![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Глобалізаційні процеси в Україні |
В умовах глобалізації світового господарства і міжнародних економічних відносин різко зростає роль і значення зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ) для економіки країни в цілому, та зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) для окремого підприємства. Суттєво змінюються й цілі зовнішньоекономічної діяльності. Вона стає одним з пріоритетів національної політики і стратегії діяльності підприємства. Для регламентації зовнішньоекономічної діяльності створюються спеціальні міністерства, вводяться відповідні законодавчі акти, укладаються міждержавні угоди, створюються міжнародні організації. Зовнішньоекономічна діяльність на сучасному етапі є невід’ємною частиною діяльності підприємства і важливою сферою економіки більшості країн світу. У міру розвитку технічного прогресу зовнішня торгівля стала глобальною і охопила увесь світ. Головними причинами розвитку торгівлі між країнами є нерівномірний розподіл економічних ресурсів країн. Через зовнішню торгівлю і систему ЗЕЗ країни досягаються максимального використання своїх можливостей. В цілому система ЗЕЗ спрямована на вирівнювання темпів економічного розвитку країн, реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє підвищенню ефективності національних економік. Практичне значення ЗЕЗ для країн складається у можливості отримати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва на підприємствах, виробляти конкурентоспроможну продукцію . Глобалізація зовнішньоекономічних зв’язків в 21 сторіччі призводить до руйнування існуючих бар’єрів між країнами, подальшому залученню нових держав у різноманітні форми міжнародної економічної співпраці. Процес глобалізації міжнародної економіки не оминає і Україну, яка поступово займає своє місце в системі нового міжнародного економічного порядку. Глобалізація є однією з головних тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в міжнародну економіку. Тому, для посилення цієї інтеграції важливим є питання вироблення пріоритетів розвитку економіки України в умовах глобалізації. Що означає глобалізація? З усього розмаїття визначень можна виділити два найбільш прийнятних. По-перше, це загальнопланетарний процес інтернаціоналізації міжнародної економіки як логічний результат взаємодії національних економік, їх взаємного проникнення і переплетіння. По-друге, це універсалізація або гомогенізація економічного життя, яке під впливом обміну товарами, факторами виробництва, знаннями, культурними здобутками все більше тяжіє до єдиних стандартів, принципів, цінностей. Глобалізація насправді відкриває практично необмежені можливості для всесвітнього розвитку, однак темпи її поширення не рівномірні. Процес інтеграції у міжнародну економіку відбувається в одних країнах швидше, ніж в інших. У країнах, що зуміли досягти інтеграції, спостерігаються більш високі темпи зростання економіки та добробуту.
У свою чергу, підвищення рівня життя створило можливості для розвитку демократії і просування вперед у вирішенні таких економічних питань, як захист навколишнього середовища і поліпшення умов праці. Питанню вивчення глобалізаційних процесів в сучасному світі присвятили увагу такі вчені, як А.П.Рум’янцев, Макогон Ю.В., Рокоча В.В.,Мазаракі, Гелд Д., Дідківський та інші. На підставі аналізу визначення терміну «глобалізація» та її опису в сучасній літературі, можна визначити основні риси, які характеризують глобалізацію світової економіки: Поглиблення міжнародного поділу праці з його переходом від спільного к специфічному і єдиному. Перевищення темпів росту міжнародного товарообігу над темпами росту обсягів світового виробництва. Зростаюча лібералізація міжнародної торгівлі, виражена у відкритті національних ринків товарів і послуг шляхом поступового зняття торгівельних обмежень і бар’єрів. Випереджуюче зростання руху капіталу у відношенні до руху товарів. Формування світового фінансового ринку, збільшення потоків портфельних і прямих іноземних інвестицій. Інформаційно-технологічна революція, переворот в засобах телекомунікацій на базі електроніки, кібернетики, супутникових систем зв’язку. Посилення впливу транснаціональних корпорацій. Концентрація і централізація капіталу на підставі процесів злиття і поглинення компаній і банків. Розвиток інтеграційних тенденцій на регіональному, субрегіональному і міжрегіональному рівнях. Зростання ролі наднаціональних органів у світовій політиці та економіки. Таким чином, запропонуємо приоритетні напрямки розвитку економіки України в умовах глобалізації (рис. 2.8) Розвиток зовнішнього сектору економіки України є реакцією народного господарства на потреби розвитку національних факторів виробництва. Участь у міжнародному поділі праці є умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка має забезпечити нормальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб членів суспільства. Зовнішня економіка повинна формуватися як органічна складова національної економіки, що пов'язує її з народними господарствами інших країн для розв'язання комплексу проблем щодо задоволення різноманітних потреб суспільства як у сфері виробництва, так і сфері споживання. Рис. 2.8 Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Це позначається на формуванні зовнішньоекономічних зв’язків України, яка повинна зважати на наявність інтеграційних угруповань, враховувати особливості зовнішньоекономічної політики країн-учасниць таких центрів. Це передбачає таку орієнтацію зовнішньоекономічних зв’язків України зі світовими центрами, за якої відкритість економіки не суперечить національним економічним інтересам, реалізація яких може заважати тиск з боку цих центрів.
Вимога міжнародних організацій і регіональних інтеграційних угруповань щодо лібералізації зовнішньоторговельних зв’язків має бути збалансована з потребами українських виробників експортної продукції та продукції, що конкурує з імпортом. Суб'єктами процесу глобалізації на сьогодні є ТНК і глобальна еліта, яка їх очолює, всі інші об'єкти глобалізації, з тією різницею, що держави «золотого мільярда» самі є водночас і суб'єктом, і об'єктом глобалізаційного процесу. Аналізуючи вектори сучасних міжнародних процесів, розвиток економіки, можна передбачити, що ТНК і глобальна еліта спершу за допомогою міжнародних організацій, держав-глобалізаторів підпорядкують собі нації-держави (зокрема, через скуповування їх економік), а потім і найбільші держави світу — США, Японію, Китай, Францію, Великобританію. Найпотужнішим є, звичайно, економічний вектор глобалізації, крім того, цей процес поширюється і в геополітичну, соціальну, екологічну, інформаційну, культурну сферу. Для України основною вимогою сьогодення є спрямування глобалізму не лише на осмислення світових проблем і процесів, а, передусім, на наукове забезпечення управління сучасним світовим розвитком. Суперечливість і турбулентність цього розвитку вимагає активного пошуку стабілізуючих, врівноважуючих механізмів управління надскладними глобальними відносинами і процесами в інтересах виживання людства. Включення в глобальну економіку актуалізує питання: чим ми торгуємо? Не секрет, що Україна пропонує світові переважно сировинну та напівфабрикатну продукцію, або так звані проміжні товари. Товарна структура українського експорту лишається неоптимальною, енергомісткою. Розвинені ж держави, як правило, виходять на світовий ринок з кінцевою продукцією, з високими технологіями. І ще одна істотна деталь. Високотехнологічні вироби надходять на світові ринки переважно в рамках замкнених систем обороту транснаціональних компаній. А тому країні, компанії якої знаходяться за межами діяльності ТНК, дуже важко конкурувати у сфері високих технологій. Тим часом глобалізація ставить перед Україною гостру проблему економічного реформування, насамперед зміни структури товарного виробництва, здатного бути конкурентоспроможним як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Правило перше і неодмінне: шляхом здійснення інноваційної економічної політики треба створити сприятливі умови для формування могутніх національних компаній, здатних успішно конкурувати у глобальному економічному середовищі. Це дозволило б поступово адаптуватись до пріоритетних напрямів розвитку світової економіки, щоб сповна використати переваги міжнародної торговельної системи. Глобальні процеси переділу світового ринку зачіпають різні галузі, де домінують ТНК. Крім того, після приєднання України до ВТО, значна частина вітчизняних підприємств зіткнулась з тим, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела і ін.
Украна була, як доводить Р. Шпорлюк, периферю мперй, як, у свою чергу, були периферями Заходу. Отже, снувала свордна «багатоступенева нервномрнсть» розвитку, що спровокувала нервномрний опосередкований вплив модернзацйних процесв на укранське суспльство, яке опинилося в «аутсайдерах». Це викликало вдповдну реакцю його елт, про яку вже йшлося. ¶нший аспект застосування теор «нервномрного розвитку» це «територальна нервномрнсть» у внутршньому розвитков укранського нацоналзму. Йдеться про, яксн вдмнност цього процесу на захдноукранських землях на Надднпрянщин, що були наслдком квазколонального становища цих земель. ¶сторичний час плинув неоднаково в рзних сторичних просторах, вдрзнялися полтичний та нтелектуальний клмат, тому укранський нацоналзм у цих регонах настльки вдрзнявся, що можна стверджувати про наявнсть двох укранських нацоналзмв. Цкав спостереження щодо цього можна знайти у згаданих вище статтях П. МаAочя та Р. Шпорлюка[359] (хоча ц автори користувалися ншою термнологю)
1. Глобалізація і процеси соціального розвитку
2. Вплив процесів глобалізації на конкурентоспроможність країни
3. Світова торгівля в умовах глобалізації. Позиції України на світовому ринку
4. Бюджетний процес України та етапи його реалізації
5. Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.
9. Основи інтеграції та гармонізації аудиту в Україні
11. Достатність доказів у кримінальному процесі України
13. Інформаційні ресурси України
14. Реалізація Конституції України
15. Методика організації навчального процесу в рамках колективного способу навчання іноземній мові
16. Інформація та інформаційні процеси
17. Поява робітничих організацій в Україні
18. Форсована індустріалізація в Україні: мета, планування, методи проведення, джерела, наслідки
19. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
20. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
21. Глобалізація як основа транснаціоналізації економіки
25. Глобалізація: ілюзія або реальність?
26. Формалізація процесу проектування
27. Глобалізація й поняття "суспільство" у новітніх соціологічних дискусіях
29. Збереження національних культур в епоху глобалізації
30. Основні організаційні форми та види туризму
31. Організаційні основи фінансів виробництва. Оцінка фінансової стійкості
33. Підприємницька діяльність та її активізація в Україні
34. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
35. Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
36. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
37. Організаційна система управління природокористуванням України
41. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
42. Чинники процесу антропогенезу на території України
43. Організація облікового процесу на підприємстві
44. Ревізійні комісії підприємств і організацій
45. Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу
46. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
47. Нотаріальний процес в Україні
48. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
49. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
50. Специфіка реалізації положень теорії доказів і норм чинного КПК України
51. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
53. Застосування в інформаційній діяльності організації або установи експертних систем
57. Процес перетворення української народності в націю
58. Радянізація західних областей України після Другої світової війни
59. Рушійні сили процесу антропогенезу
60. Україна у Другій світовій війні
61. Українська повстанська армія і збройні формування ОУН у Другій світовій війні
63. Художнє відтворення проблеми українізації у комедії "Мина Мазайло" Миколи Куліша
67. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
68. Україна та міжнародні економічні організації
69. Раціоналізація трудових процесів
73. Болонський процес - перспективи для України
74. Гармонізація фізичного і розумового розвитку молодших школярів в процесі фізичного виховання
76. Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?
77. Організація колективної пізнавальної діяльності школярів у навчальному процесі початкової школи
79. Реалізація принципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти
81. Управління процесом підвищення якості знань учнів з української мови, літератури
82. Впровадження положень Болонського процесу в Україні
83. Модернізація механізму товаровідтягування побутової трикотажної машини "Українка-2"
84. Процес організації виробництва та виробництва
85. Самостійність підлітків в навчально-виховному процесі
90. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
91. Організаційна структура митної системи України
92. Рівні та критерії деталізації Української класифікації товарів
93. Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз
94. Організація фінансового контролю в Україні
96. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
97. Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні
98. Особливості реалізації цілей економічної статистки в Україні
99. Реформування державного сектору в процесі ринкової трансформації української економіки