![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Литература, Лингвистика
Війна в Іраку та ЗМІ |
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет ім. Івана Франка Кафедра зарубіжної преси та інформації Війна в Іраку та ЗМІ Курсова робота студента III курсу заочного навчання Анатолія Мельника Науковий керівник: доц. Лильо Т.Я. Львів – 2005 ЗМІСТ 3-4 ОСНОВНА 5-15 1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та першоджерело невірної поінформованості журналістів, а від того усього ст. 5-6 1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.ст. 6-8 1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ. ст. 8-11 1.4 Відверте ігнорування ЗМІ потенційної загрози здійснення терористичних актів помсти на території ст. 11-13 1.5. Основні аспекти погляду на конфліктну соціальну ситуацію, до якої призвела байдужість та необізнаність, а також заангажованість ст. 13-15 ст. 16-17 Список використаної ст. 18 Перелік матеріалів, доданих до курсової роботи (додатки) . ст. 19 20-30 ВСТУП Головним завданням засобів масової інформації (ЗМІ) є правдиве інформування широких мас населення про події у світі та в суспільстві. Історично склалось так, що війна завжди була невід’ємною складовою існування людства. Причини війни є різними, але війна, незалежно від причин, завжди залишається катастрофою. І правдиве висвітлення цього явища у ЗМІ повинно займати головне місце у інформаційній політиці держави. На прикладі війни в Іраку ми розглянемо проблему об’єктивного висвітлення її в українських та світових ЗМІ. Але передусім кілька основних визначень із вчення теорії та практики журналістської творчості. Літературна майстерність у журналістиці, за визначенням професора Здоровеги В.Й. (1) – „це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з позицій групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись при цьому певних духовних і практичних результатів”. „Правдивість, об’єктивність – найсуттєвіший принцип журналістики. Та від проголошення цієї засади демократичної журналістики до її реалізації – дистанція досить солідна. Щоб бути правдивою, журналістиці потрібні об’єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.” Виходячи з цих визначень ми вже можемо зробити деякі попередні висновки та обґрунтувати вступ до нашого дослідження. У висвітленні вітчизняними і провідними західними ЗМІ подій іракської війни ми не бачимо ні об’єктивності, ні правдивості, ні професійної відстороненості. Переважна більшість повідомлень передусім виражає офіційну позицію урядів – ініціаторів цієї війни – США та Великобританії. Повертаючись до думки професора Здоровеги, мусимо констатувати, що державні інтереси домінують над загальнолюдськими. Чому це відбувається? Маємо надію, що механізм такого спотворення основного принципу журналістики буде якщо не розкрито, то хоча б чітко показано у ході нашого дослідження.
Отже, актуальність нашого дослідження визначається такими основними чинниками: Український військовий контингент перебуває на території Іраку (цей фактор можна вважати головним, що не потребує доведення) Більшість країн, що також розмістили там свої війська, були і є жертвами терористичних актів помсти, що призвели до загибелі невинних людей; Українське суспільство в цілому не вбачає в цьому ніякої проблеми, тому що вважає місію наших військовиків у Іраку благородною і такою, що здійснюється під егідою ООН; Спотворене інформування, а часом цілеспрямоване дезінформування населення попри все українськими ЗМІ про реальну ситуацію, що склалася в Іраку. Метою дослідження є: 1) Визначення реального (прямого чи опосередкованого) впливу ЗМІ на сприйняття і оцінку українським суспільством війни у Іраку; 2) Пошук та аналіз помилок, які мають при цьому місце у повсякденній діяльності ЗМІ; 3) Спроба знайти шляхи вирішення проблеми об’єктивного висвітлення подій, котрі передували війні в Іраку, так само як і наслідків цієї війни, яка до сих пір триває. Воно проводилось, головним чином, методом підбору, вивчення та аналізу повідомлень вітчизняних та зарубіжних ЗМІ про перебіг цієї війни – з моменту її початку (20 березня 2003 року) до середини травня 2005 року. ОСНОВНА ЧАСТИНА 1.1 Головне визначення поняття „миротворчості” та першоджерело невірної поінформованості журналістів, а від того усього суспільства. Першопричиною даного дослідження стало суперечливе інтерв’ю, опубліковане в одній з вітчизняних газет. Як і усі інші публікації такого роду, воно апріорно називає миротворчість метою перебування наших військ в Іраку. У вступі автор називає українських військовиків миротворцями. Під час розмови з кореспондентом герой начерку прямо говорить: „. ми були там не миротворцями, як нас представляють. Адже миротворці належать до ООН.” Після цих слів автор знову вживає термін „миротворці”, не звертаючи уваги на пряме протиріччя, якому ні він сам, ні читач вже не надають принципового значення. Виникає думка, що термін „миротворці” не має офіційного характеру і журналіст вживає, а суспільство розуміє його, як синонім до слова „військовослужбовець”. Спробуємо дослідити, наскільки ця думка відповідає дійсності. Для перевірки цього припущення ми намагалися визначити, коли термін було вжито вперше на офіційному рівні. В результаті дослідили, що в Україні вперше визначення „миротворчості” щодо війни в Іраку вжив 2 червня 2003 року Президент України Леонід Кучма в Указі 459/2003 („Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак”) . Після вивчення даного документу стає зрозумілим, що термін „миротворчість” вживається офіційно. Але документ не надав нам зрозумілого пояснення самого поняття миротворчості. Натомість він містить посилання на резолюцію Ради Безпеки ООН 1483 (2003) від 22 травня 2003 року . В тексті цієї резолюції, немає визначення терміну „миротворчість” (в ньому взагалі немає ні слова про миротворчість).
А оскільки тепер нам відомо, що миротворчість пов’язана з діяльністю Організації Об’єднаних Націй, залишається лише зазирнути у Статут ООН (4) і дізнатись, що воно таке - „миротворчість”. Ось що нам стало відомо: Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6) Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки, згідно зі Статутом відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки. Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки. А підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони. Отже, тепер нам відомо, в чому полягає миротворча діяльність. Дивує лише той факт, що ЗМІ, які так широко вживають цей термін, жодного разу його не пояснили. Хоча саме це – головна їх помилка, яку необхідно якнайшвидше виправити. А першоджерелом невірної поінформованості журналіста в даному випадку є звичайна непрофесійність (незнання суті речей та понять, якими журналіст оперує). 1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ. Знаючи, що таке „миротворчість”, спробуємо співставити її суть з діяльністю нашого військового контингенту в Іраку. Починати треба з введення. У вищезгаданому Указі Президента підставою для відправлення контингенту названа та ж сама резолюція Ради Безпеки ООН. Як вже відомо, вона не містить ні слова про миротворчість. Ми знову звертаємось до Статуту ООН. Виявляється, підставою для виконання миротворчих операцій може бути тільки мандат ООН, прийнятий відповідною резолюцією Ради Безпеки. Ніякого мандату на миротворчу діяльність в Іраку сьогодні не існує. Останній документ такого роду було скасовано (зупинено його дію) резолюцією 1490 (2003) від 6.10.2003. Цим рішенням ООН відкликала усіх своїх спостерігачів ІКМООН (Ірако-Кувейтської Місії ООН по нагляду), котрі знаходились на ірако-кувейтському кордоні. Стає зрозумілим, що ООН не має ніякого відношення до подій в Іраку. Підтвердженням цьому є слова Віктора Ющенка про необхідність ”повернення вирішення Іракського конфлікту під егіду Ради Безпеки ООН” (5) Отже, український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне. Слід навести декілька яскравих прикладів, які б проілюстрували цю протилежність. Інтернет-видання „proUA.com” (14) „Верховна Рада вдруге оприлюднила свою позицію відносно українських миротворців, що була викладена у постанові Ради від 3 грудня 2004 року «Про відкликання миротворчого контингенту України, направленого для участі в миротворчій операції в Республіці Ірак», і запропонувала президентові України негайно вивести український миротворчий контингент із Республіки Ірак.&
Да такiх, акрамя Сымона Спарыша, зусiм незалежна ад яго належалi Кастусь Дзежка, Рак, Лабун i Вiктар Сянькевiч. Было, ведамая рэч, i шмат iншых, больш пасiўных. Успамiнаем прозьвiшчы чатырох толькi таму, бо яны зьяўлялiся афiцыйным, але нелегальным камiтэтам уцёкаў, якi завязаўся сам сабой ужо ў Вальдагоне. Камiтэт гэты, галавою якога фактычна быў Кастусь Дзежка, пастанавiў, пасьля шматлiкiх гутарак зь сябрамi, прыступiць да арганiзацыi пераходу на другi бок. Варта тут яшчэ зацемiць, што чытач ужо, бяз сумлеву, заўважыў, што ў камiтэт не ўвайшоў нiводзiн беларускi падафiцэр, хоць iх было ў роце чатыры. Адылi ўсе яны былi другараднае, а мо й нiжэйшае якасьцi. Былыя кадэты хутка спасьцераглi, што немцы сьведама не далi ў роту нiкога зь першаклясных падафiцэраў беларусаў. Гэтым i тлумачылася, што сярод iнiцыятараў уцёкаў iх ня было. Камiтэт першым чынам пастанавiў уплянаваць месца й час пераходу ды сагiтаваць цэлую дванаццатую роту й тыя суседнiя роты, якiя ўдасца. Былi надзеi на ўдачы ў сваёй роце, асаблiва прыгадваючы ранейшую салiдарнасьць i дружнасьць
1. Сутність та зміст сучасного менеджменту
3. Поняття, предмет та зміст господарського договору
4. Форма та зміст заповіту за законодавством різних держав
5. Класифікація, склад та зміст типових технологічних операцій
9. Мале підприємництво і його роль у реформуванні економіки та зміцненні місцевих бюджетів
10. Постмодернізм та українська історична наука
11. Дія електромагнітних полів та випромінювань на організм людини
12. Джерела фтору та вплив фтору на людський організм
15. Механізм дії високого тиску і температури на деякі мікроорганізми та вітаміни
16. Роль та вміст води в організмі
17. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
18. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
20. Професійна таємниця, її види
21. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
26. Дуалізм давніх релігій та демонічні персонажі в романі М.А. Булгакова "Майстер і Маргарита"
27. Комерційна діяльність приватного підприємства та її ефективність
28. Біологічні ритми серцево-судинної системи: механізми вікових змін та можливі шляхи їх корекції
29. Діагностика та комплексне лікування місцево-поширеного раку щитоподібної залози
31. Зміни особистості при шизофренії та особливості лікування
32. Клінічна оцінка та корекція змін концентрації мікроелементів у крові хворих на гломерулонефрит
34. Механізм та біологічне значення запалення
37. Хламідійна інфекція та імунодифіцит
41. Професіоналізм, культура та дисципліна управлінської діяльності
42. Методологічні підходи до означення суті, змісту та основних напрямів полікульткрної освіти
44. Зміст та класифікація мотивів природоохоронної діяльності учнів початкових класів
45. Лобізм та його регулювання
47. Специфіка культової та організаційної роботи в бахаїзмі
50. Інтуїтивізм Анрі Бергсона та його послідовників
52. Антропогенний фактор та його вплив на організм людини
53. Економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності
57. Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні
58. Прибуток підприємства та механізм його розподілу
60. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
61. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
62. Цивільний та арбітражний процес
63. Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"
64. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
65. Право власностi та право повного господарського ведення: спiльне та вiдзнаки
66. Імпресіонізм, модернизм, символизм, експрессионизм...
67. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
69. Были ли в Германии плавающие танки накануне Второй Мировой Войны?
73. Рак шейки матки
74. Рак пищевода
75. Рак нижней губы
76. АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ
77. Полная история танков мира
78. Причини суїцидальної поведінки засуджених в УВП. Діагностична та профілактична робота психолога
79. Cтановище дiтей та молодi в зарубiжних краiнах
80. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
81. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
82. Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 - 1924 року
84. Кредитування підприємств та забезпечення кредитів
85. Сучасні форми та системи оплати праці
89. Міський бюджет: пріоритети та механізми
90. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
91. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
92. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
93. Життя та діяльність митрополита Петра Могили
94. Козаки, їхнє життя, побут та звичаї
95. Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання
97. Перша та Друга Малоросійські Колегії
98. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ