![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Сутність і особливості фінансів |
ПЛАНВСТУП 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ 2. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ 3. ФІНАНСОВІ РЕЗЕРВИ 4. ФОНДОВИЙ РИНОК 5. ФІНАНСОВА СИСТЕМА ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Слово фінанси походить від середньовікового латинського терміну fi a io, fi a cia, який застосовувався в ХІІІХІV ст. для позначення обов'язкової сплати грошей та строку сплати. У Германії в ХVІХVІІ ст. слово фінанси мало недобрий, лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. В той же час у Франції (ХVІ ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке закріпилося за ним до початку ХХ ст. у всіх європейських країнах, а саме як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та різноманітних суспільних груп. Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна перед природою, не може успішно розвиватись в матеріальному і моральному відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Для вирішення даних і багатьох інших проблем створювалися перші об'єднання людей, громади, общини, які з часом трансформувалися у організоване людське суспільство державу. Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні економічної сутності поняття фінансів. 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ Держава виникла на певному історичному етапі розвитку людства для спільного задоволення потреб індивідів, з часом поступово визначилися найважливіші державні функції і завдання. Закономірно, що для їхнього виконання необхідні були відповідні засоби (матеріальні, а з появою грошей грошові). Держава завжди мала у власності певне майно землю, угіддя, кораблі, дороги, порти, споруди тощо; одержувала від цього доходи, які називалися доменами. Ще одним джерелом доходів державної скарбниці були регалії казенні промисли, в яких держава має перевагу перед своїми підданими, дуже часто або не допускаючи приватної конкуренції, або обмежуючи її. Наприклад, поштова, телеграфна, монетна справа, залізні дороги, виробництво зброї, тютюну, алкогольних напоїв тощо. На початкових етапах становлення держави домени і регалії давали достатньо доходів для задоволення державних потреб. Але з часом їх стало мало і з'являється особлива форма мобілізації матеріальних та грошових засобів на користь держави, необхідних для виконання покладених на неї завдань і пов'язаних з цим витрат податки. Податки стали найпершою, найбiльш яскравою формою фінансових відносин. Згадки про податки є у багатьох історичних пам'ятках. Так, зокрема, у Біблії сказано, що &quo ;Конче даси з усього врожаю насіння твого, що рікрічно на полі зросте. десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної&quo ; (Старий Заповіт, п'ята книга Мойсеєва). Історія податків тривала і надзвичайно цікава. Оподатковувалося в різний час і в різних країнах майже все: майно, доходи, земля, спадок, товари тощо. У середні віки податки мали випадковий та тимчасовий характер: запроваджувалися для досягнення певних цілей на визначений (короткий) строк. Починаючи з другої половини ХVІІІ ст.
податки набувають важливого значення у фінансовому господарстві держави, об'єднуючись у цілісні системи оподаткування, стають головним джерелом державних доходів. Найпершими з'явилися майнові (позамельні) та особові (подушні, поголовні) податки, як відомо, вони належать до прямих податків. Серед непрямих податків спочатку з'явилися специфічні акцизи, а саме мита, які стягувалися із закордонних товарів при їх ввезення на територію країни. Найвищого розквіту податки набули в умовах капіталізму. Таким чином, як історична категорія, фінанси виникли одночасно з державою. Саме для утримання державного апарату і використовувались податки як важіль вилучення частини виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від податків спрямовувалися на задоволення державних потреб, таких як управління, оборона, втручання в економіку, підтримка соціально незахищених верств населення, міжнародне співробітництво тощо. 3 розвитком держави фінансові відносини вдосконалювались і ускладнювались, збагачувалися новими формами прояву і вже не уособлювалися лише у податках. Формувалися державні скарбниці, з'явилися окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери, державний кредит та ін. Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, на поверхнi економiчних явищ вони завжди асоцiюються із рухом грошових коштiв. Проте, фiнанси — це не грошi, а вiдносини: 1) суспiльнi — т.б. вони мають мiсце в суспiльствi; 2) економiчнi — пов'язанi з процесом вiдтворення; 3)розподiльчi — виникають переважно на стадiї розподiлу; 4) фондоутворюючi — супроводжуються утворенням i витрачанням фондiв грошових коштiв. Отже, матерiальноречовою основою фiнансiв є фонди грошових коштiв. Не зважаючи на чисельність і різноманітність фондів грошових коштів, їм притаманні деякі спільні риси і характерні ознаки: 1) цiльовий характер — кожен фонд грошових коштів створюється з певною метою, яка зазвичай відображається у назві фонду. Цільовий характер фондів знаходить вияв не тільки у чітко визначених напрямках використання коштів, але й у джерелах їх формування. Наприклад, цільове призначення Пенсійного фонду України це акумуляція коштів, призначених для пенсійного забезпечення населення; 2) динамiчнiсть — кошти, що акумулюються у фонді знаходяться у постійному русі: фонд поповнюється новими надходженнями, витрачаються кошти за цільовим призначенням. Виключенням є резервні (страхові) фонди, в яких кошти на певний період &quo ;омертвляються&quo ; і використовуються лише при настанні непередбачених подій. Крім того, великі фонди грошових коштів можуть ділитись на декілька менших за розміром. І навпаки окремі фонди можуть об'єднуватися в один фонд; 3) кожен фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов та інших нормативних актів. Так, формування і використання Державного бюджету найбільшого централізованого фонду грошових засобів відбувається на основі щорічних законів Про Державний бюджет України. Аналогічно держбюджету, функціонування інших централізованих фондів загальнодержавного призначення здійснюється також у відповідності до чинних законів.
Формування і використання фондів грошових коштів суб'єктів господарювання проходить на підставі рішень, які ними приймаються. В залежностi вiд рiвня на якому проходить формування фондiв грошових коштiв, вони подiляються на 2 групи: I — централiзованi (Державний бюджет, місцеві бюджети, Пенсiйний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державний інноваційний фонд, фонди мiнiстерств, вiдомств, об'єднань та ін.). II — децентралiзованi (фонди пiдприємств, органiзацiй: амортизацiйний фонд, фонд оплати працi, фонди, що утворюються з прибутку та призначені для задоволення потреб суб'єктів господарювання). Децентралiзовані фонди грошових коштiв мають одну характерну особливість: їх розмiр безпосереднього визначається кiнцевими результатами господарювання пiдприємств. Виходячи із того, що матеріальноречовою основою фінансів є фонди грошових коштів, можна розглядати фiнанси як економiчну категорiю, яка вiдображає вiдносини, пов'язанi із формуванням та рухом фондiв грошових коштiв. Зміст цієї категорії детальніше виявляється у функціях, які виконують фінанси. Як відомо, функції — це прояв суті кожної економічної категорії. На думку більшості вітчизняних вчених, фiнанси виконують двi функцiї: 1) розподiльчу; 2)контрольну. Розподільча функція є головною для фiнансiв i проявляється у процесi розподiлу валового нацiонального продукту у виглядi утворення фондiв грошових коштiв та використання їх за цiльовим призначенням. В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу виступають: валовий національний продукт та національне багатство. Валовий нацiональний продукт представляє собою вартiсть вироблених у суспiльствi благ за певний перiод часу, як правило, за рiк. Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство, а також природних ресурсів, що враховані та включені в економічний оборот. Національне багатство країни залучається у розподільчі процеси і стає об'єктом розподілу за допомогою фінансів лише у виняткових випадках, таких як війни, катастрофи, стихійні лиха тощо. Суб'єктами розподiлу при здійсненні розподільчої функції фінансів виступають: держава, юридичнi i фiзичнi особи. При чому, слід розрізняти первинний i вторинний розподiл (або перерозподiл). Первинний розподiл починається разом із розподiлом виручки, яку отримує пiдприємство за продукцiю, роботи, послуги. Кошти направляються на покриття матерiальних затрат, оплату працi, утворення амортизацiйного фонду. Пiсля цього пiдприємство розраховується з державою у виглядi сплати податкiв в бюджет, внескiв в державнi цiльовi фонди соцiального страхування, соцiального забезпечення та iншого призначення. Разом iз формуванням бюджету та iнших централiзованих фондiв грошових коштiв починається процес перерозподiлу ранiше розподiленої вартостi. Необхiднiсть перерозподiлу пов'язується із: — утриманням невиробничої сфери суспiльства; — забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцiй (втручання в економiку, соцiального захисту населення, управлiння i оборони). Види перерозподілу: 1) мiжгалузевий, який здiйснюється через бюджет та iншi фонди для утримання невиробничої сфери, проведення структурних зрушень у матерiальному виробництвi; 2) мiжтериторiальний — через бюджети, державнi фонди i в деякiй мiрi галузевi фонди для перерозподiлу коштiв мiж окремими регiонами країни; 3) внутрiгалузевий — через галузевi фонди, а також фонди об'єднань, пiдприємств для вирiвнювання їхнього розвитку; 4) внутрiгосподарський — через утворення децентралiзованих фондiв пiдприємств, органiзацiй i установ; перерозподiл коштiв мiж структурними пiдроздiлами, цехами, вiддiлами та iн.
Чи не найоперативніше й найефективніше це зробили більшовики, виробивши тактику, розраховану на “немирний”, “найбільш болісний шлях” повалення існуючої влади[712]. В обґрунтуванні нових настанов, що всебічно враховували сутність політичного моменту, особливе значення мали написані В. Леніним тези “Політичне становище”, статті “Відповідь”, “До лозунгів”, “Про конституційні ілюзії”, “Початок бонапартизму”, “Уроки революції”. Запропонувавши тимчасово зняти лозунг “Вся влада Радам!”, вождь більшовицької партії сформулював завдання “зібрати сили, переорганізувати їх і стійко готувати до збройного повстання”[713]. Партія брала на озброєння нову тактику, хоча процес переорієнтації в лозунгах і формах боротьби виявився непростим. Необхідний був певний час і переконання досвідом, щоб ленінські висновки і настанови стали лінією поведінки всієї партії, кожної партійної організації. Це, зокрема, засвідчили і рішення обласних конференцій більшовиків Південно-Західного краю (10–12 липня, Київ) і Донецько-Криворізького басейну (13–15 липня, Катеринослав)
1. Психологія свідомості. Питання про природу душі: душа як особлива сутність
2. Маркетингова сутність реклами
3. Поняття та сутність менеджменту
4. Демократія: сутність, доктрини, різновиди
5. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
9. Сутність і значення соціального страхування
10. Сутність маржинальної торгівлі на валютному ринку
11. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
12. Економічна сутність виробничих запасів
13. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
14. Комунальні проблеми. Сутність проблеми вивезення сміття та її правове підґрунтя
15. Сутність демократії та її основні цінності
16. Сутність держави
17. Сутність і форми експертної профілактики
18. Сутність та соціальне призначення держави
19. Поняття "культура" та її сутність
21. Сутність міжнародного маркетингу
25. Торгово-посередницькі операції в зовнішній торгівлі. Сутність і принципи факторингу
26. Поняття і сутність менеджменту
27. Сутність і роль управлінськї рішення в процесі управління підприємством
28. Сутність лідерства та управління
29. Сутність планування і етапи планування
30. Сутність стратегічного і оперативного контролінгу
31. Болонський процес - сутність, концепції, методика
32. Розумовий розвиток: сутність, значення, проблеми
33. Сутність педагогічного спілкування
34. Предмет політології, сутність та зміст
35. Політична влада: сутність і специфіка
36. Таїнство Хрещення і його сутність
37. Сутність соціального контролю у сфері праці
41. Грошовий ринок, його сутність, структура та аналіз
42. Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку
43. Сутність державного фінансового контролю
44. Сутність та види інвестицій. Поняття левериджа і його види
45. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
46. Економічна сутність вивчення аналізу статистики зовнішньої торгівлі
47. Закон вартості: сутність та основні функції
48. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
49. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
50. Сутність Кейнсіанської теорії
51. Сутність малої приватизації і сфера її здійснення в Україні
53. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
58. Особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування
60. Фінанси і фінансова діяльність
61. Микола Карпович Садовський (1856-1933) ( Життя та творчість)
64. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
65. Последний землепроходец из плеяды Нансена и Амундсена
66. Особливості економічного розвитку Київської Русі
67. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
68. Особливості функціонування локальних інформаційних мереж
69. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
73. Відповідальність за порушення податкового законодавства
74. Особливості контролю знань з математики
75. Діяльність римських магімтратів
76. Залежність виникнення неврозів у дітей від типу родини
77. Особливості медичного страхування в зарубіжних країнах
78. Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання
79. Біохімічні особливості харчування в обраному виді спорту
80. Совість Риму - соціо-культурна роль стоїцизму
81. Філософська культура особи та її суспільна значущість
82. Сбалансованість бюджета України
83. Управління фінансами України
85. Фінансові методи збільшення капіталу
89. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
90. Рентабельність підприємства
91. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
92. Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
93. Особливості обліку на підприємстві роздрібної торгівлі – платника єдиного податку
94. Поняття сущність та ознаки держави
96. Легка промисловість України i транспорт
97. Сільське господарство i харчова промисловість України
98. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння