![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Державне регулювання інноваційної діяльності |
Реферат Державне регулювання інноваційної діяльності Зміст1. Сутність і завдання державної інноваційної політики 2. Методи й інструменти державного регулювання інноваційної діяльності 3. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності 4. Передавання права на об'єкти промислової власності Список використаних джерел та літератури 1. Сутність і завдання державної інноваційної політики Державна інноваційна політика – сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів. Мета державної інноваційної політики – формування у країні таких умов для діяльності господарюючих суб'єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту . В останній чверті XX ст. під стратегічним керівництвом держави Японія стала світовим лідером в інформаційно-технологічних галузях. А в Радянському Союзі як у великій індустріальній і науковій наддержаві такий фундаментальний технологічний перехід не вдався. Нездатність державних інституцій керувати інформаційно-технологічною революцією призвела до згортання його виробничих потужностей і підриву військової могутності. Отже, державна інноваційна політика стала причиною успіху в одній країні і неуспіху – в іншій. Ще одним яскравим прикладом потужного впливу держави на технологічний і економічний розвиток є історія Китаю. Сучасні дослідники саме державу вважають винною в тому, що Китай Нового часу був технологічно відсталим. Адже на початку XIV ст. Китай був найрозвинутішою технологічною цивілізацією світу. Ключові винаходи розроблялися в Китаї на століття, навіть на півтора тисячоліття раніше, ніж в інших країнах. Наприклад, металургію китайці освоїли ще в 200 р. до н. є. У 1086 р. у Китаї було винайдено водяний годинник значно точніший від європейського механічного годинника того часу. У VI ст. стали використовувати залізний плуг, а двома сторіччями пізніше його пристосували до оброблення заливних рисових плантацій. Освоєння енергії води відбувалося паралельно з Європою: у VIII ст. було освоєно гідравлічний молот, до 1280 р. широко застосовувалися вертикальні водяні млини. Морську навігацію китайці удосконалили раніше, ніж європейці. У військовій техніці вони, окрім винайдення пороху, розвинули хімічну промисловість, здатну виготовляти потужні вибухові речовини. У медицині такі техніки, як голковколювання, давали виняткові результати, що тільки недавно стало загальновизнаним. Виробництво паперу було освоєно в Китаї на 1000 років раніш, ніж на Заході, а друкарство з'явилося наприкінці VII ст. Однак технологічна революція у Китаї не відбулася . Вирішальним фактором технологічного занепаду була зміна державної політики. Правителі боялися руйнівного впливу технологічних змін на соціальну стабільність. Поширенню технології перешкоджали численні сили, особливо в міських гільдіях.
Бюрократів влаштовувало сформоване статус-кво, і вони боялися соціальних конфліктів. До контактів з іноземцями, окрім контрольованої торгівлі і придбання зброї, ставилися або як до непотрібних, або як до небезпечних, оскільки невідомими були їх результати. Бюрократична держава без зовнішньополітичної ініціативи і з внутрішнім дестимулюванням технологічної модернізації обрала шлях обережного нейтралітету, фактично розірвавши ту технологічну траєкторію, якою Китай протягом багатьох століть рухався саме під державним керівництвом. І лише через чотири століття у Китаї зрозуміли, що ізоляція не може вберегти країну від поганих наслідків технологічної відсталості. А ще через століття китайська держава змогла заново побудувати розвинуту технологічну базу в ядерній технології, ракетобудуванні, запуску супутників та електроніці . Типи державної інноваційної політики. Політика технологічного поштовху. Згідно з нею головні цілі та пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку задає держава, на основі чого визначаються шляхи стимулювання інноваційної діяльності, які мають здійснюватись через удосконалення управління в науково-технологічній та інноваційній сферах. Такий варіант інноваційної політики передбачає розроблення різних державних програм, великі капіталовкладення у масштабні інноваційні проекти, використання інших прямих форм державної участі в регулюванні інноваційних процесів. Політика ринкової орієнтації. Передбачає провідну роль ринкового механізму в розподілі ресурсів та визначенні напрямів розвитку науки і техніки, а також обмеження ролі держави в стимулюванні фундаментальних досліджень. Дослідженням, від яких залежить місце держави у світовому співтоваристві та її національна безпека, приділяється недостатня увага . Політика соціальної орієнтації. Сутність її полягає у соціальному регулюванні наслідків НТП: процеси прийняття рішень відбуваються із залученням широкої громадськості; рішення приймають за умов досягнення соціально-політичного консенсусу. Політика, націлена на зміни економічної структури господарського механізму. Передбачає істотний вплив передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміну галузевої структури, взаємодію суб'єктів господарювання, рівень життя тощо. На сучасному етапі лише Японія послідовно дотримується такої політики, здійснюючи її паралельно з ринковою . Після Другої світової війни Японія вона перебувала у глибокій кризі. Наймасовіша промислова продукція була абсолютно неконкурентоспроможною (годинники продавали «на вагу», а велосипеди здебільшого розвалювалися при легкому зіткненні). Технологічний стрибок було здійснено за всебічної підтримки з боку держави методом «лазерного променя». Це означає, що початкові технологічні прориви відбувалися в небагатьох галузях, які довели свою потенційну конкурентоспроможність, з наступною дифузією інновацій. Так, у 1951 р. уряд Японії увів систему субсидування імпорту найновішого верстатного устаткування (оплата 50% вартості). Крім того, він узяв на себе оплату 50% витрат вітчизняних виробників такого устаткування.
Однак не всі галузі змогли одразу розгорнути свою діяльність. Повоєнна ситуація була сприятливою для виробників швейних машин, яким ще й надавали певну допомогу для виходу на зовнішні ринки. Результатом було збільшення випуску та експорту швейних машин у кілька разів. Прокладеним шляхом пішла промисловість з випуску фотоапаратів, а відтак і годинникова промисловість. При цьому зростання виробництва та експорту було багатократним. Відпрацьовані управлінські прийоми дали аналогічний ефект в усіх базових галузях промисловості. Привело до цих успіхів, за твердженням японських економістів, «батьківське піклування» уряду . 2. Методи й інструменти державного регулювання інноваційної діяльності Методи державного регулювання інноваційної діяльності – прямі та опосередковані способи впливу органів державного управління на поведінку суб'єктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни . Інструменти (засоби) державного регулювання інноваційної діяльності – акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності. Інструменти регулювання попиту. Це укладені центральними або регіональними органами державного управління договори із суб'єктами інноваційної діяльності щодо розроблення й виробництва інноваційних продуктів, технологій та послуг. Інструменти регулювання пропозиції. Дії, спрямовані на забезпечення інноваторів фінансовою та технічною допомогою, в тому числі створення інноваційної інфраструктури: надання інноваторам грантів, позик, субсидій» гарантованих кредитів, дослідницьких податкових кредитів. Інструменти створення сприятливого середовища для інноваційного процесу. До них відносять передусім податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування; розвиток державою патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції – системи стандартизації і сертифікації виробництв та окремих видів продукції, регулювання монопольних підприємств і видів діяльності, дозвіл тимчасової монополії інноватора. Це створення сприятливих умов для міжнародної комерційної діяльності . 3. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності Інтелектуальна власність – сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодавчими актами держави. Інтелектуальний продукт – результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу. Інтелектуальними продуктами у сфері виробничо-господарської діяльності підприємства можуть виступати: наукові відкриття чи винаходи; результати НДДКР; зразки нової продукції, нової техніки чи матеріалів, отримані в процесі НДДКР; оригінальні науково-виробничі послуги; консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського, в т. ч. маркетингового характеру; нові технології, патенти . Правовий захист продуктів інтелектуальної діяльності в Україні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трактуються права інтелектуальної власності та вказуються особливості захисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.
Уже на момент прибуття Директор в грудн 1918 р. до Кива УНР була охоплена з усх бокв кльцем фронтв: на Лвобережж наступали бльшовики; в Галичин розгорталась укрансько-польська вйна; з пвденного сходу загрожувала Добровольча армя А. Денкна; над Днстром готували наступ румунськ вйська. Водночас внаслдок дй повстанчих отаманв Укранська армя мусила вести вонн д не тльки з бльшовиками, а й з не менш грзним та небезпечним внутршнм ворогом. Повстання частин, як переходили на бк бльшовикв, рзко знижували боздатнсть Арм УНР, не давали змоги належним чином органзувати оборону. Велику роль у пдгрванн негативних настров щодо кадрових офцерв колишньо росйсько арм вдгравали прокомунстичн отамани та ватажки на зразок О. Волоха та Ю. Божка, як вдсутнсть вйськово дисциплни виправдовували необхднстю запровадження в арм «демократ». П. Болбочан, який виступав за створення регулярно нацонально арм, не мг миритися з «руйнуючими державний порядок революцйно-бандитськими чинниками», виступав проти хаосу й безладдя в арм, проти самочинних виступв отаманв 131
1. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика
2. Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)
3. Державне регулювання комерційної діяльності
4. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства
9. Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності2
10. Контрольна з підприємницької діяльності
11. Державне регулювання ринкової економіки
12. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
13. Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки в Україні
15. Державне регулювання оподатковування агропромислового комплексу
16. Валютне державне регулювання
17. Державне регулювання економіки
18. Державне регулювання економіки
19. Державне регулювання підприємництва у сільському господарстві
20. Державне регулювання ринку нерухомості в Україні
21. Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання
25. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні та шляхи її розвитку
27. Організаційні форми інноваційної діяльності
28. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства
29. Удосконалення інноваційної діяльності за рахунок мотивації праці
30. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності
31. Особливості інноваційної діяльності у зеленому туризмі
32. Фінансова підтримка інноваційної діяльності
33. Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні: аналіз та оцінка
34. Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод"
35. Статистичне вивчення інвестиційної діяльності
36. Суть комерційної діяльності на підприємстві
41. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
42. Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
43. Оцінка інвестиційної привабливості Австралії
44. Основи організаційної діяльності у виробничій сфері
45. Історія та перспективи розвитку російської професійно-технічної освіти
46. Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності
47. Етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога. Етичні принципи соціальної роботи
50. Особливості інноваційної політики розвинених країн
51. Проблема оцінки інвестиційної привабливості регіону
52. Ринок - економічна основа комерційної діяльності
53. Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки
57. Розрахунки обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків
58. Аналіз та прогнозування основних тенденцій розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні
59. Потенційно небезпечні фактори професії менеджера
61. Оцінка протидефляційної стійкості ґрунтового покриву південного степу України
62. Адміністративно-правове регулювання в сфері підприємницької діяльності
63. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
64. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
65. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
66. Порядок складання позовної заяви та касаційної скарги
67. Правове регулювання іноземних інвестицій
68. Проблеми правового регулювання діяльності виконавчих органів місцевих рад
69. Регулювання метрологічної діяльності
73. Впровадження інформаційної системи управління на підприємстві
74. Інформаційно-довідкова система
75. Основи інформаційної безпеки
76. Проектування автоматизованої інформаційної системи для менеджера фірми
77. Проектування інформаційної системи. Життєвий цикл ІС
78. Розрахунок диференційної сиcтеми в MatLab
79. Розробка довідково-інформаційної бази Факультету комп’ютерних систем
80. Розробка операційної системи реального часу для цифрового сигнального процесора MicroDSP-RTOS
81. Структура інформаційної системи. Декомпозиція інформаційних систем
82. Релігійно-ідеологічний фактор в підготовці англійської революції
83. Розрахунок технічних параметрів радіолокаційної станції (РЛС)
84. Дослідження Шекспірівської комедійної творчості
85. Інформаційно-консультаційні послуги
92. Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)
93. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності
94. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
95. Методи регулювання трудової діяльності працівників. Коучінг
96. Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці
97. Особливості діяльності інноваційних підприємств
98. Планування розвитку діяльності підприємства у ринкових умовах
99. Проектування операційної системи
100. Роль, значення і перспектива інформаційної технології управління