![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту |
Державна установа „ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ” ТКАЧЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧУДК 618.7-06: 616.61-002-08Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту14.01.06 - урологіяАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукКиїв – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Донецькому Національному медичному університеті МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Серняк Юрій Петрович, Донецький Національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри комбустіології, пластичної хірургії та урології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Пасєчніков Сергій Петрович, Державна установа „Інститут урології АМН України” завідувач відділу запальних захворювань; доктор медичних наук, професор Пепенін Володимир Розумникович Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри хірургії та урології. Захист відбудеться “18” березня 2008 р. о 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 Державної установи „Інститут урології АМН України” за адресою: м Київ, вул.Ю. Коцюбинського, 9-а. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут урології АМН України” за адресою: м Київ, вул.Ю. Коцюбинського, 9-а. Автореферат розісланий “ 16 ” 02 2008 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Л.М. Старцева ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність проблеми. У структурі урологічних захворювань в останнє десятиліття відбулися істотні зміни - запальні ураження нирок і сечовидільних шляхів вийшли на перше місце (Возіанов О.Ф., 1996, Возіанов О.Ф. Пасєчніков С.Л. Лісовий В.М. та ін., 1997). Досить розповсюдженими залишаються запальні захворювання нирок і сечовидільних шляхів у жінок у різні періоди їх життя. Такі інфекційні ускладнення, як дефлораційний цистит і пієлонефрит, цистит і пієлонефрит, викликані запаленням жіночих статевих органів, гестаційний пієлонефрит (вагітних, і породілей), запальні зміни в сечовидільних органах за рахунок фіброміоми матки, порушення акту сечовипускання через опущення статевих органів за останні десятиріччя значно почастішали (Loe H., Sil ess V., 1993., Лопаткин Н.А., Шабад А.Л., 1995, Гай В.В., 2002). У свою чергу анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму припускають більш тісну співпрацю урологів і гінекологів, у тому числі і при вирішенні проблем, пов'язаних із запальними захворюваннями. Тому питання поліпшення здоров'я жінок, особливо дітородного віку, на тлі негативних демографічних показників в Україні, є в даний час важливими і доцільними. В даний час залишаються маловивченими мікрофлора сечі, родових шляхів, прямої кишки, порожнини рота, носа, зіва і кон'юнктиви в породілей з пієлонефритом. А останнім часом змінився і характер мікрофлори, яка стала стійкою до антибіотиків. Залишаються недостатньо вивченими фактори ризику, які приводять до післяпологового пієлонефриту, моменти його профілактики. Консервативна терапія післяпологових пієлонефритів на сьогодні недостатньо ефективна, а при застосуванні масивної антибіотикотерапії досить часто ускладнюється припиненням лактації, що несприятливо позначається не тільки на здоров'ї матері, але й на здоров’ї дитини (Возіанов О.Ф
., 1996, Елманов И. В, 1997). Високою залишається питома вага гострих пієлонефритів у породілей - 5-10%, що в деяких випадках вимагає в комплексі лікування ендоскопічної, черезшкірної пункційної або відкритої хірургічної корекції (Грищенко О.В., Щербаков В.Ю., 20000, Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О., Царенко В. Л, 1997). Таким чином, післяпологовий пієлонефрит являється тяжким захворюванням, яке характеризується вираженою інтоксикацією організму породіллі, морфологічними і функціональними порушеннями, при яких відзначаються складні взаємодії нейроендокринних реакцій, гормонального дисбалансу. Пошук резервів, які дозволяють поліпшити результати лікування післяпологового пієлонефриту, показує першочергове значення правильної організації його діагностики, прогнозування перебігу, лікування і профілактики. Тому при післяпологовому пієлонефриті пошуки шляхів підвищення своєчасності і якості діагностики, методів прогнозування виникнення захворювання з метою своєчасного проведення його профілактики захворювання є в даний час актуальними і своєчасними, представляють науковий і практичний інтерес. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом НДР Донецького Національного медичного університету МОЗ України і є фрагментом комплексної теми “Малоінвазивні засоби діагностики та лікування в урології” (№ держ. реєстрації № 0197U01398). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Донецького Національного медичного університету МОЗ України від 21 жовтня 2004 року, протокол № 6. Робота пройшла біоетичну експертизу. Мета дослідження: підвищити ефективність профілактики і лікування гострого післяпологового пієлонефриту шляхом виявлення значущих факторів ризику виникнення захворювання та використання оптимальних профілактичних заходів, проведення комплексної мікробіологічної, клініко-лабораторної та імунологічної діагностики для уточнення важкості перебігу захворювання і розробки диференційованих підходів до вибору антибактеріальної, детоксикаційної та імуномодулюючої терапії. Для виконання мети дослідження були послідовно реалізовані наступні Завдання дослідження: Вивчити клініко-лабораторні, мікробіологічні, імунологічні особливості гострого післяпологового пієлонефриту відповідно тяжкості перебігу захворювання. На основі аналізу отриманих даних про клініко-лабораторні, мікробіологічні, імунологічні особливості перебігу гострого післяпологового пієлонефриту розробити патогенетично обґрунтовані методи лікування цього захворювання. Провести статистичний аналіз можливих факторів ризику виникнення гострого післяпологового пієлонефриту, запропонувати відповідні рекомендації щодо прогнозування вірогідності його розвитку. Розробити комплекс заходів щодо профілактики захворювання і впровадити його у вагітних в залежності від наявності ступені ризику розвитку гострого післяпологового пієлонефриту. Об'єкт дослідження - вагітні, роділлі і породіллі. Предмет дослідження - наявність гострого післяпологового пієлонефриту, результати об’єктивного дослідження, дані лабораторних показників, стан імунної системи, визначення факторів ризику розвитку захворювання у вагітних.
Методи дослідження. Методи променевої діагностики: екскреторна урографія, ультразвукове дослідження, клініко-лабораторні, мікробіологічні, імунологічні методи досліджень, методи статистичної обробки даних. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше при гострому післяпологовому пієлонефриті проведені паралелі між даними клініко-лабораторних досліджень і показниками клітинного і гуморального імунітету, а також рівнем маркерів ендогенної інтоксикації при різних ступенях важкості перебігу захворювання: При цьому, було визначено конкретний рівень показників ендогенної інтоксикації та стану імунної системи, притаманний для легкого, середньоважкого і важкого перебігу захворювання. Вперше проведено детальний ретроспективний аналіз даних про контамінацію під час вагітності слизових піхви, порожнини рота, носа, зіва, кон'юнктиви, а також вмісту термінальних відділів прямої кишки і сечі. При цьому виявлено значно частіший висів патогенів із піхви, а також значно вищу контамінацію прямої кишки у жінок, які захворіли гострим післяпологовим пієлонефритом. Вперше на підставі вивчення імунологічних особливостей різних ступенів важкості перебігу гострого післяпологового пієлонефриту визначені показання для імуномодулюючої терапії. Вперше обґрунтоване включення до комплексного лікування гострого післяпологового пієлонефриту мембранного плазмаферезу у породілей із важким ступенем перебігу захворювання. Вперше на підставі ретроспективного аналізу клініко-лабораторних ознак, що були виявлені під час вагітності у породілей із гострим пієлонефритом виявлена низка ведучих факторів ризику виникнення захворювання у післяпологовому періоді, що сприяло проведенню своєчасної профілактики розвитку захворювання у жінок із групи ризику ще під час вагітності. Використання профілактичних заходів, що були запропоновані, дозволило значно зменшити захворюваність на гострий післяпологовий пієлонефрит. Практичне значення отриманих результатів. Запропонований комплекс лікувально-діагностичних заходів при гострому пієлонефриті у породілей із урахуванням тяжкості перебігу захворювання. Для практичної охорони здоров'я розроблена схема диференційованого включення безперервного мембранного плазмаферезу в комплексну терапію післяпологових гестаційних пієлонефритів, яка дозволила досягти вираженого клінічного ефекту. Запропонований простий діагностичний алгоритм щодо виявлення серед вагітних груп із різною імовірністю розвитку гострого пієлонефриту у післяпологовому періоді. Розроблені і впроваджені до клінічної практики заходи профілактики розвитку захворювання відповідно до імовірності його виникнення. Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи впроваджено у клінічну практику урологічних відділів і відділень обласних медичних закладів: урологічне відділення Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, урологічних відділеннях міських лікарень Дніпропетровська, Єнакієва, Макіївки, Маріуполя; в пологовому будинку №6 м. Донецька, Донецькому центрі охорони материнства і дитинства. Матеріали дисертації використані у лекціях для лікарів-курсантів кафедри комбустіології пластичної хірургії та урології, кафедри акушерства і гінекології Донецького Національного медичного університету МОЗ України.
Гострий, карбований профль смаглявого брюнета рокв десь тридцяти з гаком, гачкуватий нс, уперте пдборддя. Йому б оселедця за вухо люльку в зуби. Яка вйна, та ви що, хай Бог милу, за-жебонла я, але вн мене не слухав: вн дивився на дорогу й провадив сво, повльно, дко цдячи слово по слову, так, нби мовчав триста рокв, слова затвердли в ньому, як мнерали, важк слова людини, не звикло до нтелгентсько пустопорожньо балаканини. А чого вн до мене лзе, га? Н, минутку (це вн так заткав мого вдкритого, було, миротворчого рота, бо йому на фA не потрбна була моя вдповдь, вн уже все для себе знав), чого вн до мене лзе? Це моя хата. Це мен ршать, як я тут хочу жить. Чого вн до мене лзе? Ну й получить. Ох получить. В лси пдем. Буде йому партизанка. Я хотла попросити: не треба! не насмлилась. Його татаркуват, примружен оч (родом з Кивщини, сказав, з Сквири) блищали недобре, лиховсне. Вся народнопсенна романтика нашо козаччини-гайдамаччини випаровувалася з мене разом з циганським потом
3. Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих
10. Профілактика та лікування післятравматичного остеоартрозу гомілковостопного суглоба
11. Диференційований підхід в опрацюванні простих задач
12. Боротьба зі злочинами, що вчиняються співробітниками Органів Внутрішніх Справ та їх профілактика
13. Криміналістична профілактика злочинів
14. Сутність і форми експертної профілактики
15. Диференційовані підходи до корекції метаболічних порушень у хворих на гнійний середній отит
20. Перитоніт після кесарева розтину: прогнозування, профілактика і реабілітація пацієнток
21. Прогноз та профілактика маткових кровотеч у жінок з прееклампсією при оперативному розродженні
25. Диференційований контроль навчальних досягнень учнів основної школи
26. Профілактика та корекція поведінки підлітків
27. Диференційний підхід в системі навчання
28. Диференційна діагностика та терапевтичне лікування еректильної дисфункції судинного генезу
29. Діагностика та хірургічне лікування гострої непрохідності кишечника
30. Комплексне лікування гострої тонкокишкової непрохідності з використанням ентеральної терапії
31. Лікування candida-асоційованого стоматиту у жінок з урогенітальною патологією грибкового походження
32. Психотерапія у комплексному лікуванні розладів адаптації у хворих з гострим інфарктом міокарду
36. Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки
41. Правила догляду та утримання кролів. Загальні ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи
42. Право пацієнта на вибір методів лікування
43. Програма розв’язання звичайних диференціальних рівнянь однокроковими методами
44. Розв’язання нелінійних диференційних рівнянь методом січних і половинного ділення
45. Функціональний підхід у промисловому маркетингу
46. Диференціальні рівняння вищих порядків
47. Автономна нейропатія у хворих цукровим діабетом 1 типу: риски, течія, діагностика і лікування
49. Вплив освітньої програми на ефективність лікування бронхіальної астми в дітей
51. Гломерулонефрит. Госпітальна педіатрія. Вакцинопрофілактика захворювань у дітей
53. Гострий гастроентерит у собаки
57. Динаміка профілю ризику серцево-судинних захворювань в жіночій популяції
59. Діагностика та комплексне лікування місцево-поширеного раку щитоподібної залози
60. Діагностика та хірургічне лікування вродженої непрохідності шлунку у дітей
61. Діагностика та хірургічне лікування тотального аномального дренажу легеневих вен
62. Діафізарні переломи довгих кісток, ще не зрослися (чинники ризику, діагностика, лікування)
63. Долікарняна медична допомога у разі виникнення травм та гострих патологічних станів у спортсменів
64. Етіологія, топічна діагностика та лікування інфекцій сечової системи
65. Ефективність модифікованого способу лікування розладів акомодації у дітей з астигматизмом
74. Клініко-мікробіологічне та імунологічне обґрунтування комплексного лікування кандидозу товстої кишки
75. Клініко-параклінічні прояви енцефалопатій різного ґенезу (рання диференціальна діагностика)
80. Комбіноване лікування гліом лобово-кальозної локалізації
81. Комплексне лікування гнійної хірургічної інфекції кісток та суглобів у дітей
83. Лапароскопічні методи хірургічного лікування захворювань товстої кишки
85. Лікування неатипової гіперплазії ендометрія у жінок з метаболічним синдромом в пременопаузі
92. Недостатність лютеїнової фази: клініка, діагностування, лікування
93. Нефрогенна артеріальна гіпертензія. Види. Симптоматика. Діагностика. Ускладнення. Методи лікування
96. Оксифільноклітинний рак щитоподібної залози: клініки, діагностика, лікування, прогноз
97. Оптимізація діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї