історичний портрет Івана Мазепи
10. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
11. Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
12. Исторический портрет и реформы Ивана Грозного
13. Политический портрет Александра II
14. Административно-территориальный портрет России
15. Историко-политический портрет С.Ю.Витте
16. Політичні права і свободи громадян України
Горка детская (большая). 
Набор детской складной мебели "Маленькая принцесса". 
Коробка картонная для цветов с люверсами и ручками "Лайм", 30x30x20 см. 17. Сравнительный анализ портретов Ф.И Шаляпина. Работы Б.М Кустодиева и К.А Коровина
18. Пушкин в портретах Тропинина и Кипренского
19. Идеи Ницще в романе Оскара Уайльда "Портрет Дориана Грея"
20. Политический портрет Рональна Рейгана /вплоть до избрания его президентом США/
21. Бухарин – политический портрет
25. Исторический портрет царя Иоанна Грозного
26. Политический портрет Сталина
27. Политический портрет Столыпина
28. Сперанский М М. Портрет реформатора
29. Г.В. Плеханов: исторический портрет революционера
30. Политический портрет И.В. Сталина
31. Ф.И.Лощенков – политический портрет руководителя области
Подставка для колец "Лебедь", 10 см, арт. 62240. 
8 толстых карандашей для малышей. 
Игра-головоломка "Дядюшкина ферма". 33. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
34. Мой психологический портрет
35. Социальный портрет российского фермера
36. Адам Смит или портрет рассеянного профессора
37. Несколько дополнительных штрихов к портрету Богдана Хмельницкого
41. Великий год России. Исторические портреты женщин Отечественной войны 1812 г.
42. Дмирий Донской (исторический портрет)
43. Политический портрет Сталина
44. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
45. Штрихи к историческому портрету Г.В. де-Геннина
46. Русский революционер. Социальный портрет
47. Судьба и участие Григория Распутина: портрет на фоне заката империи
48. Маргарэт Тэтчер: политический портрет
Бумага для офисной техники "IQ Selection", А4, 120 г/м2, 500 листов. 
Бейджи, 90х57 мм горизонтальные, с клипсой и булавкой, 50 штук. 
Фоторамка "Poster white". 49. Портрет Дориана Грея. Уайльд Оскар
50. Генрих Теодор Бёлль. Групповой портрет с дамой
52. Скульптурный портрет периода Флавиев
53. Скульптурный портрет III века н.э.
57. Портрет доби українського бароко
58. Бернард Шоу - Театральный портрет
59. Портрет Владыки мрака в "Поэме без героя"
60. Психологический портрет в русской литературе
63. Цветопись в портрете города в романе Ф. М. Достоевского "Преступление и наказание"
64. Пушкин в портретах Тропинина и Кипренского
Набор фломастеров "Korellos", 20 цветов. 
Каталка детская "Mercedes-Benz SLS AMG С197" (красная). 
Концентрат от клещей "HELP", для защиты дачного участка до 20 соток, 100 мл. 65. О романе Оскара Уайльда "Портрет Дориана Грея"
67. Портрет современного потребителя
69. Cучасні політичні партії в Україні
73. Соционика: Габен. Штрихи к психологическому портрету
75. Университетские женщины. Штрихи к портрету
76. К изучению социолингвистического портрета носителя русского просторечия
77. Речевой жанр - "портрет человека": коммуникативно-прагматическая интерпретация
78. Мусоргский. Творческий портрет и биография
79. Бернард Шоу - театральный портрет
80. Яков Перельман: штрихи к портрету
Скетчбук. Гарри Поттер. Хогвартс. 
Асборн - карточки. Тренируем зрение. 
Набор цветных карандашей "Color'peps", 48 штук , 48 цветов. 81. Штрихи к "портрету" лебедя
82. Чусовая: исторический портрет
83. Біографія М.С. Грушевського
84. Утворення Скіфії та її політична історія
85. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
89. Политический портрет В.В. Путина
90. Политический портрет Кагановича
91. Политический портрет Сталина
92. политико-психологический портрет К.П. Победоносцева
93. Мировоззренческие портреты. Ключевский В.О.
94. Генри Джеймс. Женский портрет
95. Сравнительная характеристика картин: «Менины» Д.Веласкес «Портрет семьи короля Карла IV» Ф.Гойя
96. Кипренский и портрет начала XIX века
Детское подвесное кресло Polini "Кокон" (цвет: оранжевый). 
Клей для дерева "Момент Столяр. ПВА Универсальный", 750 грамм. 
Крем для младенцев "Bubchen", 150 мл. 98. Роман-символ «Портрет Дориана Грея»
99. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
