![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Представництво і довіреність як спосіб здійснення суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку |
Вступ За своє життя особа набуває цілу низку особистих немайнових та майнових прав, але цінність вони матимуть лише тоді, коли їх можна здійснити. Здійснення суб'єктивних цивільних прав - це процес реалізації уповноваженою особою всіх повноважень, що належать до змісту конкретного суб'єктивного права, для досягнення певного результату. Здійснення цивільних прав можливе за таких основних умов: 1) особу має бути наділено необхідною правоздатністю щодо її цивільних прав; 2) суб'єкта правовідносин має бути наділено необхідним обсягом дієздатності; 3) дії зі здійснення цивільних прав мають відповідати принципам здійснення цивільних прав. Способи здіснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на фактичні та юридичні. Під фактичними способами слід розуміти діяння, які, зазвичай не є юридично значущими, наприклад, коли особа фактично проживає у будинку, чим здійснює своє право власності на нього. Юридичними способами слід вважати юридично значущі діяння, наслідком яких є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Це, зокрема, укладення різноманітних правочинів, створення авторського твору, виявлення скарбу тощо. Однією з форм здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов’язків є представництво і довіреність. Представництво - це правовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов’язки. Галузь застосування інституту представництва дуже велика. За його допомогою в багатьох випадках прискорюється цивільний оборот. За допомогою інституту представництва створюється можливість прискорити укладання і виконання різноманітних правочинів, а також учинення різноманітних юридичних дій. За допомогою представництва також здійснюється захист прав та інтересів недієздатних осіб. Інститут представництва використовується й у побуті (наприклад, одержання поштової кореспонденції, заробітної плати або одержання речей однією особою за іншу, прийняття спадщини, одержання внесків в ощадних касах, найм житлових приміщень і ін.). Метою курсової роботи є дослідження представництва і довіреності як способів здійснення суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку. Завданнями курсової роботи є дослідження проблем: поняття, значення та сфери застосування інституту представництва у цивільному праві; представництва як правовідношення; суб’єктів предстаництва; підстав виникнення та видів представництва; поняття довіреності; форми довіреності; строку довіреності; передоручення; припинення довіреності. 1. Представництво як спосіб здійснення суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку 1.1 Інститут представництва у цивільному праві: поняття, значення, сфера застосування За загальним правилом учасники цивільних відносин особисто набувають цивільні права та цивільні обов’язки шляхом укладання правочинів. Проте існують випадки, коли вони за тих чи інших обставин позбавлені здатності або можливості самостійно здійснювати необхідні юридичні дії.
Представництво забезпечує усунення юридичних або фактичних перешкод, які не дають фізичній або юридичній особі самостійно укласти той чи інший правочин. Сфера застосування представництва охоплює широке коло як майнових, так і немайнових відносин. Представництво розширює і полегшує можливості придбання і реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, а для недієздатних громадян є основним засобом участі в правових відносинах. За допомогою представництва можливі придбання і реалізація більшості матеріальних і цілого ряду процесуальних цивільних, а також деяких інших за галузевою приналежністю суб’єктивних прав та обов’язків. Хоча поняття «представництво» у різноманітних галузях права має різний зміст, воно також має і міжгалузеві ознаки: інститут представництва регулює відносини, у рамках яких одна особа (представник) сприяє іншій (особі, яку представляють) у придбанні і реалізації суб’єктивних прав та обов’язків останньої в її відносинах із третіми особами; таке сприяння здійснюється в інтересах особи, яку представляють; сама можливість, зміст і межі зазначеного сприяння визначається повноваженням – суб’єктивним правом представника; у процесі здійснення повноваження представник діє стосовно третіх осіб; у результаті здійснення повноваження для представника не виникає правових наслідків стосовно третіх осіб. Тепер розглянемо чим же різняться поняття представництва в різноманітних галузях права, наприклад, цивільно-правове представництво і цивільно-процесуальне: насамперед цілями і задачами. Якщо ціллю цивільно-правового представництва є встановлення, зміна і припинення суб’єктивних прав і обов’язків того, хто представляється, в його відносинах із третіми особами, то ціль судового представництва - надання допомоги громадянам і організаціям у здійсненні ними процесуальних прав і сприяння здійсненню правосуддя по цивільних справах. Звідси випливає друга істотна відмінність цивільно-правового представництва від процесуального: перше завжди припускає виступ представника від імені особи, яку представляють, для другого ж характерна необов’язковість елемента заміщення. Процесуальний представник може діяти як замість особи, яку представляють, так і поряд із ним, виступаючи від власного імені. Крім того процесуальне представництво відрізняється від цивільно-правового за способом встановлення повноваження, за видами представництва. Галузь застосування інституту представництва дуже велика. При його допомозі в багатьох випадках прискорюється цивільний оборот. За допомогою інституту представництва створюється можливість прискорити укладання і виконання різноманітних правочинів, а також учинення різноманітних юридичних дій. За допомогою представництва також здійснюється захист прав та інтересів недієздатних осіб. Інститут представництва використовується й у побуті (наприклад, одержання поштової кореспонденції, заробітної плати або одержання речей однією особою за іншу, прийняття спадщини, одержання внесків в ощадних касах, найм житлових помешкань і ін.). Правовому регулюванню інституту представництва присвячено главу 17 ЦК України.
Згідно зі ст.237 ЦКУ представництво -це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво характеризується наступними ознаками: - цивільні права та обов’язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; - представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); - представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; - представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; - правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Якщо укладена представником угода спричинила для контрагента збитки, то зобов’язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчинення цієї угоди. Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому інститутові юридичні особи мають можливість повніше здійснювати свої повноваження, захищати інтереси в суді, господарському суді за допомогою кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація цивільних прав недієздатними особами, малолітніми. Потреба представництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за місцем постійного проживання, тяжкої хвороби та інших обставин громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, поштові перекази, керувати транспортними засобами, розпоряджатися майном, захищати свої інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на допомогу приходить представник. Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає. Саме ці ознаки відрізняють представництво від чималої низки подібних відносин. 1.2 Представництво як правовідношення Суб’єкти представництва У цивілістичній літературі немає єдиної точки зору стосовно природи представництва. Загалом підходи до визначення сутності представництва можуть розглядатися з позицій двох основних концепцій: концепції дії та концепції правового відношення. Концепція дії свого часу набула значної популярності у радянській цивілістичній науці. Фактично саме вона виявилася підґрунтям законодавчого визначення представництва під час другої кодифікації цивільного законодавства колишнього СРСР у 1961-1964 рр. (ст. 15 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р., ст.62 ЦК 1963 р. та інші). Ця концепція інтерпретує представництво як діяльність, тобто сукупність дій, що полягають у вчиненні угод та інших юридичних дій однією особою (представником), що діє у межах повноваження від імені іншої особи, - того, кого представляє. Аргументуючи дану концепцію, її прибічники вказують, що «правовідносини між особою, яку представляють, і представником є лише однією з передумов представництва , але саме до складу представництва не входять».
До того мені дуже не подобався цей намір стати плечима до Кубані, де якраз у цей час запанувало "бєлоє двіженіє", оця "Добрармія", яка, набравши вже сили та спровокувавши в свою службу козацтво, невпинно просувалась до моря. При здійсненні цього пляну та неминучій поразці під Теодозією недобитки мусіли попасти до "Добрармії", звичайно, як удалась би дуже проблематична переправа через Керч-Єникальську притоку. Одночасно з передачею цього пляну Григоріїв переказав мені, що отаман Натіїв попереджує, що, може, він чи то Болбочан будуть примушені підписати кінноті такий наказ, який буде противорічити їх бажанням, тому кожний одержаний наказ мусить бути до його виконання перевірений шляхом перзональних розмов уповноважених, чи підтверджений словно відомою довіреною особою – а прізвища тих осіб подано. Обміркувавши цей надісланий нам плян і побалакавши з татарськими представниками, щоби виявити їх думку щодо можливости співакції з нашими військами проти німців, на яку вони погодились, випрацювали ми іншу комбінацію, яку мав разом із текстом угоди між нами і татарами відвезти до Сімферополя Григоріїв
1. Соціальна робота як професія. Права і функціональні обов’язки соціального працівника
2. Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
3. Сутність малої приватизації і сфера її здійснення в Україні
4. Необережність як форма вини
5. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
9. Притримання речей як спосіб забезпечення виконання зобов‘язання у судовій практиці
10. Цивільний процес. Конституція України про здійснення правосуддя в державі
12. Чинники, що впливають на дальність і якість радіохвиль
13. Контроль банків України за здійсненням міжнародних розрахунків клієнтів
14. Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах
15. Особистість як предмет дослідження педагогіки і психології
16. Тривожність як соціально-педагогічне явище
17. Масова свідомість як складова суспільної свідомості
18. Моральне самопізнання особистості, його умови та способи здійснення
19. Здійснення релігійного культу в християнстві. Святе Письмо
20. Бідність – як глобальна проблема людства
21. Механізм нарахування непрямих податків при здійсненні імпортних операцій
25. Циклічність як загальна форма економічної динаміки
27. Юридична відповідальність за порушення авторських та суміжних прав
29. Комічне як соціокультурна реальність
30. Види та структура аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність
31. Працевлаштування випускників ВНЗ, підготовка яких здійснюється за державним замовленням
33. Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
36. Конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління
37. Національна свідомість і гідність. Патріотизм: як ми його розуміємо
41. Вади деревини та їх вплив на її якість
42. Хімічний склад та якість мінеральної води в пляшках
43. В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)
44. Микола Карпович Садовський (1856-1933) ( Життя та творчість)
45. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
46. Поэты второй половины XIX века, Яков Петрович Полонский
49. Философия духа и материи Рене Декарта
50. Рене Декарт и его трактат "Правила для руководства ума"
51. Рене Декарт и его трактат "Правила для руководства ума"
53. Інвестиційна діяльність страхових компаній
58. Сюжет та iсторiя створення роману Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi?
61. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
62. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
63. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
64. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
65. Поняття та сутність менеджменту
66. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
67. Виховання у сім’ї як першооснова розвитку дитини як особистості
68. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
69. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
73. Діяльність земств у напрямку допомоги населенню
74. Туриз як галузь світового господарства
75. Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання
76. Рене Декарт
78. Суспільна свідомість та її структура
80. Інноваційна діяльність підприємства
81. Інтегральна ефективність діяльності підприємства
83. Конкурентоспроможність торгівельного підприємства
84. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
85. Ринкова пропозиція та її еластичність
89. Рене Магритт
92. Рене Декарт
93. Анри Ренье
94. Яков Васильевич Толмачев (1779—1873)
96. Яков Перельман: штрихи к портрету
97. Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині
98. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення