![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Розвиток науки на Харківщині у ХХ столітті |
Реферат з харківщинознавства на тему: «Розвиток науки на Харківщині» Виконав: учень 9-А класу Білоус Василь Перевірила: учитель Запорожченко Людмила Романівна 2007 рік Зміст Вступ Наука на початку ХХ століття Наука у міжвоєнних роках (1917-1941) Відродження науки у 1940-1950 рр Розвиток науки у середині 50 – на початку 90-х років Висновок Список використаної літератури ВСТУП Чи ніколи ви не замислювалися над тим, що було б коли людина випадково не створила тертя між двома дерев’яними палками? Якби не побачила, що вода витримує деякі матеріали? Що округлий предмет легко можна котити, не докладаючи масу зусиль при цьому, як при переміщенні чогось кутастого? Якби не посадила перші корінці? Не була такою комунікабельною? Не прагнула створити певний комфорт для себе? Не прагнула б до якогось прогресу? Поліпшення умов праці і життя? Звичайно ви зараз скажете: „навіщо нам ламати голову, ми маємо сірники, електроенергію, човни, яхти, базари, де можна купити овочі, тепло, енергію, дах над головою, Інтернет тощо.” Зараз проблеми тепла, світла, транспорту дійсно виглядають банально, та 3-4 тис. тому років люди не те що не мріяли про Інтернет, вони й гадки не мали про сірники. І якби людство не було таким активним, ми б або залишилися печерними людьми, або нас взагалі не було, т. як людство вимерло б, на зразок мамонтів чи шаблезубих тигрів. Та щоб не бути вкрай нудним я вирішив дослідити період, не на стільки далекий від нашого часу, а саме ХХ ст. адже протягом цього часу були нові відкриття і прогрес науки не лише в іноземних країнах, але й в нашій державі. Наприклад, чи знаєте ви, що сироватка проти сказу, яка зараз широко використовується у всьому світі, була винайдена харків’янином? Отже, Україна, і зокрема Харківщина, мала великий інтелектуальний потенціал. Та чомусь наша держава належить зовсім не до передових країн світу. І я вирішив дослідити, чому маючи таку базу, Україна не скористалася нею. Чи може їй хтось заважав? Наука на початку ХХ століття Наукова діяльність в Росії на початку XX століття, як і раніше, була зосереджена в університетах, які за статутами мали не лише викладати та навчати, але й рухати вперед науку (від інститутів останнього не вимагалося). Помітний крок у своєму розвитку зробили гуманітарні науки. Серед видатних українських істориків досліджуваного періоду одне з почесних місць належить О. Я. Єфіменко. Майже всі свої найкращі праці, як відзначає Д. І. Багалій, вона написала у Харкові. Так, у 1906 р. побачила світ двотомна «История украинского народа», через рік — «История Украины и ее народа». За видатні успіхи в галузі історії Вчена рада Харківського університету в 1910 р. присвоїла їй першій серед жінок Росії звання Почесного доктора російської історії. Важко переоцінити наукові дослідження професора Харківського університету Д. І. Багалія, який і в 1900—1917 рр. продовжував працювати над вивченням історії Слобідської України, до цього майже не розробленої. Цій темі він присвятив двотомну «Историю города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1905 год)», написану разом з Д.
П. Міллером, «Історію Слобідської України», підготував три томи документів з історії Слобожанщини. Так, в 1897 р., на пропозицію міської думи, Д. І. Багалій приступив до написання історії Харкова. Комісія професорів Харківського університету присудила йому вищу премію імені імператора Олександра II саме за це дослідження. Д. І. Багалій брав участь у виданні творів Г. Сковороди з викладенням його філософських поглядів і біографії. Він написав цінну працю «Опыт истории Харьковского университета», в якій червоною ниткою проходить ідея зв'язку історії університету з історією російської культури взагалі і місцевої зокрема. Не можна не згадати ще про дві великі роботи історика — зібрання творів, листів і паперів засновника Харківського університету В. Н. Каразіна (кошти від продажу було перераховано на заснування премії імені В. Н. Каразіна для студентів університету) і «Курс русской истории», перший випуск якої вийшов у світ у 1909 році. Д. І. Багалій брав участь у всіх археологічних з'їздах у період з 1885 до 1910 року. Під його безпосереднім керівництвом і за його участю велись підготовчі роботи до XII археологічного з'їзду в Харкові. Він сам склав археологічну карту Харківської губернії і провів ряд розкопок. Якщо не під його керівництвом, то, у всякому разі, під його впливом і за його почином виникла школа харківських археологів. Під час святкування 30-річчя наукової діяльності Д. І. Багалія 10 жовтня 1910 р. зазначалося, що за цей час з-під його пера вийшло понад 160 наукових праць. Серед істориків, що займалися всесвітньою історією, серйозними дослідженнями періоду античності вирізнявся В. П. Бузескул. Його праці «Політія Арістотеля», «Вступ до історії Греції», «Перікл», «Історія античної демократії» стали дійсно видатним надбанням вивчення грецької історії. Розвитку філологічних наук сприяли учні і наступники видатного харківського ученого професора університету О. О. Потебні М. Ф. Сумцов і М. Г. Халанський. Слов'янознавство в Харківському університеті мало знані традиції, започатковані ще в першій половині XIX століття. Одним з найвідоміших учених початку ХХ століття був професор Харківського університету М. С. Дрінов. Він працював над проблемами історії південнослов'янських народів і заклав основи сучасної болгарської літературної мови. Харківський університет став головним центром розвитку мистецтвознавчої науки. З появою в університеті Є. К. Рєдіна почалося систематичне викладання теорії та історії мистецтва. Його справедливо вважають фундатором вітчизняного мистецтвознавства, джерелознавства та бібліографії мистецтва. У 1912 р. до університету на посаду завідувача кафедри всесвітньої історії та теорії й історії мистецтва прийшов Ф. І. Шміт. Він відразу активно включився до науково-дослідної роботи, в якій був послідовником Є. К. Рєдіна. Найбільш відомою працею Ф. І. Шміта, створеною в 1916 р., була – «Закони історії. Вступ до курсу загальної історії мистецтв», в якій він поставив за мету виявити в еволюції мистецтва повне відображення еволюції людської цивілізації. На юридичному факультеті Харківського університету розвивалися правознавчі науки.
Відомим ученим, котрий займався проблемами досить актуального тоді фінансового права, був П. П. Мігулін. У Харківському університеті працював один з найталановитіших учнів історика права професора М. Ф. Владимирського-Буданова М. О. Максимейко. Значні успіхи спостерігалися в цей час у розвитку природничих наук та техніки. До 1902 р. у Харківському університеті працював професор-математик Д. О. Граве, один із засновників алгебраїчної школи в Україні, що досліджував найважливіший розділ алгебри — теорію груп. До 1902 р. викладав у Харківському університеті і всесвітньо відомий учений О. М. Ляпунов, котрий започаткував тут свою математичну школу. Засновником харківської школи радіофізиків вважається Д. А. Рожанський, який своїми дослідженнями коливного розряду в 1908 р. набагато випередив зарубіжних учених. До видатних спеціалістів у галузі оптики належав професор Харківського університету Т. П. Кравець, дослідження якого з питань поглинання світла в розчинах забарвлених речовин становило на той час одне з найвидатніших досягнень. Цінні дослідження з питань геофізики, оптики, радіотехніки і рентгенографії проводив професор технологічного інституту М. Д. Пильчиков. Різні галузі електротехніки збагатили своїми винаходами професор Харківського університету, автор перших вітчизняних підручників з електротехніки П. П. Копняєв, наукові праці якого були присвячені теорії машин і електричної тяги, та М. А. Артем'єв, котрий вивчав дії струму високої напруги і розробив проекти електростанції та електромережі в Харкові. Широко розвивалася в місті хімічна наука. У цій галузі слід відзначити наукові пошуки професора університету, вихованця школи М. М. Бекетова І. П. Осипова, який поклав початок фізичній хімії. Успішно працював у геолого-географічній науці професор Харківського університету А. М. Краснов, невтомний мандрівник, який приділяв значну увагу вивченню рельєфу, рослин і ґрунтів Харківської губернії. Високого рівня на початку XX століття харківські вчені досягли в біології та медицині. У Харкові в цей час працював відомий ботанік-морфолог, засновник харківської школи альгологів В. М. Арнольді. Далеко за межами Росії стали відомі праці видатного фізіолога В. Я. Данилевського — професора Харківського університету, одного із засновників ендокринології, автора тритомного підручника «Фізіологія людини». Його праці з фізіології було відзначено нагородами Паризької академії наук, Інституту тропічної медицини в Ліверпулі. Ще в 1872 р. став професором Харківського університету відомий учений-патологоанатом В. П. Крилов. Його діяльність (інколи з ризиком для життя) у галузі загальної та інфекційної патології, епідеміології стала гідним внеском до світової науки. Талановитим харківським хірургом був М. П. Трінклер, професор Харківського університету з 1905 року. Його наукові праці охоплювали, питання травматології, нейрохірургії, онкології, лікування ран. Блискуче працював у хірургії у факультетській клініці університету В. Ф. Грубе, який за період перебування в Харкові надрукував 35 наукових праць, зробив 20 доповідей у Харківському медичному товаристві.
В сущности, именно такое участие в ближних и дальних космических рейсах и есть наше главное дело. Каждый космонавт в лучшем случае совершает всего несколько космических полетов, а все последующие годы жизни мы продолжаем активно заниматься космонавтикой в другом амплуа... "В современной науке нет отрасли, развивающейся столь же стремительно, как космические исследования,- писал в 1961 году академик Сергей Павлович Королев. - Околосолнечное пространство должно быть освоено и в необходимой мере заселено человечеством. А далее - иные звезды и миры других галактик". Обратите внимание: датированы эти слова годом гагаринского старта. Но уже в это время в королёвском КБ не просто задумывались о стартах к дальним планетам, а создавали проекты, перебирали схемы кораблей, рассчитывали траектории... Земля и Марс движутся вокруг нашего светила по круговым орбитам, лежащим почти в одной плоскости. Но периоды обращения этих планет разные и некратные друг другу. Отсюда и широкие пределы, в которых изменяется разделяющее нас расстояние: примерно от 60 до 380 миллионов километров
1. Розвиток освіти в період Київської Русі і доби козаччини
2. Становлення і розвиток вищої освіти на Україні
3. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
4. Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні
5. Становлення середньої і вищої освіти євреїв на Волині у ХІХ ст
9. Головні напрямки реалізації завдань реформування освіти
10. Деякі проблемы змісту юридичної освіти у вищих навчальних закладах
11. Концептуальна модель сучасної вищої професійної освіти
13. Місце трудової підготовки школярів у системі народної освіти
15. Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
16. Роль громадських організацій у поширенні освіти на Поділлі в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.
17. Система вищої освіти в країнах Європи та Америки
18. Система вищої освіти у Фінляндії
19. Система освіти у Великобританії
20. Структура та зміст віщої освіти
21. Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"
25. Дослідження теоретичної концепції системи освіти с позиції соціології
27. Розвиток процесів памiяті в молодшому шкільному віці
28. Запорізька Січ: розвиток, становлення, право
29. Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.
30. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
31. Аграрні відносини та їх розвиток за сучасних умов
32. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
33. Розвиток процесів пам´яті в молодшому шкільному віці
34. Розвиток менеджменту реклами в Україні
35. Внесок Піфагора в розвиток естетики
36. Освоєння космосу: історія та сучасність
37. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
41. Постембріональний розвиток тварин
42. Розвиток нервової тканини у безхвостих
43. Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних
44. Вплив важких металів на ріст, розвиток та інші фізіологічні процеси у рослин
45. Розвиток швидкості у військовослужбовців
46. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
47. Розвиток продуктивних сил Канади
48. Промисловість Чернівецької області та розвиток сфери обслуговування
49. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
50. Напрямок впливу важливих органів самоврядування на розвиток закладів культури в регіонах
51. Розвиток господарсько-правової науки в період з другої половини 1950-х років по кінець 1980-х
52. Розвиток місцевого самоврядування і формування та розвиток бюджетних відносин
53. Розвиток стосунків України з Європейським Союзом у галузі авторського права і суміжних прав
57. Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах
58. Система вправ на розвиток граматичних навичок
59. Розвиток комп’ютерної техніки в 1990–2000 рр.
60. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького. Розвиток України в кінці XX ст.
61. Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду
62. Етнічний розвиток Русі-України
63. Життєвий рівень населення та розвиток культури в УРСР періоду застою (1965–1985 рр.)
64. М.В. Ломоносов та його вклад в розвиток хімічної науки, фізики та техніки
65. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
66. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
67. Політичний та економічний розвиток Польщі у 1990-2005 рр.
68. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
69. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
73. Початкова освіта у Гетьманщині (друга половина XVII-XVIII cт.)
74. Реформація в Європі і її подальший вплив на розвиток європейської історії
76. Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни
77. Рух опору на Харківщині у роки Великої Вітчизняної війни
78. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
79. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
80. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
81. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
82. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
83. Сучасна освіта та наука в незалежній Україні
84. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
85. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
89. Культурний розвиток України
90. Культурно-освітнє життя на Західно-Українських землях в другій половині ХІХ ст
91. Розвиток декоративно-прикладного мистецтва в Україні
92. Розвиток кіно
93. Розвиток реклами в Західній Європі і США до ХХ століття
94. Традиції та розвиток народного розпису
96. Розвиток усної руської і зокрема української літератури
97. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини
98. Вплив раннього хірургічного лікування на розвиток уролітіазу у обпечених
99. Взаєморозуміння в Європі через культуру, освіту та спорт