![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Фінансова система України |
Міністерство освіти і науки України Київський Економічний Інститут МенеджментуТема: Фінансова система УкраїниЗ курсу “Вступ до фаху”виконала: студентка 1 курсу Групи ЗФ-4-02 Дмитренко Людмила Вікторівна Прийняла:Київ, 2002 р.План 1. Сучасна фінансова система України. Фінансові органи України: призначення та функції;2. Роль фінансових органів у підвищенні ефективності підприємництва;3. Роль фінансової системи у господарській структурі країни та підприємництва;4. Місце та сукупна структура діяльності економіста з фаху фінансів підприємництва.5. Використана література1. Сучасна фінансова система України. Фінансові органи України: призначення та функції. Фінансова система України Фінансова система – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Фінансова система держав можуть вирізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок. Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України. Її можна представити за такою схемою: Держ Фіна Централ Дер Стра Фіна Фінан авні нси ізовані жав хові нсов си фіна підп та ний та ий домог нси риєм децентр кре резе рино оспод ниць алізова дит рвні к арств ких ні стру фонди фонд ктур фінансо и вих ресурсі в Фінансове законодавство Фінансовий апарат Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси не фінансового сектора економіки, тобто фінанси підприємницьких структур. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту – основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо. До цієї ланки належать також фінанси так званої невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування. У нефінансовому секторі економіки провідне місце належить підприємствам державної форми власності. З розвитком ринкових реформ питома вага підприємств недержавної форми власності зростатиме. Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фінансової системи.
Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет – це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи. Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно- територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі. Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет – дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави. Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення. Державний кредит є заборгованістю держави перед своїми громадянами та господарськими структурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Велика сума боргу негативно впливає на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування. Страхові та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких - покрити втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви – об’єктивне явище в економіці держави, що пов’язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті. Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, пов’язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку.
Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності. Фінансовий ринок – ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг. Ринок грошей або валютний ринок – це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої. При девальвації національної грошової одиниці підприємницькі структури та населення, власники національної грошової маси несуть втрати пропорційно темпам знецінення національної грошової одиниці, а власники валюти іноземної держави одержують додатковий дохід. Втім, девальвація національної грошової одиниці має й деякі позитивні ознаки. Вона, зокрема, впливає на зменшення імпорту і, отже, розширює ринок збуту для власних товаровиробників. Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регулюється за допомогою облікової ставки національного банку. Ринок цінних паперів – це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами. Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондових біржах при продажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпечення розвитку економіки, зміцнення фінансового становища держави. Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім’ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержанні від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо. До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю – це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема найбезпосередніше пов’язана з іншими підсистемами фінансової системи. Так, домогосподарства одержують кошти з бюджету та від господарських структур у рахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свого боку домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб’єктами фінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповніше розкривається в їхній взаємодії та методах впливу на інші системи економіки держави.
В период Советской власти такая возможность была, конечно, чисто теоретической, но тем не менее была. В начале XX же века в России она была абсолютно реальной. Такие операции обмена бумажных рублей на золотые даже стали оружием в руках наших революционеров. Во время революции 1905 года Петроградский совет во главе с Троцким издал знаменитый «Финансовый манифест», призывавший граждан не просто забирать свои вклады из русских банков в связи с их возможным мифическим крахом, а требовать выплаты золотом[60]. В Российской империи количество бумажных денег соответствовало золотому запасу страны. Если одновременно все держатели сийских банкнот потребуют обменять их на золото страна анется без него. А Манифест и был направлен на разрушение нансовой системы России, потому в нем вполне открыто пи-салось: «...Золотой запас Государственного банка ничтожен... Он летится в прах, если при всех сделках будут требовать размена золотую монету». В тот момент краха Российской империи удалось избежать. Однако именно события в России показали существенный недостаток действующей финансовой системы ограниченность денежной ссии размером золотого запаса страны
2. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
5. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
9. Місце правової системи України серед правових систем світу
12. Виборча система України: сучасний стан і перспектива розвитку
13. Партійна система України. Політичний маркетинг
14. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
16. Валютна система: України, світу, та Європи
17. Формування податкової системи України
18. Банківська система України
19. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
20. Організаційна система управління природокористуванням України
21. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
25. Поняття, функції та система трудового права України
26. Інформаційна (автоматизована) система в Держказначействі України
28. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
29. Структура системи соціального захисту населення і політики України
30. Система митних органів України та їх повноваження
31. Автоматизована система Державного казначейства України
32. Грошова система Російської імперії на теренах України у XVIII-XIX столітті
33. Розвиток фінансового механізму газового комплексу України
34. Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України
35. Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України
36. Характеристика основних фінансово-промислових груп України
37. Комплексна методика прийняття рішень щодо розміщення фінансових коштів на фондовому ринку України
41. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
42. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
43. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
44. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
45. Історія України
46. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
47. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
48. Період гетьманщини України
49. Центральна Рада і пролетаріат України
50. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
51. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
52. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
53. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
57. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
58. Поняття, форма та функції Конституції України
59. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
62. Бюджет України: актуальні проблеми
64. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
65. Управління фінансами України
69. Вплив російської кризи на економіку України
73. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
74. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
76. Органи внутрішніх справ України
77. Механізм кредитування банками України
78. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
79. Інформаційна політика України
80. Конституційні засади виконавчої влади України
81. шпори з цивільного права України
82. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
83. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
84. Хімічна промисловість України
85. Чорна i кольорова металургія України
89. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
90. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
92. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
94. М.О. Скрипник - видатний діяч України
96. Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети "Голос України"
99. Національний банк України та особливості його функціонування