|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право История государства и права зарубежных стран
Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна" |
Чашка "Неваляшка". 
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". РЕФЕРАТ &quo ;Формування української народності. Походження та поширення назви «Україна»&quo ; План. Формування української народності. С.3. Походження назви «Україна». С.6. Поширення назви «Україна». С.8. Формування української народності. Проблема формування української народності в минулому знаходила різне тлумачення в працях різних істориків у залежності від їхньої політичної заангажованості. Показовим щодо цього є порівняння позицій видатного російського історика М.П.Погодіна та батька сучасної української науки М.С.Грушевського. «Перший з них стверджував, що після розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи, він навіть не помічав існування окремого українського народу. Другий вважав, що російський народ не має будь-якого відношення до Київської Русі» . В радянській історіографії післявоєнних років запанувала концепція своєрідного компромісу між двома вищезгаданими крайнощами – мовляв, єдина в минулому давньоруська народність нібито дала початок трьом спорідненим народам – російському, українському і білоруському. Даний компроміс мав на меті обгрунтувати історичними «фактами» політичну концепцію злиття націй. Якщо колись існував єдиний народ, який через зовнішні несприятливі обставини (а саме монголо-татарську навалу) роздрібнився, то після возз`єднання вони поступово позбудуться національних відмінностей і повернуться до першооснови. Ототожнення Київської Русі з “колискою” трьох братніх народів аж ніяк не сприяло науковим дослідженням походження українського народу. С.В.Кульчицький висловлює впевненість, що “ п`ять східнослов`янських племінних союзів, які утворили Київську Русь, не могли за короткий час існування цього досить крихкого ранньофеодального державного утвору злитися в одну народність. Очевидно, відмінності між трьома сучасними народами беруть свій початок у відмінностях між союзами племен, які існували ще з перших віків нашої ери” . Великий український історик М.С.Грушевський вважав порогом історичних часів для українського народу IV ст. &quo ;Расселення українських племен на їх теперішній території співпадає з початком їхнього історичного життя. Століття, що безпосередньо слідують за розселенням, підготовляють державну організацію, історія якої становить головний зміст першого періоду історичного життя українського народу. Зусиллями київської династії і дружини були з`єднані докупи , в один політичний організм, хоч на недовгий час, всі українські племена, всі частини української території, і ця політична єдність надавала нові спільні риси культурі і суспільним відносинам всього українського населення”. Схожої думки щодо часу формування українського народу дотримується авторитетний історик-публіцист І.Лисяк-Рудницький, який зауважує, що “всі ці трипільці, скити і т.д. з нашою нацією мають тільки дуже мало спільного, не більше, ніж, напр. якісь лігурійці, етруски й самніти з сучасною італійською нацією, себто евентуально тільки як складники в етнічній синтезі Дослідники, здається, сьогодні однозгідні в тому, щоб антів, що про них говорять візанттійські літописці, вважати за прямих предків сучасних українців.
Себто формація українського народу була, мабуть, в основному завершена в половині першого тисячоліття н.е.” . Як відомо, однією з головних ознак кожної народності є її мова. Вже за княжої доби на південно-західних землях Київської держави формується народна українська мова. “Про це свідчить словниковий запас фольклору, поеми “Слово о полку Ігоревім” і тодішніх Київського й Галицько-Волинського літописів. Українська мова засвідчила свою життєздатність як творіння цілої народності” . Велике значення у формуванні українського народу мало поширення християнства, яке стало за князя Володимира державною релігією (988 р.). Поступово проникаючи впродовж століть в побут і свідомість народу, християнство стало справді народною релігією українців, посприявши поширенню освіти і культури. Щодо матеріальної й духовної культури української народності, то, попри всю її еволюцію впродовж століть, в ній зберігалися певні сталі елементи (фольклор, звичаї, способи будівництва та облаштування житла, виготовлення посуду тощо). Негативну роль у розвитку українського народу відіграла втрата ним державності в 40-ві роки XIV ст., особливо входження переважної більшості українських земель під владу Польщі у відповідності до Люблінської унії 1569 р. Тодішня еліта українського суспільства поступово полонізується, віддаляючись від народу в етнокультурному відношенні. За умов перебування України у складі Речі Посполитої та в пізніші часи у складі Російської та Австрійської (від 1867 р. Австро-Угорської) імперій носіями її національної культури залишаються поспільство (особливо, селянство) та православне в польські часи та греко-католицьке духовенство в австрійські часи. Формальне ж визнання української нації за радянських часів на практиці поєднувалася з фактами русифікації. 2. Походження назви «Україна». За словами авторитетного українського дослідника Сергія Шелухина “Походження слова “країна”, “вкраїна”, “україна” губиться в темряві античних віків Всі три назви “Країна – Вкраїна й Україна” ми читаємо в Іпатіїївському літопису й маємо у вжитку Українського наяроду в його живій і писемній мові. В Іпат. літоп. під 1187 роком читаємо – Україна; під 1189 р. – Україна, а в Єрмолаївському сп. – Країна; під 1213 р. – Україна; під 1268 р. – Україняни; під 1280 р. – Вкраїна, а в Єрмолаївс. та Хлебниковскому списках – Україна; нарешті, під 1282 р. – Вкраїниця” . Отже, перша згадка в літопису назви “Україна” пов`язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини та українських земель взагалі від нападів половців. Літописне повідомлення про реакцію народу на його смерть має наступний вигляд: “І плакашеся по нем всі Переяславці, бі бо любя дружину, і злата не збірашеть, імінія не щадяшеть, но даяшеть дружині, бі бо князь добр і кріпок на раті і мужьством кріпком показася, всякими добродітельми наполнен, о нем же Україна много постона” . Таким чином, перша згадка назви “Україна” в Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Киівщини, Переяславщини й Чернігівщини.
В цьому самому літописі під 1189 р. названо “Украйну Галичську”. “В не менш важливому джерелі – Галицько-Волинському літописі (під 1213 р.) зазначається, що тоді галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави “Берестій, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комів і всю Україну”. Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини й Волині” . Під 1279 р. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснивши похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі: “Посем же Лев восхоже себе части в земле людской города на Вкраїні”. Інший випадок застосування назви Україна” належить до 1285 р.: польські війська вдерлися на Волинь і захопили тоді “село на Україні на ім”я Воінь”. Отже, назва “Україна” застосовується і щодо Волинської землі. Вважаючи всі три назви (Країна, Вкраїна та Україна) синонімами, що мають одне слов`янське і українське походження, С.Шелухін виділяє їх спільний корінь “кра”. З огляду на те, що київський літописець вніс у початок своєї хроніки відомості з грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі на стару слов`яно-українську мову, С.Шелухин вважає старослов`янське «кра» перекладом грецького слова , що означає “відрізок”, “шматок”, “відрізаний шматок землі”. Даний корінь можна зустріти в українських словах “краяти”, “кравець”, в російському “кроить”, словенському kraja , чеському kraje i. Отже, С.Шелухин тлумачить поняття “Україна” як “окрема, відкраяна, тобто відрізана земля”, наголошуючи, що ця назва має бойове походження, тобто свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвоювувати рідну землю у ворога-загарбника. Іншої версії щодо походження назви “Україна” дотримуються І.А.Мішина, Л.М.Жарова та А.А.Міхеєв. Вони тлумачать слово “Україна”, що згадується близько 1185 в Іпатіївському літописі, як позначення “степового порубіжжя”, колишні південні території Київської Русі. . Існують і інакші точки зору на проблему походження назви “Україна”. “Одна з гіпотез твердить, що первісне сонячне значення слова Україна в нашій мовній старовині прочитується як земля предка журавля. Це пов`язано з сонячним світоглядом наших пращурів-хліборобів, буття яких підпорядковувалось Сонцю – джерелу земному. Від прадавньої назви Сонця – Ар, Ра – походить самоназва наших предків: арії, оріЇ – орачів, які орали – ОСОНЮВАЛИ землю, і назва сонячного птаха-тотема круна-журавля , якого також обожнювали, як свого предка-покровителя, бо цей птах єднав їхню землю, їхнє буття з життєдайною силою Сонця” . 3. Поширення назви «Україна». В різні історичні часи назва “Україна” обіймала дещо різні за змістом поняття. О.Субтельний підкреслює, що “слово “Україна” вперше з`являється в літописах у 1187 р. і спочатку вживається як географічне позначення Київського порубіжжя” .
Тож проект формування націй в африканських країнах на південь від Сахари передбачає створення компонентів нової етнічної ідентичності та свідомості, що поєднають, зблизивши, хоч деяких прихильників наявних етнічних груп та культур цих груп. Принаймні саме таким є національний «проект» багатьох африканських та азіатських еліт {77}. Це означає, що зв’язок сучасних націй з якимось етнічним ядром проблематичний і непевний. Чого ж тоді шукати походження нації в етнічних зв’язках доновітньої доби, коли не кожна сучасна нація може вказати на свою етнічну основу? Гадаю, є три причини, що спонукають нас діяти саме так. По-перше, з погляду історії перші нації формувались, як ми побачимо згодом, на основі етнічних ядер доновітньої доби; бувши могутніми й чинивши великий культурний вплив, ці держави стали моделлю для подальших процесів формування націй у багатьох краях світу. /51/ По-друге, етнічна модель нації стає дедалі популярніша й поширеніша з огляду не тільки на попередню причину, а й через те, що дуже легко припасовується до доновітнього «демотичного» виду спільноти, що дожила до новітньої доби в багатьох частинах земної кулі. Іншими словами, етнічна модель соціологічно плідна. І, по-третє, навіть там, де майбутня нація не може похвалитися жодними етнічними попередниками, що мали б якусь вагу, і де етнічні зв’язки неясні або й вигадані, потреба викувати, байдуже, з яких приступних культурних елементів, зв’язну міфологію й символізм культурно-історичної спільноти всюди стає найголовнішою умовою національного виживання та єдності
1. Походження та основні етапи розвитку письма
2. Формування асортименту, контроль якості та організація торгівлі напівкопченими ковбасними виробами
3. Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"
4. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни
5. Виникнення та формування українського етносу
10. Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних
12. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
14. Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин
15. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
16. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
Сумка чехол для малых колясок сложением книжка Bambola. 
Микрофон "Караоке. Я пою". 
Багетная рама "Donna" (цвет - темно-коричневый). 17. Особливості державотворення та формування бюджетної системи в період гетьманату Павла Скоропадського
18. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
19. Статус українських земель та їх вплив на формування Литовсько-Руської держави
20. Мова як засіб і матеріал формування та становлення особистості людини
21. Сучасні вимоги до формування та реалізації ефективної маркетингової стратегії
27. Європейський союз: процес формування та перспективи розвитку
28. Система формування та підготовки кадрів для підприємства
29. Вища бібліотечно-інформаційна освіта в сучасній Україні: формування документологічної складової
31. Формування народознавчих знань та вмінь учнів
32. Політичний менеджмент виборчої кампанії: формування стратегії та тактики
Пазл средний "Малышарики", 4 в 1. 
Лоток вертикальный, сборный, 6 отделений, серый. 
Фоторамка на 6 фотографий С31-020 Alparaisa "Family", белый, 61,5x54,5 см. 33. Поняття та основи формування громадянського суспільства в Україні
35. Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті
36. Грошові фонди і фінансові ресурси підприємств, їх формування та використання
37. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
41. Принципи формування державних соціальних стандартів та нормативів
43. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
44. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
45. Проблеми формування i виконання мiсцевих бюджетiв
46. Нова економична политика та ии законодавче оформлення
47. Конституцiя Украiни - фундамент подальшоi розбудови правовоi держави
48. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
Доска гладильная НВ1 Валенсия. Принт чехла "Доброе утро", 46x123,5 см.. 
Бутылочка для кормления "Avent", 260 мл. 
Глобус детский зоогеографический, с подсветкой, 210 мм. 49. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
50. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
51. Почему Екатерину II назвали великой
52. Были ли в Германии плавающие танки накануне Второй Мировой Войны?
53. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
57. Банкiвська система Украiни
58. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
59. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
60. Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 - 1924 року
62. Кредитування підприємств та забезпечення кредитів
63. Формування статутного фонду підприємств різних форм власності
64. Розрахунок кошторису, та витрат на вироби народного вжитку
Качели. 
Набор маркеров-текстовыделителей "Boss Original Pastel", 4 цвета. 
Подгузники "Солнце и Луна. Нежное прикосновение", размер: 2/S (3-6 кг), 70 штук. 65. Міський бюджет: пріоритети та механізми
66. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
67. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
68. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
69. Козаки, їхнє життя, побут та звичаї
73. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
74. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
75. Становлення, вiйськовий та соцiально-громадський устрiй Запорiзькоi Сiч
76. Обычаи и обряды украинского народа (Звичаи та обряди українського народа)
77. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
78. Повесть о любви Херея и Каллирои (Та peri Chairean kai Kalliroen)
79. Розслідування крадіжок державного та громадського майна
80. Рибні блюда Китаю (морепродукти: риба, краби, креветки та інше). Оформлення і подача блюд
Игрушка-головоломка "Шар-Лабиринт". 
Настольная игра "Шакал: остров сокровищ". 
Пластиковое лото. Линии и контуры. Комплект из трех игр. 81. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
82. Звичаї та обряди на Україні
84. Трансформацiя образу Фауста у творчостi Й.В. Гете та О.С. Пушкiна
85. Всё та же любовь... Мифы молодых: проза и реальность
90. Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни
91. Аналіз та удосконалення оперативного управління
93. Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств
94. Поняття ризику в менеджменті та його класифікація
95. Процес управління та його основні стадії
Муфта для коляски Bambola (шерстяной мех + плащевка + кнопки), темно-синяя. 
Матрас в приставную колыбельку Bambola "Mini soft-8" (45x90x8 см). 
Контейнер герметичный глубокий, 5000 мл. 97. Сутність та зміст сучасного менеджменту
98. Роль та значення державного казначейства у процесі виконання державного бюджету
99. Показникові та логарифмічні рівняння, нерівності та їх системи в шкільному курсі математики
Совок №5. 
