![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн |
Міністерство освіти і науки України Ужгородський національний університет Юридичний факультет Кафедра Реферат на тему: Особливості гармонізації корпоративного права європейських країн Студента 3-го курсу Науковий керівник: Ужгород 2010 ЗМІСТ РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ДОГОВОРУ ПРО ЄС РОЗДІЛ ІІ. КОРПОРАТИВНЕ Й СУМІЖНІ ГАЛУЗІ ПРАВА РОЗДІЛ ІІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ЄС СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ДОГОВОРУ ПРО ЄС Починаючи дослідження даного питання слід, насамперед, сказати, що пункт &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 Договору про ЄС (раніше п. &quo ;g&quo ; абз. 3 ст. 54) наділяє Раду і Комісію компетенцією координувати положення національного корпоративного права держав-учасників. Перш ніж перейти до докладного розгляду цього припису, слід сказати декілька слів про його систематичне місце в Договорі і мету включення його в Договір. Стаття 44 знаходиться в главі Договору, що присвячена свободі заснування, і повинна, за задумом творців Договору, служити реалізації цієї свободи. Після вступу Договору у силу свобода заснування набула безпосередню дію не відразу, а лише після спливу перехідного строку. Перехідний строк відводився для створення передумов, необхідних для її реалізації. З цією метою абз. 1 даної статті в її первинній редакції доручав Раді і Комісії виробити Загальну програму по усуненню обмежень свободи заснування на території Співтовариства, тоді як абз. 3 (тепер абз. 2 ст. 44) містив відкритий перелік дій, які Рада і Комісія могли робити для здійснення Загальної програми. До таких дій відносилася і координація положень національного корпоративного права держав-учасників за допомогою спеціальних директив (п. &quo ;g&quo ;). Після закінчення в 1969 р. перехідного терміну свобода заснування придбала пряму дію, незалежно від того, наскільки просунулася вказана координація. Загальна програма багато в чому втратила значення, але п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 своє значення зберіг і дотепер продовжує залишатися основою для ухвалення корпоративно-правових директив. Його зміст залишився колишнім, не дивлячись на те що редакція ст. 44 впродовж років кілька разів мінялася. Згідно п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 Рада і Комісія у разі потреби координують захисні розпорядження, адресовані в державах-учасниках компаніям в значенні абз. 2 ст. 48 на користь учасників компаній і третіх осіб, щоб забезпечити рівноцінність цих розпоряджень. Координація здійснюється за допомогою директив, що приймаються Радою. З викладеного виходить, по-перше, що в п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 йдеться про зближення корпоративного (і, можливо, трудового, але у будь-якому випадку не податкового) права, оскільки йдеться про &quo ;розпорядження, адресовані компаніям&quo ;. По-друге, гармонізації підлягають норми, направлені на захист учасників компаній і третіх осіб. По-третє, гармонізація повинна здійснюватися тільки &quo ;у разі потреби&quo ;. І, нарешті, вона повинна бути направлена на реалізацію свободи установи, зокрема на реалізацію свободи переміщення компаній. Названі положення говорять не про гармонізацію корпоративного права як такого, а про координацію захисних розпоряджень, що приймаються на користь учасників компаній і третіх осіб.
Спочатку (у 60-70-х рр.) частина літератури тлумачила даний термін обмежувально і намагалася виділити в корпоративному праві якусь частину, що складається з норм захисного характеру. Проблема, проте, полягала у тому, що списки відібраних захисних норм виходили настільки об'ємними, що включали практично всі області корпоративного права. Протилежна точка зору виходила з того, що будь-яка правова норма володіє захисним характером і п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 наділяє ЄС компетенцією гармонізувати будь-яку область корпоративного права. В даний час велика частина критиків визнає, що терміну &quo ;захисні розпорядження&quo ; не можна дати вичерпне визначення і тому даний термін не може обмежувати дії органів ЄС: останні можуть видавати директиви в будь-якій області корпоративного права1. Представляється, що широке тлумачення терміну &quo ;захисні розпорядження&quo ; зовсім не означає, що для національних норм у сфері корпоративного права не залишається місця. Згідно п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 Договору директиви повинні прийматися тільки там, де це &quo ;необхідно&quo ;. У всій решті випадків регулювання слід проводити на національному рівні. Таким чином, вирішальне значення набуває питання про те, чи є координація дійсно необхідною, а не про те, чи є норми, що гармонізуються, &quo ;захисними розпорядженнями&quo ;. РОЗДІЛ ІІ. КОРПОРАТИВНЕ Й СУМІЖНІ ГАЛУЗІ ПРАВА Складніше питання, чи може координація національного права відповідно до ст. 44 виходити за рамки корпоративного права, оскільки термін &quo ;корпоративне право&quo ; дана стаття не використовує, а говорить взагалі про &quo ;розпорядження, направлені на захист учасників компаній і третіх осіб&quo ;. Йдеться, перш за все, про використання п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 для гармонізації національних правил про участь працівників в управлінні компанією - сфери, що відноситься до трудового, а не до корпоративного права. Комісія, а також частина критиків свого часу вважала, що це можливо. Це питання також напряму пов'язане з іншим, а саме чи входять працівники до числа згаданих в п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 &quo ;третіх осіб&quo ;. Під третіми особами Договір розуміє не тільки кредиторів компанії, але і будь-яких інших осіб, інтереси яких потребують захисту при реалізації компаніями свободи заснування. Поняття третіх осіб в значенні п. &quo ;g&quo ; абз. 3 ст. 54 Договору про ЄС не може бути, обмежене кредиторами компанії. Наприклад, Перша директива ЄС встановлює, що компанія зобов'язана публікувати певну інформацію на користь будь-яких третіх осіб, а не тільки учасників або кредиторів. Відповідно будь-яка третя особа має право знайомитися з цією інформацією або звертатися до суду у разі її ненадання. Спірним є питання про те, чи включаються в коло &quo ;третіх осіб&quo ; працівники компанії. З одного боку, їх інтереси підлягають захисту при переміщенні компанії за кордон, при злитті компаній з різних держав-учасниць, придбанні іноземною компанією контролюючої участі і т.д. Тому захист працівників міг би проводитися і в рамках координації корпоративного права. З другого боку, захист інтересів працівників є частиною трудової і соціальної політики, про яку йде мова в ст.
137 (раніше ст. 118) Договору про ЄС. Частина авторів дотримується думки, що якщо йдеться не про окремого працівника, а про їх сукупність, про &quo ;трудовий колектив&quo ;, то зближення має рацію відповідно до п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 виключається.1 Деякі автори, навпаки, вважають, що працівники відносяться до числа третіх осіб. Ці автори на підтвердження своєї думки посилаються на те, що Третя директива ЄС (так звана &quo ;Директива про злиття&quo ;) включила норми про захист працівників при злитті2. Насправді такі норми присутні тільки в первинному проекті директиви, і з остаточної редакції були виключені. Вони були перенесені в спеціальну директиву, прийняту ненабагато раніше на підставі ст. 94 (раніше ст. 100) Договору, загальної норми про гармонізацію права. Нарешті, деякі учені, не приймаючи ні ту, ні іншу точку зору, вважають, що участь працівників в органах управління компанії може регулюватися на підставі п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 вже тому, що така участь зачіпає і інтереси учасників компанії принаймні при дуалістичній системі управління, оскільки обмежує право учасників одноосібно визначати склад контролюючого органа.3 Справедливість цієї думки викликає сумнів тому, що в даному випадку не виникає необхідності захисту учасників компанії. Надання працівникам права брати участь у визначенні складу контролюючого органу зовсім не означає, що учасників компанії необхідно захищати від її працівників. Враховуючи це, спроба виправдати гармонізацію трудового права тим, що воно зачіпає інтереси учасників компанії і останні тому потребують захисту, має під собою мало підстав. Законотворча практика ЄС в даній сфері не відрізняється послідовністю. Як згадано вище, положення про захист прав працівників спочатку містилися в проекті Директиви про злиття, а потім були виключені з нього. Проект директиви про участь працівників в управлінні Європейським АТ у свій час спирався на п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44, але діюча директива видана на підставі ст. 308 Договору, як і сама ухвала про Європейське АТ. В цілому ж складається враження, що законодавець уникає застосування п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 для регулювання трудових питань. Представляється, що п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 не є належною підставою для гармонізації норм трудового права, як би тісно останні не були пов'язані з діяльністю компаній. Основна мета гармонізації на підставі п. &quo ;g&quo ; абз. 2 ст. 44 - це реалізація свободи заснування для компаній, і саме з цією метою зближуються норми, направлені на захист інтересів учасників компаній і третіх осіб. Захист інтересів працівників, як вже наголошувалося, є частиною трудової і соціальної політики. Договір про ЄС містить досить норм, на підставі яких можуть гармонізуватися норми про участь працівників в управлінні компанією. Крім ст. 94 до них відноситься і ст. 137, в амстердамській редакції що прямо включила в перелік належних гармонізації питань &quo ;представництво і колективне здійснення інтересів працівників і працедавців, включаючи участь працівників в управлінні компанією&quo ;. Інша справа, що ст.
Вн, безумовно, його ма особливо на сход та пвдн крани, де людей тривалий час було зольовано вд будь-яко нформац, опрч то, що надавалась проурядовим та росйським телебаченням, особливо ж серед виборцв похилого вку, як продовжують снувати у свому вртуальному СРСР. Але цим людям в сн б не приснилося добровльно виходити на вулиц за свого президента, якщо тльки м не оголосять моблзацю: сама дея нцативи, похдно вд них, а не спущено «згори», залишаться для них цлковито нопланетянською. ¶ в цьому, власне, суть проблеми. Украна, без сумнву, по-свому «розколота», але зовсм не за географчною, лнгвстичною а чи релгйною ознакою, як намагаються переконати Украну й решту свту (як бачимо, небезуспшно) полттехнологи Януковичево кампан. Насправд цей розкол куди важче окреслити, бо проходить вн, сказати б, не «в простор», а «в час». По однй сторон тут новонароджене й повнокровне громадянське суспльство, яке жодним чином не погодиться визнати результати сфальсифкованих виборв (що вже отримали влучну назву «зAвалтування нац») клекоче обуренням на саму думку отримати президента з двома судимостями, чи судов справи збергаються в московських архвах К@Б
2. Корпоративное право: проблемы науки и практики
3. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
4. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
5. Організаційно-правові форми малого бізнесу. Контракти
9. Буржуазні революції європейських країн
10. Культура як підґрунтя гармонізації протиріч між людиною і природою
11. Вплив процесів глобалізації на конкурентоспроможність країни
12. Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах
13. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
15. Особливості інноваційної політики розвинених країн
16. Особливості розвитку лізингу у ведучих країнах Європи
17. Правові особливості створення та реорганізації приватного підприємства
18. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
19. Організаційні засади функціонування Європейського Центрального банку
21. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
25. Особливості цивільного права
26. Право власності у зарубіжних країнах
27. Реалізація і застосування права
28. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
30. Виникнення міжнародного права та його особливості в період рабовласницької та феодальної доби
31. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
34. Європейський банк реконструкції та розвитку як міждержавна фінансова організація
36. Організаційні якості і особливості менеджера
37. Особливості управління організацією
41. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища
42. Особливості моделей економічного розвитку країн, що розвиваються
43. Поползень (птицы нашего края)
44. Правила приема в военно-учебные заведения (Доклад)
45. ГО Правила поведения и действия населения при производственных авариях и стихийных бедствиях
46. Приморский край
47. Экономико-географическая характеристика Хабаровского края
48. Степные реки Краснодарского края
49. Сравнительная характеристика Калининградской области и Приморского края
50. Актуальные вопросы государственного контроля соблюдения законодательства о защите прав потребителей
51. Инвестиционное право РФ (Шпаргалка)
52. АДВОКАТЫ, ИХ ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ
53. Граждане как субъекты административного права
57. Соотношение административного права со смежными отраслями права
59. Граждане как субъекты международного права
60. Административно право (шпаргалки)
62. Административно-правовое обеспечение личных прав и свобод граждан
63. Арбитражное процессуальное право
64. Арбитражный суд, право на обращение в арбитраж, представительство
66. Банковское право (Контрольная)
67. Шпаргалка по банковскому праву
69. Гражданское право - сделки
73. Вещи как объекты гражданских прав (Контрольная)
74. Виды договоров и их классификация в гражданском праве
75. Гражданское общество и право по Гегелю
76. Гражданское право (Контрольная)
77. Гражданское право (Контрольная)
78. Гражданское право (Шпаргалка)
81. Виндикационный иск как способ защиты вещных прав
83. Гражданское, торговое и международное частное право
85. Место обязательственного права в системе гражданского права
90. Права человека
91. Право собственности на квартиру и жилой дом
92. Право собственности некоммерческих организаций на жилые и нежилые помещения
93. Пределы осуществления гражданских прав
94. Приобретение права собственности на движимое и недвижимое имущество, сравнительная характеристика
95. Собственность и право собственности
96. Сравнительная характеристика института брака по российскому и мусульманскому праву
97. Ценные бумаги как объекты гражданских прав
98. ЦИВІЛЬНОЕ ПРАВО