![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Національне відродження Чехії |
Вступ Розділ І. Чеське національне відродження: передумови, цілі, розвиток, досягнення І.1 Соціально-економічні, національно-культурні чинники активізації чеського національного руху І.2 Початок національного відродження. Діяльність &quo ;пробуджувачів&quo ; І.3 Друга хвиля чеського національного відродження І.4 Культурно-просвітнє товариство Чеська Матиця І.5 Політичні погляди діячів чеського національного відродження Розділ ІІ. Найвідоміші діячі чеського національного відродження Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність дослідження. Національно-визвольна боротьба чеського народу відіграла важливу роль в історії Чехії, у її подальшому розвитку. Впродовж останніх років, у зв’язку із утворенням незалежної Чехії, зростає науковий інтерес та кількість публікацій, присвячених окремим аспектам суспільних процесів у чеських землях. Актуальним дане дослідження є тому, що етновідроджувальні процеси ХІХ століття проходили у чехів на широкому історичному тлі пробудження народів Європи, революційного піднесення, національного відродження і державотворення в Європі. Саме впродовж періоду 1815-1870 рр. були закладені підвалини довготривалого збереження національно-культурної специфіки чеського населення, а також виникли міцні взаємозв'язки чехів із іншими слов'янськими етноспільнотами і країнами, в тому числі українсько-чеські. Актуальність дослідження визначається ще й тим, що для України Чехія є близьким сусідом, що зумовлює необхідність поглибленого дослідження її історичного минулого. Актуальність дослідження посилюється відсутністю праць, присвячених комплексному аналізові чеського національного руху останніх десятиліть XVIII ст. — ХІХ ст. Об'єктом вивчення у курсовій роботі є культурно-національний рух чеського населення, як чільний фактор їх національного відродження кінця XVIII ст. — ХІХ ст. Предметом наукового аналізу в даному дослідженні є всі активні складові чинники процесу культурного відродження та прискорення національного самоусвідомлення чеської спільноти в XVIII — ХІХ ст.: діяльність інтелектуально-духовної еліти — національних лідерів та культурних, освітніх і наукових діячів з-поміж чеського населення, заснування і культурно-просвітницька діяльність “Матиці Чеської”, соціальне становище і градація, політична активність, вплив міжслов'янських зв'язків на національну консолідацію чехів та розвиток співробітництва з іншими слов'янськими народами і державами того часу. Метою даного курсового дослідженняє висвітлення перебігу, закономірностей і специфіки культурно-національного розвитку і цілісного процесу національного відродження Чехії в останні десятиліття XVIII ст. — ХІХ ст. У дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблем, що виявляється в необхідності розкрити ряд наступних наукових завдань: аргументовано, логічно і взаємозв'язано викласти історію чеського населення в контексті загальноєвропейського історичного процесу, еволюції слов'янських народів; теоретично обґрунтувати новий підхід до понять “культурно-національний рух” та “національне відродження” чеського населення, як процесів становлення і зростання рівня національної свідомості, зміни етнічної ментальності: національної ідентифікації, культурної, ідейної, політичної і організаційної консолідації національної групи; розкрити характерні риси і специфіку чеського національного пробудження кінця XVIII — початку ХІХ століття на тлі аналогічних загальноєвропейських процесів; виділити соціально-економічні, національно-культурні чинники активізації чеського руху; показати значення культурно-національної діяльності провідних лідерів — “пробуджувачів” чехів; оцінити роль “Чеської матиці” в культурно-просвітницькій роботі та консолідації чеської етноспільноти.
Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період з кінця XVIII ст. — до кінця ХІХ століття. Методи дослідження обрані автором, виходячи із мети, об'єкту та предмету даної роботи. Конкретно-історичний характер дослідження — вивчення процесу культурно-національного відродження чеського населення у динаміці та хронологічних рамках (кін. XVIII — кін. ХІХ ст.) і в певному історичному просторі зумовили поєднання історичного і логічного методів та базування на принципі історизму, як найголовнішому у науковому пізнанні. Для вивчення проблеми чеського національного відродження, крім ряду загальнонаукових, автором застосовані спеціальні науково-історичні методи — історико-генетичний — для висвітлення передумов і джерел національного відродження; історико-порівняльний — для компаративного аналізу чеського і загальнослов'янського відродження у ХІХ ст.; історико-системний підхід — для теоретичного узагальнення цілісності чеських національно-відроджувальних процесів і обґрунтування їх місця і ролі в історичному розвитку Чехії, Європи і європейського слов'янства. Наукова новизна даної курсової роботи полягає в наступному: Здійснений комплексний і системний конкретно-історичний аналіз процесу національного відродження Чехії в кінці XVIII — ХІХ столітті, що сприятиме розвитку історії Чехії в Україні. Комплексний історичний аналіз еволюції культурно-національного руху чехів кінця XVIII- ХІХ ст. у роботі поєднано із розглядом конкретних питань, більшість з яких вітчизняною історіографією не висвітлені або досліджувалися фрагментарно, а саме: етноісторія спільноти впродовж попередніх століть, чинники піднесення чеського руху на початку ХІХ ст., просвітницьке та організаційне подвижництво духовних лідерів чехів, заснування “Матиці Чеської” та значення її діяльності для чеського національного самоусвідомлення. Теоретичне значення: Аналіз чеського національного відродження кінця XVIII—ХІХ століття має водночас серйозне теоретичне значення для об'єктивного розуміння історії, сучасності та перспектив розвитку системи міжнаціональних відносин в Україні. Практичне значення одержаних результатів. Вивчення процесу етнічного відродження і культурно-національного руху чехів представляє теоретичний і практичний інтерес з погляду ґрунтовного дослідження історії слов'ян українською історичною наукою та викладання курсів слов'янознавства, країнознавства й історії держав Центральної Європи, історії і теорії культури у вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх учбових закладах України, а також для підготовки підручників, навчальних і методичних посібників та навчальних програм. Структура курсової роботи обумовлена предметом, метою і основними науковими завданнями дослідження. Курсова робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку джерел і літератури (всього 30 найменувань). Розділ І. Чеське національне відродження: передумови, цілі, розвиток, досягнення І.1 Соціально-економічні, національно-культурні чинники активізації чеського національного руху В XVIII ст., у період освіченого абсолютизму, розпочалося зміцнення місцевого патріотизму і були закладені основи відродження чеських націй.
Підйом продуктивних сил (з кінця XVIII ст. — у чеських землях) прискорив розкладання феодального ладу, створив більш сприятливі умови для капіталістичного підприємництва. Цьому певною мірою сприяла ліквідація особистої залежності селян (в 1781 р. — у чеських землях). На початку ХІХ ст. у чеських землях починається промисловий переворот; підсилюється процес формування нових класів — промислової буржуазії (переважно німецької), фабричного й сільськогосподарського. пролетаріату. Перехід від феодалізму до капіталізму супроводжувався процесом формування чеської нації, що проходив в умовах національного гноблення чеського народу, і підйомом національного руху, боротьбою проти насильницької германізації й мад’яризації, за розвиток рідної мови, літератури, науки й мистецтва. Три перші чверті XVIII сторіччя були найважчим часом для чеської народності, для мови й для літератури. Із самого початку XVIII сторіччя й до Йосифа II (1780 р.) не вийшло чеською мовою ні однієї значної книги. Здавалося, що література має загинути внаслідок недоліку внутрішніх сил. Це давало імператору Йосифу II привід до повного усунення чеської мови із суспільної взагалі й зокрема із шкільного життя. Чеська мова була не в ході навіть серед напівонімеченої аристократії й інтелігенції, а граматична школа того часу (так звані неологісти), в особі Поля (помер в 1790 р.), Максимиліана Шишека (1748-1798) і Вацлава Роси (помер в 1689 р.) і ін., видавала керування, з яких можна було зробити висновок про крайню вбогість і необробленість мови. Вирішивши зробити німецьку мову мовою загальноавстрійською, Йосиф ІІ розпорядився ввести її як викладацьку мову в усі вищі й середні, а почасти й у нижчі навчальні заклади Чехії. Це викликало реакцію, що послужила початком відродження народності, мови й літератури. Таке відродження не було раптовим; його, проти власної волі, підготовляла ще Марія-Терезія. Прагнучи до централізації, але зустрічаючи відсіч із боку шляхти й аристократії, Марія-Терезія намагалася заручитися розташуванням простого народу. Так, за її наказом, був зроблений повний переклад Священного Писання на чеську мову й у тисячах екземплярів розданий народу; були засновані кафедри чеської мови у військовій академії й у віденському університеті; нові підручники були перекладені на чеську мову. Перемога Габсбургів означала знищення всіх опозиційних сил і поставила під сумнів саме існування чеських націй. Релігійні й політичні переслідування змусили багатьох представників дворянства, духовенства й інших верхніх прошарків суспільства емігрувати, а їхніми маєтками заволоділи прихильники Габсбургів, у тому числі іноземці: німці, іспанці й італійці. Чехія, Моравія й Чеська Сілезія стали по суті провінціями Габсбурзької монархії, але все-таки зберегли національна самосвідомість. І.2 Початок національного відродження. Діяльність «пробуджувачів» Період кінця XVIII — першої половини ХІХ ст. одержав у чеській і чехословацькій історіографії назву &quo ;Національного відродження&quo ;, а представники чеської інтелігенції, що зіграли вирішальну роль у становленні національної самосвідомості й створенні національної культури, — &quo ;пробуджувачів&quo ;.
Чи не парадокс? Чи не грко усвдомлювати це? А можливо, мав рацю наш спльний друг Лев Миколайович Гумльов можливо, ваша наця вмира вд старост (врнше, вмерла ще минулого столття, коли ви стали малоросами)? За його теорю, строк життя народу 1,5 тисяч рокв, ваш народ, отже, мав уже трич вмерти. Де ваш початок у славетнй Припонтид чи в королвськй Польщ? Я старий, скоро помру, тому дозволю соб торкнутися найделкатншого питання. Знате, яка думка мене непокоть протягом 60 рокв вивчення вашо крани? Думка така: чому навщо ви укранц? P?! PТак-так, навщо вам бути укранцями? Гадаю, вдродження нацонально самосвдомост змусить вас змнити м'я В Укран я ставив це питання рзним людям. Спочатку вони дивувались, от так, як ви Але, вислухавши мене подумавши, погоджувались. Справд, Украна називалася Руссю до, псля монголв. Вона ядро, серце велико Рус вд Уралу до Всли вд Блого до Чорного моря. Але саме у ядра, у серця, й забрали м'я Русь, залишивши його за окранами Московю Блорусю
1. Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.
2. Основні етапи українського національного відродження
3. Українське національне відродження ХІХ ст.
4. Національно-культурне відродження українців Донбасу в 1989-2009 рр.
5. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
9. Національне багатство, прибуток
10. Генеза української національної мови
11. Романтичний ідеал національного визволення та свободи в pанній ліpиці Павла Тичини
12. Аналіз сучасних релігійних течій в світовій і національній практиці
13. Національна депозитарна система в Україні
16. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
17. Аудиторська перевірка Національного банку України
18. Національна депозитарна система України
19. Національний Аудиторський Офіс Великобританії (НАО): функції та стратегія діяльності
20. Поняття національного доходу та його використання
25. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
26. Національно-визвольна боротьба у середині XVII століття
27. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст.
28. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
29. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
30. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
32. Формування українського національного руху
33. Українська національна кухня
34. Методологічні засади розуміння національної культури
36. Українські поети–лауреати Національної премії ім. Т.Г. Шевченка
37. Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права
41. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
43. Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"
44. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
45. Етнонаціональні відносини й національна політика
46. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки розвитку
47. Українська національна ідея
48. Національно-культурні товариства угорців Закарпаття
49. Збереження національних культур в епоху глобалізації
50. Національні системи класифікації готелів
51. Національна депозитарна система
52. Національні парки світу. Біловезька пуща. Білорусія
53. Баланси народного господарства і система національних рахунків
57. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
58. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
59. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
60. Національні меншини на Рівненщині
61. Чехия
62. Викинги : жизнь, быт, культура, связь с русской нацией
63. Сегодня студенты, завтра - интеллектуальный потенциал нации - какой? (взгляд самой молодёжи)
64. А.П. Чехов и его произведения: "Унтер Пришибей", "Палата N6", "Дом с мезонином"
68. Чехия в период правления Карла I (IV)
69. Организация Объединенных Наций
73. Организация Объединенных Наций
74. “Оруженосцы нации”: вермахт и части особого назначения СС (1934-1939 гг.)
75. Класс, нация и общественная политика в русской революции 1917 года
77. Чехов:Дядя Ваня
81. Народность, нация и проблема национальных культур
82. Епоха Відродження, її гуманістичний зміст
83. Концепция личности в драматургии. Чехов и Горький
84. А. П. Чехов — обличитель мещанства и пошлости
89. Горький и Чехов
90. Организация объединенных наций (ООН)
91. Организация Объединенных Наций (ООН)
92. Права націй
93. Складання логічних схем з метою проектування комбінаційних пристроїв
94. Армяне - нация третьего тысячелетия
95. Нация, её признаки и свойства
96. Н.А. Бердяев о нации, национальном сознании и государстве (социально-философские аспекты)
97. Проблема повышения безопасности в рамках деятельности организации объединённых наций