![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Педагогіка як наука про виховання |
1. . Предмет педагогіки та її основні категорії. Народна педагогіка : принципи ,зміст , методи і форми виховання Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини. Предметом педагогіки є дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів, теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання, вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії, розробка педагогічної техніки. Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. О. В. Духнович у підручнику “Народна педагогія на користь вчиліщ і вчителів сільськіх” вперше вводить термін “народна педагогіка. 2. Методологічні засади педагогіки Методологія науки – це вчення про принципи, методи і форми наукового пізнання. Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їх закономірності. Розрізняють такі її рівні: а) вищий рівень - філософський; б) другий рівень – опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності.; в) третій рівень – конкретна наукова методологія; г) четвертий рівень – дисциплінарна методологія, що стосується частини науки. д) п’ятий рівень – методологія міждисциплінарних досліджень. Компонентами методологічних рівнів є загальні закони філософії; закони логіки, закономірності психології; закони педагогіки; методи дослідження; вчення класиків педагогіки. 3. Структура педагогіки, її зв’язки з іншими науками. Завдання педагогіки Структура педагогіки відображає зв’язки і відносини, що склалися в ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. До педагогічних наук належать: Загальна педагогіка, вікова педагогіка, професійна педагогіка, історія педагогіки, методика викладання, шкільна гігієна. Педагогіка пов’язана з такими науками як філософія, соціологія, етика, естетика, психологія, анатомія і фізіологія людини, логіка та ін. Завдання педагогіки : вдосконалення змісту освіти, розробка нових засобів навчання, підготовка підручників, комп’ютеризація, виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку, вдосконалення змісту і методики виховання, вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці. 4. Течії зарубіжної педагогіки. Їхні методологічні основи В зарубіжній педагогіці багато різноманітних течій: 1. філософські напрямки: екзистенціалізм, що проповідує вирішальну роль внутрішніх, спонтанних запитів; неотомізм, що пропагує ідеї над розуму і Бога, закликає до виховання духовності; прагматизм, що вважає необхідним засвоєння знань тільки в процесі практичної діяльності; неопозитивізм, що абсолютизує роль природничих наук; 2. психолого – педагогічний напрямок: експериментальна педагогіки, психоаналіз (неофрейдизм); 3.
соціальний напрямок: педагогіка ноосфери, нового мислення.5. Особистість. Індивідуальність. Розвиток і формування особистості. Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського. суспільно значущого та індивідуального – неповторного. Розвиток людини – це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль. Напрями розвитку особистості: анатомо – фізіологічний (ріст і розвиток організму), психічний (розумовий розвиток, формування психіки), соціальний (набуття соціальних якостей). Фактори розвитку особистості: спадковість, середовище, виховання. Формування особистості – це становлення людини як соціальної істоти, яке проходить в результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку. Можна виділити три види формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, самовиховання. 6. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості Виховання в розвитку і формування особистості людини виконує такі функції: - організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість; - підбирає зміст для розвитку і формування особистості; - усуває впливи, які можуть негативно позначитись на розвитку і формуванні особистості; - ізолює особистість від несприятливих для її розвитку і формування умов. Виховання не тільки визначає розвиток, а й само залежить від розвитку, воно постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Виховання формує особистість, веде за собою розвиток, орієнтує на процеси, які ще не дозріли, але перебувають у стадії становлення. 7. Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості Спадковість – це відновлення у нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності). Середовище – все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї, ближнього оточення і кінчаючи середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання. У середовищі людина соціалізується, соціалізація – процес двобічний. З одного боку індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, з другого – активно входить у систему соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду. 8. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: асиміляція і дисиміляція; збудження і гальмування; емоційна сфера (задоволення і незадоволення, радість і горе); спадкові дані і потреби виховання; рівень розвитку особистості і її ідеал, потреби особистості і її моральний обов’язок; домагання особистості і її можливості. До закономірностей розвитку особистості належать: - розвиток особистості має наслідувальний характер; - особистість людини розвивається під впливом середовища; - людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; - людина розвивається в діяльності; - зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї.
9. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості. Діяльність – важлива форма прояву активного ставлення людини до оточуючої дійсності. На анатомо – фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості впливають такі види діяльності: ігрова, навчальна, трудова, спортивна, художня і громадська. Спілкування – один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість – особистість, особистість – група, особистість – колектив, група – група, колектив – колектив. За змістом воно може бути ділове (формальне) і особисте (неформальне). 10. Вікова періодизація розвитку особистості Вікова періодизація – це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періди), що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік поділяють на : - молодший шкільний вік (6-7 до 11-12 років; - середній шкільний вік (підлітковий) ( від 12 до 15 років) - старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років). Кожній віковій групі властиві певні анатомо – фізіологічні, психічні і соціальні властивості, які називають віковими властивостями. У кожній групі є значні індивідуальні відмінності, які визначаються природними задатками, різними життєвими умовами і вихованням дитини. Ці особливості називають індивідуальними. До них належать також акселерація – випередження в фізичному і психічному розвитку своїх однолітків і ретрадація – значне відставання дитини від своїх однолітків. 11. Зарубіжні теорії розвитку і формування особистості Серед зарубіжних теорій розвитку особистості виділяють: - соціологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості її соціальне оточення; - біологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості її спадкові дані; - конвергенції, яка зводить два фактори, біологічний і соціальний з перевагою біологічного у розвитку особистості; - теорія біхевіоризму, яка розглядає поведінку людини як механічні реакції організму на стимули оточення, ігноруючи свідомість; - теорія психоаналізу (фрейдизм), яка вважає рушійною силою поведінки людини свідомі і несвідомі біологічні потяги та інстинкти.12. Мета виховання, її об’єктивний характер. Ідеал національного виховання. Мета виховання – сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо – естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру. розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Ідеал – уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Ідеал національного виховання ґрунтується на двох цілях: служіння Богові і своїй нації.
ШТАЙЕН (Steihen) Эдвард (1879-1973) - немецкий фотограф. Развивал эстетику Сецессиона в художественной фотографии ("Роден со своими скульптурами "Виктор Гюго" и "Мыслитель"", 1902). ШТАЙН (Stein) Петер (р. 1937) - немецкий театральный режиссер. С 1967 в театре (Бремен). В 1970 основал театр "Шаубюне" в Берлине. Постановки: "Мать" по М. Горькому (1970), "Оптимистическая трагедия" В. В. Вишневского (1972), "Дачники" М. Горького (1975), "Три сестры" А. П. Чехова (1985), "Орестея" Эсхила (1995, в Москве). ШТАКЕНШНЕЙДЕР Андрей Иванович (1802-65) - российский архитектор. Строил императорский и великокняжеский дворцы, используя в духе эклектики исторические архитектурные стили, - Мариинский (ныне мэрия Санкт-Петербурга; 1838-44), Николаевский (ныне Дворец Труда; 1853-61) в Санкт-Петербурге. ШТАЛБЕРГС (Stalbergs) Эрнест (1883-1958) - латышский архитектор, заслуженный деятель науки Латвии (1945), академик Латвийской АН (1946), педагог. Представитель неоклассицизма; рационалистические тенденции проявились в строительстве секционных жилых домов на ул
2. Батьківська педагогіка. Сім’я та закон
3. Історія розвитку анатомії як науки
4. Етикет як умова виховання і формування цілісності особистості
5. Санітарна мікробіологія як наука
9. Роман Ч.П. Сноу "Пора сподівань" як роман виховання
10. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
11. Політологія як наука і політика як суспільне явище
13. Психологія як наука про поводження. Видатні вчені
14. Полеміка як чинник раціоналізації релігійного дискурсу
15. Соціологія як наука про суспільство
16. Діалектика як наука про найзагальні закони розвитку і взаємозв’язку
18. Прикладна екологія як наука
19. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
20. Педагогічні основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярів
21. Виховання учнів у науковій літературі
25. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
26. Індивідуальний підхід до учнів як умова ефективної педагогічної роботи
28. Освітня діяльність як предмет педагогіки вищої школи. Її методологія і категорії
29. Педагогічне спілкування як діалог
30. Підготовка дітей до навчання в школі як психолого-педагогічна проблема
31. Релігійне виховання підлітків з особливими потребами як умова успішної соціалізації
32. Система педагогічних наук їх та зв’язок з іншими науками
33. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
34. Становлення педагогічної науки в Римській імперії
35. Техніка безпеки на уроках фізичного виховання
36. Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку
37. Виховання бережливого ставлення до природи в психолого-педагогічній теорії і шкільній практиці
41. Солнечная система в центре внимания науки
42. Греция: Политика. Искусство. Наука
43. Образование и наука конца 19 начала 20 века
44. Советская наука в годы Великой Отечественной войны
45. Понятие трудового права. Предмет науки трудового права
46. Теория государства и права как наука и учебная дисциплина
47. Понятие трудового права. Предмет науки трудового права
49. Предпосылки возникновения и этапы развития науки
50. Истоки культурологической науки
51. Языкознание в системе наук
52. Просвещение, наука, педагогика в понимании персонажей комедии "Горе от ума"
53. Вклад М.В. Ломоносова в науку и литературу
57. Научная революция Галилея - первый шаг к современной науке
58. Петербургская Академия Наук в 18-19 веках
59. Развитие науки: революция или эволюция? Философские модели постпозитивизма
60. Науки
62. Значение "Канон" врачебной науки для развития медицины /Авицена/
63. Криминалистика как наука и как учебная дисциплина
64. К.Д. Ушинский о педагогике, как науке и искусстве
65. Уникальный вклад Толстого в науку воспитания и образования
66. Практические смыслы педагогической науки
67. Профессиональное мастерство социального педагога
68. Педагоги-новаторы. Ш.А.Амонашвили
69. Особенности работы социального педагога - реабилитатора с трудными подростками
73. Метрология - наука о измерениях
75. Социальная психология как наука
76. Исследование факторов эмоционального выгорания педагогов
77. Личностные качества педагога
79. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
80. Религия и наука в контексте культуры
81. Социология - наука об обществе
82. Социология как наука. Предмет и функции социологии
83. Огюст Конт как основатель позитивной науки об обществе - социологии
84. СИНЕРГЕТИКА КАК НАУКА О САМООРГАНИЗАЦИИ
85. Механицизм в науке и философии
89. Искусство и наука. Союзники или соперники ?
90. Наука и власть. Наука в условиях тоталитаризма и доктринальной идеалогии
91. О соотношении философии и науки в мировоззрении русских философов
92. Философия как наука и тип мировоззрения
93. Идея развития в философии и науке
94. Наука и философия. Проблема соотношения. Варианты решения
95. Наука в системе образования
96. Парапсихология: наука, или псевдонаука?
97. АДАМ СМИТ КАК ОСНОВАТЕЛЬ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ НАУКИ
99. Школы науки управления: процессный подход к управлению производством