![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Психология, Общение, Человек
Психология, Общение, Человек
Соціометрія і референтометрія як основні методи діагностування міжособистісних взаємин в організації |
1. Сутність соціометрії та її можливості Усю сукупність взаємин в організації можна розділити на формальні стосунки (офіційні) та неформальні (неофіційні). Вони будуються на основі вимог низки юридичних документів (наказів, розпоряджень, інструкцій та ін.), а також норм і правил службового етикету. Службовими взаєминами контакти між співробітниками не вичерпуються, оскільки кожен є не просто бухгалтером Іваненком, менеджером Петренком і т. ін., а людиною з власним характером, особливостями особистості, інтересами, смаками, манерою поведінки. Власне, у службовій обстановці між людьми так чи інакше завжди складаються міжособистісні взаємини: до когось ми відчуваємо особливу прихильність, когось, можливо, недолюблюємо. І ці особисті стосунки не можуть не впливати па загальну атмосферу в організації, на загальний характер, стиль, тон взаємин. От чому настільки важливо організувати ефективне міжособистісне спілкування, створити сприятливий психологічний настрій людей. Психологічні процеси, що відбуваються в організації, вивчаються вже не один десяток років. Безперечно, головна увага приділяється службовим відносинам, організаційній структурі, такому явищу, як дружба. Однак з'ясувалося, що цього явно недостатньо. Без з'ясування сформованих особистіших взаємин в організації ця картина не буде завершеною. Основним методом діагностики міжособистісних відносин є, безперечно, соціометрія. Термін «соціометрія» утворено з двох латинських коренів: перший означає «товариш, співучасник, компаньйон, другий — «вимірювання». Основоположник соціометрії — американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено. СоцІометрія набула поширення в зарубіжній соціології і психології в 30-ті роки після появи книги Дж. Морено «Хто виживе?». Автор вважав, що сукупність міжособистісних стосунків у групі є тією первинною соціально-психологічною структурою, сутність якої багато в чому визначає не лише цілісні характеристики групи, а й душевний етап людини. Відповідно до теоретичної концепції Дж. Морено, у суспільстві можна виділити дві структури: макроструктуру — своєрідне «просторове» розміщення людей у різних процесах їхньої життєдіяльності, і мікроструктуру — психологічні стосунки, що складаються в людини з її безпосереднім оточенням, тобто міжособистісні відносини. Мікро- та макроструктура мають перебувати в гармонії, тобто люди повинні бути так «розміщені» у процесі їхньої життєдіяльності, щоб їхнє безпосереднє й опосередковане оточення були завжди прийнятними для них. Для цього необхідно здійснити не соціальну, а соціометричну революцію, тобто змінити макро- й мікроструктуру таким чиьюм, щоб досягти ідеальної відповідності між ними в масштабі всього суспільства. Суперечливість цієї концепції породила критиків набагато більше, ніж прихильників. У вітчизняній психології вона відразу ж зазнала гострої критики, а в зарубіжній науці про цю концепцію вже мало хто згадує. Однак методика, розроблена в рамках цієї концепції, виявилася дуже популярного і давно живе самостійним життям. Що ж являє собою соціометрія як метод? Соціометрія — це соціально-психологічний метод дослідження системи особистісних взаємин у групі, організації, що передбачає опитування дослідником членів групи з метою вивчення цих взаємин та їх оптимального використання у різних сферах спільної діяльності.
Отже, в основі соціомстрії лежить специфічний вид опитування. Тому метод соціометрії називають найчастіше соціо-метричним опитуванням. Як і будь-який інший метод, соціометрія має свої переваги й недоліки. Серед явних переваг такі: • соціометрія заповнила вакуум, що з'явився за відсутності інших методів, що давали б змогу вивчати взаємини між людьми; • соціометрія давала результати у формі кількісних індексів у сфері, що до цього вважалася традиційно неформалізованою; соціометричне опитування відносно просте як щодо проведення, так і щодо аналізу результатів. Серед недоліків методу соціометрії назвемо такі: • специфічність і ситуативність картини, що досліджується (фіксація переважно емоційних стосунків, що виражаються в симпатіях та антипатіях; не вдається встановити справжні мотиви вибору та ін.); • можливість навмисного перекручування результатів за неано-німного тестування; • обмеженість можливостей, зокрема через динамічність відносин, що важко зафіксувати. Які ж відомості можна одержати завдяки соціометричному опитуванню? По-перше, соціометрія дає змогу визначити стан взаємин в організації і па цій основі виявити її неформальну структуру (мікрогрупи, неформальних лідерів, соцїометричпин статус кожного співробітника, його потреби в спілкуванні й психологічну сумісність з іншими). По-друге, соціометрія дає можливість оцінити авторитет керівників різного рівня, визначити їх місце із неофіційній структурі організації. По-третє, соціометричне опитування дає змогу визначити рівень групової згуртованості або роз'єднаності як різних підрозділів організації, так і організації в цілому. По-четверте, соціометрія виконує психотерапевтичну функцію. Участь у соціометричному опитуванні спонукає випробуваних до наступного аналізу своїх стосунків з іншими співробітниками й нерідко стимулює коригування власної поведінки. 1.1 Порядок проведення соціометричного опитування Сутність соціометрії зводиться до вивчення системи «симпатій» та «антипатій» між співробітниками, тобто до виявлення системи емоційних взаємин в організації. Це здійснюється шляхом певного вибору кожним учасником опитування з усього складу якогось підрозділу організації за заданим критерієм. Усі дані про такі вибори заносяться до особливої таблиці — соціоматриці — і подаються у вигляді особливої діаграми (соціограми). Після цього розраховуються різні соціометричні індекси — як індивідуальні, так і групові. Проведенню соціометричного опитування передує певна підготовча робота. Необхідно визначити критерії (підстави) вибору та кількість виборів. Пояснимо, що це таке. Критеріями (підставами) вибору в соціометрії є питання про бажання людини разом із ким-небудь брати участь у певній діяльності. Питання формулюються приблизно таким чином: «З ким би ти хотів . ?». Кожен відповідає на питання, які можуть стосуватися будь-якої сфери людських взаємин. Критерії можуть бути: позитивними («З ким би ви хотіли разом провести вихідний?»); негативними («Якби у вас була можливість, кого б зі співробітників вашого відділу ви перевели в інший відділ?»); дихотомічними, орієнтованими на ствердження й на заперечення одночасно («У разі реорганізації установи з ким із колег ви хотіли б потрапити в один відділ, а з ким би не хотіли?»).
Для того щоб правильно підібрати критерії, а, отже, грамотію провести дослідження, необхідно дотримуватися ряду вимог: 1) запропоновані критерії повинні цікавити весь колектив. Явно невдалим для групи, пе пов'язаної з практичним використанням мов програмування, буде такий критерій: «З ким би ти хотів разом вивчати мову програмування ?»; 2) критерій повинен відбивати взаємини між співробітниками й давати можливість вибрати товаришів по службі. Критерій типу «Чи е життя на Марсі?» теж не підходить; 3) критерій повинен описувати конкретну, реальну ситуацію для вибору товаришів по службі; 4) кількість критеріїв залежить від того, наскільки давно члени групи знають один одного (чим довший контакт, тим більше критеріїв може бути використано), але їх кількість не повинна перевищувати 5-7. Проводячи соціометрію, використовують як мінімум три критерії, що охоплюють основні сфери діяльності співробітника: службове-функціональну, моральну та позаслужбову (дозвілля), виходячи із цього, розрізняють сильні та слабкі критерії. Сильні порушують найбільш важливу для людини сферу діяльності, де потрібне тривале й тісне спілкування. Соціометрична процедура може проводитися у двох формах: непараметричній і параметричній. Непараметричиа форма соціометрії полягає в тому, що співробітник обирає відповідно до заданого критерію стількох осіб, скільки він вважає за потрібне (якщо відсутні будь-які обмеження на вибір). Така форма дає змогу виявити так звану емоційну експансивність кожного й емоційну складову взаємин усіх членів колективу. Крім того, вона дає можливість зробити зріз різноманітності міжособистісних зв'язків в організації. Проте якщо кількість співробітників в обстежуваному підрозділі надто велика, міжособистісних зв'язків виявляється так багато, що процес їх дослідження займає багато часу й без застосування слектронно-обчислювальної техніки стає практично неможливим. При використанні ненараметричної процедури соціомстрії існує велика ймовірність одержання випадкового вибору (багато співробітників у даному разі пишуть: «Вибираю всіх»). Параметрична форма соціометрії передбачає, що випробуваним пропонують вибирати строго фіксовану кількість з усіх членів колективу. Яка ж це кількість? Одні дослідники вважають, що три вибори — це достатньо, незалежно від кількості членів групи. Інші стверджують, що кількість виборів залежить від кількості членів групи й дорівнює числу, отриманому в результаті поділу кількості членів групи на 5. Застосування параметричної форми соціометрії дає можливість підвищити надійність даних і полегшує їх статистичну обробку; загострює увагу, відповідальність і певною мірою зацікавленість опитуваних, ліміт виборів значно знижує ймовірність випадкових відповідей. Крім того, ця форма дає змогу стандартизувати умови виборів у підрозділах і відділах з різною чисельністю членів групи в одній вибірці. Це, у свою чергу, дає можливість зіставляти результати соціометрії, проведеної в різних підрозділах. Після необхідних підготовчих заходів дослідник може розпочати процедуру зборі/ інформації. Важливо, щоб були дотримані необхідні умови.
Возглавить, чтобы обезглавить, – вот их основной метод расправы с революционными массами. Социалист Носке стал верховным главнокомандующим буржуазной республики; социалист Эберт – ее президентом. Это он, правый социалист Эберт, согласовывал действия своего правительства по удушению революционных рабочих с Гинденбургом (кабинет Эберта в Берлине был связан со ставкой Гинденбурга секретным проводом). Вот во что выродилась немецкая социал-демократия!.. Повседневное общение с Эрнстом Тельманом стало для Рихарда Зорге первой серьезной политической школой. 15 октября 1919 года он официально оформил свое вступление в Коммунистическую партию Германии, получил партбилет № 086781. Выработалась уже некая схе- 1 Сейчас этот партбилет выставлен в Центральном музее Вооруженных Сил СССР. ма деятельности Зорге: в каждом новом городе он создает студенческие организации, в каждом новом городе поступает в университет, руководит кружками политического самообразования. Здесь прибавилась еще одна обязанность – он стал советником гамбургской коммунистической газеты
1. Організація та об’єднання роботодавців як суб’єкти соціального партнерства
2. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
3. Соціальна робота як професія. Права і функціональні обов’язки соціального працівника
4. Соціально-педагогічна діяльність як професія
5. Підстави та процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
9. Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості
10. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
11. Право як спеціальне соціальне явище
12. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
13. Комічне як соціокультурна реальність
16. Демократія як соціальне явище
17. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
18. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
19. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
20. Сутність та соціальне призначення держави
21. Мова як символ соціальної солідарності
25. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
26. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
28. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
29. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
30. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
31. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
32. Ожиріння як медико-соціальна проблема
33. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
34. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
35. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
36. Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації
37. Сучасне розуміння держави як соціального партнера
41. Тривожність як соціально-педагогічне явище
42. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
43. Політика та соціальний конфлікт
44. Особистість. Темперамент та соціальна природа характеру
45. Соціальна психологія як наука
46. Соціальний психолог як учасник соціальних змін
47. Соціально - психологічний тренінг як засіб активного впливу
48. Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду
49. Роль релігії як соціального інституту в розвитку суспільства
50. Алкоголізм і наркоманія як соціально-педагогічна проблема
51. Анкета, як основний інструмент соціологічного дослідження
52. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
53. Виникнення та еволюція соціальної роботи
57. Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
58. Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми
59. Розвиток та сучасний стан соціології
60. Соціальна політика та соціальне партнерство
61. Соціальні ролі та професійні знання соціального педагога. Система цінностей соціального педагога
62. Соціологія молоді як галузь соціологічної науки
63. Соціологія та аналіз ціннісного світу молоді
65. Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання
66. Соціологія: становлення та сучасність
67. Явище альтруїзму як категорія соціальної психології
68. Молодь як об’єкт соціальної роботи
73. Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз)
74. Онтологія техніки як соціально-філософська проблема
75. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
77. Российская социал – демократическая рабочая партия (РСДРП)
78. Динамика социо-культурных изменений
79. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
80. История развития идеологов социал демократии
81. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
82. Биологический редукционизм: социал-дарвинистская школа
83. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
84. Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)
85. Совість Риму - соціо-культурна роль стоїцизму
90. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
91. Добро, зло та моральний обов’язок, як головні етичні категорії
92. Сутність і значення соціального страхування
93. Вклади та депозити банків як головне джерело банківських ресурсів
94. Людина: біологія й соціологічні проблеми
95. Аудит як один із засобів оцінки вартості компанії. Критерії вибору та якість послуг
96. Соціальна інфраструктура України
97. Розвиток соціальної географії в СРСР
98. Історія соціально-економічної географії світу
99. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України