![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Формування умінь і навичок виразності голосного читання в учнів початкової школи |
Вступ Виразному читанню, як одному з основних видів мовленнєвої діяльності, притаманні всі її функції: виховна, комунікативна, пізнавальна, естетична. Виразне читання є не лише цінним загальноосвітнім умінням, а й важливим засобом виховання і розвитку мовленнєвої та естетичної культури учнів. Уміння виразно читати розглядається як комплексне інтелектуально-емоційне утворення, яке охоплює низку інших умінь. Оволодіння ним є складним і поступовим процесом. Тепер співіснують різні визначення сутності поняття «виразне читання у школі». Одні автори ототожнюють його з художнім читанням, інші – звужують це поняття до використання інтонаційних засобів виразності. Ці розходження зумовлені різним розумінням співвідношень у читанні логічного, образно-емоційного та естетичного аспектів. Ще К.Д. Ушинський пропонував учителям поєднувати у навчанні виразному читанню логічну та емоційну сторони. На розвиток навички виразного читання вплинула методика К. Станіславського, у якій вже існуючі підходи доповнювались залученням творчої уяви читача, необхідністю природного звучання мовлення, виявом авторської позиції. Виразне читання школярів об’єднує такі напрямки – розвиток техніки мовлення, підвищення культури мовлення та оволодіння емоційно-логічними засобами виразності. Вироблення навички виразного читання базується на знаннях теорії виразного читання: техніки мовлення, засобів логіко-емоційної виразності читання, позамовних засобів виразності в процесі читання; на вміннях підготувати твір для читання та аналізу. Уміння і навичка виразного читання мають загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, сприяють саморозвитку і самовираженню особистості дитини. Актуальність дослідження зумовлена обмеженістю вивчення проблеми формування і розвитку уміння і навички виразного читання в учнів початкової школи в теоретичному і практичному аспектах. Проблема дослідження Вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання в учнів початкової школи шляхом впливу на фактори, що підвищують якість читання. Мета дослідження Вивчення вимог до формування і розвитку читацьких умінь і навичок молодших школярів, спрямованих на вдосконалення виразності читання як основного компоненту навички читання. Об’єкт дослідження – формування уміння і навички голосного читання. Предмет дослідження – шляхи формування і вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання. Завдання дослідження I. Розробка методичних основ дослідження теорії виразного читання. II. Обгрунтування критеріїв ефективності, які будуть використані під час методики опрацювання та в процесі розгляду особливостей читання творів різних жанрів. III. Розробка авторських підходів щодо використання матеріалу для формування і вдосконалення навички голосного читання. IV. Обгрунтування їх раціональності. V. Вивчення системи умов, які будуть запорукою ефективності. Гіпотеза дослідження Вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання буде більш ефективним, якщо воно відбуватиметься у процесі систематичного, цілеспрямованого використання практичних завдань, які підвищують якість читання.
Основні етапи дослідження та їх характеристика I. Вивчення теоретичних основ виразного читання, компонентів навички читання, характеру взаємозв’язків між вищеназваними компонентами. II. Визначення і відбір шляхів формування і вдосконалення навички голосного читання в учнів початкової школи. III. Вивчення, аналіз та узагальнення остаточних результатів експериментальної роботи. Методи дослідження а) констатуючий етап: аналіз літературних джерел, метод теоретичного дослідження, спостереження, вивчення шкільної документації, творчих робіт учнів, бесіда, вивчення передового педагогічного досвіду; б) формуючий етап: педагогічний експеримент, спостереження, методи математичної та статистичної обробки контрольних зразків, прогнозування, моделювання; в) підсумковий етап: методи теоретичного узагальнення. Наукова новизна дослідження В процесі дослідження розроблені теоретичні основи технології використання дидактичних матеріалів, що сприяють формуванню і розвитку навички читання, вивчено навчальний потенціал вправ і завдань, здійснено їх порівняльний аналіз, визначено ефективність використання на кожному уроці читання, обґрунтовано дидактичні умови оптимального вибору завдань в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів. Теоретичне завдання дослідження У роботі поглиблюються і розширюються дидактичні категорії «читацькі уміння і навички», «смислова і технічна сторони читання», «теоретичні основи виразного читання», «особливості читання», «методика опрацювання», доповнюються фактори, які впливають на якість читання, встановлюються закономірності використання практичних завдань і вправ із врахуванням психолого-педагогічних та дидактичних умов. Практичне значення дослідження Практичне значення пропонованих авторських пропозицій полягає у розробці на основі психолого-педагогічного експерименту конкретних рекомендацій щодо вибору і використання практичних засобів формування навички читання та підвищення на цій основі ефективності процесу засвоєння навчального матеріалу. 1. Теоретичні основи виразності читання 1.1 Зміст виразного читання у навчальній діяльності молодших школярів Виразного читання ми починаємо навчатись у школі, насамперед на уроках з розвитку мовлення, але засвоюємо його впродовж усього життя. Виразне читання обов’язково повинно бути якісною ознакою культури мовлення кожної людини. Якість мовлення прямопропорційна розумовому, духовному, етичному й естетичному, емоційному розвиткові. Виразність мовлення формується мовленням середовища та авторитетів, художньою літературою. Таким чином виробляється чуття мови, образу, емоцій. Адже з допомогою мови люди передають свої почуття і переживання, захоплення і здивування, радість, горе, які передбачають комунікативні цілі, служать засобом самовираження. Найважливішою практичною основою виразного мовлення є виразне читання, тому навчитися його повинен кожен, чия професійна діяльність пов’язана з усним словом. А оскільки живе слово здатне творити чудеса, то варто докладати зусиль, щоб творилася краса людського мовного спілкування. Тепер співіснують різні визначення сутності поняття «виразне читання у школі».
Одні автори ототожнюють його з художнім читанням (декламаційним мистецтвом), інші – розуміють як читання, що вимагає спеціальних умінь, треті – звужують це поняття лише до використання інтонаційних засобів виразності. Ці розходження зумовлені різним розумінням співвідношення у читанні логічного, образно-емоційного та естетичного аспектів. Ще К.Д. Ушинський пропонував учителям поєднувати у навчанні молодших школярів виразному читанню логічну та емоційну сторони. На становлення методики виразного читання помітно вплинула методика К.С. Станіславського, за якої існуючі підходи доповнювались такими важливими вимогами як залучення творчої уяви читача, необхідність природного звучання мовлення, співпереживання героям, вияв авторської позиції. Виразне читання – мистецтво складне і синтетичне. Складне тому, що визначається взаємозв’язаністю багатьох розділів і підрозділів теоретичних і методичних положень, які в цілому спираються на мовознавство (граматику), літературознавство, психологію, логіку, естетику, фізіологію і педагогіку; складне ще й тому, що не легко у засвоєнні положень, а для використання їх як основного засобу впливу на особистість через твори художньої літератури і власне слово треба виробити певні навички й уміння, які теж даються не легко. Вироблення навички виразного читання базується на знаннях теорії виразного читання. Потрібно добре знати техніку мовлення у єдності її елементів як необхідну передумову словесної дії і правильно нею користуватися (управляти диханням у процесі мовлення, читання, володіти правильною і чіткою дикцією, силою, чистотою і висотою голосу, орфоепічними нормами вимови). Високому результату словесної дії мають передувати добрі знання техніки мовлення. Якщо не мати відповідно підготовленого, розвиненого мовленнєвого механізму, то високих результатів словесної дії не досягти. Техніка мовлення складається з таких елементів: – дихання-фізіологічної основи мовлення; – голосу-головного інструмента читця; – дикції-чіткого вимовляння звуків, слів, виразів; – орфоепії-правильної літературної вимови. Основу розвитку техніки мовлення створює правильна постановка дихання, яка здійснюється завдяки вправам дихального апарату. Від правильного дихання залежить сила і рівномірність звучання мови, зміст і краса мовлення. Дихання безпосередньо пов’язане з паузами, а паузи диктуються змістом і членують потік мовлення на мовні такти. Часте набирання повітря під час читання створює нічим не виправдані паузи, а це в свою чергу впливає на красу мовлення. Дихання з широкими інтервалами позбавляє читця можливості робити необхідні за змістом паузи і врешті призводить до монотонного мовлення. Отже, дихання може відіграти відповідну роль у процесі читання лише за тієї умови, коли читець правильно ним керуватиме. У керованого дихання вдихання, видихання і паузи підпорядковані волі читця. Логічна й емоційна сторони мовлення потребують від мовця певної організації цього процесу: швидкого вдихання і повільного видихання, уміння керувати витратою повітря. В процесі такого дихання повітрям слід наповнювати всі ділянки легень.
В связи с этим небезынтересны некоторые взгляды Лапласа на принципы преподавания, высказанные им в его лекциях, читанных в Нормальной школе. По поводу основных положений геометрии Лаплас говорил: «В преподавании не надо настаивать на том, чему нехватает строгости в доказательствах и надо предоставить дискуссию о них геометрам-метафизикам, по крайней мере, до тех пор, пока они не выяснятся настолько, что не оставят ни малейшего облачка в уме начинающих. Даже наиболее точные науки заключают в себе некоторые общие положения, которые постигаются своего рода инстинктом, не позволяющим сомневаться в них, и которыми хорошо руководствоваться вначале. Проследив за ними во всех вытекающих из них последствиях и укрепив умы длительными упражнениями в искусстве рассуждать, можно уже без риска вернуться к этим положениям, которые теперь представятся уже с более широкой точки зрения; тогда меньше опасности впасть в заблуждение при попытках доказать их более строго. Если слишком сильно настаивать на точности Их доказательства вначале, то можно опасаться того, чтобы напрасные тонкости не породили ложных представлений, которые потом трудно будет выправить Вместе с тем, если полезно избежать тонкостей ложной метафизики, стоит также приучать разум не принимать с полным доверием ничего, кроме вещей, проверенных в совершенстве»
1. Формування в учнів умінь розв’язувати задачі на рух
2. Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання
3. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь під час вивчення лексики
4. Формування у молодших школярів комунікативних умінь і навичок на уроках рідної мови
5. Основні підходи у формуванні вмінь монологічного та діалогічного мовлення у загальноосвітній школі
9. Індивідуальний підхід до учнів як умова ефективної педагогічної роботи
10. Сутність і зміст педагогічної етики
11. Наступність у формуванні цілісних знань про живу природу в учнів 5–7 класів
12. Методика формування загально трудових вмінь танавичок учнів
14. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
15. АПК, його галузева структура і необхідність формування
16. Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації
17. Морфологічні засоби виразності мови
18. Складність і драматизм умов розвитку літератури 1900-1930 рр.
19. Еластичність попиту та формування цінової політики фірми
25. Формування навички швидкого читання у молодших школярів
26. Формування правової свідомості учнів
27. Формування уваги на уроках читання у початкових класах
28. Діяльність озер та боліт у формуванні мінеральних ресурсів
29. В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)
30. Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"
31. Идеи декабризма в комедии Грибоедова "Горе от ума"
32. Образ Чацкого в комедии "Горе от ума"
34. Просвещение, наука, педагогика в понимании персонажей комедии "Горе от ума"
35. Проблема выражения авторской позиции в комедии А. С. Грибоедова "Горе от ума"
36. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
41. Інвестиційна діяльність страхових компаній
42. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
45. Художественный мир комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума»
46. Своеобразие конфликта комедии "Горе от ума" Грибоедова
47. Софья и Лиза в комедии А.С. Грибоедова «Горе от ума»: два характера и две судьбы
48. Софья в комедии Грибоедова "Горе от ума"
49. Сюжет и композиция "Горя от ума"
50. Фамусовская Москва в комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума»
51. Молчалин и Софья. Значение образов в комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума»
52. Дух времени в "Горе от ума"
53. Александр Сергеевич Грибоедов "Горе от ума". Трагедия Чацкого
57. Век “ нынешний ” и век “ минувший ” в комедии Грибоедова “ Горе от ума ”
58. Новаторство комедии "Горе от ума"
59. Новаторство комедии "Горе от ума"
60. Комедия А. С. Грибоедова "Горе от ума"
61. Идеи декабризма в комедии Грибоедова "Горе от ума"
62. Роль внесценических персонажей в комедии "Горе от ума"
63. Современна ли комедия А.С.Грибоедова "Горе от ума"
64. Комедия "Горе от ума" А.С.Грибоедова - реалистическое произведение
66. Комедия А. С. Грибоедова Горе от ума
68. Життя і творчість Івана Франка
69. "Горе от ума" в историко-литературной перспективе
73. Характер основного конфликта в комедии Грибоедова "Горе от ума"
74. Современна ли комедия А.С. Грибоедова "Горе от ума"
75. Маркетингова сутність реклами
76. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
77. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
78. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
79. Поняття та сутність менеджменту
80. Відповідальність за порушення податкового законодавства
81. Дискриминация профессиональных прав ученых как фактор «утечки умов»
82. Индивидуальные особенности мышления. Характеристика основных качеств ума
83. Демократія: сутність, доктрини, різновиди
84. Діяльність римських магімтратів
89. Необережність як форма вини
90. Матераільна відповідальність працівників
91. Ограничение человеческого ума
93. Суспільна свідомість та її структура
94. Трактат Плотина "Об уме, идеях и сущем" (5, V.9) в связи с проблемой природы
95. Сбалансованість бюджета України
96. Международная миграция рабочей силы и «перекачка умов»
97. Інтегральна ефективність діяльності
99. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації