![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Громадяни як суб’єкти трудового права |
Зміст Вступ Розділ І Поняття суб'єкта трудового права України Розділ ІІ Класифікація неюридичних суб’єктів трудового права 2.1. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України 2.2 Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України 2.3 Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України Розділ ІІІ Юридичні особи як суб’єкти трудового права 3.1 Підприємство як суб'єкт трудового права України 3.2 Організації роботодавців як суб'єкти трудового права 3.3 Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України Розділ IV. Громадяни як суб'єкти трудового права України Висновок Список використаної літератури Вступ Тема моєї курсової роботи «Громадяни як суб’єкти права». Актуальність даної теми полягає у тому, що Конституція надаючи право громадянам на працю визначає цим і додаткові їх права і обов’язки. Включення громадян у сферу соціальної трудової діяльності, а воно здійснюється шляхом укладення трудового договору за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підкоренням правилам внутрішнього трудового розпорядку, надає громадянам нового правового статусу - вони стають працівниками: робітниками чи службовцями. Об'єктом мого дослідження є безпосередньо громадяни України в сфері трудових правовідносин, умови набуття ними статусу працівників. Предметом дослідження являються трудові відносини, які виникають між всіма суб’єктами трудового права у ході здійснення їх прав та обов’язків. Мета курсової роботи: визначити особливості правового статусу громадян як суб’єктів трудового права та умови за яких вони можуть отримати статус працівника. Оскільки неможливо розглядати правовий статус громадян як суб’єктів трудового права окремо від правового статусу й інших суб’єктів трудового права, тому я маю на меті розглянути правовий стан у сфері трудового права й інших можливих його суб’єктів, щоб ширше розкрити обрану мною тему. Структура курсової роботи: у Розділі І надано визначення поняттю суб'єкта трудового права України; у Розділі ІІ та ІІІ – класифікація суб’єктів трудового права: власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України, трудовий колектив як суб'єкт трудового права України, профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України, підприємство як суб'єкт трудового права України, організації роботодавців як суб'єкти трудового права, державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України; у Розділі IVрозкрито питання про громадян як суб'єктів трудового права України. Розділ І Поняття суб'єкта трудового права України Застосовуючи працю, люди вступають у зв'язки один з одним. Ці зв'язки між людьми прийнято називати відносинами, що проявляються у різних сферах життя як форми взаємодій або протидій. Участь у цих зв'язках, тим більше, коли вони врегульовані нормами права, створює для їх учасників певні права і обов'язки. Визнання юридичних осіб або громадян носіями прав і обов'язків, надання їм певної правосуб'єктності, тобто наділення суспільно юридичними якостями, що дозволяє їм брати участь у різних майнових, організаційних, особистих немайнових правовідносинах, перетворює їх на суб'єктів цих правовідносин.
Суспільні відносини не можуть існувати між абстрактними суб'єктами. Вони завжди є конкретними. Відносини, що складаються із застосування праці, також виникають на базі конкретної власності. Тому суб'єктами цих відносин у першу чергу є власник, а також особа, яка застосовуватиме свою працю на базі цієї власності. Використовуючи працю громадян, підприємства, установи, організації включають їх до трудового процесу, внаслідок чого вони набувають певні права і обов'язки. Включення громадян у сферу соціальної діяльності, а воно здійснюється шляхом укладення трудового договору за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підкоренням правилам внутрішнього трудового розпорядку, надає громадянам нового правового статусу — вони стають працівниками: робітниками чи службовцями. Сучасний трудовий процес вимагає праці не поодиноких працівників, а цілих їх груп. Виникають трудові колективи, які також проявляють себе і беруть участь у різних сферах суспільного життя: економічній, соціально-політичній, правовій, морально-ідеологічній, культурній та побутовій. За наявності цих видів діяльності у колективі складаються відносини, суб'єктами яких виступає або колектив у цілому, або певні його складові частини. Якщо при цьому під відносинами розуміти будь-який суспільний зв'язок окремого індивіда, то сукупність таких індивідів також створює в своїх зв'язках з іншими сторонами відносини, які, будучи врегульованими нормами права, набувають форми правових відносин. Таким чином, підприємство виступає не тільки як суб'єкт трудових відносин у зв'язку із застосуванням праці, а й як господарська одиниця, де працівники створюють особливий суб'єкт права — трудовий колектив. В свою чергу, трудовий колектив створює свої органи та організації: профспілкові органи, страйкові комітети, товариські суди, які наділяються державою юридичними правами,і обов'язками. Отже, підприємство становить собою єдність двох сукупностей: засобів виробництва та працюючих. Як єдине ціле воно є більш широким поняттям, що охоплює і засоби виробництва, і людей, які працюють із застосуванням цих засобів. Засоби виробництва створюють матеріальну базу виробництва, в той час як трудовий колектив є його живим організмом. Розмежування підприємства і трудового колективу проявляється в органах, що представляють кожну з цих сторін. Підприємство представляється власником або уповноваженим ним органом. Трудовий колектив представляється радою трудового колективу, комітетом підприємства або виборним профспілковим органом. У разі виникненні колективного трудового спору трудовий колектив може представляти страйковий комітет. Відповідно ці органи також виступають як суб'єкти відносин, що виникають із застосування праці у суспільному виробництві. При колективній власності її суб'єктами виступають колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії, релігійні та інші організації та об'єднання. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника — загальні збори, конференції, з'їзди, ради, правління тощо.
Окремі функції по господарському управлінню колективним майном вищими органами управління власника може бути покладено на створювані ними органи. Усі ці органи управління колективним майном в межах наданих їм повноважень володіють, користуються і розпоряджаються майном, можуть використовувати для трудової діяльності працю громадян, тому вони також виступають як суб'єкти трудового права. Індивідуальна власність також може використовуватись громадянами для підприємницької діяльності особисто або із застосуванням праці найманих працівників. Для здійснення виробничої діяльності громадяни також можуть створювати підприємства, яким надається статус юридичної особи. Таким чином, при всіх формах власності власник особисто виступає як суб'єкт трудового права. Але він може передавати належні йому права певним своїм органам, уповноважуючи їх на проведення господарської та трудової діяльності. Крім того, власник може створювати підприємства і організації, призначати певних осіб або органи для управління цими підприємствами і організаціями. Створювані власником підприємства і організації, посадові особи, найняті ним для управління створюваними підприємствами і організаціями, виступають суб'єктами трудового права. Як суб'єкти трудового права виступають також органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю в цілому та законодавства з техніки безпеки і виробничої санітарії зокрема. До таких органів належать відповідні державні комітети України, наділені повноваженнями у своїй сфері діяльності, місцеві державні адміністрації та ради народних депутатів у межах відповідної території. Розділ ІІ Класифікація неюридичних суб’єктів трудового права 2.1 Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України Для того щоб громадянин України став працівником, він повинен вступити в трудові відносини з власником засобів виробництва або із створюваними ним підприємствами. Саме власник засобів виробництва, незалежно від того, чи буде це держава, кооператив, громадська організація, громадянин чи група громадян, має право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Використання його виробничої діяльності може здійснюватись із застосуванням праці громадян за умови, що їм будуть забезпечені соціальні та економічні гарантії, встановлені в законі. Власники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, виступають як роботодавці. Використання найманої праці, що здійснюється укладенням трудового договору як підстави виникнення трудових правовідносин, є характерним у визначенні власників підприємств, установ, організацій, уповноважених ними органів і фізичних осіб по організації трудового процесу. Власники підприємств визначають мету і завдання створених ними підприємств незалежно від того, чи надають вони йому статус юридичної особи. Визначальним тут є право здійснювати прийняття на роботу і звільнення з роботи працівників, обов'язок створювати належні умови праці, оплачувати виконання роботи відповідно до рекомендованих тарифів або домовленості між сторонами.
Институт права более "мелкое" подразделение норм права по сравнению с отраслью права. Отрасль права состоит из норм, группирующихся в институты, т.е. включает в себя институты права. Так, в отрасль конституционного права входит институт гражданства, содержащий нормы, определяющие порядок признания, приобретения и прекращения гражданства Российской Федерации. Эти нормы имеют особенное содержание по сравнению с нормами, регулирующими порядок избрания представительных органов государства и входящими институт избирательной системы того же конституционного права. В отрасль трудового права входят группы норм, объединенные в институты трудового договора, времени труда и отдыха, дисциплинарной и материальной ответственности и т.п. В основных отраслях права отдельные институты права объединяются в общую и особенную части отрасли. В общей части содержаться институты, определяющие предмет отрасли, принципы (метод) регулирования, общие для всех регулируемых отношений нормы. В особенной части содержаться институты, регулирующие конкретные группы общественных отношений
1. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права
2. Обласні державні адміністрації як суб’єкт адміністративного права
4. Цінні папери як об’єкти цивільного права
9. Трудовое право. (Контрольная)
10. Шпоры по трудовому праву (Шпаргалка)
11. Трудовое право
12. Значение, цели, задачи и основные принципы трудового права
13. Шпоры по трудовому праву (Новый Кодекс)
14. Граждане как субъекты трудового права
17. Понятие и классификация субъектов трудового права
20. Трудовое право
21. Трудовое право
25. Основные понятия трудового права
26. Предмет и метод трудового права
27. Трудовое право
28. Трудовое право
29. Трудовое право
30. Шпаргалки по Трудовому праву Украины
32. Конституционные гарантии трудовых прав граждан Российской Федерации
33. Трудовое право
34. Трудовое право - Трудовой договор и его заключение
36. Понятие охраны труда в трудовом праве России
37. Охрана труда по Российскому трудовому праву
42. Защита трудовых прав работников по законодательству Российской Федерации и Республики Беларусь
43. Источники трудового права. Дисциплина труда
44. Локальные нормативные акты как источники трудового права
45. Матеріальна відповідальність в трудовому праві
46. Основные положения трудового права
47. Основные проблемы охраны трудовых прав российских граждан
48. Основы трудового права в Республики Узбекистан
49. Подзаконные источники трудового права и акты судебного нормативного толкования
50. Понятие и основания возникновения материальной ответственности сторон в трудовом праве
51. Понятие международного трудового права
52. Понятие трудового права, его предмет и метод
53. Поняття підстави та умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
57. Предмет, метод, система, принципы и источники трудового права
58. Профсоюз как субъект трудового права
59. Работодатель как субъект трудового права
60. Современные проблемы международного регулирования трудовых прав
61. Сравнение трудового права Турции и России
63. Тенденции развития трудового права в условиях перехода к рынку труда
64. Трудовое право
65. Трудовое право
66. Трудовое право
67. Трудовое право
68. Трудовое право
69. Трудовое право
75. Види творів, на які поширюється авторське право
76. Понятие и предмет трудового права
79. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
80. Підприємство як суб’єкт господарювання
81. Конституцiя США та реальнi права громадян
82. Права профсоюзов в сфере трудовых отношений
83. Отличие трудовых отношений от отношений других отраслей права
84. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
85. Право як спеціальне соціальне явище
89. Методи захисту прав суб’єктів господарювання
90. Об’єкти статистичного спостереження у правовій статистиці
91. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
92. Права, вільності і зобов’язання громадян України
93. Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні
94. Прецеденти суду як джерела права Європейського Союзу
95. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
96. Судова влада в Україні: захист прав громадян, чи дискредитація системи правосуддя
97. Угода сторін як підстава розірвання трудового договору
98. Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права
99. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи