![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Вплив збудників захворювань вірусної етіології на реплікативну активність віл у хворих на віл-інфекцію |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА БАБІЙ НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА УДК 616 (9.578.27:36-002 98:578.828):616-036 ВПЛИВ ЗБУДНИКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ ВІРУСНОЇ ЕТІОЛОГІЇ НА РЕПЛІКАТИВНУ АКТИВНІСТЬ ВІЛ У ХВОРИХ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ 03.00.06 – вірусологія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Київ – 2008 Дисертацією є рукопис Робота виконана в ДУ „Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України” Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Щербінська Алла Михайлівна ДУ „Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України”, провідний науковий співробітник лабораторії загальної вірусології Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Карпов Олександр Вікторович, Національний університет харчових технологій МОН України, професор кафедри біотехнології мікробного синтезу доктор медичних наук, професор Дзюблик Ірина Володимирівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри вірусології Захист дисертації відбудеться 22 квітня 2008 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м.Київ, пр-т Глушкова 2, корпус 12, аудиторія 434. Поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченко за адресою: Україна, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58. Автореферат розісланий 18 березня 2008р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В.Молчанець ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. На сьогоднішній день за темпами поширення ВІЛ-інфекції Україна посідає одне з провідних місць в Європі. Станом на 1.01.08 р. в Україні офіційно зареєстровано 81,7 тис. ВІЛ-інфікованих осіб (Інформ. бюлетень, 2008). Перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні були зафіксовані в 1987 році. До 1995 року поширення ВІЛ-інфекції мало повільний, спорадичний характер з домінуванням статевого, переважно гетеросексуального, шляху передачі збудника хвороби. З 1995 року, внаслідок розповсюдження ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків, кількість ВІЛ-інфікованих осіб почала зростати в геометричній прогресії (Щербинская А.М. и соавт., 2003; Люльчук М.Г., 2005). З поглибленням імунної недостатності у хворих на ВІЛ-інфекцію розвиваються опортуністичні інфекції, зокрема вірусної етіології, та інші захворювання інфекційної і неінфекційної природи, які стають основною причиною смерті ВІЛ-інфікованих осіб. Особливе місце серед них займають герпесвірусні інфекції, оскільки герпесвіруси мають значний рівень поширеності серед населення і виражену здатність до персистенції. Гепатити В і С, які часто зустрічаються у ВІЛ-інфікованих осіб у зв’язку з наявністю спільних шляхів передачі збудників наведених інфекцій, також здатні впливати на перебіг та завершення ВІЛ-інфекції. Це зумовлює актуальність і необхідність визначення механізмів та прогнозування наслідків взаємного впливу збудників захворювань вірусної етіології та ВІЛ в умовах коінфекції.
(Mo ga H.K., 2001; Ko op icki D., 2005). В ряді науково-дослідних робіт було виявлено, що збудники вірусних опортуністичних хвороб та віруси гепатитів В (ВГВ) і С (ВГС) можуть впливати на активність реплікації ВІЛ, прогресування ВІЛ-інфекції та ефективність антиретровірусної (АРВ) терапії (Griffi hs P.D., 1998; Sulkowski M.S., 2002; De Bri ker M., 2000; Schacker ., 2002; Carlos M. J., 2004; Celum C.L., 2005). Однак, незважаючи на актуальність та активне вивчення цієї проблеми, єдиного погляду на неї не існує. Літературні дані, що стосуються цього питання, часто носять суперечливий характер. Проте, слід зазначити, що в Україні ця проблема є особливо актуальною у зв’язку із значним зростанням кількості споживачів ін’єкційних наркотиків. Моніторинг за активацією збудників персистентних опортуністичних інфекцій у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, розуміння механізмів та наслідків взаємодії збудників вірусних коінфекцій та вірусу імунодефіциту людини є необхідними для прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції, визначення оптимальної стратегії лікування таких хворих. Наведене обумовлює необхідність ретельного дослідження спектру вірусних коінфекцій у ВІЛ-позитивних осіб в залежності від шляху інфікування ВІЛ, вивчення зв’язку між активною реплікацією збудників вірусних інфекцій та рівнем реплікативної активності ВІЛ-1. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження були проведені в рамках планових науково-дослідних робіт лабораторії загальної вірусології Державної установи (ДУ) «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України»: «Визначення факторів, що обумовлюють особливості перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні» (державний реєстраційний № 0101V002328), «Вивчення молекулярно-біологічних властивостей популяції ВІЛ, що циркулює в Україні» (державний реєстраційний № 0104U000125) та «Розробка алгоритму моніторингу за активацією збудників персистентних інфекцій у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД» (державний реєстраційний № 0106U000022). Науково-дослідні роботи виконувались в межах „Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД”. Мета і завдання дослідження. Метою роботи було вивчення зв’язку між активацією збудників вірусних коінфекцій, рівнем реплікативної активності ВІЛ та показниками імуносупресії у осіб, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання: Встановити частоту виявлення серологічних маркерів герпесвірусних інфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб. Визначити частоту виявлення серологічних маркерів інфікування ВГС та ВГВ та показників активної реплікації цих вірусів у ВІЛ-інфікованих осіб. Встановити генотипову структуру та рівень реплікативної активності ВГС у ВІЛ-інфікованих осіб в залежності від стадії ВІЛ-інфекції. Дослідити зв'язок між показниками активної реплікації ВІЛ-1, рівня CD4 лімфоцитів та наявністю маркерів активації збудників герпесвірусних коінфекцій. Вивчити зв'язок між показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ, кількості CD4 лімфоцитів та вмісту РНК ВГС в плазмі крові ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб.
Об’єкт дослідження. Реплікативна активність ВІЛ-1 відповідно до стадії ВІЛ-інфекції; частота виявлення серологічних маркерів інфекцій вірусної природи; частота виявлення молекулярно-біологічних показників активної реплікації вірусів; рівень вірусного навантаження ВІЛ-1; кількість CD4 лімфоцитів. Предмет дослідження. Зразки сироватки та плазми крові ВІЛ-інфікованих осіб; історії хвороб ВІЛ-інфікованих пацієнтів; серологічні маркери вірусних інфекцій; РНК ВГС та ДНК ВГВ; рівень вмісту РНК ВІЛ-1; рівень вмісту РНК ВГС; шляхи передачі інфекцій. Методи досліджень. Для виконання поставлених завдань у роботі використано комплекс вірусологічних, серологічних, молекулярно-генетичних методів та методів статистичної обробки результатів. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні вивчено частоту активації збудників персистентних вірусних коінфекцій у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД в залежності від стадії ВІЛ-інфекції, шляху інфікування ВІЛ та прийому АРВ-препаратів. Показано, що у переважної більшості ВІЛ-інфікованих осіб, у яких були виявлені серологічні маркери гепатиту С, не залежно від клінічної стадії ВІЛ-інфекції та отримання ВААРТ, в плазмі крові визначалася ВГС-специфічна РНК, що свідчило про активну реплікацію вірусу. Встановлено, що в плазмі крові більшості ВІЛ-інфікованих осіб, які мали серологічні маркери ВГВ-інфекції, молекулярно-біологічні показники активної реплікації ВГВ (ДНК ВГВ) були відсутні. На підставі аналізу частоти виявлення генетичних варіантів ВГС встановлено домінування субтипів 1в та 3а у ВІЛ/ВГС-коінфікованих осіб не залежно від шляху інфікування ВІЛ-1 та вищий рівень поширеності генотипу 1а ВГС серед осіб, інфікованих ВІЛ статевим шляхом. Вперше в Україні проведено дослідження рівня реплікативної активності ВГС у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/ВГС і встановлено, що у осіб, які отримували ВААРТ, середній рівень вірусного навантаження ВГС був достовірно вищий, ніж у осіб, які не приймали цієї терапії. Вперше в Україні встановлено, що у пацієнтів, які не отримували ВААРТ, між показниками вірусного навантаження ВІЛ та ВГС існує позитивний кореляційний зв'язок, а між рівнем вмісту РНК ВГС та кількістю CD4 лімфоцитів – зворотний кореляційний зв'язок. Показано, що активація збудників герпесвірусних інфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб відбувалася на тлі вираженої імуносупресії та супроводжувалася достовірно вищими показниками рівня вірусного навантаження ВІЛ-1, порівняно з групою осіб, у яких не було виявлено маркерів активації цих інфекцій. Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано необхідність систематичного спостереження за перебігом гепатиту С та проведення лікувальних заходів для запобігання прогресуванню цього захворювання у осіб з коінфекцією ВІЛ/ВГС. Визначено важливість встановлення субтипової приналежності ВГС у інфікованих осіб для вибору ефективної схеми терапії гепатиту С. Обґрунтовано необхідність проведення постійного ретельного контролю за рівнем вмісту РНК ВІЛ та ВГС у осіб з коінфекцією ВІЛ/ВГС, які отримують ВААРТ, особливо у тих пацієнтів, для яких терапія виявилася неефективною.
Дал йде русифковане «его», шкаралуща росйсько освти, наслдок потужного впливу росйсько культури, не лише офцйно нав'язувано, а й справд багато й розмато Як бачиться, взамини «укранського д» та «русифкованого еAо» цлком вкладаються у класичну фрейдвську схему: «еAо» мусило гасити вс пдсвдом чи напвусвдомлен потяги «д» до «рдного, укранського», аби не наразити свого нося на поважн непримност Саме активнсть «русифкованого еAо» врятувала життя багатьом укранцям А якщо хтось не врятувався, то винуватити треба надто впливове «свдомо-укранське супер-еAо». [55] Зняття всх окреслених вище суперечностей можливе, вочевидь, лише в рамках постколонально культури, пост-колонального суспльства, що, на думку ряду дослдникв, витворюються тепер в Укран. Лише постколональний пдхд, вважають вони, як пдхд справд далогчний да змогу включити в себе обидва антагонстичн, непримиренн й однаково монологчн пдходи - колональний та антиколональний. [56] «Включити» - не означа створити якусь еклектичну сумш русофоб й укранофоб, «ндовропейства» й «малоросйства». ¶деться про нше - про визнання себе спадкомцями обох спадщин: колонально й антиколонально, про вироблення ново дентичност не на основ беззастережного схвалення одн з них, а на основ критичного переосмислення кожно. ¶ колональна, й антиколональна спадщина повинн лишитись в стор - з належними м оцнками
1. Вплив самоточних захворювань на психіку людини
5. Вплив творів образотворчого мистецтва на формування творчої активності дітей
11. Вірусні захворювання. Захворювання травного тракту, що спричиняють анаеробні мікроорганізми
12. Вплив фізіології на психологію
13. Використання біологічних тестів для оцінки впливу мінеральних добрив на агроекосистему
14. Вплив мотивацii на продуктивнiсть пам`ятi пiдлiткiв
15. Захворювання вен нижніх кінцівок
17. Соціологічна думка на Україні (кінець ХІХ - поч. ХХ)
18. Вплив російської кризи на економіку України
19. Тестові завдання з курсу Фізіологія рослин
20. Ресурсно - природний потенціал Китаю та його вплив на формування економіки Китаю
21. Вплив християнства на культуру в Київській Русі
25. Агресивність у підлітків та її вплив на міжособові стосунки
28. Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання
29. Вплив мобільного телефону на організм людини
30. Біологічне забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини
31. Метаболічні особливості фізіології та біохімії водоростей
32. Морфологічні та фізіологічні особливості зорового аналізатора
34. Фізіологія крові. Еритроцити
35. Концепція еволюції в біології
36. Людина: біологія й соціологічні проблеми
37. Біологічна роль кальцію в організмі людини і тварин
41. Вплив тривалості фотоперіоду на нітратний обмін у рослин різних фотоперіодичних груп
42. Анатомо-фізіологічні особливості кролів
43. Вплив мінерального добрива на екологію ґрунтів Білоцерківського району
44. Вплив регуляторів росту на продуктивність озимої пшениці в Бершадському районі
45. Захворювання кролів, що спричиняють павукоподібні
46. Інфекційні захворювання тварин
48. Фізіологічні основи живлення рослин и застосування добрив
49. Шлунково-кишкові захворювання кролів. Поїдання плодів. Хвороби органів дихання у кролів
51. Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень
52. Біологічна зброя. Ураження при вибухах
53. Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролі судноплавної артерії
57. Віддієслівні іменники української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті
59. Комп’ютерні віруси та антивірусні засоби
60. Реформація в Європі і її подальший вплив на розвиток європейської історії
62. Вплив геополітичних факторів на інкорпорацію Закарпаття Чехословацькою державою
65. Вплив легування цинком на властивості МОН-структур
67. Європейський вплив на український живопис у картині В.Д. Орловського "На березі моря"
69. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
73. Анатомо-фізіологічні особливості імунної та серцево-судинної системи системи в дітей
74. Анатомо-фізіологічні особливості сечової та ендокринної систем в дітей
75. Бактеріальні захворювання кролів
76. Біохімічні механізми впливу свинцю на клітини крові щурів
78. Вплив масажу на різні системи організму
79. Вплив нітропрусиду натрію у букальній лікарській формі
81. Вплив стомлення на адаптаційні можливості зору
82. Вплив факторів кріоконсервування на морфофункціональні властивості тромбоцитів людини
84. Генетична гетерогенність НВV та її вплив на імунопатогенез і перебіг НВV-інфекції
91. Еколого-біологічні особливості облігатних та факультативних паразитів надцарства Protozoa
92. Загальні захворювання глотки
93. Захворювання жовчовивідної системи. Ревматизм
95. Кінезіотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок
96. Клініко-мікробіологічне та імунологічне обґрунтування комплексного лікування кандидозу товстої кишки
99. Лапароскопічні методи хірургічного лікування захворювань товстої кишки