![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Психология, Общение, Человек
Психология, Общение, Человек
Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога |
План. І Вступ. Добровільний вихід із життя — явище негативне Тема курсової роботи досить таки актуальна на сьогоднішній день. При її вивченні випливає необмежена кількість питань, глибоких та складних. Останнім часом установи по виконанню покарань покрила хвиля актів сомогубства серед засуджених. Самовільний вихід із життя — велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть:"Не було б причин, не було б і самогубств". Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто відноситься до "розмитої"групи граничних нервово—психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини. Добровільний вихід з життя — явище, безумовно, негативне і з ним необхідно боротися. Це з одного боку. А з іншого — дія суто індивідуальна. Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується аутоагресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або ситуації. Суїцидальна поведінка — поняття більш ширше і помимо суїциду, включає в себе суїцидальні замахи, спроби та прояви. До замахів відносяться всі суїцидальні акти, котрі не закінчились літально по причині, незалежній від суїцидента. Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту. До суїцидальних проявів відносяться думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення себе життя. ІІ Основна частина. Історичні погляди на проблему суїциду. "Люди больше всего стремятся сохранить жизнь, но меньше всего её берегут". Життя людини. Що приховується в цьому понятті, що воно має на увазі? Що сприяло виникненню життя на Землі? Як виник рід людський? Скільки може прожити людина? Життя вічне? Чому людина помирає і чи вмирає вона взагалі? Що з нею діється після смерті? За тисячоліття свого існування людство так і не змогло відповісти на всі ці запитання. Та і чи потрібно взагалі. Люди завжди знаходили пояснення тим чи іншим явищам, які їх спіткали, які вони спостерігали. Найбільш повною та доказовою виявилась теорія божественного походження людства. Згідно їй — життя дано нам, як дар. Мати життя — це велика радість. Отримавши цей дорогоцінний дар, ми розуміємо, що він прекрасний і складний. Життя включає в себе і радість і печаль, воно вимагає ставитись до себе з великою відповідальністю. Не дивлячись на всі сучасні досягнення, неможливо осягнути всієї глибини її проявів. Життя стає прекрасним та лагідним, коли ми знаходимо того, хто є його "джерелом" і хто може пояснити його ціль та тайну. ""В начале ". Цими словами біблія починає розповідь про початок життя на Землі. Все існуюче на землі створено Богом. Центральною постаттю творіння Бога — є людина.
Бог дав їй життя, вклав в неї глибокий сенс і визначив перед нею певну ціль. Істинне насолодження життям приходить тоді, коли ми пізнаємо його Автора та принципи, дані Ним . Застосовуючи ці принципи, ми отримуємо повноцінне життя, тому що вони збагачують та повністю змінюють наші особистісні, сімейні та суспільні відносини і допомагають правильно сприймати всі життєві ситуації. І основним, найголовнішим принципом є той, який стверджує, що життя не повинно бути пустим. З поступовим збільшенням об'єму знань, їх систематизацією з'явились ситуації, які не можливо було пояснити існуючими релігійними догмами. Нове завжди приваблювало людину і вимагало більш конкретних та ясних пояснень. Тисячоліття людство вірить в існування душі. Порівно з цим терміном масове відвернення її в малечому віці. Сокровенна природа психічних явищ, взаємовідношення душі загадкової, відповідно вірі стародавніх, безсмертної і соми (тіла), оболонки,. в яку вона заключена, були предметом дослідження великих умів минулого і користується не меншим інтересом в наші дні. Наївні уявлення Аристотеля, який поміщав душу в серце (IV сторіччя до нашої ери) та глибоке переконання Платона про самостійність душі, її безсмертя та відокремлення від тіла в момент смерті індивіда походили в наш час обширну літературу, підтвержуючу ідеї Платона. Однобічники феномену "життя після смерті" часто наводять переконливі докази на свою користь, які не зразу й спростуєш. Достатньо пригадати дослідження психіатра із Чикагського університету Елізабет Кюблер—Росе (1969) та лікаря Моуді (1976) хворих та осіб, які перенесли клінічну смерть. Згідно Моуді багато з них стверджували, що перебували за межами свого тіла, вони піднімались над своєю тілесною оболонкою і в такому стані спостерігали за нею. Інші згадували про коридор або тунель, про бесіди, які вони вели з померлими родичами. Все вище визначене було описано багато століть назад Платоном. Платон справедливо вказував на велику помилку лікарів, які розмежовували вивчення психіки і тіла хворого, як двох окремих складових. До такого висновку прийшов і Арістотель, лікар та філософ, авторитет якого володів умами не одного покоління. Погляди стародавніх на душу склались задовго до сильного розвитку науки розумового руху в усіх галузях життя. Це обумовило не тільки слабкість їх позицій, але й відомі переваги. Стихійна діалектика, відсутність протиставлень душі і тіла, психіки та життя, процесу пізнання та його об'єкту — все це дозволило античним мислителям виробити глобальні концепції та доктрини, авторитет яких проходить через століття. Розглянемо деякі культи, які супроводжували смерть людини. Найголовнішим підношенням душі померлого була кров його рідних. Кров на покійників проливалась в стародавньому Римі, Австралії, на Таїті. Сумуючі роздирали собі лице, розбивали голови, робили порізи на руках. Багато культів дотримувались постулату, згідно якому спалення тіла заживо відображалося на впливі душі на живих людей. Згадаємо культи Єгипетської культури, коли помирали в гробницях своїх фараонів сотні рабів. Поступово ми дійшли до проблеми самогубства.
Акти самогубства відомі ще з стародавніх часів. В залежності від рівня розвитку суспільства самогубство переходило з категорії елементів культури в антисуспільне, аномальне явище. Як вже зазначалось в Стародавньому Єгипті раби йшли за померлими хазяями, щоб забезпечувати життя в потойбічному світі. У азіатських народів існував звичай, згідно якому дружина померлого чоловіка забов'язана була покінчити з собою (якщо в них не було дітей), інакше на її рід лягало прокляття богів. Згідно вірувань багатьох народів люди свідомо йшли на смерть, щоб ублажити свої Божества, і це вважалось за велику честь померти для бога. В середньовіччі церква вже боролась з актами самогубства, пояснюючи це впливом диявольських сил. Але в той же час виправдовувалось самогубство на полі битви, так званий "кодекс честі", який знаходив свої прояви в нашому столітті і вважався великим героїчним вчинком. В нинішній час у деяких народів все ще збереглись такі ритуали. Прикладом може послужити Японія, Китай, країни Азіатського регіону. Але знову ж обумовлені способи самогубств. Неабияке значення мають фактори та причини, з яких людина покидає життя самогубством. Суїцид як соціально-психологічне явище. Здійснення людиною раніше спроби до самогубства є сильним попередженням наступного завершеного суїциду. Спроба до самогубства — один із найкращих показників намірів людини. Немає нічого драматичнішого за крик про допомогу. Деякі суїцидальні спроби не сприймаються, як серйозні. Наприклад, молода дівчина приймає певну кількість таблеток, будучи впевненою, що її спроба буде розкритою. Або чоловік наносить собі порізи таким чином, що це ніяк не може закінчитись летально. Якщо здійснюються такі спроби, то іноді сім'я та друзі легко проходять поряд з ними або не помічають їх взагалі. Навіть в тому випадку, коли людина, спробувавши отруїтись, буде старатись в деталях виправдати свою поведінку. Дуже часто люди реагують на ці події подразливим зауваженням: "Вона просто хотіла привернути до себе увагу". Справа ж полягає в тому, що до кожної суїцидальної справи слід віднестись з усією серйозністю, якою б легковожною вона не здавалась. Як було вищесказано, самими вразливими є люди, які в минулому здійснювали спроби до самогубства або тісно контактували з тими, хто намагався або отримав успіх в цьому прагненні. Статистика стверджує, що 12% із здійснюючих суїцидальну спробу, не пройде і 2 років, обов'язково знову повторять її і досягнуть бажаного. Четверо із п'яти суїцидентів, які закінчили з собою, намагалисьзробити це в минулому, в крайньому випадку один раз. Після першої невдалої спроби багато хто робить висновок: "Я зроблю це краще в інший раз". І вони згадують про нього, особливо відчуваючи психічний стрес. Стресова ситуація робить людей більш схильними до самогубства. В цей час щось трапляється як всередині, так і навколо них. В кризових обстановках вони втрачають всі перспективи та орієнтири і під загрозою стає їх виживання. Прогнози на майбутнє здаються безнадійними та похмурими. Такі серйозні стресові ситуації, як хвороба, економічні негаразди, смерть близьких або сімейні проблеми часто перевершують можливості захисних функцій організму людини.
У цьому наочно переконують публікації активних учасників подій, вояків УГА, що, «змінивши гвинтівку на перо», уже на полях ідеологічних битв прагнули довести справедливість своєї позиції, продовжували переконувати і себе, і широкий загал у тому, що у трагічних наслідках їх зусиль, причинах невдач криється щось настільки малозакономірне, навіть протиприродне, що годі й намагатися те розгадати, логічно упорядкувати[696]. Однак одне стверджується напевне — головне тут у будь-яких зовнішніх обставинах, їх найнесприятливіших, найкарколомніших комбінаціях, які зароджувались і діяли поза межами бажань і прагнень галичан, їх практично бездоганної, завжди гідної, шляхетної поведінки, відваги, мужності, героїзму, відмінного військового вишколу, строгої дисциплінованості, бойової майстерності, високої національної самосвідомості і самовідданості і т. ін. (винятки, звісно, теж мали місце, однак вони відігравали другорядну роль). Подібні тенденції-міркування зароджувалися ще безпосередньо в процесі щонайскладніших воєнно-політичних перипетій, у яких відчайдушними зусиллями вдавалося зберегти «марку» формації, яка, однак, після кожної кампанії дедалі втрачала реальну силу і перспективу, доки остаточно не зникла з історичного тла
1. Крива IS. Сутнiсть, графiчна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривоi IS
2. Негативні фактори, що впливають на населення України
3. Фактори, що визначають еволюцію людини
4. Методи ціноутворення і фактори, які впливають на цінові рішення
5. Фактори, що перешкоджають втручанню свідка
11. Величина, що характеризує статистичний ефект. Аналіз результатів медико-біологічних досліджень
12. Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра
13. Колектив як фактор формування особистості
14. Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання
15. Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань
16. Тактика вирішення конфліктів і чинники що на це впливають
18. Особливості формування попиту на фактори виробництва
19. Воздействие внешних факторов на ферментативную систему человека
21. Природные ресурсы как экономический фактор
25. Влияние налогов на развитие экономики
26. Местные налоги: экономическая сущность, необходимость и проблемы взимания
27. Налог на добавленную стоимость /НДС/
28. НАЛОГИ ГЕРМАНИИ
29. Налоги с населения и их роль в условиях перехода к рынку
30. Налоговая система государства, налоги и их виды
32. Проблеми формування i виконання мiсцевих бюджетiв
33. Сущность, функции и классификация налогов
34. Налоги и сборы, взымаемые в РБ на примере предприятия
35. Налог на прибыль
36. Налоги на прибыль организаций
37. Налоги: типы, эволюция. Теория налогообложения
41. Налоги и налогообложение Африканских стран. Налогообложение ЮАР
42. Принудительное взимание налогов
43. Учет расчетов с бюджетом по налогам
44. Налог на имущество юридических лиц
45. История налогов: от первобытных времён до античного мира
47. Единый налог на вмененный доход для субъектов малого предпринимательства
48. Налоги: тенденции, перспективы развития
49. Налог на прибыль
50. Виды налогов и порядок уплаты их физическими лицами
51. Налог на добавленную стоимость
52. Актуальные проблемы возмещения экспортного налога на добавленную стоимость
53. Шпоры по налогам и налогообложению
57. Налог на добавленную стоимость
59. Налоги на доходы физических лиц
60. Налог на прибыль предприятий
61. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
62. Налоги на имущество организаций и физических лиц в РФ
63. Культура как фактор общения
64. Факторы самобытности российской истории
66. Национальное самосознание - главный фактор в построении могущественной и процветающей России
67. ФАТ (фактор активации тромбоцитов)
69. Факторы лесной среды и сердечно-сосудистые заболевания
73. Экологические факторы риска, влияющие на здоровье и продолжительность жизни человека
74. Понятие и сущность содержания образования. Источники и факторы его формирования
76. Исследование факторов эмоционального выгорания педагогов
78. Политический центризм как фактор стабилизации общества
79. Я - концепция как фактор личностного самоопределения в ранней юности
80. Биологические факторы формирования личности
81. ВПФ, нейропсихологический синдром и фактор, блоки мозга
82. Факторы развития агрессивности в детском возрасте
83. Некоторые факторы, влияющие на развитие головного мозга
84. Факторы, влияющие на формирование cпособностей у мужчин и женщин
85. Складання логічних схем з метою проектування комбінаційних пристроїв
89. Здоровый образ жизни. Алкоголь как один из факторов риска для здоровья.
90. Формирование здорового образа жизни. Факторы, определяющие здоровый образ жизни
91. Влияние на человека опасных вредных факторов производственной среды
92. Вредные факторы, влияющие на здоровье человека. Здоровый образ жизни
93. Воздействие внешних факторов на ферментативную систему человека
94. Кредитные риски: Их факторы и пути снижения в современных условиях
95. Учет начисления налогов и платежей в небюджетные фонды
96. Земельный налог и налог на имущество предприятий
97. Налог на добавленную стоимость
98. Учет расчета с бюджетом по налогам и сборам
99. Учет расчетов по местным и региональным налогам и сборам. Отчетность по ним
100. Организация учета и налогообложения расчетов по единому социальному налогу