![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Традиційні народні промисли і ремесла як засіб формування смаків та ідеалів у молодших школярів |
ЗмістВступ Розділ 1. Народні промисли і ремесла як засіб естетичного виховання молодших школярів 1.1 Сутність та історія розвитку народних промислів і ремесел 1.2 Використання народних промислів і ремесел Тернопільщини в естетичному вихованні учнів Розділ 2. Використання народних промислів і ремесел в естетичному вихованні учнів початкових класів 2.1 Особливості естетичного виховання учнів засобами народних промислів і ремесел 2.2 Методика експериментального дослідження 2.3 Результати експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки ВступАктуальність теми. Розбудова системи освіти в Україні передбачає відтворення творчого потенціалу народу, підвищення соціальної ролі особистості. З огляду на це перед школою постало завдання забезпечити якість освіти учнів, зокрема навчити самостійно здобувати знання і творчо їх застосовувати у розв'язанні практично-творчих завдань. Тому, як слушно зазначається у Національній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивного навчання й розвитку учнів, формуванню в них творчої активності, уміння самостійно оволодівати знаннями. Українські народні промисли і ремесла, що разом утворюють декоративне мистецтво - це &quo ;величезний світ духовної і матеріальної спадщини етносу, набуток художніх ідей численних поколінь народу, дорогоцінна скарбниця, що живить сьогодні професійно-мистецьку творчість&quo ; . Народні промисли і ремесла поєднують в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах. Народна творчість - це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності, явище соціально зумовлене. Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності, промисел і ремесел народу - поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво, народне будівництво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об'єднує основне - пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо, хоча кожен із них має певні особливості функціонального призначення, матеріалу, засобів вираження. Народні промисли і ремесла виникли у нелегкому, тривалому процесі колективної трудової діяльності . В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вухо, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків і т. ін. Для того, щоб народилось мистецтво, людина повинна була навчитись не тільки вправно працювати інструментами та з їхньою допомогою відображувати бачене на камені, в глині, відтворювати звуки, але вона повинна була навчитись художньо-образно сприймати дійсність. Але й образне мислення - це ще не мистецтво. Воно стає мистецтвом лише тоді, коли матеріалізується в певних доступних людині засобах - в слові, камені, звуці, жесті і т. ін. Художня творчість була водночас пізнанням світу, образним мисленням і практичною дією. Народне мистецтво яскраво характеризує національні особливості нації, локальні відміни етнографічних груп; це “минуле в сучасному”.
З минулим народні художні твори єднає традиція та колективний спосіб її регулювання. Лише завдяки незліченним повторенням схем, мотивів, образів, форм утверджується художня традиція і передається з покоління у покоління, удосконалюючись і набуваючи чарівної довершеності. Унікальна своєрідність українського народного декоративно-прикладного мистецтва виформувалась під впливом природних, етнопсихологічних, соціально-історичних, економічних та інших умов . Вона складається із сумарних художніх відмін і внесків багатьох історико-етнокультурних регіонів та територій етнографічних груп. Сьогодні в умовах гострих протиріч між технічними досягненнями людства і низьким рівнем моральності, що загрожує знищенням антропосфери, особливої ваги набувають виховання підростаючого покоління на засадах краси і моральності. Однак у нашій мистецтвознавчій науці ще недостатньо провадяться комплексні синтетичні дослідження впливу народного декоративного мистецтва на естетичне виховання учнів. У зазначеному контексті наукових завдань нам видається актуальним дослідження народних промислів і ремесел в контексті естетичного виховання молодших школярів. Розв’язання цієї проблеми дасть змогу заповнити існуючу прогалину, що має теоретичне і практичне значення, відкриває перспективи для наступних досліджень у галузі українського декоративного мистецтва. Мета роботи - обґрунтувати можливості народних промислів і ремесел в естетичному вихованні молодших школярів. Об’єкт дослідження - народні промисли і ремесла. Предмет дослідження - особливості використання народних промислів і ремесел в естетичному вихованні учнів початкових класів. Для досягнення зазначеної мети передбачено наступні завдання: 1) визначити основні історичні віхи розвитку народних промислів і ремесел; 2) проаналізувати основні напрямки розвитку народних промислів і ремесел; 3) теоретично обґрунтувати можливості народних промислів і ремесел в естетичному вихованні молодших школярів; 4) експериментально перевірити можливості народних промислів і ремесел у формуванні основ естетичної культури учнів початкових класів. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано такі методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення теоретичних даних, педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, узагальнення експериментальних даних. Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Розділ 1. Народні промисли і ремесла як засіб естетичного виховання молодших школярів 1.1 Сутність та історія розвитку народних промислів і ремеселПоняття &quo ;культура&quo ; охоплює як духовні, так і матеріальні цінності, вироблені народом упродовж його історії. До духовної культури належать досягнення в галузі науки, мистецтва, літератури, філософії, моралі, освіти тощо. Матеріальна культура охоплює всі матеріальні цінності, створені народом. Часом не можна провести чіткої межі між духовними і матеріальними цінностями: скажімо, книги, картини, скульптура чи ювелірні вироби - це водночас пам'ятки і матеріальної, і духовної культури, тому часто вони розглядаються у взаємозв'язку.
Враховуючи багатоплановість і невичерпність теми, доцільно спинитися лише на деяких загальних аспектах української матеріальної культури, починаючи з господарської діяльності, оскільки вона була тим грунтом, на якому формувались основні види матеріальної культури українців. Опис матеріальної культури народу мусить відображати її особливості у таких аспектах: 1) у діахронії - від найдавніших часів до сьогодення; 2) у різних галузях матеріальної культури; 3) у різних соціальних верствах населення . Народне образотворче і декоративне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Воно нерозривно поєднано з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменя та інших матеріалів і предметами-творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Поширене твердження, що кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Щоправда ці якості співрозмірні лише з природними властивостями матеріалу та результатом його обробки (фактурою, текстурою, кольором тощо). Усі природні й технологічні показники неодмінно утворюють художню виразність первинного рівня. Але якщо народний майстер свідомо й цілеспрямовано посилює художню виразність завдяки співрозмірності форми, конструкції, цілісності й семантики орнаментальних структур, то такий виріб набуває особливої виразності вищого рівня. Він сприймається емоційно-чуттєво, стає не лише предметом, а твором мистецтва . В історичному аспекті народне мистецтво передовсім розвивалося як творчість селян і мешканців передмість у вільний від хліборобства час. Вони виробляли необхідні предмети, у тому числі й художні, для власних потреб. З появою вотчинних майстрів при князівських, поміщицьких і монастирських господарствах виникає професійне мистецтво. Майстри осідали в містах, вони не обробляли землі, а лише займалися відповідним “рукомеслом&quo ; - гончарством, бондарством, ткацтвом тощо. Вони виготовляли продукцію на місцевий ринок, а для кращої співпраці й збуту виробів об’єднувалися в цехи. Художніми ремеслами вважалися види професійної діяльності, які вимагали складного устаткування і тривалого навчання: малярство, сницарство, шовкоткацтво, художнє ковальство, золотарство та ін. Ремісники обов’язково мали документи про опанування фахом і дозвіл на заснування власної майстерні. унаслідок розкладу феодального господарювання окремі талановиті сільські майстри потрапляють на міські ринки, складаючи конкуренцію ремісникам . Так поступово термін “ремісник&quo ; втрачає своє первісне значення, стаючи набутком і сільських майстрів. Сьогодні під ремісництвом розуміємо не тільки професійне цехове мистецтво, а й сучасні твори народних майстрів галузей зі складною технологією (ткацтва, килимарства, токарства, гутництва, гончарства тощо). Однак ремісниками не вважають майстрів вишивки, витинанки, розпису писанок, сирної прашки тощо. Таким чином, народне мистецтво існує у двох формах: перша - творчість народних майстрів для себе і близьких; друга - народні художні промисли - ручне виготовлення художніх виробів окремими майстрами й організованими підприємствами для збуту .
Классики изображали не конкретного человека, а абстракцию, воплощавшую сумму пороков или добродетелей: невежество и образованность, скупость и щедрость, жестокость и человеколюбие и т. д. Русский классицизм, зародившийся позже западноевропейского, наряду с общими с ним чертами имел и ряд особенностей. Представители русского классицизма в меньшей мере обращались к античным сюжетам, отдавая предпочтение национальной тематике, стояли ближе к современной жизни и делали попытки отражать ее проявления в своих произведениях, теснее были связаны с традициями устного народного творчества. Наиболее распространенной формой произведений русских классиков была стихотворная: сатиры, оды, лирические песни, басни. Антиох Дмитриевич Кантемир (1708 - 1744), по определению Белинского "первый светский поэт на Руси", был образованнейшим человеком своего времени, превосходным знатоком древних и западноевропейских языков. Первоначально он занимался переводами, но широкую известность получил в качестве автора сатирических произведений, проникнутых горячей защитой петровских преобразований и высмеивающих невежество, взяточничество, ханжество
1. Використання дитячої літератури для формування екологічної культури молодших школярів
2. Формування геометричних понять у молодших школярів
3. Формування екологічної культури молодших школярів у сучасній початковій школі
4. Формування правильної дикції у молодших школярів
5. Евристична бесіда як метод розвитку пізнавальної активності молодших школярів
9. Приватизація як засіб припинення державної власності
10. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
11. Електронна пошта, як засіб ділових комунікацій
13. Традиции русского народного костюма
14. Класична Японія: традиційні мистецтва
15. Традиційна народна медицина гуцулів Рахівщини XIX – початку XX ст.
16. Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів
17. Колектив як фактор формування особистості
18. Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів
19. Театралізовані ігри як засіб розвитку творчих здібностей першокласників на уроках музики
20. Фольклор як засіб виховання школярів
25. Фіскальна політика як засіб регулювання економіки
27. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
28. Формування асортименту та якості посуду з полімерних матеріалів
30. Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра
31. Комплексне використання засобів наочності в процесі формування природничих знань молодших школярів
32. Методика формування навичок зображення форми у процесі графічної діяльності молодших школярів
33. Методика формування у молодших школярів навичок живопису у процесі малювання пейзажу
34. Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво (на прикладі творчості Катерини Білокур)
35. Формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства
36. Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання
37. Формування комунікативних умінь і навичок у молодших школярів
41. Формування соціокультурного досвіду молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва
42. Формування у молодших школярів естетичних почуттів на уроках класного читання
43. Формування у молодших школярів мотивації до навчання
44. Формування у молодших школярів організаційних умінь і навичок
45. Формування у молодших школярів читацьких інтересів у процесі роботи з дитячою художньою книжкою
46. Шляхи формування потреби у молодших школярів до регулярних занять фізичними вправами
47. Виховання в сім’ї як першооснова інтелектуального розвитку особистості молодшого школяра
48. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
50. Агроекосистема та агроландшафти як складові біосфери та способи взаємовпливу суспільства і природи
51. Мистецтво, як вагомий засіб впливу на формування особистості підлітка
52. Проблемы традиций в искусстве современных народных художественных промыслов
53. Традиционные народные промыслы и ремесла чеченского народа
57. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
58. Українська повстанська армія і збройні формування ОУН у Другій світовій війні
59. Народные ремесла и промыслы России и Донского края
60. Карбування металів як один з давніх видів народного декоративно-прикладного мистецтва України
61. Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
62. Музыкальное воспитание и обучение дошкольников на традициях народной инструментальной культуры
63. Формування національної свідомості засобами народної педагогіки
64. Даосизм і конфуціанство як релігійні течії
65. Авіаційні традиції України
67. Народные традиции, этнография и охрана природы Крыма
69. Воспитание военнослужащих на боевых традициях вооруженных сил России
73. Защитная функция адвокатуры как правовая традиция
74. Изменение системы государственного управления народным хозяйством в 1957г.
75. Заселение Владимиро-Суздальской земли славянами. Образование великорусской народности
76. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
78. Традиции и праздники Англии
79. Обычаи и традиции англо-говорящих стран
80. "Хлопки, хлопушки, удары" в народном танце, методика изучения
81. Специфика народного орнамента русских
82. Обычаи и традиции Шотландии
83. Традиции и праздники Англии
84. Специфика народного орнамента русских
85. Индия. Кулинарные традиции
89. Пушкин: Биография; Народность сказок Пушкина; Всемирность Пушкина (критика)
92. Традиции Чехова и Салтыкова-Щедрина в произведениях Зощенко
93. Министр просвещения граф С. С. Уваров. Самодержавие, Православие, Народность
94. Народные выступления, возмущения, заговоры в Англии в период Реставрации Стюартов
95. Коренные народности севера: история, культура, быт
96. Традиция обедов в Древнем Риме
97. Из истории народного образования города Москвы
98. МЕТОДЫ НАРОДНОЙ МЕДИЦИНЫ. ЗАКАЛИВАНИЕ ОРГАНИЗМА
99. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика