![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі |
Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликане забезпечувати суспільство продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних. Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом різних організаційно-економічних і правових заходів . Верховна Рада України визначає державну політику в сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрямки та обсяги інвестиційної політики Президент України і Кабінет Міністрів України визначають потребу держави у сільськогосподарській продукції та сировині, здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України і Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють, реорганізують та ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом. Так, Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. на базі Міністерства агропромислового комплексу України, Державного комітету рибного господарства України, Комітету харчової промисловості України та Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України утворено Міністерство аграрної політики України. Кабінет Міністрів України постановою від 6 липня 1998 р. створив Міжвідомчу комісію з питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників ,а постановою від 18 вересня 1997 р. – Державний лізинговий фонд для технічного переоснащення сільського господарства Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують програми з питань соціально-економічного та культурного розвитку агропромислового комплексу і села АРК. Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди; реєструють права власності, права користування землею і договори на оренду землі, вилучення (викуп) земель, стягнення плати за землю, ведення земельно-кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного і природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики України.
Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики України Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Мінагрополітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції. Основними завданнями Мінагрополітики України є: забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави; забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції (далі – галузі агропромислового виробництва); організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здійснення її моніторингу, розроблення і реалізація заходів щодо структурної перебудови галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації державної політики у сфері підприємництва; участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській місцевості; координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості, забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи Мінагрополітики України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому законодавством порядку Президент України. Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Мінагрополітики України організовується Державним секретарем. Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінагрополітики України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), Державного секретаря, його першого заступника, заступників (за посадою) та керівників урядових органів державного управління, утворених у складі Мінагрополітики України, а також керівних працівників структурних підрозділів Мінагрополітики України. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, представники громадських організацій, навчальних закладів та науково-дослідних установ. Члени колегії затверджуються та увільняються від обов’язків Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра. Рішення колегії провадяться в життя наказами Мінагрополітики України. У складі Мінагрополітики України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Важливі функції виконує Державний департамент ветеринарної медицини. Він здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охороняє територію України від занесення карантинних хвороб тварин, здійснює контроль за експортом та імпортом тварин, продуктів та сировини тваринного і рослинного походження, виробництвом харчових продуктів з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охороняє довкілля.
Державний департамент здійснює управління ветеринарною медициною, є юридичною особою, очолюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України – Головою департаменту. Він та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України Керівництво ветеринарною медициною в АРК, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно управління державної ветеринарної медицини АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини. Керівництво ветеринарною медициною в районах, містах здійснюють відповідно районні, міські управління державної ветеринарної медицини. Регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті очолюють начальники, які призначаються на посаду та звільняються з посади Державним департаментом ветеринарної медицини. Керівники державних органів управління ветеринарної медицини одночасно є головними державними інспекторами ветеринарної медицини відповідних адміністративно-територіальних одиниць та служб У галузі карантину рослин державне управління здійснює Головна державна інспекція з карантину рослин України з центральною науково-дослідною карантинною лабораторією і центральним фумігаційним загоном. Їй підпорядковані державні інспекції з карантину рослин АРК, прикордонні обласні або обласні і міські інспекції з карантину рослин, пункти карантину рослин при морських і річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях і в аеропортах, на підприємствах поштового зв'язку, автовокзалах, пунктах пропуску на державному кордоні України, лабораторії та обласні фумігаційні загони. У разі необхідності пункти карантину рослин можуть створюватися на інших об'єктах Основними завданнями цих органів є: охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні; здійснення державного фітосанітарного контролю. У межах своїх повноважень на основі виконання актів законодавства Міністерство аграрної політики України видає накази, організує і контролює їх виконання. Рішення, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до визнання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами Місцевими органами управління в аграрній сфері є управління агропромислового комплексу обласних, районних та Севастопольської міської державних адміністрацій, що діють згідно з типовими положеннями про управління агропромислового комплексу обласної, Севастопольської міської державної адміністрації та управління агропромислового комплексу районної державної адміністрації. Державну політику в галузі земельних відносин здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах, який підпорядковується Кабінету Міністрів України і входить до складу агропромислового комплексу. Він у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів на проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів .
Всі ці персональні справи вимагали рішучих заходів з боку полк. Коновальця, як Голови ПУН-у, і була певність, що він їх проведе. Та поки це сталося, несподівано прийшла трагічна загибель полк. Є. Коновальця. РОТТЕРДАМСЬКА ТРАГЕДІЯ Як Голова Проводу Українських Націоналістів, полк. Євген Коновалець меншою чи більшою мірою керував працею кожної ділянки, кожної референтури ПУН-у. Одначе, кожна з референтур мала свого окремого керманича, за вийнятком однієї референтури – зв'язку з українськими землями під московсько-большевицькою окупацією. Цю працю вів особисто полк. Коновалець. Він особисто організував зв'язки з клітинами Організації на Східніх Землях України, сам зустрічався з кур'єрами, що звідти приходили, чи поверталися, тощо. З конспіративних причин полк. Коновалець не втаємничував у ті справи інших пленів ПУН-у, а тільки загально інформував їх про стан справ на східньоукраїнських землях. Додатньою сторінкою такої системи було якнайкраще законспірування організаційної мережі на східніх землях і забезпечення її перед можливістю загальної „всипи”, бо тільки одна особа знала про цілість справ
1. Організаційно-правове забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру
2. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
4. Організаційна система управління природокористуванням України
5. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
9. Проектування організаційно-технічних заходів підвищення ефективності операційної системи
10. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
12. Організаційно-правові форми малого бізнесу. Контракти
13. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
14. Менеджмент та система управління
15. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
16. Основи організаційної діяльності у виробничій сфері
18. Філософські аспекти японської системи управління
19. Формування організаційної культури
20. Організаційно-економічне обґрунтування діяльності підприємства з виробництва макаронних виробів
21. Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку
26. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
27. Економічні та правові основи управління організацією
28. Організаційна структура управління підприємством
29. Організація управління персоналом підприємства
30. Особливості управління організацією
31. Персонал як об’єкт управління організації
32. Удосконалення організації і управління діяльністю підприємства на прикладі ФГ "Часовенко А.А."
33. Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи
34. Філософія управління організацією
35. Шляхи удосконалення управління персоналом в державній організації
36. Організація і управління як елемент суспільного виробництва
41. Організація управлінського обліку на підприємстві
42. Системи обліку в бюджетних організаціях (меморіально-ордерна система)
43. Правова організація працевлаштування громадян
44. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
45. Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи
46. Автоматизація управління персоналом на базі програмного засобу "Система: Кадри"
47. Розробка облікової системи організації на прикладі Microsoft Access
48. Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
50. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки
51. Аналіз сучасної системи мотивації праці в організації
52. Ефективність контролю в організації: поняття, основні параметри, система показників, проблеми
53. Міжнародний досвід діяльності органів управління трудовими ресурсами
57. Управління логістичною системою розподілу продукції на ЖКУВП "Біатрон-3"
58. Функції інформаційно-аналітичних підрозділів забезпечення управління
63. Державне управління та його організуюча роль у суспільстві
64. Управління конфліктами. Інституціоналізація конфлікту
65. Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів
67. Державні органи управління туристичною роботою
68. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
69. Органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
74. Основные правовые системы современности
75. Основные правовые системы современного мира
76. Информационно-правовые системы
77. Религиозные правовые системы
78. Социальные отношения и правовая система в Древних Афинах
79. Організація приймання товару в аптеці
80. Ділові взаємовідносини в апараті управління
81. Методи управління підприємством
82. Організація праці менеджера
83. Рішення в системі управління
89. Российская правовая система
90. Основные правовые системы современности
91. Правовые системы в современном обществе
92. Традиционные правовые системы: Китай
94. Організація оплати праці на підприємстві
95. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
99. Место и роль органов исполнительной власти в системе государственных органов