![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Правовий статус слідчого ОВС |
Кафедра організації розслідування злочинів РЕФЕРАТна тему: “Правовий статус слідчого ОВС України”Київ – 2005 План Вступ 1. Порядок призначення, звільнення і переміщення слідчого з посади 2. Права і обов’язки слідчого 3. Правовий захист і процесуальна незалежність слідчого Висновок Список використаної літератури: Вступ Конституцією України проголошується, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком держави1. У зв’язку з цим важливого значення набуває не лише позитивне, законодавче закріплення прав і свобод людини і громадянина, а й запровадження ефективних засобів правового захисту таких прав і свобод у зв’язку з їх порушенням. Належне і ефективне забезпечення прав і свобод людини залежить передусім від стану законності й правопорядку в роботі державного апарату. Порушення законності в його діяльності, особливо коли вони набувають сталого характеру, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, узгодженість роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населення, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення закону, а в деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Значну стурбованість викликає порушення прав людини тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, – органів юстиції, суду, прокуратури, міліції, тобто органів, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність. Важливо зазначити, що одним із важливих напрямків діяльності держави є забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу. Особою, яка на стадії досудового слідства безпосередньо здійснює провадження у кримінальній справі, слідчий. Від нього залежить наскільки повно буде досліджено кримінальну справу, встановлено предмет доказування. Слідчий є тією службовою особою, яка безпосередньо покликана сприяти реалізації прав суб’єктів кримінального судочинства щодо яких ведеться кримінальне провадження та в інтересах яких воно провадиться. З метою створення ефективних умов для реалізації вищезазначених завдань слідчий має чітко визначений правовий статус, який буде розглянутий у даному рефераті. Виходячи із специфіки навчального закладу, увага буде приділятися слідчому ОВС. 1. Порядок призначення, звільнення і переміщення слідчого з посади Правову основу діяльності органів досудового слідства складають Конституція України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, інші закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови та інші рішення Верховного Суду України, Конституційного Суду України, вказівки Генерального прокурора України з питань досудового слідства, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, а також цей наказ. Згідно чинного законодавства під поняттям “слідчий”, слід розуміти керівників органів досудового слідства, їх заступників, керівників структурних підрозділів органів досудового слідства і їх заступників та старших слідчих в особливо важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших слідчих, слідчих Відповідно до наказу МВС України № 1600 слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, і прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України.
У свою чергу, як працівники міліції і згідно з законом України “Про міліцію” та наказом № 1600 слідчі не можуть належати до будь-якої політичної партії, руху, займатися підприємницькою та іншою діяльністю, яка має на меті отримання прибутку, крім викладацької, наукової чи іншої оплачуваної творчої діяльності. Заступника Міністра внутрішніх справ України – начальника ГСУ призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і припиняє його повноваження на цій посаді Президент України. Перші заступники, заступники начальника Головного слідчого управління, начальники структурних підрозділів ГСУ, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі ГСУ призначаються на посади і звільняються з посад наказами МВС України в установленому порядку. Заступники начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальники слідчих управлінь (відділів) призначаються на посади і звільняються з посад Міністром внутрішніх справ України за поданням начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ, погодженим із заступником Міністра – начальником ГСУ. Перші заступники, заступники начальників слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ, начальники відділів (відділень) слідчих управлінь (відділів), їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ призначаються на посади і звільняються з посад начальниками головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі, на транспорті за поданням заступників начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальників слідчих управлінь (відділів). Заступники начальників міськрайлінорганів, відділів міліції – начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі міськрайлінорганів призначаються на посади і звільняються з посад начальниками головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в місті Севастополі, областях та на транспорті за поданням начальників міських, районних, лінійних органів внутрішніх справ, відділів міліції, погодженим із заступниками начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальниками слідчих управлінь (відділів). Право на поновлення в посаді працівників органів досудового слідства, переміщення їх по службі, присвоєння спеціальних звань і їх поновлення, а також пониження в посаді, пониження або позбавлення спеціальних звань та накладення інших дисциплінарних стягнень мають лише начальники, яким надано право призначати їх на посаду. 2. Права і обов’язки слідчого Слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями у кримінальному судочинстві. Під службовою особою у чинному законодавстві розуміється особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують так і обов'язки за спеціальним повноваженням2.
Процесуальна діяльність слідчого визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами та нормативно-правовими актами України, чинними міжнародними договорами, які регулюють діяльність органів досудового слідства, та цим наказом. При виконанні своїх службових обов'язків слідчий зобов’язаний: 1. Дотримуватись вимог Конституції та законів України при розслідуванні кримінальних справ, перевірці заяв та повідомлень про злочини. 2. Забезпечувати повне, всебічне та об’єктивне розслідування кримінальних справ у межах встановлених законом строків. 3. Забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства. 4. Не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, здобуті при розслідуванні справ. 5. Не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості. 6. У разі наявності підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, звертатися до прокурора і начальника слідчого підрозділу із заявою про усунення себе від провадження досудового слідства у справі. При виконанні службових обов’язків рішення суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані в межах їх компетенції і у встановленій законом формі, є обов’язковими для виконання слідчим. При незгоді з рішенням керівника слідчого органу, згідно зі ст. 114-1 КПК України, слідчий подає справу зі своїми запереченнями прокурору, який здійснює нагляд за слідством, а при незгоді з рішенням прокурора направляє справу зі своїми запереченнями вищому прокуророві. Слідчий наділяється владними повноваженнями, необхідними для здійснення досудового слідства, і має право: 1. Вимагати від представників установ, організацій, підприємств (незалежно від форм їх власності і відомчої належності), посадових та фізичних осіб в установленому законом порядку надавати йому необхідні документи, речі та інші предмети, що мають відношення до розгляду заяви чи повідомлення про злочин або розслідування кримінальних справ, які знаходяться в його провадженні. 2. У встановленому законом порядку викликати для участі в проведенні слідчих дій як свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших учасників кримінального судочинства всіх без винятку громадян, у тому числі посадових осіб, незалежно від їх службового стану і статусу. 3. Використовувати допомогу громадськості для розслідування злочинів, встановлення місця перебування обвинувачених, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, та їх усунення. 4. На підставі письмового запиту одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, об’єднань і фізичних осіб відомості, необхідні для перевірки заяв і повідомлень про злочини та у кримінальних справах, які знаходяться в його провадженні. 5. Давати органам дізнання доручення і вказівки щодо проведення розшукових і слідчих дій, сприяння у провадженні окремих слідчих дій.
С другой стороны, использование армии противоречит Федеральному закону РФ "Об обороне" и действующему пока Закону РСФСР "О чрезвычайном положении". Закон "О борьбе с терроризмом", принятый в 1999 г., допускает большую свободу использования любых силовых структур внутри страны для решения таких задач, и поэтому широкомасштабная войсковая операция в Чечне в 1999-2000 гг. именовалась "антитеррористической". Однако именно эта подмена понятий подорвала доверие к федеральной власти за рубежом и внутри страны, когда операция обернулась большими потерями правительственных войск, разрушениями и жертвами среди мирного населения Чечни. К тому же этот закон, развязывая руки властям, не решает проблем четкого законодательного определения правового статуса проводимой операции, допустимых действий войск, географической зоны и режима района боевых действий, социальной защищенности и льгот участникам боевых действий со стороны федеральной власти. Массированное применение силы внутри страны разрешается в исключительных случаях только по закону "О чрезвычайном положении"
1. Административно-правовой статус военнослужащих
2. Административно-правовой статус гражданина как субъекта административного права
5. Правовой статус некоммерческих организаций
9. Правовой статус образовательных учреждений
10. Правовой статус работодателя: понятия, содержание, виды
11. Характеристика правового статуса профсоюзов в сфере труда
12. Правовой статус работника и работодателя
13. Международные организации, их классификация и правовой статус
14. Правовой статус субъекта, занимающего доминирующее положение на рынке
15. Правовой статус арбитражных управляющих и их объединений в РФ
16. Города с особым правовым статусом
17. Сенат: эволюция правового статуса и компетенция
18. Конституционно-правовой статус РФ
19. Правовой статус главы государства в зарубежных странах
20. Международные организации, их классификация и правовой статус
21. К вопросу о правовом статусе государственного служащего
25. Правовой статус субъектов РФ
26. Президент России и его правовой статус
27. Характеристика правового статуса беженцев и вынужденных переселенцев
28. Субъекты Российской Федерации: виды и правовой статус
29. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства в РФ
30. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства
31. Административно-правовой статус государственных служащих
32. Конституционно-правовой статус Президента Российской Федерации и его компетенция
33. Правовой статус Счётной Палаты Российской Федерации
34. Риэлторская деятельность: аспекты правового статуса, налогообложения и бухгалтерского учета
35. Административно-правовой статус граждан
36. Административно-правовой статус иностранных граждан в РФ
37. Административно-правовой статус общественных объединений
41. Государственный служащий: понятие и правовой статус
42. Гражданско-правовой статус акционерного общества
43. Гражданско-правовой статус личности
44. Должностные лица местного самоуправления: особенности правового статуса
45. Институт присяжных заседателей в зарубежных странах. Правовой статус вице-президента США
46. Конституционно правовой статус федерального собрания
48. Конституционно-правовой статус Конституционного Суда Российской Федерации
49. Конституционно-правовой статус правительства
50. Конституционно-правовой статус Российской Федерации
51. Конституционно-правовой статус человека и гражданина
52. Общество с ограниченной ответственностью и его правовой статус
53. Особенности конституционно-правового статуса человека и гражданина в США
57. Порівняльна характеристика правового статусу особи в Німеччині та Японії
59. Правовий статус комунальних підприємств
60. Правовий статус працівників міліції, їх основні завдання
61. Правовий статус прокуратури Польщі
62. Правовий статус територіальних громад
63. Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти)
64. Правовой статус арбитражного управляющего
65. Правовой статус арбитражного управляющего в процедуре банкротства
66. Правовой статус безработного гражданина. Пособия по безработице
68. Правовой статус государственного служащего Российской Федерации
69. Правовой статус государственных служащих в Республике Казахстан
73. Правовой статус иностранцев и лиц без гражданства в Российской Федерации
76. Правовой статус некоммерческих организаций
77. Правовой статус общества с ограниченной отвественностью
78. Правовой статус органа исполнительной власти. Ветви государственной власти
79. Правовой статус предпринимателя
80. Правовой статус президента РФ
81. Правовой статус российских адвокатов и их профессиональные объединения
82. Правовой статус свидетеля и свидетельский иммунитет
84. Правовой статус участников гражданского процесса
85. Правовой статус членов парламента в зарубежных странах
89. Судно как объект права собственности и его правовой статус
90. Характеристика административно-правового статуса Правительства РФ
91. Цивільно-правовий статус об’єднань громадян
92. Общественный строй, социальный состав населения и его правовой статус в Древнем Риме
93. Правовой статус Всемирной Торговой Организации
94. Правовой статус участников образовательного процесса в дошкольном образовательном учреждении
95. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні
96. Поняття безробітного. Правовий статус безробітного
97. Статус суда в правовом государстве
98. Правовая природа статуса арбитражных управляющих в законодательстве о несостоятельности