|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Экономика и Финансы Менеджмент (Теория управления и организации)
Управління якістю і конкурентоспроможністю машинобудівної продукції |
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. 
Забавная пачка "5000 дублей". 
Гуашь "Классика", 12 цветов. 1. Стандартизація і сертифікація продукції Досягнення конкурентоспроможності машинобудівної продукції неможливо без управління її якістю. Машинобудівна продукція дуже науко-, метало- та енергоємна. Управління якістю багато в чому базується на стандартизації, що представляє собою нормативний спосіб управління. Її вплив на об'єкт здійснюється шляхом установлення норм і правил, оформлених у виді нормативних документів, що мають юридичну чинність. Стандарт — це нормативно-технічний документ, що встановлює основні вимоги до якості продукції. Стандарти визначають порядок і методи планування підвищення якості продукції на всіх етапах життєвого циклу, установлюють вимоги до засобів і методів контролю й оцінки якості . Управління якістю продукції здійснюється на основі державних, міжнародних, галузевих стандартів і стандартів підприємств. Із середини 1990-х років фахівці і практики за рубежем зв'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією ТQМ (То а1 quali y ma ageme ) - загальним (усеохоплюючим, тотальним) менеджментом якості. Стратегія якості в компанії (організації) повинна передбачати постійну, безупинну й особисту участь вищого керівництва (керівника компанії) у питаннях, зв'язаних з якістю. Це одне з основних і обов'язкових умов успішного впровадження ТQМ і є запорукою успішної роботи компанії в питаннях забезпечення якості. Якщо керівник компанії не перейнявся необхідністю ТQМ для успіху в конкурентній боротьбі за споживача, то, як показує світова практика, &quo ;боротьба за якість&quo ; залишиться тільки гаслом. Керівник повинний включати аспекти якості в мету компанії і підтримувати її діяльність фінансуванням якості, моральними стимулами і можливостями ресурсів керівництва. Керівник повинний приймати також активну участь у поліпшенні процесу. Якщо керівництво не демонструє своїми діями, що якість так само важлива, як, скажемо, вартість часу постачання продукту, інші члени колективу в компанії не будуть вважати питання якості одним з головних критеріїв в оцінці їхньої роботи з боку керівництва і їхня увага до нього буде послаблена. Рисунок 1. Найважливіші елементи QM, що забезпечують успіх стратегії якості Таким чином, стратегія якості повинна базуватися на особистій участі вищого керівництва. Залученність керівництва в процес забезпечення якості поставлена на чолі найважливіших елементів, що складають базу стратегії ТQМ (рис. 6). З рисунку 6 видно, що найбільш важливими елементами ТQМ є: - фокусувати усю діяльність компанії на нестатки і побажання як зовнішніх, так і внутрішніх споживачів; - забезпечувати можливості і реальну участь кожного в процесі досягнення головної мети — задовольняти запити споживача; - фокусувати увагу на процесах, розглядаючи їх як оптимальну систему досягнення головної мети — максимізацію цінності продукту для споживача і мінімізацію його вартості як для споживача, так і виробника; - постійно і безупинно поліпшувати якість продукту; - базувати всі рішення компанії тільки на фактах, а не на інтуїції чи досвіді її працівників. Сертифікація системи якості полягає в підтвердженні її відповідності визначеним вимогам, що установив (прийняв на себе) виготовлювач чи самостійно під впливом зовнішніх обставин, наприклад, за вимогою замовника.
Вимоги до якості визначені Міжнародною організацією з стандартизації і містяться в стандартах ІСО серії 9000: 1. ІСО 9000 «Загальне керівництво якістю і стандарти щодо забезпечення якості. Провідні вказівки на вибір і застосування». 2. ІСО 9001 «Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (чи) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні». 3. ІСО 9002 «Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі». 4. ІСО 9003 «Система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й іспитах». 5. ІСО 9004 «Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні Вказівки». Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції, що випускається постачальником. Наявність сертифіката на систему якості — необхідна умова збереження конкурентних переваг на ринку, що включають наступне: 1. Відсутність проблем з управлінням виробництвом. 2. Невелика кількість претензій від замовників. Можливі наступні варіанти оцінки замовником системи менеджменту якості постачальника: 1. Клієнт удоволений твердженням про наявність у постачальника системи якості. 2. Клієнт просить представити документи в підтвердження такого твердження. 3. Клієнт хоче перевірити й оцінити сам систему якості постачальника. 4. Клієнт вимагає сертифікації системи якості органом, якому він довіряє . Система якості являє собою сукупність організаційної структури, розподілу відповідальності, процесів, процедур і ресурсів, що забезпечує загальне керівництво якістю. Це визначення дане в міжнародному стандарті ІСО 8402. Система якості створюється і впроваджується як засіб, що забезпечує проведення визначеної політики і досягнення поставленої мети. Політика підприємства в області якості формується вищим керівництвом підприємства. Система якості включає: забезпечення якості; управління якістю; поліпшення якості. Вона створюється керівництвом підприємства як засіб реалізації політики в області якості. У системі якості функціонують замовник (споживач) і постачальник (виготовлювач). Система якості, що забезпечує політику підприємства і досягнення мети в області якості, включає: маркетинг, пошук і вивчення ринку; проектування і розробку технічних вимог, розробку продукції; матеріально-технічне постачання; підготовку і розробку технічних процесів; виробництво; контроль, проведення іспитів і обстежень; упакування і збереження; реалізацію і розподіл; монтаж і експлуатацію; технічну допомогу в обслуговуванні; утилізацію після використання. Первинним є формування і документальне оформлення керівництвом фірми (підприємства) політики в області якості. При формуванні політики можуть бути виділені наступні напрямки; 1. Поліпшення економічного становища підприємства за рахунок поліпшення якості. 2. Чи розширення завоювання нових ринків збуту. 3. Досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень ведучих підприємств і фірм. 4. Зниження дефектності та ін. Політика в області якості повинна бути викладена в спеціальному документі, оформлена у виді програми. Загальна система управління якістю може мати підсистеми з окремих видів чи продукції діяльності фірми.
Діяльність щодо гарантії якості включає: - планування і проектування; - проектування технологічних процесів і підготовку виробництва; - виготовлення; - перевірку якості; - запобігання погіршення якості; - рекламу; - збут; - післяпродажне обслуговування; - одержання інформації від споживача; - перевірку системи гарантії якості. Кожен виріб повинний відбивати основні функціональні і стимулюючі характеристики якості. При цьому мова йде про якості, що визначаються споживачем. Потрібно виходити з того, що покупець навряд чи буде говорити про багатьох показників якості. Його цікавлять не більше двох-трьох. Тому виникає проблема інженерного втілення якості у виробі. Для рішення цієї проблеми застосовується метод структурування функції якості. Структурування функції якості корпорація Форда визначає наступним образом: «Засіб планування для перекладу характеристик якості, що вимагає покупець (тобто його бажання, потреби, чекання), у придатні риси виробу» . Процес структурування функції якості складається з чотирьох фаз: 1. Планування розробки виробу. 2. Структурування проекту. 3. Планування технологічного процесу. 4. Планування виробництва . 2. Управління тотальною якістю Ціль управління тотальною якістю полягає в досягненні переваги у всіх аспектах обслуговування покупців. Це стосується не тільки задоволення специфікацій продукту, але і всіх інших елементів взаємодії, так що пізня доставка, невірна кількість, неправильне заповнення документів, навіть просте нерозуміння покупця також вважаються зниженням якості. Оскільки досягти повної переваги, мабуть, неможливо і вже точно не можна його утримувати, управління тотальною якістю прагне до невпинної пильності і безупинного поліпшення. Оскільки основна мета управління тотальною якістю - це конкурентна перевага. В зв’язку з цим якість потрібно розглядати так, як його бачить покупець, а не як воно здається достатнім підприємством-виробником. Прагнення до поліпшення якості торкається всіх тих, хто безпосередньо зв'язаний з виробництвом і розподілом продукту, а також всіх інших працівників, що контактують з покупцями. Таким чином, крім виробництва прямо зв'язаними з продуктом виявляються відділи маркетингу, проектування і закупівель, у той час як відділ продажів, відділ доставки і бухгалтерія відповідають за якість свого контакту з покупцями. Інші функції, у яких немає прямого контакту з чи продуктом клієнтами, усе рівно розглядаються як допоміжні і повинні розвивати і поліпшувати якість роботи, допомагаючи тим самим іншим підрозділам організації. Як ми бачимо, управління тотальною якістю являє собою радикальну новизну для організацій, у яких якість традиційна була долею відділу технічного контролю, і в першу чергу тому, що торкається внутрішніх функцій, раніше ніяк з якістю не зв'язані . Конкретний план впровадження управління тотальною якістю залежить від природи і відправної точки організації. Для одержання позитивних результатів, проте, повинні бути початі наступні дії. 1. Навчання і, можливо, структурна зміна всієї організації з метою розвитку орієнтації на якість обслуговування покупців і позитивного відношення до ідеї безупинного поліпшення.
Організаційні здібності П.Скоропадського, уміння згуртувати навколо своєї адміністрації однодумців, залучити до формування державного апарату висококваліфіковані, досвідчені кадри, прагнення встановити у країні громадський спокій та правопорядок сприяли відомим надбанням Гетьманату у фундації провідних засад державного ладу та управління. Цілком очевидно, що ці надбання слід віднести і на адресу спецслужб, адже саме в цей період, на думку автора, найбільш повною мірою виявилася державотворча функція їхньої діяльності. І насамперед тому, що цей період історії України, напевно, не має собі рівних за кількістю та масштабами загроз існуванню держави. Про це, зокрема, свідчить і аналіз оперативної обстановки, в якій діяли спеціальні служби Гетьманату: наявність на території України австро-німецьких окупаційних військ, нелегальна діяльність спеціальних служб австро-німецького блоку та країн Антанти; розвідувально-підривна робота радянських спецслужб на території України з метою підготовки збройного вторгнення та повалення існуючого ладу; антидержавна діяльність підпільних організацій, що орієнтувалися на радянську Росію та російський "білий рух"; масові селянські й робітничі антигетьманські виступи; наявність впливової партійно-політичної опозиції, що ставала на шлях антиурядової діяльності та контактувала із зовнішніми противниками Гетьманату; діяльність організованих злочинних угруповань, розклад певної частини державного апарату
1. Управління якістю на підприємстві
2. Система управління якістю на прикладі ЗАТ КФ "Лагода"
3. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
4. Управління збутовою діяльністю ДП "Електротяжмаш"
5. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу
9. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
10. Оптимальне управління діяльністю авіакопанії засобами гетерогенних комп’ютерних мереж
12. Удосконалення організації і управління діяльністю підприємства на прикладі ФГ "Часовенко А.А."
13. Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах
14. Управління корпоративною власністю підприємства
15. Японський досвід в управлінні якістю продукції
16. Механізми управління виробничо-господарською діяльністю локальних електричних мереж
Чехол для телефона - кошелек, 14.5x9х3.5 см. 
Велосипед трехколесный Moby Kids "Comfort. EVA", цвет: красный. 
Дневник школьный "Наушники". 17. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
20. Персонал як об’єкт управління організації
25. Рішення в системі управління
28. Управління фінансами України
29. Організаційна система управління природокористуванням України
30. Управління житловим фондом шляхом утворення кондомініумів
31. Акти державного управління
32. Мораль і соціальне управління
Игра со звонком "Путаница". 
Ступка с пестиком "Mayer & Boch", 250 мл. 
Карандаши чернографитные Faber-Castell "GRIP 2001", 12 штук с 2 ластиками и точилкой. 33. Методи управління банківськими ризиками
34. Теоретичні основи фінансового управління діяльності комерційних банків
35. Валютні ризики: економічна природа та управління
36. Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників
37. Управління ресурсоспоживанням та ресурсозбереженням в тваринництві
41. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
42. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
44. Законність у сфері державного управління: поняття, принципи, гарантії забезпечення
45. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
46. Поняття і наукові засади державного управління
47. Принципи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
48. Структура державного управління
Шкатулка "Шиповник" (36x26x18 см). 
Френч-пресс, 1000 мл. 
Заварочный чайник эмалированный Mayer & Boch "Подсолнух", 1,5 л, с ситечком. 49. Сучасні принципи державного управління
50. Теорія і методологія дослідження управління
51. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
52. Форми державного управління
53. Функції управління в аграрному праві
57. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
58. Аналіз процесу управління маркетингом на підприємстві
59. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
60. Управління поведінкою споживачів
61. Управління процесом створення нового товару
64. Автоматизація управління трудовими ресурсами на рівні підприємства
Рюкзак молодёжный "Pixie Crew" с силиконовой панелью для картинок (зелёная клетка). 
Точилка для кухонных ножей. 
Табурет-подставка. 65. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
66. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
67. Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"
68. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
69. Діяльність органів управління освітою
73. Концепція управління персоналом в комерційному банку АКБ "Приватбанк"
74. Критерії якості праці менеджера та ефективності управління
75. Менеджмент та система управління
76. Методичні підходи до створення інтегрованих систем управління
77. Механізм і методи управління фірмою
78. Моделі корпоративного управління
79. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
80. Організаційна структура управління персоналу підприємства
Карандаши цветные "Kores", 50 цветов. 
Музыкальная карусель на кроватку "Наш тёплый дом. Саванна" с проектором (цвет: розовый). 
Подушка "Нордтекс. Зебры", 40х40 см. 81. Організаційна структура управління підприємством
82. Організація управління персоналом підприємства
83. Основи внутрішньо-фірмового управління нововведеннями: стратегія і структура
84. Основні управлінські культури. Етносоціальні особливості управління
85. Особливості управління в організаційних формуваннях АПК
89. Проблеми теорії та практики управління проектами у виробничій системі
90. Психологія поведінки індивіда в організації і способи управління нею
92. Система управління персоналом
93. Стратегічне планування і управління на підприємстві
94. Стратегічний аналіз у системі управління підприємством
95. Структура теорії управління та сучасні тенденції її розвитку
96. Сутність лідерства та управління
Набор для раскрашивания рюкзака "Disney. Тачки". 
Папка для тетрадей "Калейдоскоп", А3. 
Фоторамка "Poster gold" (40х60 см). 97. Тенденції розвитку управлінської думки. Методи досліджень у психології управління
99. Управління виробничими витратами
