![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Характеристика громадянського суспільства в сучасному праві |
Характеристика громадянського суспільства 1.Поняття, ознаки та структура громадянського суспільства Громадянське суспільство – це об’єднання вільних із рівними правами людей, кожному з яких державою забезпечуються права і юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати участь в політичному житті.1 Ознаки громадянського суспільства: Визнання автономії особи своїм головним суб’єктом, а її прав і свобод, честі і гідності – вищими соціальними цінностями. Самореалізація права вільних і рівноправних громадян через такі інститути, як сім’я, церква, різні об’єднання, ЗМІ. Добровільне формування інститутів – громадських об’єднань на засадах самоорганізації та самоврядування та регулювання внутрішніх відносин відповідно до корпоративних норм, які створює кожний з них. Взаємодія громадських об’єднань як вільних і рівноправних партнерів, що перебувають у відносинах конкуренції і солідарності. Задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини та її добровільних об’єднань завдяки громадській співпраці, що відбувається поза безпосереднім втручанням держави. виступає носієм принципу верховенства права на основі обов’язкового взаємного впливу на державу та обов’язкової співпраці. Забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ - цілісний і повновладний суб’єкт права завдяки комплексу комунікативних правових інститутів. Слугує соціальним джерелом формування правової держави.1 Структурні елементи громадянського суспільства: Вільні, рівноправні, самостійні індивіди, тобто кожен громадянин визнається найвищою цінністю в державі, його права, свободи та інтереси забезпечуються всіма можливими засобами державного впливу. Недержавні об’єднання індивідів, тобто потреби особи виражаються та здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як сім’я, церква, профспілкові організації, партії, громадські об’єднання, спортивні товариства, наукові та культурні асоціації. Суспільні відносини між індивідами, що розвиваються на основі рівності та самоврядування(економічні, соціальні, релігійні, етичні, політичні, правові). 2. Етапи та умови формування громадянського суспільства Основні етапи: I етап - (XVI—XVII ст.ст.) На даному етапі відбувається процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом. II етап - (кінець XVII — кінець XIX ст.ст.) В цей період формується громадянське суспільство в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи. Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника.
Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії — постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони. III (рубіж XIX ст. — по теперішній час) В цей час відбувається розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей. Умови формування громадянського суспільства: Наявність закріплення цивілізаційного статусу сім’ї в громадянському суспільстві, передбачає законодавче забезпечення гідного існування і стимулювання добровільного та рівноправного інституту сім’ї, з обов’язковим правовим захистом як батьків, так і дітей. Одночасно відбувається стимулювання та державна підтримка материнства та дитинства. Закріплення цивілізаційного статусу економіки, виражається в законодавчому забезпеченні умов розвитку конкурентності, плюралізму та рівності всіх форм власності. Закріплення цивілізаційного статусу екології, передбачає державну охорону навколишнього середовища, формування економічного та енергозберігаючого розвитку промисловості, з обов’язковою нейтралізацією негативного впливу виробництва на навколишнє природне середовище. Закріплення та стимулювання цивілізаційного статусу громадянської активності, передбачає закріплення в законодавчих актах можливості мирної участі населення у виборчому процесі формування державної влади та органів місцевого самоврядування. Також передбачає подальший розвиток демократії та політичного плюралізму. Наявність та закріплення цивілізаційного статусу інформації, полягає в забезпеченні, за допомогою нормативно-правових актів, свободи слова, висловлення власних думок, забороні цензури та доступу до необхідної інформації. 3. Погляди юристів-науковців про громадянське суспільство 3.1 Уяви науковців давнини про громадянське суспільство Громадянське суспільство – це люди, які думають і діють незалежно від держави. Дж. Сорос1 Громадянське суспільство - суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів, прав та свобод людини і громадянина. Історично ідея громадянського суспільства бере початок від античних Греції та Риму. Давньогрецький філософ Платон (427—347 до н. е.) першим обґрунтував відмінності між термінами «суспільний» і «приватний». Аристотель (384—322 до н. е.) вбачав коріння розумного суспільства в ідеї полісу, вважав, що поняття «суспільство» і «держава» є тотожними. Важливими рисами античного полісу, на його думку, були виборність і підзвітність магістратури, строки повноважень, свобода слова, невтручання влади у приватні справи, рівність усіх перед законом тощо.
Ідеї Аристотеля та інших мислителів давнини щодо громадянського суспільства знайшли свій розвиток у Римі, де з'явилося поняття «асоціація рівноправних громадян, які проживають у місті» («civi as os ra» — «наше місто»). Цицерон (106—43 до н. е.), як і Аристотель, не бачив принципових відмінностей між поняттями «держава» і «суспільство» («громадянська громада»). Виникнення суспільства він пов'язував з розвитком людини. На його думку, розум і дар мови, взаємне спілкування, обговорення і прийняття рішень об'єднують людей у «природне суспільство». Період Середньовіччя був менш плідним у розвитку концепції громадянського суспільства. Спроби узагальнити досвід спілкування і взаємодії індивідів поза формами, встановленими або контрольованими державою, мали здебільшого релігійний відтінок (Августин Блаженний, Тома Аквінський та ін.). Ґрунтовного розвитку вчення про громадянське суспільсто набуває у період розкладу феодалізму та зародження капіталізму (XVII—ХVIII ст.). Саме в цей час з'явилося поняття «громадянське суспільство». У працях західноєвропейських мислителів Г. Гроція, Б. Спінози, Т. Гоббса, Дж. Лок-ка, а згодом Ж. Ж. Руссо і Ш. Монтеск'є було розкрито сутність і значення цього поняття, його характерні ознаки. Проте вони не вбачали принципової різниці між категоріями громадянського суспільства і держави, але намагалися «розвести» ці поняття. Т. Гоббс, зокрема, розглядав громадянське суспільство у руслі теорії договірного походження громадянського суспільства і теорії природного права. Перехід від «природного стану» до громадянського суспільства він вбачав у зосередженні влади в руках міфічної людини — Левіафана. Така верховна влада, на його думку, забезпечує функціонування громадянського суспільства, організованого і створеного як держава. У громадянському суспільстві Т. Гоббс виділяв політичні та приватні товариства (структури). Політичні створюються верховною владою держави і підвладні суверену; приватні товариства — самими підданими і не є повністю залежними від верховної влади. У Т. Гоббса, отже, вже простежується спроба певною мірою проголосити примат громадянського суспільства перед державою. На відміну від Т. Гоббса, представника державного абсолютизму, інший англійський просвітитель Дж. Локк єдиним законним джерелом політичної влади вважав згоду народу, тобто суспільний договір. Укладаючи такий договір, люди створюють громадянське суспільство, щоб надійніше користуватися своїми природними правами. Влада не повинна зазіхати на ці права. Інакше народ може розірвати угоду з урядом. Французький просвітитель Ш. Монтеск'є обгрунтував ідею правління законів. При цьому він розмежовував закони державні і громадянські. Перші регулюють політичні права і свободи громадян, другі — недержавні відносини (власності між добровільними об'єднаннями громадян тощо). Закони громадянського суспільства, за Ш. Монтеск'є, — важливі гарантії від сваволі та диктатури. Уявлення про громадянське суспільство теоретично поглибив німецький філософ І. Кант. Для нього громадянське суспільство — царство цілей, етична держава. Це суспільство, де поведінка будь-якої людини визначається насамперед вищим моральним законом — категоричним імперативом, який приписує: стався до інших, до людства і самого себе не як до засобу, а як до цілі.
Грушевський не мг передбачити, - що в наступн десятилття укранське життя буде ще бльше «вивернуте з свох нормальних умов», потоптане й розграбоване. Не лише вн, а й мало хто сподвався тод, «на пороз ново Украни», що населення стоятиме через всм десятилть, по сут, перед тими самими проблемами, що й у 1917-1920 роках. Передусм це стосуться проблеми нацонально дентичност, у формуванн й усвдомленн яко бльшсть укранського населення дос перебува на тому самому рвн, що й 80 або й 180 рокв тому. ¶накше кажучи, укранцям знову доводиться братися за будвництво держави, не завершивши будвництва нац. Ця анахрончна недоформовансть нацонально дентичност, поряд з характерною для посткомунстичних кран недорозвиненстю громадянського суспльства, головною причиною суперечливих, непослдовних орнтацй укранського населення, а вдтак, як я спробую дал показати, - причиною вкрай повльного, непослдовного й суперечливого розвитку вс крани. Амбвалентнсть як соцальний феномен Поняття «амбвалентност» було запозичене соцологами з психатр, де воно використовувалося на позначення певного стану психчно роздвоност, в якому людина ма полярн емоц щодо того самого об'кта (емоцйна амбвалентнсть), висловлю взамовиключн де (нтелектуальна амбвалентнсть) постйно вагаться мж двома протилежними ршеннями (вольова амбвалентнсть)
1. Громадянське суспільство в правовій системі
2. Основні етапи еволюції ідеї громадянського суспільства
3. Шляхи формування громадянського суспільства в Україні
4. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
9. Філософія інформаційного суспільства
10. Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
11. Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи
12. Громадянське суспільство в Україні
13. Громадянське суспільство та держава
14. Держава — головний інститут політичної системи суспільства
15. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
16. Сравнительная характеристика систем наказания в уголовном праве зарубежных стран
17. Суспільство, держава і право
18. Характеристика стадий преступления в уголовном праве России
19. Історія первісного суспільства на українських землях
20. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
21. Мистецтво як складова духовної культури суспільства
25. Демократія як форма організації суспільства
26. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
27. Соціальна структура суспільства
28. Формування етосфери в політичному житті суспільства
29. Інтерес і еволюція суспільства
30. Релігія та віра як феномен в історії суспільства
31. Демографічна криза. Теорії індустріального суспільства
32. Насилля серед молоді – результат впливу суспільства, а не сім’ї
34. Соціально-класова структура суспільства
35. Теорії розвиненого індустріального суспільства середини XX століття
37. Філософія інфрмаційного суспільства
42. Сравнительная характеристика института брака по российскому и мусульманскому праву
43. Сравнительная характеристика института брака по российскому и мусульманскому праву
44. Доказательственное право. Общая характеристика
45. Характеристика Исторической школы права
46. Общая характеристика преступлений против конституционных прав и свобод человека и гражданина
48. Основні правові системи сучасності
49. Європейські стандарти прав людини: загальнотеоретична характеристика
50. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
51. Общая характеристика и место вещно-правовых исков в системе способов защиты вещных прав
53. Общая характеристика советского права периода перестройки и распада СССР
57. Характеристика гражданско-правовой ответственности в системе права
58. Характеристика отношений, регулируемых интернет-правом
59. Характеристика права природопользования
60. Основні тенденції розвитку релігійних процесів в сучасному українському суспільстві
61. Масова культура у сучасному суспільстві
62. Екстремальність і форми її прояву у сучасному суспільстві
63. Моральні основи особистості й визнання суспільством її достоїнства та права на захист
64. Сучасний склад: характеристика та функції
65. Tupolev 154M noise asesment (Анализ шумовых характеристик самолёта Ту-154М)
66. Основные звездные характеристики. Рождение звезд
67. Общая характеристика процесса научения
68. Редкие растения, краткая характеристика
69. Характеристики ВМС Великобритании
73. Экономико-географическая характеристика Белоруссии
74. Общая характеристика степной зоны
75. Сравнительная характеристика хозяйства Волго-Вятского и Западно-Сибирского районов
77. Характеристика Дальневосточного экономического района
78. Экономико- и политико-географическая характеристика ФРГ
79. Экономико-географическая характеристика республики Татарстан
80. Экономико-географическая характеристика страны на примере Испании
82. Экономико-географическая характеристика топливной промышленности Российской Федерации
83. Социалоно-экономическая характеристика Уральского экономического района
84. Экономико-географическая характеристика Германии
85. Экономико-географическая характеристика Германии
89. Экономическая характеристика Таджикистана
90. Сравнительная характеристика Калининградской области и Приморского края
91. Характеристика природного комплекса Черного моря
93. Социально-экономическая характеристика Болгарии
95. Виды и характеристика федеральных налогов
96. ПРАВО НА ТРУД В РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ
97. Уголовно-правовая характеристика преступлений в сфере налогообложения