![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого |
“Підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого” План Вступ 1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого 2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого 3. Процесуальний порядок допиту обвинуваченого Висновок Список використаної літератури Вступ З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий етап в розвитку та забезпеченні загальновизнаних світовим співтовариством прав, свобод людини і громадянина в Україні. Звичайно проголошення прав і свобод та їх повсюдне і суворе дотримання – це різні речі. Але враховуючи, що Конституція України є основним Законом держави, а її норми прямої дії, то на її основі будуть прийняті закони, які мають відповідати змісту її положень, та якими буде встановлений ефективний механізм забезпечення прав та свобод. На сьогодні законодавством такий механізм не розроблено. У статті 1 Конституції України проголошується, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком держави. У зв’язку з цим важливого значення набуває не лише позитивне, законодавче закріплення прав і свобод людини і громадянина, а й запровадження ефективних засобів правового захисту таких прав і свобод у разі їх порушення. Належне і ефективне забезпечення прав і свобод людини залежить передусім від стану законності й правопорядку в роботі державного апарату. Порушення законності в його діяльності, особливо коли вони набувають сталого характеру, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, узгодженість роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населення, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення закону, а в деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Важливо зазначити, що одним із важливих напрямків діяльності держави є забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу, зокрема прав особи щодо якої було винесено постанову про притягнення її як обвинуваченої. Притягнення особи як обвинуваченого є одним з основних процесуальних рішень, що приймаються слідчим по кримінальній справі в ході досудового слідства. Законність і обґрунтованість цього рішення повинні не тільки відповідати завданням правосуддя, але й накладають на слідчого особливу відповідальність. Не будучи притягнутою як обвинувачена, особа не може бути передана до суду і бути засудженою. Це обов’язкова передумова до настання кримінальної відповідальності. На стадії передачі до суду визначається кваліфікація діяння, обсяг обвинувачення, а також коло осіб, відносно до яких може здійснюватися судовий розгляд. У ході досудового слідства слідчий, реалізуючи функцію обвинувачення, притягає особу як обвинуваченого не інакше, як на підставах, встановлених законом (ст. 5 КПК), тобто при наявності достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК). Мета даної роботи дослідити процесуальний порядок притягнення особи, як обвинуваченої. У відповідності до поставленої мети сформовано структуру роботи, яка складається з трьох взаємопов’язаних розділів, а саме: поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого; процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого; процесуальний порядок допиту обвинуваченого.
1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого Обвинуваченим є особа, щодо якої в порядку, встановленому законодавством, винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого. Притягнення особи як обвинуваченого займає особливе місце в структурі кримінально-процесуальної діяльності. Даний акт підводить підсумок проведеній до цього моменту органами розслідування роботи по виявленню, збиранню, фіксації і систематизації доказів, а також визначення основних напрямків подальшої кримінально-процесуальної діяльності по розслідуванню злочину. А це означає, що: висунуто всі можливі та взаємовиключні версії по справі всі версії по справі, з алібі підозрюваного включно, всебічно перевірені всі версії, крім однієї - про винність підозрюваного, спростовуються зібраними у справі доказами відсутні обставини, які виключають кримінальну відповідальність особи, що скоїла злочин. “Для притягнення особи як обвинуваченого необхідною є наявність системи доказів, що вказують на наявність конкретного складу злочину у його діях”1. Притягнення особи як обвинуваченого – є одним із найважливіших процесуальних рішень, оскільки з даного моменту в кримінальному судочинстві з’являється новий учасник – обвинувачений. Це надто відповідальне процесуальне рішення, яке приймає слідчий по справі, яка знаходиться у його провадженні, на основі доказів, зібраних проведенням відповідних початкових слідчих дій, саме тому слідчий не має права давати доручення про притягнення як обвинуваченого, пред’явлення обвинувачення ні органам дізнання, ні іншим слідчим. Слідчий повинен провести цю процесуальну дію виключно особисто. З моменту прийняття даного акту конкретна особа ставиться у становище одного з основних учасників кримінального процесу – обвинуваченого, формулюється конкретне обвинувачення особи у вчиненні злочину, яке значною мірою визначає й подальше провадження у даній кримінальній справі, пов’язане з перевіркою обґрунтованості обвинувачення, його зміною і доповненням. Таким чином можна зробити висновки про те, що акт притягнення особи як обвинуваченого має важливе не тільки соціально-політичне, а і процесуально-правове значення: 1) це один із засобів забезпечення завдань кримінального процесу, зокрема щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний; 2) притягнення особи як обвинуваченого є підсумковим моментом початково проведених слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин скоєного злочину та правової оцінки зібраних доказів про винність у ньому виявленої підозрюваної особи; 3) притягнення особи як обвинуваченого характеризує новий етап кримінально-процесуальної діяльності, який полягає в перевірці згідно ст. 64 КПК України повноти і достовірності встановлення обставин конкретного злочину і подальшому їх накопиченні шляхом проведення слідчих дій, виявлення фактичних даних, необхідних для завершення попереднього слідства; 4) обвинувачення, вперше узагальнено сформульоване в Постанові після її оголошення, визначає особливості правового становища обвинуваченого як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності у відносинах з іншими учасниками процесуальних дій; 5) з моменту винесення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого слідчий вправі застосовувати до обвинуваченого заходи процесуального примусу: запобіжні заходи (ст.
149 КПК), привід (ст. 136 КПК), відсторонення від посади (ст. 147 КПК), забезпечення можливої конфіскації майна (ст. 126 КПК); 6) акт притягнення особи як обвинуваченого зобов’язує слідчого до реалізації функції обвинувачення, в процесуальних формах визначених законом. З моменту винесення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого між слідчим та обвинуваченим виникають певні кримінально-процесуальні відносини. Слідчий після оголошення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого повинен пояснити обвинуваченому його права (ст. 142 КПК), створити умови для дачі показань відносно пред’явленого обвинувачення і в установленому порядку зафіксувати їх (ст. 143, 145 КПК), а також забезпечити реалізацію його права захищатися передбаченими законом засобами від пред’явленого обвинувачення, вжити заходів щодо охорони його особистих і майнових прав (ст. 21 КПК); 7) постанова про притягнення особи як обвинуваченого відноситься до розряду процесуальних рішень по суті справи, від яких залежить у якому напрямі вона розвиватиметься далі, оскільки при послідовному проходженні процесуальних стадій, розгляд справи відбувається в межах обвинувачення викладеного у Постанові (за умови правильності фактичної та юридичної сторін обвинувачення). Обвинувальний висновок і вирок суду не можуть виходити за межі пред’явленого обвинувачення; зміна обвинувачення допускається лише якщо при цьому не погіршується становище обвинуваченого; судовий розгляд відбувається лише щодо обвинувачених і лише в межах пред’явленого обвинувачення. Більш того, без притягнення особи як обвинуваченого є неможливим віддання до суду і засудження; 8) притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, після настання якого розпочинається змагальність кримінального процесу: чітко визначаються сторони і права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного виявлення. Забезпечення охорони особистих і майнових прав обвинуваченого слідчими органами, прокурором і судом стає для них одним із обов’язків, які гарантують захист прав обвинуваченої особи, ці дії включають в себе: по-перше, не розголошувати без необхідності обставин його особистого життя (ст. ст.20, 185 КПК); не проводити дій, які принижують його гідність або небезпечні для здоров’я (ч.3 ст.22, ч.2 ст.194 КПК); сповістити про арешт і місцеперебування обвинуваченого його дружину або іншого родича, а також повідомити за місцем його роботи; якщо обвинувачений є іноземним громадянином – направити постанову про арешт до МЗС України (ст.161 КПК); вжити заходів піклування про неповнолітніх дітей заарештованого чи засудженого до позбавлення волі (ст.159, ч.1 ст.346 КПК); вжити заходів до охорони майна і житла ув’язненого і засудженого до позбавлення волі (ст.160, ч.2 ст.346 КПК); дати дозвіл родичам на побачення із заарештованим чи засудженим. Який перебуває під вартою до набрання вироком законної сили (ст. ст. 162, 345 КПК); скасувати запобіжний захід або постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, якщо в їх подальшому застосуванні немає необхідності (ст.
Келия, келья, комната инока, покойчик монаха; келейка,. келийка, кельенка умалит. | одинокий, удаленный покойчик; | одинокая избенка нетяглого крестьянина. | Однодомок, одиночная изба; (гнездо, две избы; курень, куречем, три и более в кучке). От избытка и старец келью строить. Мертвый не без гроба, живой не без кельи. Келья, гроб, и дверью хлоп! У старца в келье, чем Бог послал! Келейник м. -ница ж. служитель монашествующему лицу, послушник или монах же, или состоящий на искусе; служка. | Ниж. скитник, раскольник из скита. | Бобыль, живущий в деревне в келейном ряду, без крестьянского хозяйства. | Келейница, девка, склонная к расколу и скитной жизни, затворница и богомолка, христова невеста; ходит под черным платком, потупляя очи, занимаясь чтеньем и рукодельем. Келейников, -ницын, им прнадлежщ.; келейничий, им свойственый. Келейный, к келье относящ.; | секретный, тайный; происходивший глаз на глаз с кем или наедине. Келейно, келейне нареч. наедине и втайне. Келейный ряд или порядок, ниж. особый ряд малых избушек в деревнях, кельенки, где живут безтягольные и одинокие, бывшие солдаты, и девки, склонные к иночеству, к отшельничеству. КЕЛЕКЕЙКА, килетека, майская трава, растен. Моneses grandiflora. КЕЛЕП ж. влад. малорос. келепок, келепец, умалит. (немецк
1. Поняття, підстави та порядок спадкування
2. Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси
4. Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна
5. Процесуальний порядок огляду місця події
10. Філософська культура особи та її суспільна значущість
11. Добро, зло та моральний обов’язок, як головні етичні категорії
12. Вклади та депозити банків як головне джерело банківських ресурсів
13. Порядок приймання та передачі справ при зміні бухгалтера
14. Аудит як один із засобів оцінки вартості компанії. Критерії вибору та якість послуг
15. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
16. Злочини проти волі, честі та гідності особи
17. Обвинувачений, його права та обов’язки в кримінальному процесі
18. Підстави і порядок припинення права користування надрами
19. Поняття процесуальних строків, їх види та значення
20. Поняття та підстави звільнення від відбування покарання
21. Поняття, ознаки та особливості процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві
25. Трудовий договір та порядок його укладення
26. Умови, порядок та правові наслідки усиновлення
27. Фактичний допуск до роботи як підстава виникнення трудових правовідносин
28. Цивільний позивач та цивільний відповідач як учасник кримінального процесу
29. Взяття під варту - строки та порядок виконання
31. Адаптація та асиміляція як основні форми існування етносу в полікультурних вимірах соціуму
32. Соціологія культури як галузь соціології та культурознавча наука
33. Методика та порядок проведення презентацій
34. Роль та значення ярмарків як елементу інфраструктурного забезпечення
35. Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
42. Загальні підходи та методи роботи з якістю
43. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
46. Традиційні народні промисли і ремесла як засіб формування смаків та ідеалів у молодших школярів
47. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
48. Поняття творчої особи та аналіз її якостей
50. Молитва як чинник духовності: богословські та філософсько-релігієзнавчі виміри
51. Порядок реєстрації безробітних, пошуку підходящої для них роботи та працевлаштування
52. Вади деревини та їх вплив на її якість
53. Порядок складання звіту про суми пільг в оподаткуванні юридичних та фізичних осіб
57. Історія виникнення та розвитку регіональної економіки як науки
58. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
59. Грибы - особое царство живой природы
61. Полная история танков мира
62. Сертификация пожароопасной продукции и информирование населения. Общие положения и порядок надзора
63. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
65. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
73. Порядок выборов Президента Российской Федерации
75. Захист прав та iнтересiв вiдповiдача в цивiльному процесi
76. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни
77. Принципы технического регулирования, порядок разработки, принятия технических регламентов
78. Порядок формирования и использования средств Фонда социального страхования РФ
79. Формы и порядок проведения таможенного контроля
81. Прием и порядок переведения работника на другую работу
82. Коллективные трудовые споры и порядок их разрешения
83. Особо охраняемые природные территории РФ
85. Мартин Иден как автобиографический роман (Твір Джека Лондона «Мартін Іден» як роман-автобіографія)
89. Плюсы и минусы особых подходов к профилактике курения
90. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
91. Порядок назначения на должность судьи и председателя суда
92. Суды общей юрисдикции, порядок формирования, состав, полномочия
93. Красная книга. Закон об особо охраняемых территориях.
94. Ломоносовский период как особый этап в области научно-педагогического знания в России
95. Полная история танков мира
97. Медитация как особое психотехническое средство
98. Cтановище дiтей та молодi в зарубiжних краiнах
99. Порядок разработки схемы финансирования инвестиционного проекта