![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История отечественного государства и права
Українська республіка в часи Центральної Ради |
Реферат На тему: Українська республіка в часи Центральної Ради Українська республіка в часи Центральної Ради Перша світова війна значно загострила політичні, соціально-економічні суперечності в Росії, радикалізувала народні маси. Все це та ще й військові невдачі на фронті прискорили вибух революції у лютому 1917 року. Соціально-політичні обставини докорінно змінилися, самодержавний режим був знищений, влада в російській державі перейшла до Тимчасового уряду. Питання державного самовизначення України з перших днів Лютневої революції привело до виникнення у березні 1917 р. загальноукраїнського громадсько-політичного центру Української партії. Центральної Ради. До неї ввійшли представники всіх українських партій, а провідну роль у ній відігравали помірковані ліберали з Товариства українських прогресистів та соціал-демократи. Президентом Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського добре відомого та авторитетного діяча, котрий повернувся із заслання. В умовах загальнонаціонального піднесення і безпорадності Тимчасового уряду 23 червня Центральна Рада видала Перший Універсал, в якому проголосила закладення основ автономного ладу в Україні та необхідність вироблення владних законів. Незабаром був утворений Генеральний Секретаріат - перший уряд автономної України на чолі з Володимиром Винниченком. Генеральний Секретаріат складався з восьми міністрів: генеральним писарем став П. Христюк, секретарем військових справ С. Петлюра, міжнаціональних справ С. Єфремов, фінансових справ Х. Барановський, земельних справ Б. Мартос, судових справ В. Садовський, харчових справ М. Стасюк, освітніх справ І. Стешенко. Крім безпартійного Барановського, всі секретарі належали до соціалістичної орієнтації. 16 липня Центральна Рада проголосила Другий Універсал, який сповістив, що питання автономії України мають у подальшому вирішити Всеросійські установчі збори. Тимчасовий уряд погоджувався визнати найвищим органом виконавчої влади України Генеральний Секретаріат, влада якого поширювалася на п'ять із дев'яти губерній краю - Київську, Полтавську, Волинську, Подільську та Чернігівську. Уряд мав, як передбачалося, з одного боку звітувати перед Центральною Радою, а з другого затверджуватися Тимчасовим урядом. Таким чином, йдеться поки лише про досить примарну автономію, але аж ніяк про державний суверенітет. Проте навіть таке несміливе просування до самостійності було &quo ;підкоректоване&quo ; відхиленням Тимчасовим урядом документу &quo ;Основи найвищого управління Україною&quo ; та виданням Петроградом &quo ;Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні&quo ; від 17 серпня 1917 року. Вже сама назва підкреслює, а подальші статті стверджують, що Генеральний Секретаріат є органом Тимчасового уряду, а не Центральної Ради - вищого органу народного представництва в Україні. Остання фактично перетворювалася на якийсь дорадчий орган при Генеральному Секретаріатові, позбавлений законодавчих прав. Як видно, російський уряд на чолі з О. Керенським не мав на думці дійсну автономію України, а, швидше, звичне царське генерал-губернаторство, адже параграфи Інструкції майже скасовували автономію.
Проте незважаючи на такий дискримінаційний характер цього документа, Центральна Рада все ж ухвалює, за словами Винниченка, &quo ;першу дійсну і дієву Конституцію України&quo ;. Досягши угоди з Тимчасовим урядом Центральна Рада могла тепер братися за управління країною. Однак дуже швидко виявилося, що українському уряду гостро бракує волі, уміння управляти державою. Замість швидкого вирішення нагальних проблем, таких як відновлення правопорядку, забезпечення міст продуктами, організація роботи залізниць, ефективного розв'язання земельного питання, київські урядовці гаяли час у безкінечних суперечках про межі своєї влади. Захоплені власною революційною риторикою, молоді та недосвідчені українські політики намагалися відмежуватися від старого ладу. Особливо промовистим у цьому відношенні було їх ставлення до військових та чиновників. Ідеологи Центральної Ради, відкинувши готовність прекрасно дисциплінованих і споряджених військових формувань заприсягти на вірність Центральній Раді, доводили, що революція усувала необхідність регулярної армії. Аналогічним було їхнє ставлення до державних службовців, які були для них уособленням старої гнобительської буржуазної держави, а голова уряду Винниченко назвав їх &quo ;найгіршими і найшкідливішими людьми&quo ;. Проте вже незабаром стало зрозумілим, що управляти країною без армії та чиновників неможливо. По Україні ширилась анархія й безладдя. Більшовицьке збройне повстання в Петрограді змінило еволюційний хід реформ на кардинально революційний, призвело до швидкого розмежування сил в Україні. Більшовики зосередилися, в основному, в східних промислових районах (Донбас, Харків). Жовтневий переворот привів до влади більшовицьку партію на чолі з Володимиром Леніним, яка ставила собі за мету перебудову соціально-економічного життя країни на комуністичних засадах. Утвердження радянської влади в Україні почалося відразу після перевороту в Петрограді. У великих містах Донбасу та на короткий час ще майже в десяти містах України більшовики взяли владу без збройної боротьби. В інших регіонах країни соціальна база більшовиків була слабкою, авторитет незначним. Позбавлена всяких зобов'язань та рятуючи край від анархії, 22 листопада Центральна Рада проголосила Третій Універсал, яким оголошувалося створення Української Народної Республіки (УНР) як автономної державної одиниці, але в складі Російської республіки, яка має стати федерацією вільних і рівних народів. Юрисдикція УНР поширювалася на дев'ять українських губерній: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, Таврійську (без Криму), а долю Курщини, Холмщини, Вороніжчини й інших територій з українською більшістю мала вирішити організована воля самого народу. Третій Універсал став насправді першим самостійним державно-правовим документом України у новітній історії, для якого характерна конституційна спрямованість. Він відзначався демократичними засадами, прагненням розв'язати національне питання. Водночас у ньому не йдеться про відокремлення від Російської республіки, а навпаки стверджується потреба у збереженні єдності, прагнення стати &quo ;федерацією рівних і вільних народів&quo ;.
Сама Центральна Рада хоча й проголошує себе вищим органом державної влади в Україні, все ж таки вважається тимчасовим органом - до скликання Установчих Зборів України. Отже, державність України у той період виникла не як безпосередній наслідок широкого національного руху, а як природна реакція на розпад централізованої влади Російської імперії, як засіб запобігти внутрішньому занепаду. У цьому суть і драматизм того історичного моменту, що багато в чому визначило подальший перебіг подій та їх трагічних фінал. Сподіваючись, що Центральна рада стане стабілізуючим чинником в анархії, що поширювалась, владу українського уряду визнали і неукраїнські партії, більшість рад і навіть більшовики (хоча для останніх це був вимушений і тимчасовий крок). На той час Центральна Рада ще користувалася підтримкою значної частини населення, що довели результати виборів до Всеросійських Установчих зборів, на яких українські партії одержали понад 70 відсотків голосів, тоді як більшовики лише десять. Ще відчутнішою була поразка останніх на Всеукраїнському з'їзді Рад, який вони самі скликали в грудні 1917 р. Оскільки більшість делегатів представляли українське село, то більшовицьким представникам довелося покинути з'їзд та виїхати до Харкова. Там вони кваліфікували Центральну Раду як &quo ;ворога народу&quo ; і проголосили створення Радянської Української Республіки як федеративної частини Російської радянської республіки. Одночасно на Україну з Росії почався наступ більшовицьких військ. Подальший перебіг подій, зокрема загроза окупації та необхідність самостійницького статусу на мирних переговорах у Бресті, зумовили прийняття радикальнішого у незалежницькому спрямуванні документу. З перспективи часу можна сказати, що Центральна Рада своєю впертою політикою федерації з Москвою втратила дорогоцінних вісім місяців та велике піднесення народу творити свою власну державу. З цих причин Третій Універсал не справив на людей більшого враження, як два попередні, хоч з політичного боку він давав багато більше. Нарешті він проголошував націоналізацію землі, що лише поглибило анархію та невдоволення селян, землевласників та духовенства. Генеральний Секретаріат був перетворений на Раду Міністрів. Напередодні вирішальних боїв за Київ у січні 1918 року Центральна Рада ухвалила свій Четвертий Універсал, яким проголошувалося, що УНР &quo ;стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.&quo ; Джерелом влади за IV Універсалом є народ України (принцип народного суверенітету), вищим виконавчим органом - Рада Народних Міністрів. До виборів Українських Установчих зборів найвищим представницьким органом залишається Українська Центральна Рада. Також передбачалося переобрання волосних, повітових та міських дум, а до того часу уряд мав співробітничати з органами місцевого самоврядування, &quo ;вибраних із місцевої людності&quo ;. Замість постійної армії передбачалося створення народної міліції. Важливим моментом цього документу є прагнення авторів якнайшвидшого прийняття Конституції УНР. Ухвалення Четвертого Універсалу ознаменувало собою відновлення державності України.
Однак, першого ж дня перебування в Москв М. Скрипник, його колеги зрозумли, що практичного доступу до надбань Украни вони надал не матимуть. Виникали проблеми щодо дол банквських кредитних блетв, випущених свого часу Центральною Радою. Адже пдписаний РСФРР Брестський мир можна було витлумачити таким чином, що використання згаданих цнних паперв у фнансових операцях РСФРР сприймалось би як опосередкована недружня акця щодо Украни, тобто як порушення взятих на себе Росю зобовязань. Тому уже 1 квтня 1918 року М. Скрипник власноручно написав три офцйних документа про необхднсть припинення здач цнностей, привезених з Катеринослава, повернення х, як тих, що вже були прийнят Московською конторою держбанку, до Таганрога, в розпорядження Народного Секретарату Украни513. Тод ж було покладено початок нтенсивному листуванню записками з Й. Сталним, Г. Чичерним, Л. Караханом (член колег закордонних справ РСФРР), однак московськ урядов чиновники не хотли приймати представникв Украни, пд рзними приводами зволкали з розвязанням питань, як ставила укранська сторона514
1. Украинская Центральная Рада /Укр./
2. Утворення Української Центральної Ради і її I та II Універсали
3. Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
4. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
5. Українська національна революція 1649-1657рр
9. «Українська демонологія та її персонажі»
10. Українська школа бухгалтерського обліку
11. Країни Африки: Південно-Африканська Республіка та Маршалові острови
13. Сучасна українська літературна мова
14. Українська мова в засобах масової інформації
15. Українська мова у професійному спілкуванні
16. Образование Украинской Центральной Рады и сущность ее политической программы
17. Українська архітектура другої половини XVII-XVIII ст.
18. Українська держава в період руїни (1657-1676 рр.)
19. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
20. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
21. Українська повстанська армія
25. Українська культура ХХ ст.
26. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю
27. Українська література XI—XII століть
29. Українська модель менеджменту
30. Українська асоціація якості
31. Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку
32. Українська література, як предмет вивчення у школі
33. Сучасна українська державність
34. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
36. Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку
37. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
41. Регіональна економіка промисловості України
42. Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
43. Правовий статус комітетів Верховної Ради України
44. Специфіка адвокатури в Україні
45. Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)
46. Найдавніші часи в історії України
47. Релігійне життя України в роки війни та післявоєнний час
48. Франція в системі міжнародних відносин часів Людовіка ХI
49. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
50. Верховна Рада України в системі органів влади
51. Динаміка структури вільного часу курсантів вищого військового навчального закладу
52. Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу
53. Економіка галузі виробництва пива в Україні
57. Боливия - гоударство в Центральной части Южной Америки
58. Проблема занятости трудовых ресурсов, их численность. Центральный экономический район.
60. Агропромышленный комплекс Центрально-Чернозёмного района
61. Атомна енергетика України і РПС
63. Геодезические опорные сети. Упрощенное уравнивание центральной системы
64. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
65. Роль центрального банка в денежно – кредитной политике государства
67. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
68. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
73. Ради чего стоит жить, или почему погасло сердце Данко ? ("Старуха Изергиль" А.М.Горького)
74. Почему повесть "Княжна Мэри" занимает центральное место в романе "Герой нашего времени"?
76. Эволюция центральных представительных органов власти в России
77. Государство Саманидов в Центральной и Средней Азии
78. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
79. Общая физиология центральной нервной системы и Высшей нервной деятельности
81. Классный час
82. Избранная Рада и ее реформы
83. Политические партии Украины (ПолЁтичнЁ партЁ© на Укра©нЁ)
84. Расчет прочности центрально растянутых предварительно напряженных элементов
85. Центральная двигательная система
89. Український мандрівний філософ Г. Сковорода
91. Структура и функции Банка Англии /Центрального Банка Соединенного Королевства/
92. История создания в России Центральных банковских учреждений
94. Центральный банк
95. Роль Центрального банка и его территориальных управлений в развитии кредитной системы
96. Центральный Банк РФ и его функции
97. Банковская система России. Роль центрального банка России
98. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
99. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку