|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Державно-церковні відносини в період незалежної України |
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). 
Забавная пачка "5000 дублей". 
Горшок торфяной для цветов. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ Університет ІНФОРМАТИКИ і ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ і РЕЛІГІЄЗНАВСТВА КАФЕДРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА Реферат за темою: ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ Виконав: Студент гр. ФиР 04 Халіков Р.Х. Науковий керівник: доц. Фесенко А.Н. Донецк 2008 ЗМІСТ Вступ 1. Поширені моделі державно-церковних відносин 2. Законодавче підґрунтя відносин держави і релігійних організацій в Україні 3. Модель державно-церковних відносин в незалежній Україні Висновки Список використаної літератури ВСТУП Державно-суспільні відносини завжди були важливим компонентом розбудови суспільства. Врегульований характер таких стосунків є, значною мірою, запорукою спокійної соціальної ситуації, що допомагає новоутвореній державі та її суспільству уникнути потенціальних конфліктів на релігійному ґрунті. Зокрема, послідовна політика незалежної України, яка керується положеннями міжнародного права щодо свободи совісті, допомогла цій державі впоратися з різким переходом від тоталітарної моделі СРСР до плюралізму релігійного самовираження, розбудовувати власну політику щодо релігійних організацій у дусі толерантності та партнерства. Дане реферативне дослідження має на меті проаналізувати українську модель державно-церковних відносин та продемонструвати місце української моделі в системі міжнародного права. Виконанню мети допоможе виконання наступних конкретних завдань: Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин; Дослідження джерельної бази українського національного та міжнародного законодавства щодо права на свободу совісті та державно-церковні відносини; Дослідження аналітичних праць та аналіз реальної взаємодії державних органів та релігійних інституцій в Україні. Об’єктом дослідження обрано феномен державно-церковних відносин, а предметом – законодавчі акти та документи, що стосуються права на свободу совісті та стосунків релігійної та світської структур у суспільстві. Дослідження складається з трьох частин, що дозволяє спочатку встановити амплітудну шкалу світових моделей державно-церковних відносин, потім – дослідити специфіку українського законодавства як джерела розбудови стосунків світської та релігійної структур у суспільстві, і нарешті – визначити основні особливості правової моделі, яка затвердилася в сучасній незалежній Україні. 1. ХАРАКТЕРНІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН Стосунки держави та церкви (релігійних організацій) набували різного характеру в залежності від багатьох чинників, як от: політика владного режиму, соціальна активність релігійних організацій, врешті-решт – регіональні та історичні особливості процесу розбудови тієї чи іншої держави тощо. Міжнародна спільнота презентує значну кількість правових моделей врегулювання державно-церковних відносин, які різні дослідники класифікують по-різному, наприклад, у зв’язку з правовим статусом релігійних організацій у державі (чи існує державна церква, чи релігійні організації відокремлені від держави) , або на підставах співіснування релігійної та світської структури суспільства (відповідно, сепараційна та коопераційна моделі) тощо.
Однією з полярних моделей у відносинах держави та церкви є сепараційна схема, яка пропонує концепцію повного розведення держави та релігійних інституцій, а також не передбачає якихось втручань у право на свободу совісті з боку держави. Найбільш далеко в такому напрямку зайшла правова модель США, яка зорієнтована, перш за все, на Першій поправці до Конституції США (де проголошено, що Сенат ніколи не прийматиме норм, що регулювали б свободу віросповідання, слова, зборів тощо) . Коротко можна схарактеризувати таку модель як таку, де декларується рівність всіх релігійних організацій перед законом, держава не спонсорує жодну релігію чи конфесію і не підтримує її в інший спосіб, держава не втручається у справи релігійних організацій, якщо не йдеться про випадки правопорушень із боку останніх, церква не виконує жодних державних функцій, релігійна освіта надається виключно в недержавних освітніх закладах. У межах сепараційної моделі іноді виокремлюють два підрозділи – антагоністичне відокремлення та неантагоністичне. Перший варіант спрямований на приниження релігійних організацій щодо держави, невизнання за ними статусу юридичної особи, проголошення атеїзму державною ідеологією тощо. Найбільш наближеною до такого статусу є сучасна французька модель, хоча зазвичай така позиція використовується в пом’якшеному вигляді. Натомість, американська модель неантагоністичного відокремлення на підставі розмежування юрисдикцій держави та церкви є критерієм для формування сучасної державно-церковної політики у світі. Наводячи висловлювання Ч. Д. Коула у 1994 році по відношенню до України – «американська конституційна структура з питань релігії та її відношення до державних процесів є важливою частиною американської демократії, і ця структура, безумовно, варта того, щоб до неї звернулась будь-яка держава, яка розглядає питання встановлення нового конституційного порядку» – варто зазначити, що, крім України, до такої поради прислухалися свого часу Японія, Португалія та інші країни. Коопераційна модель полягає в тому, що держава забезпечує домінантний статус однієї чи кількох релігійних спільнот, підтримує їх та отримує підтримку у відповідь. Приблизно сорок країн, серед яких Великобританія, Данія, Іспанія, Вірменія, Саудівська Аравія, Греція тощо, затвердили відповідними нормативно-правовими актами провідний статус окремої конфесії, залишивши іншим у кращому випадку лише можливість існування без утисків із боку держави, проте й без жодної підтримки. Щодо співпраці держави та церкви за коопераційної моделі, правомірною виглядає пропозиція Г. Друзенка виокремлювати наступні її напрямки: по-перше, держава може визнавати юридичну силу за церковними актами (Італія, Греція, Вірменія і т.д.); по-друге, представники церковних структур можуть безпосередньо брати участь у здійсненні державної влади (Великобританія, Швеція); по-третє, держава може визнавати дипломи за релігійну освіту та вводити в систему державної освіти елементи освіти релігійної (Німеччина, Австрія, Іспанія); по-четверте, держава може прямо фінансувати якусь конфесію чи стимулювати подібну підтримку з боку приватних осіб та організацій (Німеччина, Данія); по-п’яте, держава та церква можуть співпрацювати у сфері охорони пам’яток культури; нарешті, держава та церква можуть проводити спільні соціальні програми.
Історичним прикладом коопераційної моделі державно-церковних відносин можна обрати принцип симфонії, що існував у Візантійській імперії. Цей принцип ставав все більш явним зі зростанням ролі християнської церкви, а остаточно оформився у відомій шостій новелі імператора Юстиніана, що він адресує патріарху Єпифанію – «Найбільші блага, що надані людям вищою благодаттю Божою, суть святенництво та царство, з яких перше (святенництво, церковна влада) піклується про Божественні справи, а друге (царство, державна влада) керує та піклується про людські справи, а обидва, виходячи з одного джерела, складають прикрасу людського життя». Проте, модель симфонії, або співзвучності, все ж відокремлює церковну та державну структури, хоча її практичне застосування часто призводило до зловживання на користь держави, призводячи до т.зв. цезарепапізму. Існують також інші класифікації моделей державно-церковних відносин, проте всі вони, врешті-решт, стосуються політики розподілу функцій релігійної та світської структури суспільства. Полярними позиціями такої політики є ворожнеча держави та церкви (як це мало місце свого часу в СРСР чи Франції) та симфонічне співробітництво держави та церкви (зазвичай ідеться саме про одну, домінуючу конфесію, що співпрацює з державою), а серединною ланкою – відокремлення та суверенітет цих двох інституцій (іноді це антагоністичне розмежування, іноді – неантагоністичне, залежно від ступеню конкуренції між ними та інших факторів). Значна амплітуда акцентів державно-церковних відносин у національних правових системах є похідною від історичного та регіонального розвитку тієї чи іншої моделі, а плюралізм підходів не порушує міжнародного права про свободу совісті. Кожна країна обирає свій шлях розвитку стосунків між державою та церквою, що найбільше відповідає інтенціям, які домінують у суспільстві. 2. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ Питання державно-церковних відносин в Україні регламентуються відповідною нормативно-правовою базою. По-перше, це міжнародні нормативно-правові акти, по друге – Конституція України та Закони України, а по-третє – підзаконні акти органів державної влади та місцевого самоврядування. До міжнародних актів, присвячених даним питанням, можна віднести три групи нормативно-правових актів: по-перше – декларації, пакти, та інші акти, прийняті ООН та її структурними одиницями (Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у Нью-Йорку 16 грудня 1966 р.; Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, проголошена резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р.; Декларація принципів толерантності, прийнята в Парижі на двадцять восьмій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня-16 листопада 1995 р. тощо); по-друге – регіональні документи з прав і свобод людини, прийняті Радою Європи, ОБСЄ та СНД (Конвенція про захист прав людини і основних свобод підписана державами-членами Ради Європи у Римі 4 листопада 1950 р.;
Тому Рада Народнх Комсарв призна Укранську Народню Республку та право на повне вдокремлення вд Рос, як також на те, щоб вона ввйшла в переговори з росйською Республкою про взамн федеративн, а також инч вдносини. Жадання Украни що до прав незалежности укранського народу Рада Народнх Комсарв призна без обмежень безумовно. Але дал йшли вже закиди що до вдношення Укр. Ц. Ради до фронту, до донцв, до рад робтничих салдатських депутатв. ¶ ставились так пункти обвинувачення: 1. У. Ц. Рада робила дезорAанзацю на фронт, одкликаючи сво вйська. 2. У. Рада позволила соб обеззброти вйська рад, що стояли в Кив. 3. Рада пдпрала змову проти влади рад, покликуючись на вигадан права на незалежнсть Донсько й Кубансько областей тим способом покриваючи контрреволюцйне повстання Калдна. Ставляючи опр нтересам жаданням переважно бльшости козакв, Рада замика дорогу вйськам, яких вислано проти Калдна. Стаючи на бк ганебно зради революц й бажаючи помагати найнебезпечншим ворогам як незалежности народв Рос, так правительства рад, ворогам робтничих визискуваних мас, кадетам прихильникам Калдна, Центральна Рада примушу нас подати й до вдому, що ми негайно виповмо й вйну, навть тод, коли б Укранську незалежну Республку визнало представництво найвищо росйсько державно влади
1. Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України
2. Зміни в церковному житті незалежної України
3. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
4. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу
5. Акт проголошення Незалежності України
9. Держава і право України в період перебудови соціалізму
10. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
12. Українська держава в період руїни (1657-1676 рр.)
13. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
15. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
Каталка-трактор с педалями "Turbo-2" с полуприцепом. 
Стиральный порошок KAO "Attack Bio EX", 1 кг. 
Шкатулка "Мишка", 7x10 см. 19. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
20. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
21. Аудиторська перевірка Національного банку України
25. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
26. Регулювання земельних відносин в Україні за новим ЗК України
28. Державний та суспільний лад країн Скандинавії у період Середньовіччя
29. Державний устрій та суспільний лад Риму в період імперії
30. Інкорпорація України в державну структуру Російської і Австрійської Імперій
31. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
32. Період Гетьманату в Україні
Фоторамка "Poster red" (30х40 см). 
Набор детской посуды "Авто", 3 предмета. 
Глянцевая бумага для струйных принтеров "Lomond", 50 листов, А4. 33. Україна в період повоєнної відбудови
34. Вища освіта в Україні в період визвольних змагань 1917–1920 рр.
35. Державна агенція промоції культури України
36. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
41. Автоматизована система Державного казначейства України
44. Про Державний Бюджет України на 2010 р.
45. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
46. Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України
Фляга "S.Quire", 0,27 л, сталь, натуральная кожа, вставка черная. 
Спиннер "Артефакт", перламутровый. 
Игра со звонком "Глаз-Алмаз". 50. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
52. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
53. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
57. Історія соборності України
58. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
59. Походження людини та її поява на території України
60. Історія держави та права України
61. Культура України в 30-х рока
63. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
64. Податкова політика України
Дневник школьный "Наушники на мятном". 
Треугольные цветные карандаши, 24 цвета ( с точилкой ). 
Сумка-мини для раскрашивания "Клатч", арт. 01948. 65. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
66. Розвиток освіти в період Київської Русі і доби козаччини
67. Основні напрямки зовнішньої політики України
68. Конституційний суд України
73. Сбалансованість бюджета України
75. Організаційна система управління природокористуванням України
76. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
77. Інтеграція України у світове господарство
78. Використання трудових ресурсів Західної України
79. Міжнародний ринок туристичних послуг України
80. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
Табурет складной "Моби". 
Двусторонние клеевые подушечки UHU Fix, 50 штук. 
Сетка москитная на кроватку "Карапуз", размер М. 81. Особливості перехідної економіки України
82. Роль і значення АПК для господарства України
83. Авіаційний транспорт України
85. Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
89. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
91. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
92. шпори з цивільного права України
94. Культура та побут населення України
95. Легка промисловість України i транспорт
96. Сільське господарство i харчова промисловість України
Штамп самонаборный 3-х строчный, 1 касса, 38x14 мм. 
Развивающая настольная игра "Читай-Хватай English", новая версия. 
Стенд "Наши работы". 98. Регіональний розвиток харчової промисловості України
