![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні |
МIНIСТЕРСТВО ФIНАНСIВ УКРАїНИ БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФIНАНСОВА АКАДЕМIЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІНІндивідуальне навчально-дослідне завдання з дисципліни &quo ;Політична економія&quo ; на тему: &quo ;Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні&quo ;Науковий керівник: Круць А.В. Виконавець: студент ІІІ курсу групи КС-32 Колісник Б.Д. Чернівці 2009 ЗмістВступ 1. Проблеми розвитку сільського господарства в Україні в умовах ринкової економіки 2. Сучасний стан сільського господарства в Україні 3. Форми державної підтримки сільського господарства Висновок Список використаних джерел та літератури: ВступСільське господарство є одним із найважливіших секторів народного господарства України, тут зосереджено близько 30% основних виробничих фондів; працює майже третина загальної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві; виробляється третина національного доходу, формується 70% роздрібного товарообігу. Продукція АПК є однією з основних статтей експорту. Порівняльні переваги української економіки зосереджуються головним чином у сільському господарстві. За оцінками експертів, Україна належить до числа країн із найвищим рейтингом щодо потенціальних можливостей у сільському господарстві. Основною складовою цього потенціалу є концентрація найродючіших у світі чорноземів (понад 65% грунтового покриву країни), достатньо висока кваліфікація і відома у всьому світі працелюбність українських селян. За умов інтенсифікації розвитку Україна має цілком реальні можливості приєднатися до групи країн – основних виробників сільськогосподарської продукції. Дослідження підтверджують, що використання значних наявних можливостей України для виробництва сільськогосподарської продукції може створити значний експортний потенціал країни. Як наслідок сказаного вище виникає об’єктивна необхідність у регулюванні та підтримці розвитку сільського господарства в Україні з боку держави та запровадження відповідних норм для реалізації державної політики у сфері сільського господарства. Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формування під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарський підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням. Головним завданням державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрні сфері є: підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів; попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції; обмеження монополізму в суміжних із сільським господарством галузях промисловості. Потребу й особливості державного регулювання сільського господарства визначають низка об’єктивних чинників, такі як: нестабільність цін і доходів в агропромисловому виробництві; конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсних та переробних сферах; низька привабливість інвестування аграрного виробництва; різноманітність природно-кліматичних умов; потреба екологізації сільського господарства, проведення наукових досліджень; страхування сільськогосподарської діяльності; особливості формування соціальної інфраструктури села, тощо.
Розвинуті країни Європи і Америки щорічно надають дотації виробникам сільськогосподарської продукції більш ніж на 300 млрд. доларів. Політика держави відносно аграрного сектору не може бути раз і назавжди даною. Для кожної конкретної країни у певний період її історичного розвитку складається одна з трьох типових ситуацій: коли існує дефіцит сільськогосподарської продукції; коли попит на сільськогосподарську продукцію та її пропозиція відносно збалансовані; коли пропозиція сільськогосподарської продукції перевищує попит на неї. 1. Проблеми розвитку сільського господарства в Україні в умовах ринкової економікиЕкономіка сільського господарства України нині знаходиться в складному економічному стані. Для виходу з нього необхідне своєчасне прийняття ряду організаційно-економічних і законодавчих заходів, дієвість яких передусім залежить від економічної оцінки реального стану сільського господарства як у цілому по країні, так і по окремих галузях, підприємствах, регіонах тощо. Стосовно сільського господарства, то в Україні є проблеми, які проявляються у відсутності або запізнілості необхідної економічної інформації, яка б характеризувала реальний стан речей. На підтвердження сказаного слід визначити наступне. 1. Кожного року протягом перших 4-5 місяців існує лише попередня інформації про економічну ефективність виробництва основних видів сільськогосподарських культур. Так, станом на 01.05. 2008 року в Україні існувала інформація про ефективній сільськогосподарського виробництва за 2008 рік, яка свідчить, що виробництво великої рогатої худоби, свиней, молока, яєць було збитковим відповідно на 38,4%, 9,3% 4,3% та 10,8%, а м'ясо птиці рентабельним (9,3%). Цими даними за вказаний період користуються на всіх рівнях управління при розробці економічних заходів, направлених на усунення недоліків. Проте, ці дані рентабельності виробництва не враховують дотацій, які сільськогосподарські виробники одержують від держави. З урахуванням дотацій інформація надходить лише в червні, яка значною мірою відрізняється попередньої. Так, за 2005 рік рентабельність виробництва молока без дотацій становила 12,2%, а з дотаціями - 31,1%, свиней - відповідно 14,9% та 20,2%, м'яса - 25% та 53%, а великої рогатої худоби - збиток 25,5% і 6,6%. Отже, пропозиції що розробляються на основі цієї викривленої інформації, не можуть дати бажаного результату. Крім того, що ці дані мають бути своєчасними й достовірними, вони стосуються лише обмеженої кількості продукції. Відомо, що сільськогосподарських підприємств в Україні 13,5 тис. і на них припадає близько 20% виробництва молока, 37% м'ясних ресурсів, 50% яєць, 5% картоплі, 15% - овочів. При цьому формою 50-сг із 13,5 тис. господарств охоплені лише 8,5 тис. сільськогосподарських підприємств, які мають понад 50 найманих працівників. Отже, кількість продукції, яка відображена у формі 50-сг, ще менша тієї, що фактично вироблена всіма сільськогосподарськими підприємствами. Отже, ця інформація не репрезентативна показникам, наприклад, рентабельності відповідної продукції, виробленої в цілому по країні, тому що переважну більшість її виробляють в особистих селянських господарствах.
В останніх показники ефективності виробництва продукції (рентабельність, собівартість, затрати живої та уречевленої праці тощо), де виробляється 80% молока, 63 м'ясних ресурсів, 50% яєць, 95% картоплі, 85% - овочів нині, на жаль, відсутні. 2. Існують недоліки у наявності даних стосовно структури собівартості основних видів продукції. Правда, з 2005 року структура собівартості по видах продукції відновлена, проте в попередні кілька років вона була представлена лише в середньому окремо по рослинницькій та тваринницькій продукції. При цьому слід відзначити, що ця структура собівартості знову ж таки представлена лише по сільськогосподарських підприємствах, яка не репрезентативна загальній сукупності виробництва по вищезгаданій причині. Крім того, в Україні вона значно меншою мірою деталізована по елементах витрат. Наявність такої детальної структури витрат у країнах з розвинутою ринковою економікою дала можливість пошуку зниження собівартості виробництва продукції у сфері безпосереднього виробництва, це зробило її конкурентоспроможною, що надзвичайно важливо для вітчизняного сільського господарства. 3. Наступною важливою проблемою є відсутність належної оцінки структури використання відповідних ресурсів сільськогосподарської продукції, визначення частки певного виду продукції, яка знаходиться у сфері товарно-грошових відносин та у сфері натурального виробництва. Дослідженнями встановлено, що в структурі використання м'ясних ресурсів за 2005 рік, вироблених усіма категоріями господарств і придбаних за межами країни і межах товарно-грошових відносин знаходилося 60,2% (у тому числі за рахунок великотоварних господарств - 28,9%; імпорту - 16,9 та дрібнотоварних господарств - 14,4%), а за межами товарно-грошових відносин - 39,8% (у тому числі самозабезпечення 39,4% і витрат на корми 0,4%). Об'єктивно, основного впливу зазнають ті сфери, які знаходяться в товарно-грошових відносинах. Серед м'ясних ресурсів, насамперед, відбуватиметься скорочення дрібнотоварних підприємств, значну конкуренцію відчують вітчизняні великі підприємства, збільшиться частка імпорту м'ясної продукції. У галузі виробництва яєць також скорочуватимуться дрібнотоварні й жорстку конкуренцію мають витримати великотоварні підприємства. Проте особливої уваги чекають частки виробництв, які знаходяться за межами товарно-грошових відносин. На жаль, цьому сегменту виробництва мало приділяється уваги в наукових галузях, а він в Україні значний. Тому, натуральне виробництво відносно меншою мірою буде піддане впливу від входження в CO . Це обумовлено тим, що саме входження в CO не усуне ті причини, які призвели до значної частки натурального виробництва в сільському господарстві нашої країни. До головних причин слід віднести відсутність інфраструктури села (передусім доріг, торгової мережі тощо), безробіття та низьку ціну робочої сили в сільській місцевості, проблем) самовиживання. 4. Необхідно чітко визначити вплив диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію. Протягом останніх 10-11 років не відбувалося значного погіршенні у співвідношенні індексів цін на сільськогосподарську продукцію та промислову, яка надходить сільському господарству.
Псля приняття статуту "Протофса" (Союза представникв промислу, торгу, фнансв, сльського господарства) голова з'зду фон-Дтмар прочитав листа вд офцерв росйсько арм, як прохали з'зд допомогти м у справ одержання посад. З'зд з великою готовностю пообцяв заплатити й цим свом слугам за "переворот". Псля того фон-Дтмар, закриваючи з'зд виголосив "коротку, але сильну" промову, в якй закликав буржуазю "до немилосерно боротьби з соцалстами, що стоять пд прапором Карла Маркса". "Буржуазя - говорив вн натхнено - повинна взяти участь у державнм устрою як шляхом економично, так полтично роботи. Треба змнити сво погляди в полтиц. Буржуазя повинна не тльки займати пропонован й посади, але повинна йти до захоплення вс влади". (Протоколи з'зду). Отвертще, яснще й цничнще, здаться, вже не можна було сказати. На закнчення з'зд вибрав послав до Гетьмана делеAацю, яку 16 травня ця опереточна фAура приняла, висловила свою радсть з приводу принятих з'здом важних постанов "для змцнення пдвалин нового державного устрою дорого всм Украни" й запевнила, що вона й Уряд "у свой робот особливо пдтримуватимуть ц громадськ сили, що працюють над добробутом любого Рдного Краю". 2
1. Поняття та форми державного устрою
2. Ціноутворення на продукцію сільського господарства в Україні
3. Регіональна економіка сільського господарства України
5. Історія держави та права України
9. Механізація сільського господарства
10. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
11. Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
12. Англійські вигуки та їх українські еквіваленти
13. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
15. Економічна сутність та форми оплати праці
16. Розвиток управлінської науки (менеджменту) в світі та в Україні
17. Методи та форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів
18. Політична влада у світі та в Україні
20. Електронні гроші та форми їх застосування
21. Реформування державного сектору в процесі ринкової трансформації української економіки
26. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні
27. Особливості та різновиди державного контролю за нотаріальною діяльністю в Україні
28. Принципи розробки та оцінки державної політики України
29. Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
30. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
31. Державна Фінансова підтримка санації підприємств в Україні
34. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
35. Сучасні форми та системи оплати праці
36. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
37. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
41. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
42. Лекції з української та зарубіжної культури
43. Роль та значення державного казначейства у процесі виконання державного бюджету
44. Форма держави, форма державного правління, форма державного устрою.
45. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
46. Суть та завдання прокурорського нагляду в Україні
47. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
48. Державний бюджет України і бюджетне право
49. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
50. Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
51. Роль і значення АПК для господарства України
52. Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
53. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
57. Сільське господарство i харчова промисловість України
58. Українська та зарубіжна культура
59. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
60. «Українська демонологія та її персонажі»
64. Національний банк України та особливості його функціонування
65. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
66. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
67. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
68. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
69. Формування та розвиток банківської системи України
73. Вдосконалення технології годівлі коропових риб за умов напівінтенсивної форми ведення господарства
74. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
75. Створення фермерського господарства по вирощуванню зернових та технічних культур
76. Сучасний стан сільского господарства України
77. Види, форми та методи внутрішнього банківського контролю
78. Контроль дотримання порядку і процедур державних закупівель. Типові порушення та методи їх виявлення
79. Облік та аналіз виконання сільського (селищного) бюджету
80. Основи інтеграції та гармонізації аудиту в Україні
81. Літаки та засоби авіаційного ураження авіації Збройних Сил України
82. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
83. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
85. Аналіз українського та світового досвіду колдоговірної роботи
89. Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні
90. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
91. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
92. Державний лад України в роки Другої світової війни
93. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
95. Загальні засади правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні
96. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
97. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України