![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Административное право
Правова охорона навколишнього природного середовища |
Вступ Правова охорона навколишнього природного середовища. 2. Земельний кодекс України про вади земельного фонду3. Складові частини природно-заповідного фонду4. Правові заходи охорони атмосферного повітря тваринного світу.5. Водний кодекс УкраїниВисновокВступ. Екологія — це знання людини про те що її оточує У наш час даний термін міцно закріпився у суспільній свідомості. Екологія стала одним з основних показників ставлення полини до життя, навколишнього природного середовища Екологічна свідомість відображає духовність суспільства, його «порозуміння» з природою невід ємною частиною якої є людина. В екологічних роздумах людини відбивається рівень її інтелекту, загальної і професійної культури. Більшість людей які свідомо зараховують себе до прибічників сучасної культури вважають що захист довкілля е одним з найбільш важливих завдань сучасних і майбутніх генерацій. Стан природи викликає все більше занепокоєння у представників різних верств населення. Нині майже немає свідомої людини яка не знана б дещо про екологію Для більшості населення з нею поєднана стурбованість тими негативними наслідками, що спостерігаються у різних сферах антропогенної активності. Як правило, ці наслідки теоретичною основою яких треба вважати так званий антропоцентризм пов'язані з доведенням до крайньої межі тих навантажень які людина покладає на природу. Уявляється що вже настав час для епохи ексцентризму коли не людина повинна диктувати свої умови природі, а природа — людині. Адже антропоцентризм становить небезпеку для існування людей у глобальному масштабі. Екологічне законодавство — це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості. Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони різних природних об'єктів. Вказане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові відносини. Системою екологічного законодавства необхідно вважати цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту. Первісним елементом екологічного законодавства треба вважати його норму. Вона відіграє базову роль в системі цього законодавства, оскільки перебуває у найбільш нижчому, фундаментальному рівні системи. Екологічні акти юридичного значення мають різну юридичну силу залежно від того, яким державним органом вони прийняті чи затверджені. Юридична сила екологічних актів обумовлюється тим, який природний об'єкт береться державою під охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'єкта залежить від його екологічної цінності, поширеності чи, навпаки, помітного зникнення, наслідком чого є занесення того або іншого об'єкта до Червоної книги. Проте системний аналіз сучасного екологічного законодавства дає підстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'єктів залежить від місця цих об'єктів в системі навколишнього природного середовища та їх стану.
Система екологічного законодавства України в основному повинна відповідати системі екологічного права. Право того чи іншого об'єкта природи визначається його місцем в ній. Від системи природи залежать система екологічного права а отже, і система екологічного законодавства. 1. Правова охорона навколишнього природного середовища. Охорона навколишнього середовища здійснюється різними, у тому числі й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, які утворюють природне середовище. Сучасними головними нормативно-правовими актами що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища, є Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р., «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р., «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р та інші. До того ж деякі відносини у сфері використання і охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р., «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р. Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений Постановою Верховної Ради «Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища». Різновидами права природокористування є: Право землекористування, право водокористування, право лісокористування, право користуватися надрами, право користуватися тваринним світом, право користування природно-заповідним фондом. Право природокористування — це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів. Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість і тривалість, ліцензування, врахування надзвичайного значення у житті суспільства тощо. При цьому виділяють такі групи природокористування, як право загального і спеціального використання землі, вод, лісів, надр, тваринного світу та інших природних ресурсів. Суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», усі громадяни для задоволення найрізноманітніших потреб і інтересів. Воно здійснюється громадянами безкоштовно і безліцензійно, тобто для цього не потрібен відповідний дозвіл уповноважених органів і осіб. Загальним є, наприклад, використання парків, скверів, водойм, лісів, збір дикорослих ягід, грибів, горіхів і т. ін. Право загального природокористування закріплене у ст. 13 Конституції України: «Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону». Похідним від загального природокористування є спеціальне використання природних ресурсів. На відміну від першого, це використання конкретних природних ресурсів, що здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли відповідна, визначена у законодавстві частина природних ресурсів передається їм для використання.
Як правило, така передача має вартість і визначена в часі. Надання природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів — державних актів на право постійного користування. Крім прав суб'єктів, як природокористувачів, сучасною юридичною наукою сформовані й інтенсивно розвиваються екологічні права і обов'язки. Так, у Конституції України записано, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення». Аналогічні формулювання є й у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», бо це право — одне з основних прав людини. Цьому праву відповідає обов'язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища. Усі екологічні права громадян захищаються і відновлюються у судовому порядку. Поряд з правами Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає і певні обов'язки громадян. Так, незалежно від того, є громадяни природокористувачами, чи ні,— вони зобов'язані берегти природу, раціонально використовувати її запаси, не завдавати шкоди. Крім того, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладає на громадян і підприємства, установи й організації, як суб'єктів спеціального використання природних ресурсів, спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів. Ці нормативи визначаються з урахуванням розповсюдження природних ресурсів, їх якості, можливості використання, місцезнаходження, можливості переробки і зберігання відходів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані сплачувати певні кошти за забруднення навколишнього природного середовища, що встановлюються за викиди у атмосферу забруднюючих речовин; скидання забруднюючих речовин на поверхню води, у територіальні і морські води, а також під землю. Контроль у сфері природовикористання і охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, нагляду, обстеження, інвентаризації та експертиз. Він може здійснюватись як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний контроль покладається на Ради народних депутатів, державні адміністрації та Міністерство охорони навколишнього природного середовища і його органи на місцях. 2. Земельний кодекс України про вади земельного фонду Земельний Кодекс прийнятий Верховною Радою України 13 березня 1992 р.; він регулює відносини у сфері використання і охорони землі. Усі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів; 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.
У твор «Про см братв-гайворонв та х сестру» вбита братами коза виявляться дочкою Баби-Яги, яка шука помсти за смерть; у «Казц про Кощя Безсмертного» Кощй волод стадами худоби, як пасуться на його полях. Але найвищого вияву негативна сила сяга в образ змя. Про зв'язок цього персонажа з давнм культом говорить його магчна природа: як чарвний кнь, вн причетний до всх стихй: живе в земл, бля гори або на нй (змй-горинич), пов'язаний з водою (змй морський), з повтрям (ма крила може лтати), з вогняною стихю (живе бля вогняно рки, диха полум'ям, з нздрв дим де). Його подоба поднання частин тл рзних тварин рзномант них природних середовищ: хвст (як у плазунв), кгт та крила (вд птахв), покритий лускою (як риби, ящрки) тощо. Частим елементом його багатоголовсть, а вдтак здатнсть пожирати, живучсть, оскльки голова тлесне уособлення душ. Щоб перемогти його, треба вдрубати вс голови, як при битв можуть вдростати знову. Ця стота поста як повелитель природних стихй: в мор хвил пднма, лси корчу, рки пдпалю; коли летить, грм гримить трясеться земля, креше блискавки в неб
1. Правове регулювання охорони навколишнього природного середовища
2. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
3. Міжнародна правова охорона навколишнього середовища
5. Збори за забруднення навколишнього природного середовища
9. Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища
10. Правовая охрана окружающей природной среды в городах
11. Взаємодія людини і суспільства із природним середовищем, їх життя: сучасний стан, перспективи
12. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
13. Впровадження систем управління навколишнім середовищем у ВНЗ
14. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
15. Наукові основи раціонального користування та управління навколишнім середовищем
16. Моніторинг навколишнього середовища
17. Вплив техносфери на навколишнє середовище
18. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі
20. Нормативно-правове середовище, що регулює ринок праці України
21. Правове регулювання охорони та використання надр
25. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
26. Захист навколишнього середовища, підвищення конкурентноздатності продукції
27. Паерово-целюлозне виробництво та навколишнє середовище
28. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
29. Людина і навколишнє середовище
30. Види джерел забруднення навколишнього середовища
31. Исследование природных ресурсов планеты с помощью космических методов
32. Правовые аспекты борьбы с терроризмом
33. Чрезвычайные ситуации мирного времени природного и техногенного характера
34. Природно-ресурсный потенциал Латинской Америки
35. Природные условия Магаданской области и Чукотского Автономного Округа
36. Природно-ресурсный потенциал Восточносибирского экономического района
37. Природные ресурсы как экономический фактор
41. Налоговая система России в новом правовом поле
42. Уголовно-правовая характеристика преступлений в сфере налогообложения
43. Защитная функция адвокатуры как правовая традиция
44. Административно-правовой статус иностранных лиц и лиц без гражданства
45. Правовое регулирование государственной службы
47. Административно-правовой статус государственных служащих в России
48. Административно-правовой статус граждан
49. Административно-правовое обеспечение личных прав и свобод граждан
51. Правовое регулирование банкротства кредитных организаций в России и США"
53. Правовые основы валютного регулирования и валютного контроля в Российской Федерации
57. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних
58. Гражданско-правовой договор: формы, виды, особенности заключения, изменения и расторжения
59. Гражданско-правовой договор
60. ЛИЗИНГ: правовые основы и проблемы развития правового регулирования в РФ
61. Особенности гражданско-правового положения отдельных видов акционерных обществ
62. Правовая охрана товарных знаков
63. Правовое регулирование и содержание хозяйственных договоров, опосредствующих оказание услуг
64. Правовой режим уставного капитала акционерного общества
65. Правовые аспекты применения сети "Интернет" в России
66. Понятие, виды и условия действительности гражданско-правовых сделок
67. Лизинг и его правовое регулирование
68. Правовые основы наследования в Российской Федерации
69. Гражданско-правовое регулирование залога
73. Метод гражданско правового регулирования
74. Особенности и проблемы правового регулирования договора строительного подряда
76. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения
77. Правовое регулирование оборота земель промышленности
79. Правовой строй Древнего Вавилона
80. Правовой статус Королевства Польского в составе Российской Империи
81. Введение «Временного положения» 1867-1868 гг. и политико-правовые последствия для казахов
82. Политические и правовые учения Древней Греции
83. Краткие лекции по истории политических и правовых учений (к зачету-тестированию)
84. Политико-правовые взгляды М.М.Сперанского и политические идеи Н.М.Карамзина.
85. Политические и правовые учения в России в период образования и укрепления абсолютизма
89. Местное самоуправление в Украине (историко-правовой анализ)
90. Внешнеэкономические сделки: правовое регулирование и коллизии (Доклад)
91. Основы Конституционно-правового статуса субъектов РФ
92. Правовое обеспечение деятельности внебюджетных фондов (Контрольная)
93. Правовые основы взаимоотношений представительного и исполнительного органов местного самоуправления
94. Правовое положение иностранных граждан в Российской Федерации
95. Гражданское общество и правовое государство
96. Конституционно – правовые основы религиозного и религиоведческого образования в РФ
97. Международно-правовые способы разрешения международных споров