![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Борис Олійник |
Ім'я Бориса Олійника з'явилося на сторінках республіканської преси в середині 50-х років. Пора його літературного по-чатківства припала на той час, коли в радянському письменстві,— поезії, прозі, драматургії,— дедалі інтенсивніше розгорталися творчі шукання, обумовлені новими процесами в житті, зокрема піднесенням громадянської і творчої активності радянських людей. У творчості видатних поетів-майстрів старшого покоління (назвемо М. Рильського, П. Тичину, М. Бажана, А. Малишка, Л. Первомайського, В. Мисика, І. Мурато-ва) та обдарованих «новобранців» поетичного жанру стає помітнішим поглиблення ліричного осмислення людини у вирі суспільного буття, її духовного «статусу», її моральних цінностей, отже, й поглиблення особистісного характеру лірики. Б. Олійникові, як і багатьом його літературним ровесникам, були органічно близькі згадані зміни в суспільному житті і літературному процесі. На формування його особистості великий вплив мали дитячі та юнацькі враження, винесені з років Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови. Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стежку до п'ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953 p., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958 р. розпочав роботу в редакції газети «Молодь України». Поет і журналіст, Олійник часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродо-нецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сівер-ським Дінцем» (1959). Пережите в дитинстві та в роки комсомольської молодості вилилось у теплі, щирі рядки поезій, які склали першу його збірку «Б'ють у крицю ковалі» (1962). Автор з часом самокритично скаже про неї: «Була вона така собі, за винятком кількох віршів» '. Разом з тим книга засвідчувала, що в особі її автора до літератури йде перспективний молодий поет. В його віршах, нехай часом по-молодечому наївних, правдиво передано настрої та переконання, широчінь та серйозність громадянських інтересів поетового покоління, і головне — вагомо сказано про спільність долі та ідеалів «батьків і дітей». Мотиви цієї непорушної спільності голосно прозвучали у віршах «Портрет Леніна» і «Б'ють у крицю ковалі». Образ вождя революції бачиться авторові вірша «Портрет Леніна» і на тлі подій епохальної ваги, і невіддільним від долі конкретної, окремої людини. В цьому щиро своєму, конкретно-особистісно-му плані, в «переведенні» значущих соціальних понять на регістри найщиріших особистих переживань — ключ до творчого успіху поета. Нагадаємо основні мотиви цього художньо-невишуканого авторового монологу. Ліричний герой дає зрозуміти — йому дороге захоплення старого хлібороба тим, хто «поборов царя» і дав біднякам землю, тому й він сам зберігає отриманий у спадок од того хлібороба «Великого Вождя малесенький портрет» і обіцяє, як чисту совість, пронести його через усе життя, щоб потім передати нащадкам.
Таким чином, загальне і конкретне, історичне і сьогоденне, стаючи неабияким надбанням духовного буття нашого молодого героя, стає водночас і фактом поезії. Уже на цій порі в Олійника визріває усвідомлення того, що історичний час країни й окремої людини неподільний, злитий «воєдино. Його вірш «Б'ють у крицю ковалі» переконливо підтверджує цю думку. Як у фольклорних зразках, у вірші молодого автора з'являється прийом трикратної повторюваності дії: в його родину тричі приходить горе і тричі змоізкає веселий передзвін мирної праці. (Спочатку, каже ліричний оповідач, «не кували ковалі: Мого діда серед ночі вбили кляті куркулі», потім, у сорок другому, фашисти вбили брата, затим прийшла сумна звістка з фронту про батька.) Чи ж розділити тут історію країни й історію окремої родини? Перед читачем збірки Б. Олійника постає поет чітко визначених громадянських інтересів, довірливо-розважливого тону, одвертого і нерідко пристрасного публіцистичного слова. Уже тут досить чітко виявилася схильність автора до певного кола ідей і естетичних принципів. Не випадково в «Легенді про гілку бузкову» він повідав — у дусі «Гренади» М. Свєт-лова — про смерть українського хлопця, воїна інтербригад, у далекій революційній Іспанії. У наступні роки тема героїки молодих інтернаціоналістів, борців проти фашизму стане однією з найважливіших у поетовій творчості. Друга його збірка — «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островсько-го,— засвідчила і розширення ідейно-тематичних обріїв автора, і помітне його художнє зростання. «Степового роздолля син, Повен ніжного співу», поет строгий, суворий у ставленні до своїх ровесників і разом з тим захоплений романтикою дерзань і новотворення. Хоч оця світла захопленість, піднесений тон, яскрава, нерідко сповнена драматичного змісту образність — ще не все визначальне, що характеризує найбільш романтичні Олійникові вірші з перших його збірок. Так, у них помітне окрилено-романтичне ставлення до життя, але все «високе», масштабне автор ніби коригує, «заземлює», намічаючи другий план, другу течію ліричної розповіді, що захоплює в своє річище звичні та буденні факти, деталі наших буднів. Для поета стає творчим принципом поєднання героїчного і буденного, високого і приземленого. В «Тяжінні серця» він говорить: «Земне тяжіння можна побороти, Тяжіння серця — не дано збороть!» В добу видатних науково-технічних відкриттів Олійник прагне сказати вагоме слово про людину, здатну прокладати дороги в космос, пізнавати мікросвіт фізичних речей і водночас якнайглибше вкорінюватися в рідний грунт, в історичний досвід народного життя. Якщо Е. Меже-лайтіс у циклі віршів «Людина» уславлював свого сучасника на фоні цілої планети, то автор «Тяжіння серця», не заперечуючи такої поетичної концепції, разом з тим переносив наголос на конкретику буднів, на непоказний щоденний труд хлібороба і вченого, сталевара, лікаря, вчителя. Скажімо, докопуючись суті такого поняття, як щастя (цим словом і названий один з ранніх його віршів), поет поряд із досягненнями космонавтів («Найкращі пісні — героям, і квіти найкращі — їм») високо ставить працю і конструктора ракет, і тракториста, що «плугами Гортає рахманні скиби» землі.
В своїх естетичних уподобаннях і пристрастях Б. Олійник здебільшого близький до побратимів-ровесників — В. Симо-ненка, який гаряче утверджував думку про цінність і неповторність кожної окремої людини, І. Драча, В. Коротича, Р. Третьякова та інших. І, треба сказати, його творчість сприяла переборенню в поезії 60-х років таких тенденцій, як абстрактний космізм і «глобальність», нерідко позбавлених конкретнішого життєвого змісту. Олійник обстоював у поезії «права громадянства» таких ознак, як життєва конкретність, предметність слова, зрештою, той же таки принцип «тяжіння серця». Він переконливо виступав проти шаблонних «романтичних», а по суті риторичних і порожніх слів про велич праці й водночас влучно вказував на джерела романтики справжньої, тієї, що йде од живого життя, а не від екзотичних примар: Синій птах не в мареві Атлантики, І не в екзотичному Коломбо. Косять жито стомлені романтики У неромантичних робах 2. Творче втручання поета в проблеми літературного процесу не лишилось непоміченим. Умудрений досвідом П. Тичина занотував у своїх щоденникових записах: «Правильно протестує проти наших діляг молодий поет Борис Олійник,— протестує проти того, що деякі діляги-поети хочуть шукати романтики у наслідуванні ділягам закордонним» 3. Цінна риса творчості Б. Олійника — концептуальність у підході до найважливіших соціальних тем і проблем художніх. Ведучи мову про чесну і сумлінну працю, ширше — народне її розуміння, він у вірші «А люди ідуть.» уславлює «царицю Роботу», стародавнішу за «богів і царів». Відповідно і образ її в авторовій інтерпретації наче утворює концентричні кола, що охоплюють великі просторові й часові «масиви», то поширюючись до вимірів вселюдських, глобальних, то зводячись до конкретного шматочка землі і конкретного людського «ми». Та при всій глобальності цього концептуального образу автор наголошує на соціально-класових його вимірах, кажучи про сучасну Царицю Роботу, яка бере свій початок од «рубікону Неви»,— тепер перед нею відкрите щасливе майбутнє: Ми звершим Роботу! На радісне новосілля Нові покоління увійдуть до нового Дня. Незмінно червоним лиш буде високе Вітрило, Бо кров комуністів кольору не міня.4 І поет у ряді віршів продемонстрував плідні пошуки художніх засобів, придатних для «окреслення» внутрішніх, психологічних портретів рядових трудівників, які чесно несуть «на кованих бронзою м'язах Царицю Роботу». Він «приземлює» свою художню фантазію, ведучи лірично-довірливі монологи про сільських трудівників, як-от хворого хлібороба («Про хоробрість») чи інваліда з фронту, кришталево чесну людину («Дядько Яків»), або ж «співрозмову» зі скромною вчителькою В. І. Левкович («Формула»), з художньою тонкістю і етичною делікатністю відтінює ті риси, завдяки яким ці люди здобувають право бути героями життя і письменства. Тим самим він, один з представників літературного покоління 60-х років, збагачує досвід української радянської поезії, яка в 30-х роках і в наступні десятиліття цікаво розробляла -жанр своєрідних віршованих «портретів» («Корній», «Вчителька», «Зачепилівка» К. Герасименка, «Дядько мій Микита-чорнокнижник», «Урожай», «Балада про Зозулю» А.
Уссурійська козача бригада), зведений кінний корпус Туманова, загін Білосельського-Білозерського. 1917 р., командуючи 42-им окремим армійським корпусом Північного фронту, відмовився визнати прибулого комісара ревкому, був заарештований Виборзьким ревкомом. 29 серпня 1917 р. солдати вдерлися на гауптвахту, де утримувався В. Орановський, схопили його, разом з десятьма іншими генералами і офіцерами штабу корпусу кинули іх в Морський канал у Виборзі і розстріляли з берега. 85 Бутейко Борис Аполонович (? — 1926) — громадський і державний діяч. За фахом — інженер шляхів сполучення, працював керуючим справами Подільської залізниці. Належав до «Української народної громади». Міжпартійна нарада соціал-демократів, соціалістів-революціонерів і самостійників уважала його кандидатуру небажаною в уряді як нібито настроєного вороже до української державності, але своєю діяльністю на посаді міністра шляхів (3 травня -14 листопада 1918 р.) він зкористувався репутації найпалкішого прихильника українізації (м.і., створив особливу комісію з вироблення української технічної термінології для залізниці) — Під його керівництвом до середини 1918 р. було відновлено нормальне функціонування шляхів сполучення а державі. Помер на еміграції. 86 Певний Аполон (1888 —?) — громадський і військовий діяч. За фахом — агроном
1. Зміст діагностичних карт первинних перевірок вузлів і підсистем
2. Епоха Відродження, її гуманістичний зміст
3. Сутність та зміст сучасного менеджменту
4. Приватизація: зміст, цілі, шляхи
5. Основні риси Відродження, його гуманістичний зміст
9. Екологічний зміст процесу антропогенезу
10. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
11. Поняття, предмет та зміст господарського договору
12. Поняття, сутність і зміст права
13. Форма та зміст заповіту за законодавством різних держав
14. Зміст аграрної реформи П.А. Столипіна і її наслідки
15. Гадяцька угода 1658 року, її зміст та вплив на державницькі процеси в Україні
16. Суть і зміст ризик-менеджменту
17. Сутність та зміст контролю
18. Поняття, зміст і функції науки
19. Сутність і зміст педагогічної етики
20. Зміст і методика вивчення країн Африки у шкільному курсі країнознавства
21. Зміст та класифікація мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів
25. Зміст права власності на природні ресурси
26. Зміст поточних планів підприємства та організація їх розробки
27. Поняття і зміст підприємницької діяльності
28. Роль та вміст води в організмі
29. Публіцистика Олеся Гончара
30. Досвід роботи вчителя фізичної культури Кобеляцької ЗОШ І-ІІІ ст. №2 ім. О. Гончара Золотухіна О.В.
31. Історія соціальної роботи XVII-XX ст
32. Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.
33. Источники и кодификация права Украины в составе России в 18 ст.
34. Получение взятки ст.311 УК Республики Казахстан
35. Латинский язык (Контрольна робота)
36. Пушкин: Биография; Народность сказок Пушкина; Всемирность Пушкина (критика)
37. Творчество И.Ф. Анненского. Своеобразие лирики и литературной критики
41. Источники и кодификация права Украины в составе России в 18 ст.
42. Системы адаптивного управления роботами
43. Мошенничество (ст.159 УК РФ)
44. Тема любви в творчестве Куприна /"Молох", "Гранатовый Браслет", "Олеся", "Поединок"/
46. Надежность машин: станки, промышленные роботы
47. Использование роботов в промышленных предприятиях
49. Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога
51. Критика расизма. О двух сторонах всякого вопроса
52. Теория детерминизма Лапласа и её критика
53. Контрольна робота з зовнiшньоекономiчноi дiяльностi
57. Козацько-селянські повстання XVI-XVIII ст.
58. Підсумки визвольної війни середини ХVII ст., її значення
59. Критичний огляд памфлету І.Дзюби Інтернаціоналізм чи русифікація?
60. Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст
62. Энеида. Вергилий Публий Марон
63. Проблемы источниковедческой критики данных жаргонной лексикографии
65. Дуалізм «конфуціанство – даосизм» у китайському культурному світогляді.
67. Основные темы творчества («Молох», «Олеся», «Поединок»)
68. "Гроза" в русской критике 60-х годов.
69. Критика романа Анна Каренина
74. Сердечная астма (СА) и отек легких (ОЛ)
75. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
76. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
77. Нарушение авторских и смежных прав. Уголовная ответственность по ст. 146 УК РФ
78. Правовая природа процентов в ст. 395 ГК
79. Искусство критики: исцелять, не раня
81. Реклама в ЗМІ
82. Критика психологии «первого лица»
83. Техническое зрение роботов
84. Основы квалификации действий по незаконному изготовлению предметов вооружения (ст.223 УК)
85. Уклонение от уплаты налогов, сборов и других обязательных платежей (ст.212 УК Украины)
89. Русофобия в России: ее исследователи и критики
90. Наши дети будут бессмертными, но, возможно, станут наполовину роботами
91. Фридрих Ницше: ОПЫТ КРИТИКИ ХРИСТИАНСТВА
92. Аналіз роботи Піко делла Мірандола О достоинстве человека в контексті логіки розвитку філософії.
93. Анализ «критики чистой философии» Канта
94. Метафизика богочеловечества Владимира Соловьева и его критика русского общества
95. Роль воображения в "Критике чистого разума"
96. Критика чистого разума и сфера свободы для веры
97. Критика и контрпредложения в отношении копенгагенской интерпретации квантовой теории
98. Разработка программы управления промышленным роботом на базе контроллера SIMATIC S5 фирмы SIEMENS