![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Міжнародні фінанси |
Зміст Валюта котирування, ринок капіталів, продавець ф’ючерсного контракту 1.1 Валюта котирування Ринок капіталів Продавець ф’ючерсного контракту 2. Характеристика Ямайської валютної системи Особливості біржових та позабіржових опціонів Тестові завдання Список використаних джерел Валюта котирування, ринок капіталів, продавець ф’ючерсного контракту 1.1 Валюта котирування Валютне котирування — визначення курсів іноземних валют відповідно до законодавчих норм, що діють, і практики, що склалася. Котирування валют проводять державні (національні) або найбільші комерційні банки. Котирування проводиться прямим або непрямим способом. При прямому методі котирування, прийнятому всіма країнами, окрім Англії, курс грошової одиниці іноземної валюти виражається в деякій кількості одиниць національної валюти. Непряме котирування іноземних валют практикується в Англії, де за одиницю береться фунт стерлінгів і виражається в деякій кількості іноземної валюти. Валютне котирування і валюта котирування - торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют. Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют. Існує два метода котирування іноземної валюти до національної: пряме котирування і непряме котирування Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=5,3гривні. База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі , але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта ) переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Валюта котирування – валюта, що котирується. Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів=0.7доларів. Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0. Пряме котирування = 1/Обернене котирування Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс: - це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти; - це курс, де долар не є валютою, що торгується; - це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США. Наприклад: 1долар США=5,3гривні 1німецька марка =2,7гривні тоді, 1долар США=5,3:2,7=1,96 німецької марки Банки, які активно котирують валюту на ринку називаються маркет-мейкери. Ці банки мають значні обсяги валютних угод, як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, мають достатні розміри власних коштів, які дозволяють тримати значні валютні позиції, щоб мати можливості диктувати курси по угодам певного об’єму.
Ці банки підтримують ліквідність ринку. Маркет-юнкери - ці банки, які є пасивними учасниками процесу котирування, тобто вони роблять запит банку-контрагенту про стан валютного курсу і повинні погоджуватись на менш вигідний курс. Ринок капіталів Ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал. Таким чином, ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів. Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка). Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем нагромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією. Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів. Ринок капіталів - це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу. Сучасний світовий грошовий ринок характеризується стрімким розвитком процесів глобалізації, інтеграції та універсалізації, поширенням сек'юритизації (тобто заміщення традиційних банківських кредитів емісією цінних паперів), фінансових нововведень (нові фінансові інструменти - валютні, процентні, фінансові ф'ючерси та опціони, операції СВОП та ін.). Це привело до створення великого мобільного світового грошового ринку, де поступово втрачається колишня чіткість розмежування між його окремими сегментами. Сукупна величина чистих міжнародних зобов'язань становила на кінець 1993 р. 5,2 трлн. дол. США. Складовими світового грошового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування можуть бути строки кредитів та їх цільова спрямованість. Кошти, що надаються на тривалий строк, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти - до ринку грошей. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв'язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів.
Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу. Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками: наявністю розвинутої кредитної системи та фондової біржі; місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом; помірністю податкового тиску; пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей та капіталів та іноземним цінним паперам - до біржового котирування; вдалим географічним положенням; відносною стабільністю політичного режиму. Ці чинники обмежують коло національних ринків грошей та капіталів, які виконують міжнародні операції. Унаслідок конкуренції склалися світові фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін. До Першої світової війни найвідомішим фінансовим центром був Лондон. Це визначалося високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною сталістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Після Першої світової війни провідний світовий фінансовий центр перемістився до США. У Західній Європі активно здійснюють міжнародні кредитні операції Швейцарія і Люксембург. Частка останнього становить близько 1/4 всіх євровалютних кредитів. Новим світовим фінансовим центром став Токіо внаслідок посилення позицій Японії на світових ринках, створення потужної закордонної банківської мережі, скасування валютних обмежень. Останнім часом з'явилися нові фінансові центри, такі як Багамські острови, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та ін., що пов'язано з пільговим податковим законодавством та незначними операційними видатками в цих країнах. Міжнародний ринок капіталів - це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов'язання та акції. Інструменти ринку капіталів: акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі та банківські комерційні позички. Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів - іноземні облігації. Ці облігації продаються у зарубіжній країні і номіновані у валюті цієї країни. Іноземні облігації були важливим інструментом на міжнародному ринку капіталів протягом багатьох століть. Власне, значний відсоток залізниць США, що збудовані у XIX ст., фінансувався продажем закордонних облігацій у Британії. Новацією є єврооблігація, тобто облігація, що номінована в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається. Наприклад, облігація, що номінована в доларах США, продається у Лондоні. Нині понад 80% нових випусків на міжнародному ринку облігацій - це єврооблігації, і ринок цих цінних паперів зростає дуже швидко. Це - головний цінний папір на міжнародному ринку капіталів. Найпотужніший ринок капіталів у світі мають США. Нью-Йорк - центр ринку капіталу США.
Химическая, химико-фармацевтическая, лесная, деревообрабатывающая, бумажная, легкая, пищевая и др. Производство ювелирных изделий (из полудрагоценных камней и др.). Рефтинская и Среднеуральская ГРЭС, Белоярская АЭС. Молочно-мясное скотоводство, свиноводство, овцеводство. Пригородное овощеводство и картофелеводство. Посевы зерновых (пшеница, рожь и др.) и кормовых культур. Курорты: Курьи, Нижний Серги, Самоцвет. СВЕРДРУП (Sverdrup) Отто (1854-1930) - норвежский полярный исследователь. Участник экспедиции Ф. Нансена (в Гренландию, 1888; капитан "Фрама", 1893-96). В 1898-1902 исследовал на "Фраме" северную часть Канадского Арктического арх. Участник поисков экспедиции Г. Я. Седова, В. А. Русанова и Г. Л. Брусилова (1914-15). СВЕРДРУП Харальд Ульрик (1888-1957) - норвежский полярный исследователь, метеоролог, океанограф. В 1918-25 участник экспедиции Р. Амундсена на судне "Мод", исследовал динамику вод и режим Восточно-Сибирского м. В 1931 руководитель научных исследований. на подводной лодке "Наутилус", пытавшейся достичь Сев. полюса
1. Глобалізація й міжнародні фінансові інститути
3. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
4. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
5. Міжнародний лізинг в системі світогосподарських зв
9. Міжнародна економічна система та її головні елементи
10. Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
11. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
12. Етика міжнародних ділових зустрічей
13. Міжнародне перестрахування
14. Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду
16. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")
19. Методика складання "Звіту про фінансові результати"
20. Міжнародний досвід юридичної відповідальності аудиторів перед третіми особами
21. Перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності – міркування для вашого бізнесу
25. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
26. Міжнародно-правовий режим Антарктики
27. Основні положення міжнародного торгового права
28. Право на самовизначення як один з головних принципів міжнародного права
29. Предмет і методи міжнародного приватного права
30. Система міжнародного приватного права
31. Вирішення міжнародних комерційних спорів
32. Відповідальність у міжнародному праві
33. Міжнародне право феодальної та рабовласницької доби
34. Українське питання в міжнародній політиці напередодні другої світової війни
35. Визначення особливостей використання маркетингу в сфері міжнародного комерційного обігу
36. Міжнародна діяльність автомобільного концерну BMW
41. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
42. Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права
44. Європейське зростання та міжнародні торгівельні потоки країн ЄС
45. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
46. Інститут розв’язання міжнародних спорів
47. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
49. Міжнародна кадрова стратегія та трудові відносини в ТНК
50. Міжнародна міграція робочої сили
51. Міжнародна технічна допомога
52. Міжнародна торгівля фінансовими інструментами
53. Міжнародна фінансово-інвестиційна діяльність
59. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
60. Міжнародний розподіл праці Ізраїлю
61. Міжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучасній світобудові
62. міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент
63. Міжнародні відносини та зовнішня політика
64. Міжнародні економічні відносини
65. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
66. Міжнародні карні трибунали
68. Міжнародні розрахунки у зовнішньоекономічній діяльності
69. Населення планети і міжнародна міграція робочої сили
74. Розвиток міжнародного бізнесу в Україні
75. Роль та значення окремих країн і регіонів у міжнародній економіці
76. Середовище міжнародного маркетингу
77. Тенденції розвитку міжнародної економіки
78. Україна в системі сучасних міжнародних відносин та світовому геополітичному просторі
79. Україна в сучасній системі міжнародних відносин
80. Україна як суб’єкт міжнародних відносин
81. Контроль банків України за здійсненням міжнародних розрахунків клієнтів
82. Косовська проблема в міжнародних відносинах
84. Міжнародна торгівля. Механізм функціонування та регулювання
85. Задачі з міжнародного менеджменту
89. Міжнародна політика і світовий політичний процес
90. Логістика міжнародних перевезень
92. Парки Діснея як туристичні центри. Їх роль для розвитку міжнародного туризму
93. Автоматизована інформаційно-аналітична система Міністерства фінансів України
94. Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд
95. Еволюція міжнародної валютно-фінансової системи в останні десятиріччя
96. Основи організації фінансів підприємтсв
98. Похідні фінансові інструменти
99. Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення