![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Предмет політології, сутність та зміст |
Зміст 1. Предмет політології. Сутність, зміст, соціальні функції та методи. 2. Роль та місце політології в системі суспільних наук. Воєнні питання в курсі політології. Серед найважливіших галузей діяльності люди з незапам’ятних часів виділяли політику. Ще в V ст. до н.е. Арістотель (384-322 до н. е ) відзначав, що політика невід’ємна від природи людини – соціальної істоти, що здатна повноцінно жити лише в колективі, суспільстві і приречена взаємодіяти з іншими людьми. Політика – необхідність і водночас потреба сучасної людини, оскільки існує система показників та обмежень її різноманітних дій у всіх сферах життя суспільства, що неможливе без політичного регулювання. А тому набуття знань про політику відповідає інтересам кожної людини, яка бажає зрозуміти власні місце і роль у суспільстві, повніше задовольняти особисті та групові потреби, впливати на вибір цілей і засобів їх реалізації у масштабах держави. Вивчення будь-якої науки починається із з’ясування того, чому така наука виникла та як вона розвивається, що і як досліджує, які її найхарактерніші риси, місце і роль у пізнанні та перетворенні суспільства, дійсності. В сучасних умовах політологія особливо важлива для життя соціуму. Це виявляється у підвищеній увазі політологів і всього суспільства до результатів аналізу політики держав, у можливості моделювання політичних ситуацій у міжнародних відносинах, в усвідомленні специфіки регіональної політики, в постійно зростаючому прагненні скористатися результатами порівняльного політичного аналізу. Наука про політику своїми засобами і методами дозволяє проникати в таємниці політики та влади і таким чином розкривати справжню суть діяльності держави та її органів, політичних партій, лідерів, політичної поведінки різноманітних соціальних груп. Політологія – наука про політику – виступає методологічною основою дослідження активності та творчості людей у реалізації пізнавальних і практичних проблем політичного розвитку суспільства. 1. Предмет політології. Сутність, зміст, соціальні функції та методи 1.1. Предмет політології, сутність та зміст Поняття &quo ;політологія&quo ; утворилося з двох грецьких слів – poli ike (державні справи) і logos (вчення). Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси за допомогою &quo ;земних&quo ;, а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, ДУК. Локк, Ш.-Л. Монтеск’є та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному – політичне мистецтво, політичне вчення тощо. Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати цей курс у Колумбійському коледжі, в 1880 р. у цьому ж коледжі створюється перша школа політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних і наукових закладів. 1903 роком датується створення Американської асоціації політичних наук. У Франції викладання &quo ;політичних і моральних наук&quo ; було започатковано ще під час Великої Французької революції.
Нині більшість французьких провінцій мають інститути політичних наук. У Великобританії з 1885 р. функціонує Лондонська школа економічних і політичних наук, де здійснюється підготовка працівників органів державної влади та управлінців різних рівнів. У 1896 р. італійський політолог і соціолог Г. Моска публікує книгу &quo ;Елементи політичної науки&quo ;, що дає підстави говорити про поширення політичної науки у Європі починаючи з кінця ХІХ ст. Процес остаточного становлення політології завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 р.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов’язкової дисципліни. З 1949 р. функціонує Міжнародна асоціація політичних наук, членом якої з 1999 р. є й Україна. В Україні у 80-ті роки XVII ст. лекційні курси &quo ;Політичне право і право націй&quo ;, &quo ;Політичні знання і австрійське законодавство&quo ; читалися у Львівському університеті. У радянський період розвитку України політичні проблеми розглядалися такими навчальними дисциплінами як науковий комунізм, історія КПРС, теорія держави і права та ін., проте їх вивчення мало догматичний, однобокий характер. Політологія як новий навчальний курс починає викладатися в усіх вищих навчальних закладах України лише після розпаду СРСР. При Київському національному, Одеському, Дніпропетровському, Харківському, Львівському університетах та інших освітніх закладах здійснюється підготовка спеціалістів, захищаються кандидатські та докторські дисертації, видається чимало наукової та навчальної літератури, спеціальні журнали та збірники. Об’єктом дослідження політології є сфера політики, політична дійсність, політичне життя особи й суспільства. Політична сфера вивчається й аналізується у поєднанні з особливостями її розвитку, функціонування, зв’язками з економічною та духовною сферами суспільства. Політична сфера є взаємодією в політичному процесі великих і малих соціальних груп, об’єднань громадян, окремих індивідів. Політична сфера включає в себе й соціально-політичні інститути та організації, через які відбувається взаємодія між окремими суб’єктами політики. Предметом політології є політична влада, закономірності її формування і розвитку, форми і способи її функціонування й використання в державно-організованому суспільстві, а також конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами. Наприклад, сюди відносять такі феномени, як політична культура, ідеологія, політичні еліти, політичні партії та громадсько-політичні організації, рухи, владні відносини, держава, політична система, політична діяльність, політичне лідерство тощо. Незважаючи на розбіжності в трактуванні предмета політології, більшість учених погоджується з тим, що політична наука в основі єдина і внутрішньо диференційована – у змісті, стосовно похідних галузей політичних знань. У такому контексті правомірно говорити про ряд політичних наук як про теорії середнього і нижнього рівнів, що виступають специфічними галузями єдиної політичної науки.
Щоб перебороти значні різночитання в тлумаченні змісту політології як науки, група експертів ЮНЕСКО ще в 1948 р. прийняла резолюцію, де пропонувався перелік проблем, досліджуваних нею: політична історія, політичні інститути, партії, групи і суспільна думка, міжнародні відносини. Отже, усвідомлена в загальній формі, політологія є наукою про політику та про її взаємини з людиною і суспільством. У цілому всю сукупність проблем, які є предметом політології, можна розділити на такі основні групи: ідейно-теоретичне і соціально-філософське підґрунтя політичних процесів і явищ, яке систематизує ознаки і характеристики політики, політичні парадигми, що відповідають конкретному історичному періоду; політичні системи, політична влада, політичні режими (умови їх розвитку і зміни), держава, політичні партії, суспільні рухи; політичні процеси, політична діяльність, політична участь і політична поведінка. Політологія – це наука, предметом вивчення якої виступає дослідження законів функціонування та розвитку політичного життя соціальних спільнот, що відображають реальний процес включення їх у діяльність щодо реалізації політичної влади і політичних інтересів. Політологія як наука розробляється на трьох рівнях: На рівні філософського аналізу, на якому загальнометодологічні принципи, гіпотези і судження філософії &quo ;вводяться&quo ; у політологію. На рівні конкретно-теоретичного аналізу, де в центрі інтересів перебувають категорії, поняття і вихідні положення політології, система яких формує наукові образи політичної реальності в цілому. На рівні емпіричного аналізу, пов’язаного з конкретними результатами застосування категорій і дефініцій політології для дослідження соціальної дійсності в її політичних вимірах у даному місці і часі в описовій формі, у формі пояснень, прогнозів і т.п. Як зміст політології, можна виділити її наступні розділи: теорію політики, що являє собою &quo ;введення в політологію&quo ;, яке присвячене філософсько-методологічним основам політики і політичних відносин; теорію політичних систем та їхніх елементів; теорію міжнародних відносин, предмет якої складають система міжнародних відносин, природа війн, проблеми національної і світової політики, шляхів зміцнення загального миру; теорію керування соціально-політичними процесами, що вивчає форми і методи політичного керівництва і безпосереднього керування суспільством з боку державних, громадських організацій, шляхи підвищення ефективності функціонування всіх соціально-політичних інститутів; політичну ідеологію, яка досліджує роль і функції ідеології в системі політичної влади; історію політичних вчень, сукупність яких дозволяє усвідомити генезис політології. 1.2. Соціальні функції та методи політології Місце і роль будь-якої науки визначається функціями, що вона виконує. Спираючись на сутність і структуру політології, можна визначити її основні функції: методологічна гносеологічна інструментальна прогностична світоглядна Методологічна функція політології полягає у виробленні способів і прийомів аналізу політичних явищ і процесів. Результатом такого пошуку є система соціальне апробованих принципів і способів раціонального пізнання політичної дійсності, правил і нормативів побудови політичної теорії і зразків організації практичної політичної діяльності.
Тут, навпаки, «мпорт де суверентету народу як складово де нац започаткував трансформацю соцально полтично структури»[220]. У першому випадку дея суверенност народу була повсякденною реальнстю, згдно з нею саме особистсть, яка, власне, й була народом, тобто ототожнювала себе з ним, була суверенною. Отже, нацональний принцип у даному випадку був, передусм, принципом особистим, ндивдуальним. Сувереннсть народу була реалзацю суверенност особистост, саме належнсть до нац гарантувала особистост цю сувереннсть. У другому випадку сувереннсть народу була не реальнстю, а теоретичною конструкцю, нтелектуальним запозиченням, Aрунтувалась вона на де ункальност, особливого характеру цього народу. Нацональний принцип був, насамперед, колективстським, вн вддзеркалював сутнсть спльноти. Колективним ндивдом тут виступа вся спльнота, сну спльна колективна воля, нтерпретувати покликан т, хто здатний на це (таких меншсть). Бльшсть носв ц колективно вол мають пдкорятися меншост «нтерпретаторв»
3. Портфель цінних паперів - сутність та функції
4. Сутність та соціальне призначення держави
5. Класифікація, склад та зміст типових технологічних операцій
9. Сутність та класифікація грошових потоків підприємства
10. Закон вартості: сутність та основні функції
11. Сутність та еволюція економічних систем. Поняття та основа класифікації методів управління
12. Поняття, сутність і зміст права
13. Сутність і зміст педагогічної етики
14. Антимонопольна політика держави та її сутність
15. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
16. Сутність витрат та методи їх зниження
17. Зміст і завдання БЖД та об’єктивні умови її виникнення
18. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
19. Роль та вміст води в організмі
20. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
21. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
25. Смисловий зміст культури та методика проведення дискусій
26. Сутність, стадії та логіка розробки бізнес-плану
27. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
28. Сутність лідерства та управління
29. Сутність, види та канали комунікацій
30. Зміст та структура документознавства як науки
31. Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
32. Предмет і методи політології
33. Таїнство Хрещення і його сутність
34. Сутність, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних відносин
35. Грошовий ринок, його сутність, структура та аналіз
36. Фінансова діяльність та політика держави
37. Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки
42. Епоха Відродження, її гуманістичний зміст
43. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
44. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
46. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
47. Поняття сущність та ознаки держави
48. Політологія
49. Основні риси Відродження, його гуманістичний зміст
50. Правові засади банківської діяльності. Банківська діяльність та банківські операції
51. Сутність кредиту і його роль в світовій практиці
57. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
58. Законність та правопорядок
59. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
60. Сутність держави
61. Сутність і сфера міжгалузевого управління
64. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
65. Зміст аграрної реформи П.А. Столипіна і її наслідки
66. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
67. Зміст діагностичних карт первинних перевірок вузлів і підсистем
69. Суть і зміст ризик-менеджменту
73. Міжнародні контракти: сутність структура види
74. Торгово-посередницькі операції в зовнішній торгівлі. Сутність і принципи факторингу
75. Аналіз ділового партнерства: зміст, проблеми, перспективи
76. Поняття і сутність менеджменту
77. Сутність корпоративної культури
78. Сутність стратегічного і оперативного контролінгу
79. Болонський процес - сутність, концепції, методика
80. Психолого-дидактична сутність процесу навчання
81. Сутність педагогічного спілкування
82. Зміст і методика вивчення країн Африки у шкільному курсі країнознавства
83. Зміст правового виховання молодших школярів
84. Історія виникнення політології
85. Політичні рішення та їх місце у вирішенні суспільних проблем
89. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
90. Сучасна теорія політичних партій та партійних систем
91. Політичні еліти та лідерство
92. Якість та контроль якості продукції
93. Психологія свідомості. Питання про природу душі: душа як особлива сутність
94. Українська полемічна думка у XVI–XVIII ст.
95. Сутність соціального контролю у сфері праці
96. Сутність технологій в соціальній роботі
97. Послідовність та технологія гнуття гіпсокартонних виробів