![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Центральна рада: досягнення та прорахунки |
План: 1. Вступ 2. Розділ І: Досягнення Центральної Ради України 3. Розділ ІІ: Прорахунки Центральної Ради України 4. Розділ ІІІ: Аналіз Конституції Центральної РадиУкраїни 5. Заключна частина: Висновки 6. Список використаної літератури Вступ. В історії України ХХ сторіччя період визвольних змагань,відновлення української державності після її повної втрати наприкінці XVIII сторіччя є предметом особливої уваги. Українська Народна республіка була першою українською державою ХХ сторіччя. А творилася вона силами Української Центральної Ради, історія якої, нажаль, не існувала в радянській історичній науці — як результат маємо надзвичайно низьку наукову розробку теми. Лише її безпосередніми діячами здійснювалось вивчення і осмислення історії Центральної Ради,але це,по понятих причинах, робилося досить суб’єктивно. І тому питання про діяльність УЦР, вивчене об’єктивно і з тверезим поглядом із сьогодення, має надзвичайну важливість для розуміння процесів тогочасного державотворення, що, до речі, дуже схожі на сучасності. Метод історизму вимагає від дослідника чіткого розуміння досліджуваних питань. Отже, по-перше, треба розглянути ті події, що передували виникненню Центральної Ради і супроводжували її існування. 27 лютого 1917 року в Росії почалася революція, що нанесла могутній руйнуючий удар по царській владі. Ще 26 лютого головаДержавної думи Я. Родзенко отримав підписаний Миколою ІІ указ про призупинення діяльності Державної думи до початку квітня. Але Думська Рада старійшин того ж дня обрала Тимчасовий комітет, якому вручила “диктаторську владу” над країною. Вже 1 березня ці новини дійшли до народних мас Києва. Але ще раніше, 28 лютого, про це дізнався Голова комітету Південно-західного фронту Всеросійського союзу міст, кадет і член ТУП одночасно, який негайно зібрав свій комітет,до складу якого входило багато ТУП’івців. Нарада мобілізувала діяльність ТУП. 3 березня в клубі “Родина” відбулися збори ТУП, на яких і виникла ідея створення Центральної Ради. Два дні тривали дебати про склад Центральної Ради, в яких перемогла концепція Д. Антоновича про партійний її принцип. Закінчилася організація Центральної Ради 7 березня, коли було обрано президію Центральної Ради. Головою її став М. С. Грушевський, заступниками — Д. Дорошенко і Ф. Крижановський. Ось так, в березні 1917 року сформувалася на Україні нова могутня політична сила, що взяла на себе питання про керування Українськими землями. Розглянемо ж, аналізуючи діяльність Центральної Ради, хто був правий: діячі Центральної Ради, вважаючи її єдиною силою, достатньо могутньою для формування національної автономії або, навіть, незалежності, чи радянські історики, що вважали її проявом націоналізму та контрреволюції. Розділ І. Досягнення Центральної Ради України. Початок консолідації національних сил та визначення прагнень Центральної Ради. З самого початку, як підмітив Д. Дорошенко, революція йшла “без хребетного стержню”1. З ним погоджується О. Лотоцький, який вважав, що з перших днів березня ”українство йшло не власним шляхом національним, а в фарватері російської революції”2.
З приїздом до Києва М. С. Грушевського, ситуація змінюється. Вже перший з’їзд, в якому він брав участь, визначив, що “тільки демократично-федеративна республіка у складі Росії з національно-територіальною автономією України забезпечить права українського народу”3. Боротьба за національно-територіальну автономію України у складі Росії стала провідною лінією в діяльності Центральної Ради в 1917 році. І хоча тоді М. С. Грушевський зазначав: “Однієї автономії не вистачить, якщо Росія, з котрою вона < Україна > буде зв’язана, зостанеться державою централізованою. Росія повинна стати федеративною державою”3, він навіть не здогадувався, що Центральна Рада зуміє досягти незалежності України. І Універсал і досягнення автономії України. 19 травня 1917 року відбувся візит О. Керенського до Центральної Ради, що у виступі своєму ще раз перекинув питання про автономію України на Всеросійські Установчі збори. Тоді М. С. Грушевський, підсумовуючи зустріч, попередив міністра, що Центральна Рада не бере на себе відповідальність за можливі наслідки, якщо цього не станеться. О. Керенський не звернув тоді увагу на цей тиск, і даремно. Вже 10 червня, коли текст Універсалу було затверджено, В. Винниченко оголосив його делегатамВсеукраїнських військових зборів. Питання, що тривало довгі місяці, було вирішено за декілька днів. Розглянемо ж, які питання оговорював І Універсал Української Центральної Ради. По-перше (і це, безсумнівно, найголовніше), він проголошував автономію України у складі Росії. І тут треба звернути увагу ось на який факт. Хоча тенденція щодо повної незалежності України вже існувала в ті часи, однак в тій політичній ситуації, що існувала в світі, слабка та “незалежна” українська держава була б миттю поділена між державами-переможцями І Світової війни. Тому ставка саме на автономію була зроблена вірно. По-друге, згідно з І Універсалом, створювалася державна казна та податкова система. По-третє, він закликав народ змінити адміністрацію на місцях. Усі ці кроки відповідали процесу створення нової держави. І Універсал дав Тимчасовому уряду зрозуміти, що Центральна Рада — не лялька в їх руках, це повноправний, керуючий цілою нацією механізм, і цей механізм можна буде перемогти аби що силою. Жовтневі події 1917 р. у Києві. ІІІ Універсал: Проголошення Української Народної Республіки. Після повідомлень про переворот у Петрограді українські більшовики почали закликати маси до повстання з метою захопити владу. Але їх дії не мали жодного успіху. Владу отримав створений Малою радоюКрайовий комітет охорони революції в Україні, який підлягав Центральній Раді. Йому підпорядковувалися з метою охорони революції всі органи влади означеної території, а також усі сили революційної демократії. До комітету поряд із представниками УЦР та українських політичних партій увійшли представники російської та єврейської демократії. Українська більшість УЦР не обрала чіткої позиції стосовно перевороту в Петрограді, а відповідальність за те, що діялося в Петрограді, покладала як на уряд, так і на більшовиків. При цьому зростало напруження у стосунках штабу КВО та УЦР.
Для покращення своїх позицій УЦР 27 жовтня ухвалила резолюцію про владу в країні, що фактично позбавила права на владу більшовиків. Висновок був такий: „українська ЦР висловлюється проти повстання в Петрограді й енергійно боротиметься з усякими спробами підтримати бунти в Україні". Проте наслідки виявилися невтішними. Штаб округу, знехтувавши резолюцію, відмовився від співробітництва з Крайовим комітетом, а більшовики заявили про свій вихід із Малої ради.Крайовий комітет оголосив про свій розпуск, не бажаючи відповідати за наступні події. Мала рада, обговоривши на своєму надзвичайному засіданні рішення Крайового комітету, почала шукати виходу зі становища, що склалося. 28 жовтня до Києва прибула з фронту підтримка штабові КВО. Оточивши о 18 год. Маріїнський палац, частини штабу КВО заарештували утворений напередодні більшовицький ревком. Події у Києві свідчили про дезорієнтацію суспільства в політичних питаннях. Повстання було абсолютно неорганізованим, чим і виявило свою непідготовленість. Результатом стала капітуляція сил КВО, чим і скористалася ЦР, взявши владу у свої руки. 28 жовтня Генеральний секретаріат, який кілька днів залишався в тіні, перебрав функції ліквідованого Крайового комітету охорони революції.Він вирішив узяти у свої руки справи військові, продовольчі та шляхи сполучення. 30 жовтня загальні збори УЦР заслухали доповідь М.Грушевського про проект конституції України. Ішлося в ній про Українську республіку як складову частину федеративної Російської держави. Було поширено владу Генерального секретаріату на Херсонську, Катеринославську, Харківську, Таврійську (без Криму), Холмську й частково Курську та Воронезьку губернії. Центральна Рада вжила заходів щодо припинення військових дій у Києві та демократизації штабу КВО.Це спростовувало повністю думку про захоплення влади Центральною Радою. Можна сказати, що на той час в Україні не існувало політичних сил, впливовіших за Центральну Раду. Але питання влади на місцях вирішувалося не скрізь однаково. Так, у Харкові з надходженням повідомлення про повстання в Петрограді виник військово-революційний комітет, а рада робітничих і солдатських депутатів проголосувала за утворення об'єднаного демократичного уряду країни. По кількох днях вона схвалила акт проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки. Однак у загальноукраїнському масштабі альтернативи УЦР не було. Київ поступово перетворювався на важливий політичний центр. Навколо нього гуртувалися як українські політичні сили, так і організації російських та єврейських революційно-демократичних партій. Ця тенденція виразно простежується у виступі М.Рафеса 26 жовтня на засіданні Київської міської думи. Лідер бундівців під впливом більшовицького перевороту заявив: „Наше щастя, що ми живемо в Україні, де є Українська Центральна Рада, до голосу якої прислухається все населення". 7 листопада Центральна Рада ухвалила 3-й Універсал, який проголосив створення Української Народної Республіки у федеративному зв'язку з Російською державою. Як територія УНР ним визначалися „землі, заселені у більшості українцями".
З цього погляду практичний процес державотворення був просунутий уперед майже в абсолютній відповідності з концепцією Української революції, з реформістською платформою лідерів Центральної Ради. Тому Д. Дорошенко зовсім не випадково наводить слова з промови М. Грушевського після виголошення на пленумі Ради постанови Тимчасового уряду й Другого Універсалу: «Ми вступаємо на вищий щабель і дістаємо фактичну автономію України з законодатним і адміністративним органом — Радою і Секретаріатом. Ми повинні знати, дістаючи ці органи, що треба все об'єднати під їх управою, щоб від моральних форм власти ми перейшли до правової власти»[450]. Д. Дорошенко вважає, що «це був момент тріумфу для політики Грушевського, і Ц. Рада зробила свойому провіднику цілком заслужену овацію»[451]. *** Момент досягнення Українською революцією важливого рубежу збігся з загостренням ситуації в країні, з посиленням позицій правих сил. Особливого забарвлення перебіг кризи набув в Україні, передусім у Києві. Сталося так, що саме на час ухвалення Другого Універсалу припало солдатське заворушення, що набуло гучного розголосу як «виступ полуботківців»
1. Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства
2. Свобода та межі підприємницької діяльності
3. Професіоналізм, культура та дисципліна управлінської діяльності
4. Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
5. Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали
9. Функції Верховної Ради та Кабінету Міністрів
10. Економічное районуванне, його суть та значення
11. Благоустрій та озеленення центральної частини м. Миколаєва
12. Значення дикорослих плодів та ягід у житті людини
14. Поняття банкрутства в історичному та практичному значенні
16. Китайська стіна, шовковий шлях та їх історичне значення
17. Образование Украинской Центральной Рады и сущность ее политической программы
18. Проголошення УНР. IV Універсал Центральної Ради
19. Українська республіка в часи Центральної Ради
21. Поняття та значення дизайну в творчій діяльності
26. Механізм та біологічне значення запалення
29. Роль та значення окремих країн і регіонів у міжнародній економіці
31. Гра як метод навчання. Її пізнавальне та виховне значення
33. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
34. Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради
35. Методика вивчення методів практичного виявлення та вимірювання радіоактивного випромінювання
36. Економічна сутність ПДВ, його роль та значення
37. Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку
41. Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві
42. Статистичні індекси та їх значення в економічних дослідженнях
44. Значение сна и сновидений. Предупреждение нарушений сна
45. Кораллы. Разнообразие и значение
46. Боливия - гоударство в Центральной части Южной Америки
47. Проблема занятости трудовых ресурсов, их численность. Центральный экономический район.
48. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
50. Центральный экономический район
51. Анализ рынка углеводородов стран Центральной и Южной Азии
53. Значение газа и перспективы развития газовой отрасли в Казахстане
58. Значение срока в Гражданском праве
59. Цивільний та арбітражний процес
60. Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"
61. Судебная реформа в XIX веке и ее прогрессивное значение
62. Судебник 1550 года, его историческое значение
64. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
65. Структура, содержание и значение общей части Налогового кодекса России
66. Захист прав та iнтересiв вiдповiдача в цивiльному процесi
67. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни
69. Трудовой договор, его значение и особенности в современных экономических условиях
73. Основные черты и значение "Серебряного века" для культуры России
74. Символы рыб, морских животных и обитателей воды: их значение (семиотика)
75. Падежи: второй родительный и предложный. Функции и значения
76. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
77. Почему повесть "Княжна Мери" занимает центральное место в романе "Герой нашего времени" ?
78. Почему повесть "Княжна Мэри" занимает центральное место в романе "Герой нашего времени"?
80. Советско-финская война 1939-40г. Итоги и значения
81. Значение православного воспитания в государстве Киевская Русь
83. Люблiнська унiя 1569 р. та ii наслiдки для Украiни. Брестська унiя та посилення нацiонального гнiту
84. Концепция Л.Н. Гумилева "Этногенез и биосфера земли" и ее значение в развитии философии истории
85. Страны Центральной и Восточной Европы (шпаргалка)
89. Лекарственные вещества, угнетающие центральную нервную систему
90. Криминологическая классификация (типология) преступников, ее основания и практическое значение.
91. Уголовный закон: понятие, признаки, значение
92. Значение свободноживущих азотофиксирующих бактерий рода Azotobacter в азотном балансе почв
95. Значение взаимоотношений в семье в развитии ребенка, его будущей жизни
96. Союз России и Белоруссии. Военно-политическое значение, перспективы развития
97. Расчет прочности центрально растянутых предварительно напряженных элементов
99. Центральная двигательная система
100. Анализ суждений детей о значении понимания другого человека и самого себя