![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Класифікація персоналу та форми його наймання |
ЗмістВступ 1. Теоретичні завдання 1.1 Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями посад в організації 2. Альтернативні форми наймання персоналу в організацію: поняття лізингу та хедхантингу 3. Специфіка процесу управління персоналом у багатонаціональних організаціях 4. Особливості підготовки резерву управлінських кадрів 4.1 Підготовка управлінських кадрів 4.2 Формування кадрового резерву 5. Практичні завдання Висновки Список використаної літератури ВступНайбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни. Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці). Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий колектив. Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту). 1. Теоретичні завдання 1.1 Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями посад в організаціїКласифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності. Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи тій посаді, вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти). За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані.
Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку. Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконуванні ними роботи й терміни їхньої підготовки: Висококваліфіковані. Особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і наладка складного обладнання, виготовлення меблів тощо) Понад 2-3 роки, періодичне стажування, великий практичний досвід роботи. Кваліфіковані. Складні роботи (метало - та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні тощо) 1-2 роки, чималий досвід роботи. Малокваліфіковані. Нескладні роботи (апаратурні, деякі складальні, технічний нагляд тощо). Кілька тижнів, певний досвід роботи. Некваліфіковані. Допоміжні та обслуговуючі (вантажники, т гардеробники, прибиральники тощо). Не потребують спеціальної підготовки. Ці класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності (або її динаміки) окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними. Це дає змогу не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші Структурні зміни, їхні рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів. На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро-, так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції: Інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговування населення. Включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку. Підвищення частки допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою). Зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-експлуатаційників), що може значною мірою задовольнятись за рахунок безробітних з категорій керівників та спеціалістів. Уповільнення темпів зниження частки мало - та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні п'ять років технічного переозброєння діючих підприємств. Інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою. Формування ринкового механізму та системи державного регулювання ринку праці потребують урахування цих та інших об'єктивних тенденцій, їхнього позитивного та негативного впливу на функціонування економіки в цілому та окремих підприємств. Управління трудовими ресурсами, забезпечення їхнього ефективного використання потребує обов'язкового формування системи оцінки трудового потенціалу підприємства. З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому визначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.
До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо. Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці береться, як правило, чисельність тільки промислово-виробничого персоналу). Водночас поширення процесів інтеграції промислових систем з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами робить таке групування персоналу все умовнішим. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники. Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать &quo ;Директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, І виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний {інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників. Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо. До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське (Обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо. Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників. В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає. Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями. Професія - це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність - це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії. Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника тощо. Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, від рівня технічного розвитку.
Коли груп браку структур динамки, потрбних для усталено модел «нац», то логчнше й нтелектуально чеснше визнати, що це не «наця», а якесь «нижче» утворення на штаб етнчно групи чи племен»[80]. Отже, визначати мсце нац, яка складною системою, посилаючись лише на один, нбито «виршальний», критерй, було б явним редукцонзмом. Зрештою, сам термн «наця» «полсемантичним частогусто аморфним»[81], отже, застосування нормативних критерв щодо нього призводить до понятйно плутанини. Визнаючи ц зауваження Г. Грабовича цлком слушними, все ж таки звернемо увагу на деяк прогалини в його систем аргументв. Поперше, критикуючи ¶. ЛисякаРудницького за «оцночний» характер його мркувань, Г. Грабович сам удаться до такого роду суджень, наголошуючи на певних моральних втратах вд застосування геAелвсько дихотом та вдгалужень у суспльнй практиц. Подруге, цлковите заперечення згаданих бнарних класифкацй хибу на однобчнсть: у певнй систем аналтичних координат ц класифкац можна застосовувати досить продуктивно
1. Суть нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка
2. Класифікація та основні властивості провідникових матеріалів
4. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування
5. Класифікація нервової системи та її будова
9. Хронічний неспецифічний, клінічний перебіг, класифікація, критерії діагностики та принципи лікування
10. Поняття та класифікація управлінських рішень. Конфлікти в організації
11. Зміст та класифікація мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів
13. Класифікаційні суспільства та їх роль у забезпеченні безпеки мореплавства
14. Джерела антропогенного забруднення та класифікація забруднень
15. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
16. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
17. Поняття та форми державного устрою
19. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
20. Склад і класифікація об’єктів бухгалтерського обліку в комерційному банку
21. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
25. Класифікація грунтообробних машин. Плуги загального призначення
26. Кваліфікаційні та етичні вимоги до облікових працівників
27. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки
28. Класифікація отруйних речовин
29. Застосування права як особлива форма його реалізації
30. Особливості інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ та шляхи його оптимізації
31. Припинення чинності патенту та визнання його недійсним
32. Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
33. Трудовий договір та порядок його укладення
34. Типологічна класифікація мов світу
35. Комп’ютерні віруси. Класифікація
36. Проблеми комунікацій та доступу до інформаційних ресурсів у програмі ЮНЕСКО
37. Специфікація та виокремлення особливостей художнього методу в творчості Чарльза Діккенса
41. Паритет купівельної спроможності (РРР) та методи його визначення
42. Економічна сутність та форми оплати праці
43. Мета і напрямки класифікація витрат
44. Припинення трудового договору: загальна класифікація підстав
45. Методи навчання: їх класифікація і характеристика
46. Суть процесу навчання та засоби його активізації
47. Вимірювання тиску: класифікація приладів
48. Акцентуація рис характеру. Класифікація типології особистості
49. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
50. Класифікація важковиховуваних дітей
51. Класифікація закладів ресторанного господарства
52. Бюджетний процес України та етапи його реалізації
53. Фондовий ринок та перспективи його розвитку в Україні
57. Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їх економічна ефективність
58. Українські легенди про "Триблаженне древо", смерть Адама та главу його
59. Сучасні форми та системи оплати праці
60. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
61. Продюсирование как форма управления персоналом в музыкальной индустрии
62. Форми співучасті та види співучасників у злочині
63. Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
65. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
66. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
67. Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме
68. Етикет та його національні особливості
69. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
73. Види, форми та методи внутрішнього банківського контролю
74. Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання
75. Аудиторський ризик та його визначення
77. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
78. Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
80. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
81. Поняття національного доходу та його використання
82. Поняття та види форм державного устрою у зарубіжних країнах
83. Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні
84. Форми та системи праці. Підстави розірвання трудового договору
89. Імператор Олександр Другий та його реформи
90. М.В. Ломоносов та його вклад в розвиток хімічної науки, фізики та техніки
91. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
92. Генеральний Секретаріат та його склад
93. Адаптація та асиміляція як основні форми існування етносу в полікультурних вимірах соціуму
94. Джанні Родарі та його книги для дітей
95. Специфіка англійського реалізму та його втілення в творчості Чарльза Діккенса
96. Аналіз епічного твору: І.П. Котляревський та його поема "Енеїда"